КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 серпня 2026 року Київ справа №320/13515/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в:
позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 .
Із урахуванням уточненої позовної заяви та заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправними дії щодо ненарахування та невиплати додаткового грошового забезпечення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань;
- зобов`язати нарахувати та виплатити додаткову винагороду та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 1181408,05 грн, яку стягнути на користь позивача.
Позовна заява обґрунтована тим, що із позивачем не проведено розрахунки по грошовому забезпеченню у сумі 1181408,05 грн, з яких: 600000,00 грн - додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн на місяць за період з серпня 2024 року по січень 2025 року; 22580,65 грн - матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань; 558827,40 грн - додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн на місяць за період з січня 2025 по червень 2025.
Ухвалою суду від 02.04.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 20.06.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано у відповідача додаткові докази:
- інформацію про кількість та суму виплат грошового забезпечення, додаткових винагород та одноразової грошової допомоги, виплат грошового забезпечення на час лікування за період із серпня 2024 року по 28.05.2025;
- копії платіжних доручень та довідок про здійснення нарахування виплат за період лікування;
- копії наказів про виплату додаткової винагороди за період із серпня 2024 року по 26.05.2025;
- докази фактично нарахованого та фактично виплаченого позивачу грошового забезпечення за спірний період, що охоплюється предметом цього позову;
- пояснення щодо спірних правовідносин.
Заява про поновлення строку на подання відзиву від 21.07.2025 підлягає задоволенню, оскільки наведені у ній обставини щодо залучення військової частини до заходів із забезпечення оборони України, є поважними.
У відзиві від 22.07.2025 відповідач зазначив, що позовні вимоги не визнає та у задоволенні позову просить відмовити. Позиція ґрунтується на тому, що із позивачем проведені усі розрахунки. Відповідач зазначає, що позивач не надав відповідачу документів на підставі яких підлягає нарахуванню та виплаті додаткова винагорода збільшена до 100000,00 грн, зокрема довідки ВЛК та медичних висновків щодо перебування на лікуванні.
Окремо у відзиві зазначено щодо відсутності повноважень у адвоката провадити адвокатську діяльність.
Ухвалою суду від 27.08.2026 відповідача ВЧ НОМЕР_2 замінено правонаступником ВЧ НОМЕР_1 .
Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 з 01.07.2024 перебував на військовій службі у ВЧ НОМЕР_2 .
20.05.2024 позивач призваний на військову службу на підставі Указу Президента України від 06.05.2024 №272/2024.
Відповідно до перевідного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №8376 форма № 027/о КНП «Клінічна лікарня Святого Пантелеймона» СМР Неврологічне відділення ОСОБА_1 надійшов у стаціонар 30.08.2024, виписаний 31.08.2024. Анамнез: отримав МВТ 10.08.2024, 17.08.2024, госпіталізований в неврологічне відділення.
Згідно із довідкою ВЛК від 17.09.2024 № 146 ДНП «Національний інститут раку» 17.09.2024 проведено медичний огляд позивача та встановлено діагноз: стан після медикаментозного лікування з приводу МВТ (17.08.2024), постконтузійного синдрому, ЗЧМТ, струсу головного мозку, посткомоційного синдрому, акубаротравми. Остеохондрозу шийного та поперекового відділів хребта. Травма тяжка.
Як видно із виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №27962 форми №027/о ДНП «Національний інститут раку» ОСОБА_1 надійшов у стаціонар 31.08.2024, виписаний 19.09.2024. Діагноз: МВТ (17.08.2024), акубаротравма, постконтузійний синдром, ЗЧМТ, струс головного мозку, посткомоційний синдром.
Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 26.09.2024 № 1815/3155, виданої ВЧ НОМЕР_2 , ОСОБА_1 17.08.2024 отримав бойове травмування: мінно-вибухова травма, акубаротравма, струс головного мозку, закрита черепно-мозкова травма. За обставин: під час прийняття участі у бойових діях та бойових заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією в районі державного кордону України Сумської області біля населеного пункту Пороз російської федерації внаслідок артилерійського обстрілу 10.08.2024. Вважати таким, що під час виконання обов`язків військової служби, в районі бойових дій та бойових завдань і районі виконання бойових (спеціальних) завдань з оборони, охорони державного кордону України, ТАК пов`язане із захистом Батьківщини, Не пов`язане з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Під час отримання бойової травми солдат ОСОБА_1 був одягнутий у засоби індивідуального захисту (бронежилет та балістичний шолом).
Підстава: наказ командира (начальника) ВЧ НОМЕР_2 від 29.08.2024 №204.
Згідно із довідкою від 19.10.2024 № 1815/3486, виданою ВЧ НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_1 дійсно в період з 12.08.2024 до 17.08.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Пороз, Білгородської області, російської федерації.
Позивач зазначає, що 18.11.2024 він звернувся до відповідача із рапортом щодо виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн за час перебування на лікуванні після отриманого поранення.
Також, позивач зазначає, що 09.12.2024 він звернувся до командира ВЧ НОМЕР_2 із рапортом щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у розмірі місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 6 окремого рішення Міністра оборони України від 16.01.2024 №183/уд. у зв`язку із отриманим пораненням під час виконання бойових завдань, які пов`язані із захистом Батьківщини та із скрутним матеріальним становищем.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За нормами частини першої статті 4 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України» (Закон № 1932-ХІІ) у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України.
Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
Як встановлено судом, позивач 20.05.2024 призваний на військову службу на підставі Указу Президента України від 06.05.2024 №272/2024 та з 01.07.2024 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_2 .
За нормами частин першої - четвертої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» передбачено надання один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (підпункт 3 пункту 5).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» наказом від 07.06.2018 № 260 Міністерства оборони України затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (Порядок № 260, у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Цей Порядок розроблено відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і «Про донорство крові та її компонентів» та постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей», від 15 червня 1994 року № 414 «Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», від 11 серпня 1995 року № 648 «Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах», від 22 грудня 1995 року № 1037 «Про надбавки до посадових окладів осіб, зайнятих на шифрувальній роботі», від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (пункт 1 Порядку № 260).
Пунктом 2 Порядку № 260 встановлено, що грошове забезпечення включає:
щомісячні основні види грошового забезпечення;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:
винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту);
допомоги.
Розділом XXIV Порядку № 260 передбачено механізм та умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (пункт 1).
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (пункт 7).
Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги (пункт 9).
Відповідно до пункту 6 окремого доручення Міністра оборони України від 16.01.2024 № 183/уд у 2024 році матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав, зокрема поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця, пов`язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану.
Як видно із довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 26.09.2024 № 1815/3155, виданої ВЧ НОМЕР_2 , ОСОБА_1 17.08.2024 отримав бойове травмування: мінно-вибухова травма, акубаротравма, струс головного мозку, закрита черепно-мозкова травма, під час прийняття участі у бойових діях та бойових заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією в районі державного кордону України Сумської області біля населеного пункту Пороз російської федерації внаслідок артилерійського обстрілу 10.08.2024, яке пов`язане із захистом Батьківщини. Зазначене також підтверджується перевідним епікризом, випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого та довідкою ВЛК від 17.09.2024 № 146 ДНП «Національний інститут раку».
09.12.2024 позивач звернувся із рапортом до командира ВЧ НОМЕР_2 про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
До рапорту додав: копію довідки про обставини травми від 26.09.2024; копію форми № 100 від 12.08.2024; копію форми № 100 від 18.08.2024.
Твердження відповідача щодо відсутності на рапорті відмітки ВЧ НОМЕР_2 про його отримання, як доказ неподання такого рапорту, суд відхиляє, оскільки відповідач у відзиві не стверджує що такий рапорт не подавався позивачем, а лише констатує на відсутності відмітки про його отримання.
Окрім того, суд критично ставиться до твердження відповідача щодо ненадання позивачем документів для вирішення питання щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, оскільки довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 26.09.2024 № 1815/3155, яка видана ВЧ НОМЕР_2 , підтверджується право позивача на таку виплату.
Із урахуванням наведеного, суд вважає, що позивач набув право на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2024 році в розмірі місячного грошового забезпечення, і відповідач протиправно не здійснив таку виплату за поданим 09.12.2024 рапортом.
Таким чином, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Щодо зазначення розміру такої допомоги у грошовому виразі, то така вимога є передчасною, оскільки розрахунок цієї виплати є дискреційним повноваженням відповідача.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», статті 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28 червня 2023 р. № 3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (Постанова КМУ №168, у редакції на дату виникнення спірних правовідносин).
За положеннями пункту 1-1 Постанови КМУ № 168 на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 1-2 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Таким чином, військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, мають право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень на підставі Постанови КМУ № 168.
Розділом XXXIV Порядку № 260 передбачено особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану.
У період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які:
у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці (пункт 11).
У зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці (пункт 12).
Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки (пункт 13).
Як вбачається із довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 26.09.2024 № 1815/3155, виданої ВЧ НОМЕР_2 , ОСОБА_1 17.08.2024 отримав бойове травмування: мінно-вибухова травма, акубаротравма, струс головного мозку, закрита черепно-мозкова травма, під час прийняття участі у бойових діях та бойових заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією в районі державного кордону України Сумської області біля населеного пункту Пороз російської федерації внаслідок артилерійського обстрілу 10.08.2024, яке пов`язане із захистом Батьківщини.
Відповідно до перевідного епікризу та виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 30.08.2024 до 19.09.2024 у зв`язку із МВТ отриманої (10.08.2024, 17.08.2024).
Таким чином, позивач має право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000,00 гривень на підставі Постанови КМУ № 168 пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у період з 30.08.2024 до 19.09.2024.
18.11.2024 позивач звернувся із рапортом до командира ВЧ НОМЕР_2 про виплату йому додаткової винагороди у розмірі 100000,00 гривень.
До рапорту додав: копію довідки про обставини травми від 26.09.2024; копію перевідного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого від 31.08.2024; копію виписки із медичної карти амбулаторного хворого від 19.09.2024; копію довідки ВЛК від 17.09.2024; копію форми № 100 від 12.08.2024; копію форми № 100 від 18.08.2024.
Відповідач не надав доказів виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000,00 гривень на підставі Постанови КМУ № 168 пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у період з 30.08.2024 до 19.09.2024.
Суд відхиляє твердження відповідача щодо відсутності відмітки відповідача на рапорті про його отримання, як доказ неподання рапорту, оскільки відповідач не стверджує у відзиві що рапорт від 18.11.2024 позивачем не подавався, а лише констатує відсутність підпису відповідача про його отримання. Зазначене також спростовує твердження відповідача щодо ненадання довідки ВЛК № 146 від 17.09.2024, оскільки у додатках до рапорту копія такої довідки зазначена.
Окремо варто зауважити, що позивач надав разом із позовною заявою довідку про грошове забезпечення за період з січня 2024 року до грудня 2024 року включно, у якій є відомості про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн періодом у вересні 2024 року у сумі 77419,35 грн. Водночас відповідач не надав інформації за який період ця сума нарахована та виплачена, тому позовні вимоги в частині виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 гривень на підставі Постанови КМУ № 168 пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у період з 30.08.2024 до 19.09.2024 підлягають задоволенню із урахуванням виплачених сум.
Разом із тим, вимоги в частині решти періоду щодо додаткової винагороди у розмірі 100000,00 гривень на підставі Постанови КМУ № 168 задоволенню не підлягають у зв`язку із відсутністю доказів перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв`язку із пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини або перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Не підлягають задоволенню вимоги і щодо визначення належної позивачу додаткової винагороди за період з 30.08.2024 до 19.09.2024 у грошовому виразі, оскільки проведення таких розрахунків є дискреційними повноваженнями відповідача.
Окрім того, обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати, а також стягнення таких сум, не відповідає предмету спору, оскільки спірні правовідносини виникли у зв`язку із бездіяльністю, а щодо стягнення, то такий механізм застосовується у випадку невиплати вже нарахованих сум.
Таким чином, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2024 році в розмірі місячного грошового забезпечення за поданим 09.12.2024 рапортом та додаткової винагороди у розмірі 100000,00 гривень на підставі Постанови КМУ № 168 пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у період з 30.08.2024 до 19.09.2024 із урахуванням виплачених сум.
Позицію відповідача щодо відсутності повноважень у представника позивача на надання професійної правничої допомоги суд відхиляє, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
За нормами пунктів 1, 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:
- адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом;
- адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Частиною першою статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
За нормами частини першої статті 12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.
Отже, особа, яка відповідає критеріям визначеним у частині першій статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, є адвокатом та може провадити адвокатську діяльність.
Відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №6127 від 12.07.2018, виданого на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 14.06.2018 №14, Мамаєв Дмитро Юрійович має право на заняття адвокатською діяльністю.
Таким чином, представник позивача Мамаєв Дмитро Юрійович має право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно з частинами першою, третьою адвокатською діяльністю припиняється шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у разі:
1) подання адвокатом заяви про припинення права на заняття адвокатською діяльністю;
2) визнання адвоката безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
3) смерті адвоката;
4) накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю;
5) встановлення факту надання недостовірних відомостей для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та складення присяги адвоката України;
6) набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно адвоката за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також нетяжкого злочину, за який призначено покарання у виді позбавлення волі.
Право на заняття адвокатською діяльністю припиняється:
1) з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката;
2) з підстав, передбачених пунктами 2 і 6 частини першої цієї статті, - з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду;
3) з підстав, передбачених пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, - з дня прийняття кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури відповідного рішення.
Доказів припинення права на заняття адвокатом Мамаєвим Дмитром Юрійовичем адвокатською діяльністю та анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю суду не надано, тому позиція відповідача з цього приводу є безпідставною.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання про стягнення суми судового збору на його користь.
Судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн розподілу не підлягають, оскільки позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2024 році в розмірі місячного грошового забезпечення за поданим 09.12.2024 рапортом та додаткової винагороди у розмірі 100000,00 гривень на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у період з 30.08.2024 до 19.09.2024.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік в розмірі місячного грошового забезпечення за поданим 09.12.2024 рапортом та додаткову винагороду у розмірі 100000,00 гривень на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у період з 30.08.2024 до 19.09.2024, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.