Справа № 420/1726/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючої судді Бойко О.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання внести відомості про виключення позивача з військового обліку, вирішив адміністративний позов задовольнити.
І. Суть спору:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку.
2. Зобов`язати відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення позивача з військового обліку.
3. Стягнути з відповідача, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь позивача суму понесених витрат на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн.
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція Позивача
Позивач звертає увагу, що він перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є незаконним. Так, рішенням військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.10.2008, позивача було визнано не придатним до військової служби за станом здоров`я з виключенням з військового обліку, на підставі ст. 71в, гр. II розкладу хвороб На підставі викладених обставин позивача було виключено з військового обліку, про що у його тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного наявний відповідний запис. У листопаді 2025 року позивач встановив на свій смартфон застосунок Резерв+ та з незрозумілих йому підстав він перебуває на військовому обліку відповідача, хоча має бути відключений з такого обліку. При цьому у графах «Постанова ВЛК» та «Дата ВЛК» відсутні будь-які записи. Що вказує на протиправність бездіяльності відповідача. Тобто позивач перебуває на військовому обліку у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів незаконно. Пунктом 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви. Виходячи з вказаних положень чинного законодавства, 19.12.2025 позивач звернувся до відповідача, через свого представника - адвоката Волкогонова О.О., а також 23.12.2025 особисто, через застосунок Резерв+, з вимогою щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про своє виключення з військового обліку. Звернення, яке було подано через представника, залишилося не розглянутим. Звернення, яке було подано через застосунок Резерв+ було розглянуто 23.12.2025 та за результатами розгляду дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та "резервістів виправлені не були. Позивач продовжує незаконно перебувати на обліку. У зв`язку з цим, позивач вважає за необхідне звернутись до суду з вимогою про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
(б) Позиція Відповідача
02.03.2026 року від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач просить відмовити в задоволенні позову та вказує на те, що правовими наслідками наявності на теперішній час у Реєстрі інформації про те, що позивач перебуває на військовому обліку, є те, що він має статус військовозобов`язаного, а також що на нього поширюються усі права та обов`язки для військовозобов`язаних, зокрема, дотримання правил військового обліку, та правила виключення з військового обліку. Підстави для виключення громадян з військового обліку передбачені ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ. Так, зокрема, виключенню з військового обліку у відповідних ІНФОРМАЦІЯ_4 підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби (п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ). Таким чином, для вирішення питання про виключення позивача з військового обліку до ІНФОРМАЦІЯ_4 має бути, наданий належний документ, який засвідчує непридатність до військової служби. Прийняття ІНФОРМАЦІЯ_4 рішення про виключення позивача з військового обліку можливе за умови надходження до Реєстру в порядку інформаційної взаємодії з електронною системою охорони здоров`я постанови ВЛК з висновком «непридатний до військової служби», яка затверджена штатною (регіональною) ВЛК. У разі невідповідності відомостей, зазначених у ВОД у паперовій формі, відомостям, шо містяться в Реєстрі, призовник, військовозобов`язаний або резервіст, який перебуває на військовому обліку, або громадянин України, який був виключений з військового обліку, повинен сформувати ВОД в електронній формі відповідно до п. 6 цього Порядку. Зміни у ВОД у паперовій формі зазначених громадян України не вносяться, а ВОД у паперовій формі, відомості в яких не відповідають відомостям, що містяться в реєстрі, вважаються недійсними. Таким чином, Порядком № 559 закріплено принцип пріоритетності відомостей, що наявні у Реєстрі, перед відомостями, що містяться у паперовому ВОД. Тобто, дані військовозобов`язаного, що містяться у його ВОД, підлягають приведенню у відповідність до даних Реєстру. Відтак, відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
ІІІ. Процедура та рух справи
Ухвалою суду від 26.01.2026 позовну заяву було залишено без руху.
02.02.2026 від позивача надійшли документи на усунення недоліків. Таким чином, позивач усунув недоліки, які стали підставою для залишення його позовної заяви без руху.
09.02.2026 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.10.2008, позивача було визнано не придатним до військової служби за станом здоров`я з виключенням з військового обліку, на підставі ст. 71в, гр. II розкладу хвороб та виключено з військового обліку, про що у його тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного наявний відповідний запис.
У листопаді 2025 року позивач, через застосунок Резерв+ дізнався, що він перебуває на військовому обліку у відповідача. При цьому у графах «Постанова ВЛК» та «Дата ВЛК» відсутні будь-які записи.
19.12.2025 позивач звернувся до відповідача, через свого представника - адвоката Волкогонова О.О., а також 23.12.2025 особисто, через застосунок Резерв+, з вимогою щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про своє виключення з військового обліку.
Звернення, яке було подано через представника, залишилося не розглянутим.
Звернення, яке було подано через застосунок Резерв+ було розглянуто 23.12.2025 та за результатами розгляду дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів виправлені не були.
У зв`язку з цим, позивач вважає за необхідне звернутись до суду з вимогою про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
IV. Джерела права та висновки суду
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу (далі по тексту - Закон).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком, випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стансу державної служби.
За приписами ч. 8 Закону виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні і зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.
Згідно ч. 1,3 та 4 ст. 33 Закону військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально- якісний, персонально-первинний та персональний.
Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.
Частиною 5 ст. 33 Закону визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервіст передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в Облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ч. 1 ст. 34 Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервісті (далі - Закон № 1951) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно- комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (ч. 1 ст. 2 Закону № 1951).
За приписами ч. 8, 9 ст. 5 Закону № 1951 органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Права та обов`язки призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені ст. 9 Закону № 1951, до яких віднесено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право:
1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;
2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Частинами 1, 3 та 14 Закону № 1951 передбачено, що ведення Реєстру включає:
1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових, даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
На виконання ч. 5 Закону, Кабінет Міністрів України затвердив Порядок організації ведення військового обліку військовозобов`язаних, призовників та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487), п. 2 якого визначено, що, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо; фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово- обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Головною вимогою до системи військового обліку є постійне забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників і військовозобов`язаних (п. 6 Порядку №1487).
Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (п.20 Порядку №1487).
Відповідно до приписів п.79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, з-поміж іншого:
організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
організовують і взаємодіють з державними органами, підприємствами, установами та організаціями щодо строків та способів звіряння даних списків персонального військового обліку та карток первинного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також їх оповіщення;
організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них;
проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;
виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку;
виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що саме на районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки покладено обов`язок вносити до Реєстру передбачені Законом України "Про Єдиний державний реєстр призовників. військовозобов`язаних та резервістів" відомості про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону України '*Про військовий обов`язок і військову і службу" виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України підлягають громадяни України, які;
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Позивач, обґрунтовуючи протиправність бездіяльності відповідача вважає, що запис у військовому квитку є підставою для внесення змін до Реєстру в частині виключення його з військового обліку, а неналежні виконання посадовими особами відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 певних етапів процедури такого виключення суперечить принципу правової визначеності.
Суд зазначає, що на підставі рішення ВЛК від 18.01.2022 позивача було визнано непридатним до військової служби за станом здоров`я з виключенням (зняттям) з військового обліку, про що наявний запис у тимчасовому посвідчені військовозобов`язаного, відповідний стан здоров`я позивача також підтверджується наявною у нього третьою групою інвалідності та іншою медичною документацією.
Однак, відповідно до Інформації з Електронного кабінету призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач незаконно перебуває на військовому обліку.
Суд зазначає, що для вирішення спору має застосовуватися законодавство, зокрема наказ 402, в тій редакції, яке діяло на момент визнання позивача непридатним до військової служби за станом здоров`я.
Рішенням суду у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист; захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень; формами захисту, зокрема, є визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.
VI. Розподіл судових витрат
Позивач сплатив судовий збір у сумі 1331,20 грн., який належить до розподілу на користь позивача на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 77, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.
3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.
4. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя Оксана БОЙКО