Справа № 420/2625/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючої судді Бойко О.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання повторно розглянути рапорт на звільнення з військової служби у запас та винести наказ про звільнення з військової служби, вирішив адміністративний позов задовольнити.
І. Суть спору:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 19вересня 2025року, від 29 жовтня 2025 року, від 25 січня 2026року про звільнення з військової служби відповідно до пп. г п. 2 ч. 4 на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо звільнення з військової служби як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами, а саме у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , яка є інвалідом ІІ групи.
2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 в особі її командира повторно розглянути рапорт на звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас за сімейними обставинами та винести наказ про звільнення його з військової служби.
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція Позивача
Представник позивача звертає увагу, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 за призовом під час мобілізації. У відповідності з наказом командира військової частини НОМЕР_1 №128 від 01 травня 2025 року ОСОБА_1 зараховано на військову службу за призовом під час мобілізації до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду старшого навідника, військове звання- солдат. Позивач має мати ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю другої групи та за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду, інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які б могли здійснювати догляд, окрім сина- ОСОБА_1 , у неї немає. У зв`язку з цим позивач, не бажаючи проходити військову службу, 19 вересня 2025 року подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої, абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», долучивши до рапорту всі необхідні документи. Рапорт т.в.о. командира 111 резервної роти в/ч НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_3 не направлено до вищого командування та повернуто в/с ОСОБА_1 для доопрацювання. 29жовтня 2025 року позивач повторно направив рапорт на ім`я командира 111 резервної роти в/ч НОМЕР_1 капітана ОСОБА_4 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої, абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та знову отримав відмову в задоволенні рапорту у зв`язку з тим, що подані разом із рапортом документи не є належними підтверджувальними документами для його звільнення з військової служби із зазначеної підстави. На рапорті накладена письмова резолюція т.в.о. командира 111 резервної роти в/ч НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_5 від 29.10.2025року «не погоджено»- наявність члена сім`ї (брата- ОСОБА_6 ), який не має належного висновку про те, що він не потребує стороннього догляду та витяг з рішення експертної команди не завірений належним чином. З метою усунення недоліків 25.11.2025 року позивачем отримано довідку форми 5 за №1622 від 21 листопада 2025року командира військової частини НОМЕР_2 про те, що солдат ОСОБА_6 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_2 . Військову службу проходить за мобілізацією. Крім того адвокатом Ворсуляк М.С. 24 грудня 2025року направлено адвокатський запит командиру військової частини НОМЕР_3 , про надання довідки Ф-5 про перебування на військовій службі за мобілізацією ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у військовій частині НОМЕР_3 . Відповіді на адвокатський запит не отримано. Позивач усунув викладені недоліки, додатково надав нотаріально завірені оригінали документів від 22.01.2026 року про відмову від догляду за бабусею з боку синів позивача-внуків ОСОБА_2 - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та нотаріально завірену відмову від догляду за матір`ю ОСОБА_2 з боку сина ОСОБА_10 які не проживають разом із ОСОБА_2 та в третє звернувся до військової частини із рапортом від 25 січня 2026року про звільнення з військової служби до якого долучені всі необхідні підтверджувальні сімейні обставини документи в оригіналах. Але відповіді не отримав. Рапорт з документами не зареєстрований та повернуто позивачу в.о. командира резервної роти в/ч НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_3 без будь яких резолюцій, в канцелярії в/ч рапорт ОСОБА_1 не реєструвався. Позивач не погоджується із такою відмовою відповідача, вважає її протиправною, оскільки після усунення недоліків, викладених 29.10.2025року т.в.о. командира 111 резервної роти в/ч НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_3 , він подав відповідачу всі належні підтверджувальні документи, які є підставою для звільнення його з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої, абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», натомість відповідач поверхово розглянув подані документи, неправильно розтлумачив норми законодавства, що й призвело до протиправної відмови у звільненні позивача з військової служби із зазначеної ним підстави та відмови в реєстрації рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби в канцелярії в/ч. Вважаючи такі дії відповідача щодо не звільнення з військової служби протиправними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
01.03.2026 року позивач надав до суду відповідь на відзив, в якої заперечив проти наведених доводів та аргументів відповідача у відзиві.
(б) Позиція Відповідача
25.02.2026 року від відповідача Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач просить відмовити в задоволенні позову та вказує на те, що із матеріалів доданих до позову, у Довідці ЛКК № 601 від 19.01.2026, виданою закладом охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України КНП "ЦПСМД Куяльницької сільської ради Подільського району", матері військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що має ІІ групу інвалідності, було визначено потребу у постійному сторонньому догляді. Посилання Позивача в матеріалах позову на наявність нотаріально завірених заяв про відмову від догляду онуками ( ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ), які є повнолітніми особами, є безпідставними та нікчемними , так як законодавством не передбачено поняття відсутності бажання у здійсненні догляду. Законодавством передбачена наявність/ відсутність родичів І-ІІ ступеня споріднення і спроможність/неспроможність догляду за наявності визначених законодавством підстав. Аналогічна ситуація з сином та донькою особи, що потребує догляду, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які стверджують, що вони не спроможні доглядати за рідною матір`ю, не надавши при цьому жодного документального підтвердження такої неспроможності. Таким чином, з огляду на матеріали позову та норми чинного законодавства, у ОСОБА_1 відсутні правові підстави для звільнення. В цій справі позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а саме щодо протиправної діяльності відповідача.
ІІІ. Процедура та рух справи
05.02.2026 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, у задоволенні заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
09.02.2026 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 за призовом під час мобілізації.
У відповідності з наказом командира військової частини НОМЕР_1 №128 від 01 травня 2025 року ОСОБА_1 зараховано на військову службу за призовом під час мобілізації до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду старшого навідника, військове звання- солдат.
Позивач має мати ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю другої групи та за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду, інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які б могли здійснювати догляд, окрім сина- ОСОБА_1 , у неї немає.
У зв`язку з цим позивач, не бажаючи проходити військову службу, 19 вересня 2025 року подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої, абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», долучивши до рапорту всі необхідні підтверджувальні відповідні сімейні обставини документи.
Рапорт т.в.о.командира 111 резервної роти в/ч НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_3 не направлено до вищого командування та повернено в/с ОСОБА_1 для доопрацювання.
29 жовтня 2025 року позивач повторно направив рапорт на ім`я командира 111резервної роти в/ч НОМЕР_1 капітана ОСОБА_4 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої, абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та знову отримав відмову в задоволенні рапорту у зв`язку з тим, що подані разом із рапортом документи не є належними підтверджувальними документами для його звільнення з військової служби. На рапорті накладена письмова резолюція т.в.о.командира 111 резервної роти в/ч НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_5 від 29.10.2025року «не погоджено» - наявність члена сім`ї (брата- ОСОБА_6 ), який не має належного висновку про те, що він не потребує стороннього догляду та витяг з рішення експертної команди не завірений належним чином.
З метою усунення недоліків 25.11.2025року позивачем отримано довідку форми 5 за №1622 від 21 листопада 2025року командира військової частини НОМЕР_2 про те, що солдат ОСОБА_6 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_2 . Військову службу проходить за мобілізацією.
Адвокатом Ворсуляк М.С. 24 грудня 2025року направлено адвокатський запит командиру військової частини НОМЕР_3 , про надання довідки Ф-5 про перебування на військовій службі за мобілізацією ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у військовій частині НОМЕР_3 . Відповіді на адвокатський запит не отримано.
Позивач усунув викладені недоліки, додатково надав нотаріально завірені оригінали документів від 22.01.2026року про відмову від догляду за бабусею з боку синів позивача-внуків ОСОБА_2 - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та нотаріально завірену відмову від догляду за матір`ю ОСОБА_2 з боку сина ОСОБА_10 які не проживають разом із ОСОБА_2 та втретє звернувся до військової частини із рапортом від 25січня 2026 року про звільнення з військової служби до якого долучені всі необхідні підтверджувальні сімейні обставини документи в оригіналах. Але відповіді не отримав.
Рапорт з документами не зареєстрований та повернуто позивачу в.о. командира резервної роти в/ч НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_3 без будь яких резолюцій, в канцелярії в/ч рапорт ОСОБА_1 не реєструвався.
Позивач ОСОБА_1 не погоджується із такою відмовою відповідача, вважає її протиправною, оскільки після усунення недоліків, викладених 29.10.2025року т.в.о. командира 111 резервної роти в/ч НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_3 , він подав відповідачу всі належні підтверджувальні документи, які є підставою для звільнення його з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої, абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», натомість відповідач поверхово розглянув подані документи, неправильно розтлумачив норми законодавства, що й призвело до протиправної відмови у звільненні позивача з військової служби із зазначеної ним підстави та відмови в реєстрації рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби в канцелярії в/ч.
До вищевказаних рапортів позивачем долучено нотаріально завірені копії: 1. Копія паспорту № НОМЕР_4 та РНОКПП НОМЕР_5 ОСОБА_12 . 2. Копія паспорту серії НОМЕР_6 та РНОКПП НОМЕР_7 ОСОБА_2 ; 3. ОСОБА_12 . 4. Копія військового квитка Копія довідок старости Нестоїтського старостинського округу О.Суворової №26-25/323, № 26-25/322 від 06.05.2025року. 5. Копія рішення Подільського міськрайонного суду від 09.07.2025року.6. Копія заяви ОСОБА_2 , зареєстровано в реєстрі за №1810 від12.07.2025р. державним нотаріусом Н.О.Мороз. 7. Копія довідки керівника ЦНАП Куяльницької с/р Подільського р-ну Одеської обл. №325/05-17 від 01.09.2025року. 8. Копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 № НОМЕР_7 від 03.07.2025року. 9. Копія довідки ЛКК №370 від 28.07.2025року Подільського КНП «Подільська міська лікарня». 10. Копія довідки ЛКК №601 від 19.12.2025року Подільського КНП «Подільська міська лікарня». 11. Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №22/25/840/в від 13.06.2025року Подільського КНП «Подільська міська лікарня». 12. Копія довідки Куяльницької с/р Подільського р-ну Одеської обл. №26-25/362 від 16.06.2025року. 13. Копія акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_2 . 12. Копія форми 5 №162 від 21.11.2025року ОСОБА_6 . 13. Копія довідки ІНФОРМАЦІЯ_7 №8387 від 16.06.2025р. 14. Копія свідоцтва про смерть ОСОБА_13 серії НОМЕР_8 від 07.08.2025року. 15. Копія нотаріально завіреної заяви ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про відмову від догляду за бабусею, яка потребує стороннього догляду. 16. Копія нотаріально завіреної заяви ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про відмову від догляду за бабусею, яка потребує стороннього догляду. 17. Копія нотаріально завіреної заяви ОСОБА_10 , - ІНФОРМАЦІЯ_5 про відмову від догляду за матір`ю, яка потребує стороннього догляду.
Вважаючи такі дії відповідача щодо не звільнення з військової служби протиправними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
IV. Джерела права та висновки суду
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, у період дії воєнного стану визначені пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Частиною 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ визначено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, які дають підстави для звільнення з військової служби, відповідно до пункту 3 якої військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» №4170-IX від 19.12.2024, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року, абзац 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII викладено в такій редакції: «необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи».
Підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» № 2232-ХІІ в редакції чинній з 18 травня 2024 р. встановлено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико соціальної експертної комісії чи лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров`я.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі Положення №1153/2008).
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) РТЦК та СП, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Таким чином, законодавець передбачив механізм реалізації відповідного права шляхом подання військовослужбовцем рапорту на звільнення зі служби з відповідних підстав. Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, не розгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (пункт 241 Положення №1153/2008).
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі Інструкція №170).
Згідно із ст.14 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Згідно пункту 12.1 Інструкції №170, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Абзацом 2 пункту 14.10 Інструкції №170 передбачено, що звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (абзац 13 пункту 14.10 Інструкції № 170).
Підпунктом 26 пункту 5 Додатку 19 Інструкції №170 визначено перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами); один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків):
один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду:
довідка до акта огляду медико соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді.
При цьому, саме на наявності висновку МСЕК як належного медичного документу, який підтверджує необхідність стороннього догляду за хворими батьками, наголошує Верховний Суд у постанові від 15.11.2019 у справі №п/811/1375/16.
Обов`язковими умовами для отримання права на звільнення з військової служби за вказаною підставою є:
- наявність одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;
- необхідність здійснювати постійний догляд за такою особою;
- відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.
Зазначені обставини мають існувати в сукупності та бути підтвердженими доданими до рапорту доказами.
Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Згідно з частиною першою статті 172 Сімейного кодексу України дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
Частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України визначено, що повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Згідно зі статтею 203 Сімейного кодексу України дочка, син крім сплати аліментів зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII регламентує можливість звільнення військовослужбовця з військової служби через необхідність постійного догляду за одним із батьків- в даному випадку особою з інвалідністю ІI групи.
При цьому, така підстава є правомірною за умови, якщо інший член сім`ї першого або другого ступеня споріднення через об`єктивні причини не може виконувати відповідні обов`язки (такі обставини встановлюються і враховуються в кожному конкретному випадку).
Тобто, вказану норму слід тлумачити не лише як їх юридичну чи фізичну відсутність, але й як об`єктивну неможливість виконання такими членами сім`ї, зокрема другого ступеня споріднення обов`язків по здійсненню постійного догляду за особою, з певних об`єктивно існуючих причин.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 виснував, що «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує.
У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону.
Згідно з п. 117 Дисциплінарного статуту ЗСУ, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді.
Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Тобто, право військовослужбовця на реалізацію свого права зазначеному у рапорті, так і права на інформацію - кореспондує з обов`язком відреагувати на рапорт.
З системного аналізу вказаних норм права слідує, що наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту.
Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім`ї особи, які належать до першого ступеня спорідненості є її батьки, чоловік або дружина, а також діти такої особи, у тому числі усиновлені.
Згідно з статтею 1262 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім`ї особи, які належать до другого ступеня спорідненості є її рідні брати та сестри, баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері, а також її онуки.
Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Таким чином, законодавством визначені критерії, за наявності яких особи складають сім`ю, яким є, зокрема спільне проживання.
При цьому, необхідно врахувати, що необхідність здійснювати постійний догляд передбачає саме спільне проживання з особою. Здійснювати такий догляд не може той, хто проживає окремо.
В додатках до рапорту від 25.01.2026 року надано нотаріально завірені докази, а саме копії нотаріально завірених заяв внуків: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про відмову від догляду за бабусею, яка потребує стороннього догляду та сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 про відмову від догляду за матір`ю, яка потребує стороннього догляду, довідку Куяльницької с/р Подільського району Одеської області №26-25/362 від 16.06.2025року про те, що сестра позивача ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_6 не зареєстрована та не проживає на території Нестоїтського старостинського округу. Тобто, онуки ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , син ОСОБА_10 , донька ОСОБА_11 не проживають разом з ОСОБА_2 , мають свої сім`ї та фізично не можуть здійснювати нагляд за ОСОБА_2 .
Крім того позивачем надано довідку Ф5 від 21.11.2025року про перебування на військовій службі у в\ч НОМЕР_9 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , довідку ІНФОРМАЦІЯ_7 №8387 від 16.06.2025року про те, що другий брат ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проходить службу у в/ч НОМЕР_3 , зарахований Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 11.11.2024року. Позивачем також надано завірену копію свідоцтва про смерть батька ОСОБА_13 серії НОМЕР_8 від 07.08.2025року.
Таким чином позивачем в повному обсязі зібрано та надано належним чином завірені оригінали документів, які разом із рапортом від 25.01.2026 року надані т.в.о. командира резервної роти в/ч НОМЕР_1 лейтенанту ОСОБА_14 та є підставою для звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої, абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Сімейним кодексом України також встановлено: обов`язок повнолітніх внуків, правнуків утримувати бабу, діда, прабабу, прадіда (стаття 266); обов`язок по утриманню братів та сестер (стаття 267).
Статтею 267 Сімейного кодексу України визначено умови, за яких повнолітні брати і сестри зобов`язані утримувати непрацездатних повнолітніх братів і сестер, які потребують матеріальної допомоги, а саме якщо вони (1) не мають чоловіка, дружини, батьків або повнолітніх дочки, сина, за умови, що повнолітні брати та сестри (2) можуть надавати матеріальну допомогу.
Водночас, поняття «обов`язку утримання» та «обов`язку здійснення постійного догляду» не є тотожними. Утримання особи - це надання матеріальної допомоги. Постійний догляд - це форма догляду за особою з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.
Матеріали справи не містять достатніх доказів щодо наявності членів сім`ї другого ступенів споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за хворою матір`ю позивача.
Отже, позивачем доведено, що окрім нього, інших членів сім`ї, які спільно проживають та могли здійснювати постійний догляд за матір`ю немає.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позивач надав відповідачу достатні докази для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за матір`ю - ОСОБА_2 з інвалідністю IІ групи та відсутності інших членів її сім`ї, зокрема другого ступеня споріднення, які б могли здійснювати такий догляд.
При цьому, саме на наявності висновку МСЕК як належного медичного документу, який підтверджує необхідність стороннього догляду за хворими батьками, наголошує Верховний Суд у постанові від 15.11.2019 у справі №п/811/1375/16.
У сукупності вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позивач має право на звільнення з військової служби, а відмова відповідача у звільненні з військової служби є протиправною. Підпункт «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» № 2232-ХІІ в редакції чинній з 18 травня 2024 р. чітко передбачає звільнення з військової служби лише при необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини).
Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Chahal проти Об`єднаного королівства (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі Афанасьєв проти України).
Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист; захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень; формами захисту, зокрема, є визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.
VI. Розподіл судових витрат
Позивач сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн., який належить до розподілу на користь позивача на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 77, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 19 вересня 2025року, від 29 жовтня 2025 року, від 25 січня 2026року про звільнення з військової служби відповідно до пп. г п. 2 ч. 4 на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо звільнення з військової служби як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами, а саме у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , яка є інвалідом ІІ групи.
3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 в особі її командира повторно розглянути рапорт на звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас за сімейними обставинами та винести наказ про звільнення його з військової служби.
4. Стягнути з військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_10 .
Суддя Оксана БОЙКО