Справа № 420/2506/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючої судді Бойко О.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування висновку від 23.12.2025, зобов`язання внести зміни до актового запису про народження, вирішив адміністративний позов задовольнити.
І. Суть спору:
Позивачі, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати висновок Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 23.12.2025 року про відмову у внесенні змін до актового запису про народження № 1350 від 04.07.2012 року, складеного на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
2. Зобов`язати Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису про народження № 1350 від 04.07.2012 року, складеного на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: змінити прізвище батька дитини з " ОСОБА_3 " на вірне " ОСОБА_4 ", по батькові батька дитини доповнити " ОСОБА_5 ".
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція Позивачів
Позивач звертає увагу, що 17.10.2025 року він звернувся до Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про внесення змін до актового запису про народження неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначені зміни стосувалися актового запису про народження № 1350 від 04.07.2012 року, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, що підтверджується Свідоцтвом про народження НОМЕР_1 . 30.12.2025 року, за результатами розгляду зазначеної заяви, адвокат позивача - Казнєвський Владислав Олегович, отримав Висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану (відмова) від 23.12.2025 року. В оскаржуваному висновку відповідач відмовив у внесенні змін до Актового запису, мотивуючи це тим, що у поданих документах, на думку відповідача, відсутні відомості про "по батькові" позивача, а наявні лише ім`я батька та ім`я матері; Позивачем не надано офіційного документа про власне народження, який, відповідач, вважає необхідним для підтвердження правильності персональних даних. У зв`язку з цим відповідач дійшов висновку про нібито неможливість виправлення прізвища та доповнення відомостей про "по батькові" батька в актовому записі про народження дитини. Позивач вважає зазначене рішення протиправним, необґрунтованим та таким, що прийняте без повного і всебічного з`ясування всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального права, без урахування правового статусу позивача як особи яка звернулася за міжнародним захистом, а також без дотримання принципу найкращих інтересів дитини, що призвело до неправомірного обмеження прав та законних інтересів позивача і його неповнолітньої доньки.
(б) Позиція Відповідача
28.02.2026 року від відповідача Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшли пояснення на позовну заяву. Відповідач зазначає, що актовий запис про народження ОСОБА_2 №1350 від 04.07.2012 року складений Івано-Франківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано- Франківській області та зберігається у відповідному відділі (наразі - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України). Відповідач вважає за необхідне зобов`язувати виконувати рішення суду щодо внесення змін у разі задоволення позовних вимог - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Просить врахувати пояснення, ухвалити рішення на розсуд суду та повідомити про результати розгляду справи.
ІІІ. Процедура та рух справи
09.02.2026 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17.10.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про внесення змін до актового запису про народження його неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначені зміни стосувалися актового запису про народження № 1350 від 04.07.2012 року, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, що підтверджується Свідоцтвом про народження НОМЕР_1 .
23.12.2025 року Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України був сформований Висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану (відмова).
В оскаржуваному висновку відповідач відмовив у внесенні змін до Актового запису, мотивуючи це тим, що: у поданих документах, на думку відповідача, відсутні відомості про "по батькові" позивача, а наявні лише ім`я батька та ім`я матері. Позивачем не надано офіційного документа про власне народження, який, відповідач, вважає необхідним для підтвердження правильності персональних даних.
На момент звернення до відповідача із заявою про внесення змін до Актового запису позивач перебував у процедурі розгляду заяви про надання міжнародного захисту та був особою, яка звернулася до Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Зазначене підтверджується Довідкою про звернення за захистом в Україні № 014181, виданою Управлінням з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС України в Одеській області.
Крім того, ще до звернення до відповідача щодо внесення змін до Актового запису стосовно позивача було прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що підтверджується Наказом територіального органу ДМС України № 83 від 04.05.2017 року.
Таким чином, на момент звернення до відповідача, позивач законно перебував на території України, мав підтверджений правовий статус та повний обсяг цивільної та адміністративної правосуб`єктності, що виключає будь-які сумніви щодо можливості реалізації ним сімейних та особистих немайнових прав, у тому числі прав, пов`язаних із державною реєстрацією актів цивільного стану.
Позивач вважає, що відмова відповідача є неправомірною та не відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.
Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
IV. Джерела права та висновки суду
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Згідно п. 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.
Відповідно до абзацу 4 п. 2.1 розділу II Внесення змін до актових записів цивільного стану Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за № 55/18793 (надалі- Правила), а саме: громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які проживають за кордоном або в Україні, можуть подати заяву про внесення змін до актового запису про народження у зв`язку з доповненням відомостей щодо по батькові та місця народження дитини також до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем складання актового запису.
Згідно пункту 2.13.9 розділу ІІ вищезазначених Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: для зміни імені батька та по батькові дитини в актовому записі про народження малолітньої дитини у разі подання батьками заяви про зміну по батькові дитини.
Згідно з статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні», держава гарантує представникам національних меншин право зберігати власні традиції іменування.
Згідно зі статтею 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України.
Згідно з ч. 1 ст. 146 Сімейного кодексу України ім`я дитині дається за згодою батьків. А отже батьки, вирішуючи питання про ім`я дитини, керуються національними звичаями та традиціями, що також стосується і по батькові.
В рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2018 року №1-р/2018 вказано, що «У Доповіді "Верховенство права", яка схвалена Європейською Комісією "За демократію через право" (Венеціанською Комісією) на 86-му пленарному засіданні (25-26 березня 2011 року), наголошено, що принцип правової визначеності є ключовим у питанні довіри до судової системи і верховенства права; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію (пункт 44); правова визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин (пункт 46); парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів (пункт 47); правова визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття "законних очікувань") (пункт 48).
Законний представник позивача бажає забезпечити повну ідентифікацію дитини у документах, що надасть змогу уникнення майбутніх юридичних колізій у таких питаннях як майбутня освіта його дитини, медичні документи, оформлення спадщини, тощо.
Таке бажання є усвідомленою волею батьків, яка змінилася після уточнення правового значення неточності по батькові згідно національних традицій.
Батько дитини є відомий та ідентифікований, тому є всі підстави внести зміни по батькові, які відповідають не тільки національним традиціям батьків але й слугують дієвим інструментом підтвердження норм закону про рівність прав і свобод іноземців, які на законних підставах перебувають на території України.
З огляду на вищезазначене суд приходить до висновку, що достатніми підставами для внесення змін до актового запису цивільного стану є те, що наявність «розбіжностей» у поданих документах, а саме на те, що у Довідці про звернення за захистом в Україні зазначено по батькові позивача, тоді як у Паспортному документі по батькові відсутнє. Водночас таке твердження є наслідком неправильного тлумачення відповідачем змісту та правової природи наданих документів, а також ігнорування особливостей різних систем Ідентифікації особи, що застосовуються у різних державах.
Фактично у Паспортному документі позивача зазначене "ім`я батька", що відповідає моделі іменування, притаманній правовій системі держави його громадянської належності, у якій інститут по батькові як окремий елемент імені не використовується.
Натомість у Довідці про звернення за захистом в Україні, це ж: саме ім`я батька - "Яссін" було адаптовано до української системи персональних даних та відображене у графі "по батькові", що є стандартною, правомірною та усталеною адміністративною практикою при оформленні документів для осіб з інших правових систем.
Таким чином, так звана «розбіжність»: не стосується ідентичності особи позивача; не свідчить про існування різних осіб; не спростовує достовірність поданих документів; не унеможливлює ідентифікацію позивача. Йдеться не про суперечність, а виключно про різницю в моделях ідентифікації особи, яку відповідач, як орган державної влади, зобов`язаний враховувати, а не використовувати як формальну підставу для відмови у реалізації прав. Саме ДМС України, у межах своїх повноважень, вже здійснила узгодження та верифікацію персональних даних позивача, встановивши відповідність імені батька, зазначеного у Паспортному документі, по батькові, зазначеному у Довідці про звернення за захистом в Україні.
Відповідач, не маючи повноважень щодо повторної, альтернативної чи додаткової ідентифікації особи, фактично поставив під сумнів результати офіційної ідентифікації, проведеної уповноваженим державним органом, чим вийшов за межі своїх дискреційних повноважень. Такий підхід суперечить принципу правової визначеності, свідчить про формальне та механічне застосування норм права, ігнорує реальний зміст та юридичне значення поданих документів; створює непропорційні перешкоди у реалізації, прав позивача та його неповнолітньої дитини.
Посилання відповідача на «розбіжності» у документах не ґрунтується на фактичних обставинах справи, є юридично необґрунтованим та не може слугувати законною підставою для відмови у внесенні змін до Актового запису.
Відмова відповідача створює нерівність у правомочності батьків-іноземців реалізувати своє право на вибір по батькові дитини відповідно до національних традицій, що є прямою дискримінацією за ознакою походження.
Формальна відмова відповідача, є порушенням прав, гарантованих Конституцією України та міжнародними договорами.
Відповідач не надав жодного правового обґрунтування, не надав жодної конкретної норми закону або підзаконного акту, лише у загальному зробив посилання на вищезазначені Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, які навпаки дають позивачам право та можливість на внесення змін по батькові.
Метою державної реєстрації є фіксація волевиявлення осіб, а не їх формальна попередня згода. Відмова відповідача не є пропорційною та не служить жодній законній суспільній цілі, водночас істотно обмежуючи права батьків та дитини.
Актовий запис про народження, внесення змін до якого- є предметом цього спору, стосується неповнолітньої Дитини яка народилася у місті Івано-Франківську.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Конвенції про права дитини, кожна дитина має бути зареєстрована одразу після народження і з моменту народження, має право на ім`я, набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Згідно зі ст. 8 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов`язані поважати право дитини на збереження її індивідуальності, включаючи ім`я, громадянство та сімейні зв`язки, а у разі їх незаконного порушення - забезпечувати ефективний захист і відновлення таких прав.
Таким чином, приведення Актового запису про народження у відповідність до реальних та встановлених та підтверджених ідентифікаційних даних батька є-необхідною та обов`язковою умовою реалізації права Дитини на збереження сімейного зв`язку з батьком.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про охорону дитинства», усі діти на території України мають рівні права і свободи, незалежно від правового статусу їхніх батьків або будь-яких інших обставин.
Згідно з ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України, однією з основних засад регулювання сімейних відносин є забезпечення можливості дитини здійснювати свої права, встановлені Конституцією України, Конвенцією про права дитини та іншими міжнародними договорами України.
Отже, право дитини |на юридичне визнання сімейного зв`язку з батьками прямо гарантоване як міжнародний, так і національним законодавством України.
Попри наведені норми відповідач фактично звів питання реалізації прав Дитини до формальної відсутності у позивача документа про народження, виданого органами держави громадянської належності, не оцінивши при цьому: наявність фактичного та підтвердженого сімейного зв`язку між батьком та дитиною; достатність поданих документів для належної ідентифікації позивача; правовий статус позивача як особи, яка звернулася за міжнародним захистом; права та найкращі інтереси неповнолітньої дитини.
Такий підхід: суперечить Конвенції про права дитини; порушує норми Сімейного кодексу України та Закону України «Про охорону дитинства»; створює непряму дискримінацію Дитини за ознакою правового статусу її батька; є непропорційним, оскільки покладає негативні наслідки адміністративної відмови на дитину, яка не має жодного впливу на обставини статусу свого батька.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №826/4175/16 Великої Палати Верховного суду від 12 лютого 2019 року у справі №826/7380/15 (провадження №11-778апп18).
Суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права у цьому випадку є визнання протиправним та скасування висновок Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 23.12.2025 року про відмову у внесенні змін до актового запису про народження № 1350 від 04.07.2012 року, складеного на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язанням Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису про народження № 1350 від 04.07.2012 року, складеного на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: змінити прізвище батька дитини з " ОСОБА_3 " на вірне " ОСОБА_4 ", по батькові батька дитини доповнити " ОСОБА_5 ".
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.
VI. Розподіл судових витрат
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 77, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати висновок Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 23.12.2025 року про відмову у внесенні змін до актового запису про народження № 1350 від 04.07.2012 року, складеного на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
3. Зобов`язати Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису про народження № 1350 від 04.07.2012 року, складеного на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: змінити прізвище батька дитини з " ОСОБА_3 " на вірне " ОСОБА_4 ", по батькові батька дитини доповнити " ОСОБА_5 ".
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач (законний представник) - ОСОБА_1 : адреса; АДРЕСА_1 : РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач - Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса): адреса; 65091, м. Одеса, вул. Розумовського, 37, код ЄДРПОУ 37946492.
Суддя Оксана БОЙКО