Справа № 420/1882/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючої судді Бойко О.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання виключити відомості про порушення правил військового обліку, направити повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення, вирішив адміністративний позов задовольнити частково.
І. Суть спору:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд, з урахуванням уточнень:
1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
2. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція Позивача
він перебуває на військовому обліку та є військовозобов`язаним. У зв`язку з необхідністю з`ясування підстав внесення відомостей щодо нього до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також встановлення підстав перебування у розшуку територіального центру комплектування та соціальної підтримки, його представником 12.08.2025 року було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 адвокатський запит.
Позивач вказує, що 31.07.2025 року в застосунку «Резерв+» ним було виявлено інформацію про перебування у розшуку ТЦК та СП. При цьому жодного протоколу про адміністративне правопорушення, постанови про притягнення до адміністративної відповідальності чи інших документів, які б підтверджували належне оформлення відповідного провадження, він не отримував.
У відповідь на адвокатський запит відповідач повідомив, що на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 №3048975 від 31.07.2025 року позивача було передано в розшук у зв`язку з непроходженням військово-лікарської комісії та нібито порушенням вимог статті 210-1 КУпАП. Водночас відповідач зазначив, що до адміністративної відповідальності позивач не притягувався.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки за відсутності постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності та належних доказів вчинення конкретного порушення правил військового обліку відсутні правові підстави для внесення щодо нього відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та встановлення статусу особи, яка розшукується ТЦК та СП.
Крім того, позивач зазначає, що відповідач посилається на непроходження ним військово-лікарської комісії як на підставу внесення відповідних відомостей до Реєстру. Разом з тим, доказів того, що позивач до набрання чинності Законом України від 21.03.2024 №3621-IX був визнаний обмежено придатним до військової служби та, відповідно, на нього поширювався обов`язок пройти повторний медичний огляд до 05.06.2025 року, відповідачем не надано.
Також позивач звертає увагу, що саме по собі складання протоколу про адміністративне правопорушення, навіть за умови його складення, не підтверджує факту вчинення адміністративного правопорушення та не може автоматично свідчити про наявність у його діях порушення правил військового обліку.
З огляду на викладене позивач просить визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ним правил військового обліку, зобов`язати відповідача виключити відповідні відомості з Реєстру, а також направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для його адміністративного затримання та доставлення.
(б) Позиція Відповідача
Відповідач не скористався своїм правом для подання відзиву на позовну заяву, належним чином та своєчасно повідомлений про розгляд вказаної справи.
ІІІ. Процедура та рух справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 позовну заяву суд залишив без руху та надав десятиденний строк для усунення недоліків шляхом надання до суду: оригіналу документу, що підтверджує доплату судового збору у розмірі 120,00 грн., уточненої позовної заяви з коригуванням суб`єктного складу учасників справи або ж наданням до суду доказів на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, копії позовної заяви з додатками відповідно до кількості учасників справи, належним чином засвідчених копій документів, що вказані в додатках до позовної заяви для суду та відповідача.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 року продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви згідно з ухвалою суду від 02.02.2026 у справі № 420/1882/26.
02.03.2026 ухвалою Одеського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , є військовозобов`язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .
31.07.2025 року позивач у застосунку «Резерв+» виявив інформацію про перебування у розшуку ТЦК та СП.
12.08.2025 року представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо отримання інформації про підстави та обставини внесення відомостей про позивача до відповідних інформаційних систем, зокрема щодо того, чи складався стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення та чи виносилася постанова про притягнення до адміністративної відповідальності.
У відповідь на адвокатський запит відповідач листом від 20.08.2025 року повідомив, що «згідно даних з Єдиного державного реєстру призовників, та резервістів за не проходження військово-лікарської комісії (п. 2 розділу прав ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» 21.03.2024 №3621-IX) на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 №3048975 від 31.07.2025р. гр. ОСОБА_1 як був переданий у розшук, як такий що порушив вимоги ст. 210-1 КУпАП Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Також зазначаємо, що до адміністративної відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_4 гр. ОСОБА_1 не притягувався».
Позивач вважає протиправними дій відповідачів щодо внесення щодо нього інформації про порушення правил військового обліку, у зв`язку з чим звернувся до суду з даною позовною заявою.
V. Джерела права та висновки суду
Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно із ч. 3 ст. 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
За нормами частини 3-5 статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.
Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина 1 статті 34 Закону № 2232-ХІІ).
Відповідно до п. 2 частини 1 статті 37 Закону № 2232-ХІІ взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, служби зовнішньої розвідки України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України.
За нормами частини третьої-четвертої частини 1 статті 37 Закону №2232-ХІІ призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.
У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).
04.05.2024 набрав чинності Закон України від 21.03.2024 №3621-IX Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист, згідно з яким з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як обмежено придатний до військової служби та непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.
Відповідно до п.2 Прикінцевих і перехідних положень цього Закону (в редакції Закону № 4235-IX від 12.02.2025) установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
У відповідь на адвокатський запит відповідач листом від 20.08.2025 року повідомив, що «згідно даних з Єдиного державного реєстру призовників, та резервістів за не проходження військово-лікарської комісії (п. 2 розділу прав ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» 21.03.2024 №3621-IX) на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 №3048975 від 31.07.2025р. гр. ОСОБА_1 як був переданий у розшук, як такий що порушив вимоги ст. 210-1 КУпАП Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Також зазначаємо, що до адміністративної відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_4 гр. ОСОБА_1 не притягувався».
Разом з тим, відповідачем до матеріалів справи не долучено жодного доказу на підтвердження таких обставин. Відтак, суд зазначає, що оскільки відповідачем до матеріалів справи не долучено письмових доказів на підтвердження обставин визнання ОСОБА_1 обмежено придатним до військової служби, тому не доведеним є також й обов`язок позивача щодо проходження повторного медичного огляду для визначення придатності до військової служби у термін до 05.06.2025 відповідно до п.2 Прикінцевих і перехідних положень Закону від 21.03.2024 №3621-IX.
Таким чином, відповідачем не доведено не лише факт невиконання позивачем обов`язку щодо проходження повторного медичного огляду, а й сам факт виникнення у позивача такого обов`язку.
За відсутності доказів того, що позивач до набрання чинності Законом України від 21.03.2024 №3621-IX був визнаний обмежено придатним до військової служби, посилання відповідача на непроходження позивачем повторного медичного огляду не може розглядатися як належне підтвердження конкретного порушення правил військового обліку.
Отже, відповідач не довів існування конкретного об`єктивного юридичного факту, який відповідно до наведених ним обставин став підставою для внесення до Реєстру відомостей про порушення позивачем правил військового обліку.
Відповідно до пункту 20-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема, відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, із зазначенням відповідних відомостей про протокол та/або постанову.
Водночас, відомості про порушення правил військового обліку та відомості про притягнення особи до адміністративної відповідальності не є тотожними. Сам факт відсутності постанови про накладення адміністративного стягнення не виключає можливості існування факту порушення правил військового обліку.
Разом з тим у кожному конкретному випадку суб`єкт владних повноважень повинен мати фактичні та правові підстави для фіксації відповідного порушення, а суд при перевірці правомірності таких дій має встановити, чи доведено конкретний факт невиконання особою відповідного військового обов`язку.
Відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, на призовників, військовозобов`язаних і резервістів покладено обов`язок:
1. Перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання у відповідних районних (міських) ТЦК та СП;
2. Прибувати за викликом районних (міських) ТЦК та СП на збірні пункти, призовні дільниці, до ТЦК та СП у строки, зазначені в отриманих документах (повістках, мобілізаційних розпорядженнях, розпорядженнях);
3. Проходити медичний огляд і лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби;
4. Проходити підготовку до військової служби, безпосередньо військову службу, виконувати обов`язки у запасі та служити у військовому резерві;
5. Особисто у семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання з`явитися з паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного ТЦК та СП для взяття на військовий облік;
6. У разі зміни персональних даних, повідомляти про такі зміни протягом семи днів через електронний кабінет або особисто шляхом звернення до відповідного ТЦК;
7. Негайно повідомляти ТЦК та СП за місцем військового обліку про втрату військово-облікового документа;
8. Не рідше ніж один раз на п`ять років здійснювати звірку власних персональних даних із даними, що зберігаються в облікових базах відповідних ТЦК та СП, органів СБУ чи розвідувальних органів.
Внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку є можливим виключно внаслідок невиконання особою зазначених обов`язків. За відсутності фактів невиконання таких обов`язків саме по собі внесення запису до Реєстру є протиправним.
При цьому, відомості про порушення правил військового обліку не є тотожними відомостям про притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП. Сам по собі факт відсутності постанови про накладення адміністративного стягнення не виключає можливості встановлення факту порушення правил військового обліку, оскільки такий факт може виникнути в момент невиконання особою конкретного обов`язку, встановленого законом або належним чином доведеного законного розпорядження органу військового управління.
Разом з тим внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку передбачає наявність конкретного об`єктивного факту невиконання особою відповідного військового обов`язку. Отже, саме по собі посилання територіального центру комплектування та соціальної підтримки на наявність порушення не звільняє його від обов`язку довести обставини, які стали підставою для внесення відповідних відомостей до Реєстру.
У разі порушення такого правила військового обліку, це є відомостями стосовно виконання військовозобов`язаним військового обов`язку, що в силу приписів ч.1 ст. 8 Закону №1951 вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів як службові дані військовозобов`язаного.
Таким чином, на відміну від випадків, коли органом ведення Реєстру встановлено конкретний факт невиконання військовозобов`язаним визначеного законом або належним чином доведеного обов`язку, у цій справі відповідач не довів фактичних обставин, які б свідчили про порушення позивачем правил військового обліку.
Посилання відповідача на непроходження військово-лікарської комісії саме по собі не є достатнім, оскільки відповідачем не доведено існування у позивача обов`язку пройти повторний медичний огляд у строк до 05.06.2025 року. Інших конкретних обставин, які б свідчили про невиконання позивачем правил військового обліку та стали підставою для внесення відповідних відомостей до Реєстру, відповідачем не наведено та не підтверджено належними і допустимими доказами.
За таких обставин суд доходить висновку, що спірні відомості були внесені до Реєстру без належного встановлення конкретного факту порушення позивачем правил військового обліку.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виключити відомості щодо позивача з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи N R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.80, щодо того, що суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі повноважень суду, визначених законодавцем.
Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах Закону, зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Суд при вирішенні публічно-правових спорів перевіряє чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підміняти рішення суб`єкта владних повноважень.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.
Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку
Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 та від 22.01.2020 у справах № 1640/2594/18 та № 826/9749/17 відповідно.
Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Оскільки судом встановлено протиправність дій відповідача, яка полягає у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку за відсутності доведеного факту такого порушення, відповідач не має правових підстав для подальшого збереження таких відомостей у Реєстрі.
За таких обставин зобов`язання відповідача виключити спірні відомості є належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача, оскільки не передбачає вирішення судом питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності або встановлення інших обставин, що належать до дискреційних повноважень відповідача.
Отже, за викладених обставин, суд приходить висновку про необхідність зобов`язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості щодо наявності порушень правил військового обліку позивачем, що, на переконання суду, є найбільш ефективних способом захисту, який призведе до відновлення порушеного права позивача у даних правовідносинах з урахуванням приписів ст. 13 Конвенції.
При цьому, оскільки внесення відповідної інформації до інформаційних ресурсів Національної поліції відбулося в автоматичному режимі шляхом електронної інформаційної взаємодії, а її видалення здійснюється автоматично після видалення відповідних відомостей з Реєстру, суд вважає належним та ефективним способом захисту прав позивача зобов`язання органу ведення Реєстру виключити спірні відомості саме з Реєстру. Окреме зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 не є необхідним.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За таких обставин, у цьому випадку, не було факту, який можливо було б кваліфікувати як порушення військового обліку, достатнього для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, тому відповідачем безпідставно внесено ці відомості до реєстру стосовно позивача.
За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
VI. Розподіл судових витрат
Позивач сплатив судовий збір у сумі 1331,20 грн., який належить до розподілу на користь позивача на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 77, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -
В И Р І Ш И В:
1.Адміністративний позов задовольнити частково.
2.Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .
3.Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .
4.У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5.Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя Оксана БОЙКО