Номер провадження: 22-ц/813/5520/26
Справа № 521/256/23
Головуючий у першій інстанції Мурзенко М. В.
Доповідач Коновалова В. А.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
13.08.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,
за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бондаровський Сергій Іванович,
на ухвалу Хаджибейського районного суду міста Одеси від 10 лютого 2026 року,
за заявою ОСОБА_1 про визнання судового наказу Малиновського районного суду м.Одеси від 20 січня 2023 року про стягнення аліментів таким, що не підлягає виконанню,
в с т а н о в и в:
В грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання судового наказу Малиновського районного суду м.Одеси від 20 січня 2023 року про стягнення аліментів таким, що не підлягає виконанню, в обґрунтування якої зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Малиновського районного суду м. Одеса від 21.11.2021 року (справа № 521/12720/21). До шлюбу з заявником у стягувача було прізвище ОСОБА_3 , під час шлюбу ОСОБА_4 , після розірвання шлюбу та укладання нового - ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі народилася дитина - ОСОБА_6 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 від 01.07.2015 року, видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції).
20.01.2023 року Малиновським районним судом м.Одеси видано судовий наказ (справа № 521/256/23), згідно якого наказано: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 , у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця. Місце проживання дитини після розлучення було визначено з матір`юза спільною згодою. ОСОБА_1 регулярно та в повному обсязі сплачуються аліменти на утримання доньки.
Зазначає, що 04.12.2024 року заявнику зателефонувала його донька ОСОБА_6 та повідомила, що вона перебуває дома ( АДРЕСА_1 ) дуже налякана, так як її мати (стягувач) знаходиться у стані сильного алкогольного сп?яніння, лежить на полу у кімнаті у непритомному стані. ОСОБА_1 по прибуттю була викликана поліція. За результатами виклику працівником поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення №611813 від 04.12.2024 року про те, що громадянка ОСОБА_2 скоїла правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП, ухилилась від виконання своїх батьківських обов?язків відносно малолітньої доньки ОСОБА_6 , а саме: систематично вживає алкогольні напої та не доглядає за дитиною (справа про адміністративне правопорушення № 521/21283/24). В той же день, 04.12.2024 року працівником поліції малолітню дитину - ОСОБА_6 було передано батьку - ОСОБА_1 . З цього часу ОСОБА_6 проживає разом з заявником та його сім?єю, повністю ним утримується та забезпечується.
Стягувач ОСОБА_2 протягом року спроб щодо зустрічі з дитиною, заходів на її утримання, допомогу в будь-якому вигляді, не вживала.
Незважаючи на це, заявником, на виконання наказу суду, продовжував сплачувати аліменти.
Заявник вважає, що за таких підстав ОСОБА_2 втратила право на отримання аліментів на утримання дитини - ОСОБА_6 .
З огляду на викладене ОСОБА_1 просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню з 04.12.2024 року судовий наказ Малиновського районного суду м.Одеси від 20.01.2023 року у справі № 521/256/23, згідно якого наказано: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 , у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця.
Хаджибейський районний суд м. Одеси ухвалою від 10 лютого 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання судового наказу Малиновського районного суду м.Одеси від 20 січня 2023 року про стягнення аліментів таким, що не підлягає виконанню відмовив.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дитина ОСОБА_6 постійно проживає разом з батьком, доказів вирішення питання щодо зміни місця проживання дитини у встановлений законом спосіб за згодою батьків або в судовому порядку. Також судом встановлено, що, посилаючись на вказані в заяві обставини, ОСОБА_1 звертався до Хаджибейського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів. Заочним рішенням Хаджибейського районного суду м.Одеси від 21 жовтня 2025 року по цивільній справі № 521/9434/25, яке на час розгляду справи набрало законної сили, в задоволенні позовних вимог було відмовлено, судом встановлено відсутність підстав для припинення стягнення аліментів, що стягуються на підставі судового наказу Малиновського районного суду м.Одеси від 20.01.2023 року. За таких обставин суд не вбачав правових підстав для задоволення заяви.
ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бондаровський С.І. в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Хаджибейського районного суду міста Одеси від 10.02.2026 року у справі №521/256/23 та постановити нове рішення яким визнати таким, що не підлягає виконанню з 04.12.2024 року судовий наказ Малиновського районного суду м.Одеси від 20.01.2023 року у справі №521/256/23, згідно якого наказано: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 , у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції при винесені ухвали необґрунтовано не взято до уваги докази, надані заявником, зроблені безпідставні, хибні висновки. Суд, при дослідженні матеріалів справи, а саме: довідки з ліцею №3 ОМР, характеристики з вказаного навчального закладу, не звернув увагу, що всі питання щодо дитини вирішуються батьком - ОСОБА_1 , його дружиною - ОСОБА_9 , а про існування ОСОБА_2 у ліцеї нічого невідомо. Саме батьком дитини - ОСОБА_1 здійснюється оформлення документів, необхідних для дитини (картка платника податків), саме він звертається по медичну допомогу для дитини.
Вважає висновок суду першої інстанції хибним, з огляду на той факт, що на час розгляду заяви спору про місце проживання дитини не існує, місце проживання дитини при розлученні судом не встановлювалось. Виплата ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів, за умов, що дитина, для утримання якої сплачуються аліменти, вже рік, проживає з ним, її мати ( ОСОБА_2 ) жодної участі в житті дитини не приймає, негативно відображається, в першу чергу, на самій дитині.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 25.03.2026 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою, роз`яснив ОСОБА_10 право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_11 копію ухвали про відкриття провадження отримав 27.03.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
ОСОБА_10 копія ухвали про відкриття провадження та копія апеляційної скарги надсилались засобами поштового зв`язку.
Від ОСОБА_2 надійшла заява згідно якої вона не заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 про визнати таким, що не підлягає виконанню з 04.12.2024 року судовий наказ Малиновського районного суду м.Одеси від 20.01.2023 року у справі № 521/256/23, із заявою ОСОБА_1 та додатками до неї ознайомлена.
Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
ОСОБА_10 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у відповідності до п.3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
В судовому засіданні 13.08.2026 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_11 заявив клопотання про необхідність заслуховування у судовому засіданні думки дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо місця її постійного проживання.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 13.08.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задовольнив клопотання.
ОСОБА_1 та його представникОСОБА_11 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дитина ОСОБА_6 постійно проживає разом з батьком, доказів вирішення питання щодо зміни місця проживання дитини у встановлений законом спосіб за згодою батьків або в судовому порядку.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає, за необхідне зазначити наступне.
ОСОБА_1 , звертаючись з заявою про скасування судового наказу, в обґрунтування зазначає, що 20.01.2023 року Малиновським районним судом м. Одеси видано судовий наказ про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_7 на утримання доньки ОСОБА_6 . Аліменти на утримання доньки ОСОБА_1 сплачувалися регулярно та в повному обсязі. З грудня 2024 року донька ОСОБА_6 проживає разом з батьком, який продовжує сплачувати аліменти. Вважає, що за таких обставин ОСОБА_12 втратила право на отримання аліментів на утримання дитини ОСОБА_6 .
Звертає увагу, що виплата ОСОБА_1 на користь ОСОБА_12 аліментів, за умови, що дитина, на утримання якої сплачуються аліменти, вже рік безперервно проживає з батьком, ОСОБА_2 жодної участі у житті дитини не приймає, що відображається на дитині.
Апеляційний суд зазначає, що порядок скасування судового наказу визначений положеннями ст. 170-171 ЦПК України, а положеннями ст. 423 ЦПК України встановлено процедуру визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини 5 статті 183 СК України той з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (частина 1 статті 191 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом (ч. 3 ст. 160 ЦПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 167 ЦПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - протягом п`яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п`ятою, шостою статті 165 цього Кодексу, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. Судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим розділом.
Статтями 170, 171 ЦПК України визначено підстави для скасування судового наказу за заявою боржника та регламентовано порядок розгляду таких заяв.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. У разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу (ч.ч. 7, 8 ст. 170 ЦПК України).
ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про визнання судового наказу виданого 20.01.2023 року Малиновський районним судом м. Одеси таким, що не підлягає виконанню, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.
Статтею 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема судового наказу (п. 1-1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини першої та третій статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: процесуально-правові та матеріально-правові.
Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.
Наслідком визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.
Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Указаний висновок викладено у постанові Верховний Суд від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Зазначених висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.
Таким чином підставою для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, є помилка при його видачі або припинення обов`язку за правомірно виданим виконавчим документом.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що 20.01.2023 року Малиновським районним судом м. Одеси видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 аліментів на утримання доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягувати від дня пред`явлення заяви до суду, тобто з 03.01.2023 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Підставою для видачі судового наказу у заяві від 03.01.2023 року стягувач ОСОБА_7 зазначала, що з моменту припинення шлюбних відносин і по теперішній час донька проживає разом з нею, а батько ОСОБА_1 не надає матеріальної допомоги на утримання доньки.
ОСОБА_1 , звертаючись з заявою про скасування судового наказу, в обґрунтування зазначає, що з грудня 2024 року донька ОСОБА_6 проживає разом з батьком та знаходиться на його утриманні, який продовжує сплачувати аліменти на користь ОСОБА_7 з якою донька не проживає.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у 5-В класі Одеського ліцею № 3 Одеської міської ради на змішаній формі навчання з 01.09.2025 року. Усі питання щодо освітнього процесу вирішує батько - ОСОБА_1 . Він підтримує зв`язок з класним керівником, попереджає про відсутність на уроках, хворобу, що підтверджується довідкою Одеського ліцею № 3 Одеської міської ради від 05.11.2025 року № 01-24/491, характеристикою на ученицю наданою Одеським ліцеєм № 3 Одеської міської ради від 05.11.2025 року.
Обставини проживання доньки разом з батьком ОСОБА_1 підтверджуються поясненнями самої дитини ОСОБА_6
ОСОБА_12 подала заяву, в якій не заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню судовий наказ виданий Малиновським районним судом м. Одеси від 20.01.2023 року у справі № 521/256/23.
Із встановлених судом обставин у сукупності вбачається, що з часу звернення ОСОБА_1 із заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, донька ОСОБА_6 проживає з батьком ОСОБА_1 та перебуває на його утриманні, що є матеріально-правовою підставою визнання судового наказу про стягнення аліментів таким, що не підлягає виконанню з 21.12.2025 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення, яким заяву ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, виданого 20.01.2023 року Малиновським районним судом м. Одеси у справі №521/256/23, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бондаровський Сергій Іванович задовольнити частково.
Ухвалу Хаджибейського районного суду міста Одеси від 10 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бондаровський Сергій Іванович, про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, виданого 20.01.2023 року Малиновським районним судом м. Одеси у справі №521/256/23, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця задовольнити частково.
Визнати судовий наказ Малиновського районного суду м. Одеси від 20.01.2023 року в справі №521/256/23, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця таким, що не підлягає виконанню з 21.12.2025 року.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текс постанови складено 28 серпня 2026 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді О.Ю. Карташов
М.В. Назарова