Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
27 серпня 2026 року № 520/12921/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд, з урахуванням уточнень:
- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 , пенсії у зв`язку з втратою годувальника з дня, наступного за днем смерті ОСОБА_2 ;
- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України призначити та виплатити ОСОБА_1 , пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 06.04.2025 у розмірі, передбаченому чинним законодавством, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області щодо розрахунку пенсії згідно рішення від 23.04.2026 за №27458-25346/Д-03/8-2000/26 та проханням внести переплату в сумі 7105,58грн.;
- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України скасувати рішення щодо розрахунку пенсії згідно рішення від 23.04.2026 за №27458-25346/Д-03/8-2000/26 та проханням внести переплату в сумі 7105,58 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії по втраті годувальника з дня, наступного за днем смерті годувальника. Окрім того, на думку позивача відповідачем протиправно здійснено розрахунок пенсії згідно рішення від 23.04.2026 за №27458-25346/Д-03/8-2000/26 з проханням внести переплату в сумі 7105,58грн.
Представником відповідача надано відзив на позов, у якому зазначено, що Управління у спірних правовідносинах діяло згідно чинного законодавства, просило в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, згідно якої заперечив проти доводів викладених у відзиві на позовну заяву, та підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 14.01.1999 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та з 01.01.2004 її пенсія обчислена відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003.
02.01.2026 ОСОБА_1 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про перехід з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за померлого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Головним управлінням з 02.01.2026 на підставі заяви ОСОБА_1 від 02.01.2026, ОСОБА_1 переведено з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.
28.03.2026 ОСОБА_1 звернулася через веб-портал Пенсійного фонду України із зверненням щодо проведення перерахунку та здійснення виплати пенсії, з урахуванням фактично проведених виплат, з дати її призначення, тобто з 06.04.2025, наступного дня за днем смерті годувальника.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області 23.04.2026 надано відповідь на звернення ОСОБА_1 від 28.03.2026 про відсутність підстав для переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 06.04.2025, з посиланням на наступне.
При перевірці пенсійної справи ОСОБА_1 було встановлено, що розрахунок пенсії не відповідає Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, оскільки при визначенні розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника в розмірі фактичних збитків, яка розрахована від середньомісячному заробітку не застосовано відсоток втрати працездатності годувальника, не визначено доцільність розрахунку від коефіцієнту заробітної плати 2,28747 та не встановлено щомісячну компенсацію непрацездатному члену сім`ї за втрату годувальника, тому пенсійну справу було переглянуто та приведено у відповідність з 02.01.2026.
Загальний розмір пенсії з 02.01.2026 року складає 10340,35 грн., тоді як при первинному призначенні становив - 11949.43 грн.
Розмір пенсії обчислено при середньомісячному заробітку - 20390,12 грн. (індивідуальний коефіцієнт для обчислення - 2,28747, середньомісячний заробіток за 2017 рік - 8913,83 грн.).
- розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника в розмірі фактичних збитків, яка розрахована від середньомісячному заробітку 20390,12 грн. на 1 утриманця складає 10195,06 грн.;
- щомісячна компенсація непрацездатному члену сім`ї за втрату годувальника через Чорнобильську катастрофу - 113,88 грн.;
- компенсаційна виплата 70 річним - 31,41 грн.;
- розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника на 1 утриманця з урахуванням компенсаційної виплати 70 річним та щомісячної компенсації складає 10340,35 грн.
Розмір пенсії з 01.03.2026 складає 11542,54 грн. Розмір пенсії обчислено при середньомісячному заробітку - 22857,32 грн. (індивідуальний коефіцієнт для обчислення - 2,28747, середньомісячний заробіток за 2017 - 9992,40 грн.).
Розрахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника з 01.03.2026:
- розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника в розмірі фактичних збитків, яка розрахована від середньомісячному заробітку 22857,32 грн. на 1 утриманця складає 11428,66 грн.;
- щомісячна компенсація непрацездатному члену сім`ї за втрату годувальника через Чорнобильську катастрофу - 113,88 грн.;
- розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника на 1 утриманця з урахуванням щомісячної компенсації складає 11542,54 грн.;
Оскільки заява ОСОБА_1 відпрацьовувалася за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів до головних управлінь Пенсійного фонду України в Дніпропетровській та в Донецькій області направлено повідомлення 22.04.2026 про перегляд рішення від 09.01.2026 за №963380129399 та уточнено позицію з даного питання. Листами від 30.04.2026 та від 29.04.2026 головні управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській та в Донецькій області погодилися з зауваженнями зазначеними у листі від 22.04.2026.
Вважаючи дії відповідача протиправним, позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч.1 ст.9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058-IV) зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно із п.3 ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Відповідно до ч.1 ст.36 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії у разі встановлення III групи інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Згідно із п. 1 ч.2 ст.36 Закону №1058-IV члени сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
Відповідно до ч.3 ст.36 Закону №1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Порядок № 22-1).
Так, пунктом 2.3 цього Порядку передбачено, що до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.
Відповідно до п. 2.11 Порядку за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.
У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
Слід зазначити, що згідно пункту 3 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Якщо цей термін дотримано, Пенсійний фонд України зобов`язаний призначити виплати не з дати подачі заяви, а з першого ж дня після кончини особи. Якщо звернення пізніше ніж через 12 місяців, пенсію призначають з дня звернення.
Суд зауважує, що годувальник ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а з заявою про призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника позивач звернулася 02.01.2026, тобто протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Натомість, відповідач призначив пенсію не з дня, що настає за днем смерті годувальника, а 02.01.2026, що не відповідає вищенаведеним вимогам пункту 3 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування».
З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 , пенсії у зв`язку з втратою годувальника з дня, наступного за днем смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з чим наявні підстави для зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію у зв`язку з втратою годувальника - ОСОБА_2 , з 06.04.2025, провести перерахунок пенсії, з урахуванням фактично проведених виплат.
Щодо решти позовних вимог, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, та зазначалось вище, що при перевірці пенсійної справи ОСОБА_1 відповідачем встановлено, що розрахунок пенсії не відповідає Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, оскільки при визначенні розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника в розмірі фактичних збитків, яка розрахована від середньомісячному заробітку не застосовано відсоток втрати працездатності годувальника, не визначено доцільність розрахунку від коефіцієнту заробітної плати 2,28747 та не встановлено щомісячну компенсацію непрацездатному члену сім`ї за втрату годувальника, тому пенсійну справу переглянуто та приведено у відповідність з 02.01.2026.
Оскільки заява ОСОБА_1 відпрацьовувалася за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів до головних управлінь Пенсійного фонду України в Дніпропетровській та в Донецькій області направлено повідомлення 22.04.2026 про перегляд рішення від 09.01.2026 за № 963380129399 та уточнено позицію з даного питання. Листами від 30.04.2026 та від 29.04.2026 головні управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській та в Донецькій області погодилися з зауваженнями зазначеними у листі від 22.04.2026.
Пунктом 4.7 розділу IV Порядку № 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Отже, суд зазначає, що пенсійний орган встановивши, що пенсія позивачці розрахована невірно привів її розмір у відповідність з нормами діючого законодавства та діяв в цьому випадку правомірно правомірно.
При цьому, листом від 23.04.2026 відповідач запропонував ОСОБА_1 повернути переплачені суми з посиланням на ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Суд зазначає, що відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Отже повернення виплачених надміру сум пенсії відбувається лише внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, в даному випадку відповідач виправив помилку, яка допущена пенсійним органом при розрахунку пенсії позивача, доказів зловживання з боку пенсіонера, які вплинули на розрахунок пенсії матеріали справи не місять.
При цьому, суд враховує, що в своєму листі відповідач не вимагав, а запропонував позивачу повернути виплачені надміру суми пенсії, тобто позивач не позбавлений можливості діяти на власний розсуд. Також суд враховує, що відсутні докази ініціювання відповідачем стягнення вказаних сум з позивача.
Таким чином, в даному випадку порушень прав позивача не відбулось, в зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є передчасними, спрямованими на майбутнє, отже такими, що задоволенню не підлягають, оскільки обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, наразі спір з приводу вказаних обставин відсутній.
Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення в даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005; п. 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006; п. 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, п. 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
З урахуванням вказаного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст.139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 КАС України, суд -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 , пенсії у зв`язку з втратою годувальника з дня, наступного за днем смерті ОСОБА_2 .
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника - ОСОБА_2 , з 06.04.2025 та провести перерахунок пенсії, з урахуванням фактично проведених виплат.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рубан В.В.