Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 серпня 2026 року № 520/10013/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просила суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №086482 від 07.07.2026 року винесену в.о. заступника начальника Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті - начальником відділу державного контролю на наземному транспорті Владиславом Черсуновим, про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №086482 від 07.07.2026 року винесена в.о. заступника начальника Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті - начальником відділу державного контролю на наземному транспорті Владиславом Черсуновим, про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн., на думку позивача, є протиправною та підлягає скасуванню.
Державною служби України з безпеки на транспорті подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що уповноваженою особою Державної служби України з безпеки на транспорті було проведено перевірку транспортного засобу марки FORD державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки FORD, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Результати перевірки оформлені актом № ЕАР011990 від 10.03.2026, яким зафіксовано порушення ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» - на момент перевірки відсутнє посвідчення водія відповідної категорії,, ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» - на момент перевірки відсутні реєстраційні документи на ТЗ, ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» - на момент перевірки відсутня копія договору із замовником послуг, част. 8 ст. 35 ЗУ «Про дорожній рух; ст. 39 ЗУ "Про автомобільний транспорт" - на момент перевірки відсутній протокол обов`язкового технічного контролю транспортного засобу.
За результатами розгляду справи Управлінням державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті за порушення ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт" винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №086482 від 07.04.2026 року, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.
Позивач, вважаючи протиправним оскаржуване рішення, звернулась з даним позовом до суду.
За приписами ч. 12 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 5 квітня 2001 року (далі по тексту - Закон України № 2344-III) передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. (далі по тексту Порядок № 1567) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Пунктом 2 Порядку № 1567 визначено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно з п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтею 48 Закону України Про автомобільний транспорт документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Положеннями ст. 18 Закону України № 2344-III регламентовано, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Згідно зі ст.34 Закону України № 2344-III автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Відповідно до статті 34 Закону України № 2344-III автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 39 Закону України № 2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України; для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України; для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, з метою встановлення факту вчинення порушення автомобільним перевізником законодавства про автомобільний транспорт необхідним є з`ясування під час перевірки обставин здійснення надання послуг з перевезення пасажирів.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.05.2025 у справі № 520/15410/23.
Результати перевірки оформлені актом № ЕАР011990 від 10.03.2026, яким зафіксовано порушення ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» - на момент перевірки відсутнє посвідчення водія відповідної категорії ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» - на момент перевірки відсутні реєстраційні документи на ТЗ, ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» - на момент перевірки відсутня копія договору із замовником послуг, част. 8 ст. 35 ЗУ «Про дорожній рух» ст. 39 ЗУ "Про автомобільний транспорт" - на момент перевірки відсутній протокол обов`язкового технічного контролю транспортного засобу.
Абзацом 1 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III передбачено, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт - є автомобільний перевізник.
Згідно з ч. 1 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Закон № 2344-III застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозяться пасажири. Вирішуючи питання щодо визначення належного суб`єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.
Положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.
На основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-III має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові від 21.12.2023 р. у справі №280/2150/23.
Таким чином, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб.
Тобто, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.09.2025 у справі № 440/5385/24.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, актом № ЕАР011990 від 10.03.2026, яким зафіксовано порушення ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» - на момент перевірки відсутнє посвідчення водія відповідної категорії ст. 39 ЗУ "Про автомобільний транспорт" - на момент перевірки відсутні реєстраційні документи на ТЗ, ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» - на момент перевірки відсутня копія договору із замовником послуг, част. 8 ст. 35 ЗУ «Про дорожній рух; ст. 39 ЗУ "Про автомобільний транспорт" - на момент перевірки відсутній протокол обов`язкового технічного контролю транспортного засобу.
Відповідач посилався на те, що інспектор фіксує на відео висадку пасажирів з транспортного засобу марки FORD, державний номерний знак НОМЕР_1 , один із пасажирів повідомив, що приїхала на цьому транспортному засобі із міста Дніпро, квиток коштує 600 грн.
Суд, дослідивши вказане відео, не може прийти до висновку, що таке відео може слугувати доказом перевезення позивачем пасажирів у спірних правовідносинах.
Таким чином, відповідачем не надано належних доказів, які б підтвердили, що позивачкою станом на дату проведення рейдової перевірки транспортним засобом марки FORD, державний номерний знак НОМЕР_1 здійснювалось перевезення пасажирів.
За таких обставин, оскаржуване у даній справі рішення прийнято без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №086482 від 07.04.2026 року винесена в.о. заступника начальника Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті - начальником відділу державного контролю на наземному транспорті Владиславом Черсуновим, про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо інших посилань сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (61022, місто Харків, майдан Свободи, 5, «Держпром», 6 під`їзд, 7 поверх) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №086482 від 07.04.2026 року винесену в.о. заступника начальника Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті - начальником відділу державного контролю на наземному транспорті Владиславом Черсуновим, про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, 03150, місто Київ, вул.Антоновича, буд. 51) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бабаєв А.І.