Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 серпня 2026 року Справа № 520/14356/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
у с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати щомісячної нарахованої пенсії ОСОБА_1 , яка була призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема її невиплати до 25 числа кожного місяця у відповідності до статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, та застосування Постанови КМУ № 821 від 14.07.2025;
- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснювати фактичну повну виплату щомісячної призначеної та нарахованої пенсії ОСОБА_1 , до 25 числа кожного місяця у відповідності до статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, без застосування Постанови КМУ № 821 від 14.07.2025, а також інших підзаконних нормативноправових актів, які звужують зміст та обсяг прав, встановлених статтею 47 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;
- вирішити питання розподілу судових витрат.
В обґрунтування адміністративного позову покликається на те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до вимог Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідачем на виконання рішення суду від 15.10.2025 у справі № 200/4892/25 позивачу призначено пенсію за віком з 16.06.2025, однак фактично заблокував її щомісячну повну виплату з посилання на Постанову КМУ № 821 від 14.07.2025, та сплачує щомісяця частину від призначеної пенсії, а решту обліковує як заборгованість. Вважає такі дії відповідача протиправними, а тому з метою поновлення порушеного права позивача просить зобов`язати відповідача вчинити відповідні дії.
Відповідачем подано відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що Пенсійний фонд України не є розпорядником бюджетної політики та не наділений повноваженнями самостійно змінювати або не застосовувати норми нормативно-правових актів, прийнятих Кабінетом Міністрів України. 17.07.2025 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень. Цим Порядком був визначений механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування). Головне управління зазначає, що рішення суду від 15.10.2025 у справі № 200/4892/25 набрало законної сили 23.02.2026, а тому, Головне управління, при виконанні рішення суду, діяла в межах повноважень та чинних норм законодавства, отже, Порядок № 821 правомірно був застосований при виконанні рішення суду у справі № 200/4892/25. Крім того відповідач зазначає, що між сторонами не виникло нового предмета спору та не сформувалися нові правовідносини. Спірні дії відповідача щодо застосування механізму виплат, визначеного постановою КМУ № 821, вчиняються суб`єктом владних повноважень виключно в межах процедури виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/4892/25 від 15.10.2025, а відтак просить розглянути питання про закриття провадження у справі.
08.06.2026 ухвалою суду адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до пп. 15.3 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Згідно з пунктом 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021 (із змінами), до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Зважаючи на те, що початок функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС наразі не забезпечено, суд з огляду на наявні у суді технічні можливості, вважає за доцільне здійснити розгляд (формувати та зберігати) цієї адміністративної справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.
Суд установив, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного України в Донецькій області, з 16.06.2025, як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі №200/4892/25, зокрема, зобов`язано зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 16.06.2025 року зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 передбаченого «Ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в» період з 11.11.2003 по 16.02.2005; до пільгового стажу ОСОБА_1 передбаченого «Ст.14, П/П, підземні, сп.1 р.1 п-р.1 п.а-в» наступні періоди: з 17.02.2005 по 31.07.2008, з 01.08.2008 по 05.02.2014, з 03.03.2014 по 27.12.2017, з 03.01.2018 по 21.08.2024, з урахуванням висновків суду, які викладено у рішенні.
Відповідно до відомостей з електронного кабінету позивача на Порталі електронних послуг Пенсійного Фонду України станом на 01.06.2026 позивачу призначено пенсію за віком з 16.06.2025 (довічно). Загальна сума призначеної пенсії 25 950,00 грн. Дата наступної виплати 24.06.2026. Місяць останньої виплати травень 2026 року. Сума останньої виплати 5 825,00 грн.
Згідно з перерахунку пенсії від 13.06.2026 пенсія позивачу призначена за рішенням суду з 16.06.2025 по довічно. Рішення суду згідно ПКМУ №821 - з 23.02.2026 по довічно. Розмір пенсії з надбавками 45297,07 грн. Максимальний розмір пенсії 25950,00 грн.
Відповідно до відомостей з електронного кабінету позивача на Порталі електронних послуг Пенсійного Фонду України станом на 01.06.2026 статус виконання рішення суду від 15.10.2025 у справі №200/4892/25 - відпрацьовано в ППВП/ДКГ.
Заборгованості з пенсії, призначеної на виконання Рішення суду за період з 16.06.2025 по 30.06.2026 складається з відкладена/ретроспективна Державний бюджет України - 98 777,62 грн; відкладена/ретроспективна за рахунок коштів солідарної пенсійної системи - 95 069,67 грн; поточна заборгованість з дати набрання рішенням законної сили, Державний бюджет України 52 560,80 грн; поточна заборгованість з дати набрання рішенням законної сили, за рахунок коштів солідарної пенсійної системи 49 881,68 грн.
Відповідно до Порядку №821, Головним управління виплата пенсії здійснювалась в межах виділених асигнувань в загальному розмірі 9537,23 грн, а саме, в квітні 2026 здійснено виплату пенсії в сумі 7050,23 грн та в травні 2487,00 грн, що не заперечується відповідачем.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що на виконання судового рішення позивачу призначено пенсію з 16.06.2025, проте не здійснюється в повному обсязі виплата як заборгованості за період з дня набуття права на пенсію по день набрання законної сили рішенням суду, так і поточна пенсія з посиланням на постанову КМУ № 821.
Вважаючи дії відповідача щодо застосування Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За змістом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом № 1058-IV.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно ст. 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно ст. 85 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
Питання виплати пенсій врегульовані нормами статті 47 Закону № 1058-IV, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України від 05.06.2012 №4901-VI Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, плануються Пенсійним фондом України в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм.
Бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2025 № 1152 Деякі питання бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік.
Механізм фінансування з бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду, який передбачає здійснення виплат за окремими програмами у розрізі джерел їх виплати визначено пунктом 25 розділу Прикінцеві положення Закону України Про державний бюджет України на 2025 рік.
Так, постановою Кабінету Міністрів України затвердженого Порядок № 821, яким визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).
Відповідно до п. 2 Порядку №821 у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:
судові рішення - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, на виконання яких стягувачу призначено (перераховано) пенсію (щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці);
перераховані пенсії за рішенням суду - сума пенсії або щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів.
Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку № 821 виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.
Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.
Згідно пункту 7 Порядку № 821 для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.
Пунктом 8 Порядку № 821 встановлено, що невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.
Порядок №821 застосовується до рішень судів, які набрали законної сили після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.
Порядком № 821 визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання законної сили рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).
Аналіз наведеного дає суду підстави дійти висновку, що Порядком № 821 врегульовано механізм виплати нарахованої (перерахованої) пенсії на виконання рішення суду.
Відповідно до відомостей з електронного кабінету позивача на Порталі електронних послуг Пенсійного Фонду України станом на 01.06.2026 позивачу призначено пенсію за віком з 16.06.2025 (довічно). Загальна сума призначеної пенсії 25 950,00 грн. Дата наступної виплати 24.06.2026. Місяць останньої виплати травень 2026 року. Сума останньої виплати 5 825,00 грн.
Згідно з перерахунку пенсії від 13.06.2026 пенсія позивачу призначена за рішенням суду з 16.06.2025 по довічно. Рішення суду згідно ПКМУ №821 - з 23.02.2026 по довічно. Розмір пенсії з надбавками 45297,07 грн. Максимальний розмір пенсії 25950,00 грн.
Відповідно до відомостей з електронного кабінету позивача на Порталі електронних послуг Пенсійного Фонду України станом на 01.06.2026 статус виконання рішення суду від 15.10.2025 у справі №200/4892/25 - відпрацьовано в ППВП/ДКГ.
Заборгованості з пенсії, призначеної на виконання Рішення суду за період з 16.06.2025 по 30.06.2026 складається з відкладена/ретроспективна Державний бюджет України - 98 777,62 грн; відкладена/ретроспективна за рахунок коштів солідарної пенсійної системи - 95 069,67 грн; поточна заборгованість з дати набрання рішенням законної сили, Державний бюджет України 52 560,80 грн; поточна заборгованість з дати набрання рішенням законної сили, за рахунок коштів солідарної пенсійної системи 49 881,68 грн.
Відповідно до Порядку №821, Головним управління виплата пенсії здійснювалась в межах виділених асигнувань в загальному розмірі 9537,23 грн, а саме, в квітні 2026 здійснено виплату пенсії в сумі 7050,23 грн та в травні 2487,00 грн, що не заперечується відповідачем.
Причиною невиплати решти заборгованості з пенсії є відсутність бюджетних асигнувань у відповідача та встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 821 від 14.07.2025 механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).
З цього приводу, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України в рішенні від 25.12.1997 №9-зп зазначив, що положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.
Частина перша статті 55 Конституції України відповідає зобов`язанням України, які виникли, зокрема, у зв`язку з ратифікацією Україною Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим, 1950 рік), що згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Згідно з положеннями статті 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Зазначені норми Основного Закону України знайшли своє втілення у процесуальному законодавстві, зокрема у статті 14 КАС України, відповідно до положень якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Суд наголошує, що принцип обов`язковості судових рішень як одну з основних засад судочинства закріплено також у статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Означений принцип поширюється на осіб, що брали та не брали участь у справі, якщо судове рішення впливає на їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, заява № 18357/91), Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6.
У рішенні від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (другий абзац підпункту 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.11.2018 №10-р/2018).
Водночас, ані Конституцією України, ані законами України, Кабінет Міністрів України не наділено повноваженнями з визначення порядку виплати пенсій, зокрема, на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, адже положеннями статті 129-1 Основного Закону чітко та безальтернативно закріплено, що порядок виконання судових рішень визначається законом.
Крім того, суд враховує, що з 08.06.2026 постанова Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 втратила чинність та більше не може бути застосована, у тому числі, при виконанні судового рішення про перерахунок та виплату пенсії позивача в цій справі, оскільки Шостим апеляційним адміністративним судом 08.06.2026 залишено без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, яким визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».
У цьому рішенні насамперед зазначено, що постанова Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 прийнята поза межами повноважень Кабінету Міністрів України, оскільки встановлює спеціальний порядок виконання судових рішень, не передбачений законами України; суперечить конституційному принципу обов`язковості судових рішень та праву на ефективний судовий захист; прийнята з порушенням обов`язкових процедурних вимог Регламенту Кабінету Міністрів України. При цьому мета прийняття підзаконного нормативного акта не дотримана, а сам акт не виконує функцію деталізації нормативно-правових актів вищої юридичної сили та суперечить їм.
Згідно з частинами першою - третьою статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на наступний правовий висновок, що зроблений ним: «Суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.» (зокрема, постанови Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 09.06.2022 року у справі №520/2098/19, від 11.08.2023 року у справі №380/103/22, від 21.10.2025 року у справі № 600/193/24-а, від 17.02.2026 року у справі № 520/5814/24).
Враховуючи наведене до спірних правовідносин підлягають застосуванню Конституція України та Закон № 1058-IV, а не положення Порядку, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року № 821, який їм суперечить.
З урахуванням вказаних вище обставин, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо невиплати щомісячної нарахованої пенсії ОСОБА_1 у відповідності до статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, та застосування Постанови КМУ № 821 від 14.07.2025 є протиправними.
З метою належного та ефективного способу захисту порушеного права позивача суд прийшов висновку про зобов`язання відповідача здійснити виплату щомісячної призначеної та нарахованої пенсії ОСОБА_1 у відповідності до статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, без застосування Постанови КМУ № 821 від 14.07.2025.
Щодо заявлених вимог про зобов`язання "здійснювати фактичну повну виплату щомісячної призначеної та нарахованої пенсії без застосування інших підзаконних нормативно-правових актів, які звужують зміст та обсяг прав, встановлених статтею 47 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»", суд зазначає, що ці вимоги є передчасними, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Тобто, в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
З огляду на наведене, вказані позовні вимоги є такими, що спрямовані на майбутнє, тобто на відносини, відносно яких на даний момент відсутні докази того, що вони будуть порушені суб`єктом владних повноважень, оскільки предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивача.
За таких обставин, суд зазначає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.
Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене суд прийшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково.
Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Стаття 382 КАС України передбачає один із процесуальних механізмів судового контролю за виконанням судового рішення - за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення.
Стаття 383 КАС України передбачає спеціальний механізм судового контролю, надаючи позивачу, на користь якого ухвалено рішення суду, право подати заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням. Цей механізм спрямований на забезпечення ефективного виконання судових рішень і є оперативним способом захисту прав, вже підтверджених судом.
Суд звертає увагу, що судовий контроль за виконанням судового рішення, передбачений положеннями статей 382, 383 КАС України, стосується забезпечення реалізації вже визначених судом прав та обов`язків у межах існуючого рішення. Натомість, підставою для нового позову є виникнення нових правовідносин, коли суб`єкт владних повноважень допускає бездіяльність, приймає нові рішення або вчиняє нові дії (навіть якщо вони фактично пов`язані з виконанням попередніх судових рішень), які стосуються інших періодів, ґрунтуються на нових фактичних обставинах чи нормативно-правових актах, та, на думку особи, знову порушують її права чи законні інтереси.
Водночас, існування спеціального порядку судового контролю за виконанням судових рішень, передбаченого статтями 382, 383 КАС України, не позбавляє особу права на звернення до адміністративного суду з новим позовом, якщо дії, рішення чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, хоч і вчинені у зв`язку з виконанням попереднього судового рішення, за своєю суттю виходять за межі простого механізму його виконання, стосуються нових правових підстав, нових обставин та створюють нові юридичні наслідки для особи, які, на її думку, порушують її права. Позовне провадження у таких випадках є належним та процесуально допустимим способом захисту і не суперечить логіці інституту судового контролю, який має вужчу спрямованість - забезпечення реалізації вже винесеного судового рішення в тій частині, в якій права та обов`язки сторін були чітко визначені.
Здійснивши порівняльний аналіз цієї справи та справи №200/4892/25, суд дійшов висновку про відсутність тотожності у розумінні процесуального закону, оскільки вони мають різні предмети та підстави позову.
Застосування відповідачем положень Порядку №821 під час здійснення виплати пенсії позивача є самостійною підставою для звернення з цим позовом, яка не була предметом дослідження у справі №200/4892/25, а тому позивач має право на розгляд цієї вимоги по суті в межах нового позовного провадження.
Сам факт наявності попередніх рішень між тими самими сторонами не може виключати можливість виникнення нових вимог, що виникли після ухвалення таких рішень й стосуються іншого об`єкта порушення (виплата/невиплата пенсії, або виплата у меншому розмірі).
Відповідна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.04.2026 у справі № 340/7985/25.
З огляду на наведене подане клопотання не підлягає до задоволення.
У відповідності до ст. 139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 1064,96 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у х в а л и в :
Адміністративний ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати щомісячної нарахованої пенсії ОСОБА_1 у відповідності до статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, та застосування Постанови КМУ № 821 від 14.07.2025.
Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити виплату щомісячної призначеної та нарахованої пенсії ОСОБА_1 у відповідності до статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, без застосування Постанови КМУ № 821 від 14.07.2025.
В решті частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1064,96 грн.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, місцезнаходження - Донецька область, Краматорський район, місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок № 3, код ЄДРПОУ 13486010.
Повне судове рішення складено та підписано суддею 27.08.2026.
Суддя М. І. Садова