Справа № 520/24374/26
Україна
ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про повернення позовної заяви
"28" серпня 2026 р. м. Харків
Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Спірідонов М.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 )про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових даних про виключення з військового обліку громадянина України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) відповідно до запису у довідці взамін військового квитка № НОМЕР_3 від 29.10.2013 р. призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі наказу МО № 402 від 14.08.2008 р. згідно статті 61 "а" гр. І, протокол № 10 від 02.10.2013 року;
2. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікові дані про виключення з військового обліку громадянина України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) відповідно до запису у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_3 від 29.10.2023 та на підставі пп. 3 п. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу";
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою суду від 13.08.2026 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши поважні підстави для поновлення строку.
17.08.2026 року до суду від представника позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку, в обґрунтування якої зокрема зазначено, що позивач немає у своєму розпорядженні та володінні і ніколи не отримував тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 від 29.10.2023. Запис про виключення з військового обліку на підставі наказу МО № 402 від 14.08.2008 р. згідно статті 61 "а" гр. І, протокол № 10 від 02.10.2013 року було занесено до довідки взамін військового квитка № НОМЕР_3 від 29.10.2013 р. призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відтак, про порушення свого права ОСОБА_1 дізнався після скерування заяви до ІНФОРМАЦІЯ_1 про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікові даних про виключення з військового обліку громадянина України ОСОБА_1 . Відповідь на заяву було отримано 04.08.2026 року, відтак у розумінні статті 122 КАС України, позов подано в строк.
Дослідивши заяву представника позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк в шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом.
Крім цього, початок перебігу шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про їх порушення.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2020 р. у справі № 826/10808/18.
Зі змісту позову судом встановлено, що при зверненні до суду позивачем оскаржуються дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових даних про виключення з військового обліку громадянина України ОСОБА_1 відповідно до запису у довідці взамін військового квитка № НОМЕР_3 від 29.10.2013 р. призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі наказу МО № 402 від 14.08.2008 р. згідно статті 61 "а" гр. І, протокол № 10 від 02.10.2013 року.
Суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У зв`язку з чим, суд зазначає, що про порушення своїх прав позивач знав або повинен був дізнатися ще з 29.10.2023 року, а до суду звернувся лише 10.08.2026 року, тобто з порушенням шестимісячного строку встановленого п.2 ст.122 КАС України.
Щодо зауваження представника позивача на те, що позивач немає у своєму розпорядженні та володінні і ніколи не отримував тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 від 29.10.2023 то суд зазначає, що в ухвалі суду від 13.08.2026 року по справі № 520/24374/26 міститься абзац: "З огляду на вищевикладене та аналізуючи зміст позовних вимог, а саме те, що позивач просить суд визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових даних про виключення з військового обліку громадянина України ОСОБА_1 відповідно до запису у довідці взамін військового квитка № НОМЕР_3 від 29.10.2013 р. призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі наказу МО № 402 від 14.08.2008 р. згідно статті 61 "а" гр. І, протокол № 10 від 02.10.2013 року та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікові дані про виключення з військового обліку громадянина України ОСОБА_1 відповідно до запису у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_3 від 29.10.2023 та на підставі пп. 3 п. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", суд дійшов висновку, що позивач про порушення своїх прав знав ще з 29.10.2023 року, а до суду звернувся лише 10.08.2026 року, а отже пропустив строк звернення до суду з цим позовом."
Зазначений абзац зокрема дублює позовні вимоги позивача, а саме пункт 2 вимог, який викладено наступним чином: "Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікові дані про виключення з військового обліку громадянина України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) відповідно до запису у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_3 від 29.10.2023 та на підставі пп. 3 п. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу.".
Суд в зазначеному вище абзаці лише констатує фату обізнаності позивача про порушення своїх прав.
Оцінюючи наведені доводи представника позивача, суд зазначає, що сам факт отримання листа відповідача 04.08.2026 року на заяву позивача не змінює моменту, коли особа повинна була дізнатися про порушення свого права, оскільки звернення позивача із заявою до відповідача є проявом власної ініціативи позивача щодо додаткового з`ясування обставин, однак такі дії не можуть вважатися об`єктивною перешкодою для своєчасного звернення до суду та не впливають на визначення початку перебігу строку звернення до суду.
Разом з тим, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування об`єктивних, непереборних та незалежних від його волі обставин, що унеможливлювали звернення до суду у встановлений законом строк.
Крім того суд наголошує, що згідно з військово-обліковим документом, сформованим позивачем 28.04.2026 року в застосунку Резерв+, міститься інформація щодо уточнення позивачем даних 29.01.2025 року, а отже з 29.01.2025 року позивач також знав або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
Таким чином, твердження про те, що про порушення своїх прав він дізнався лише після отримання відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.08.2026 року, є такими, що не відповідають дійсності.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що обставини, якими позивач обґрунтовує поважність пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав є неповажними. Позивач не надав доказів існування об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали йому звернутись до суду з дня коли він дізнався, що його права були порушені відповідачем. Позивачем також не було надано доказів існування інших обставин або труднощів, які унеможливили дотримання позивачем строків звернення до суду, встановлених законом.
З урахуванням положень статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Отже, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
З огляду на що суд зазначає, що позивачем на виконання вимог ухвали суду від 13.08.2026 року надано заяву про поновлення процесуального строку, однак обставини причин пропуску строку звернення до суду з зазначеним позовом, визнані судом неповажними, а отже недоліки позовної заяви усунуті не були.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У Х В А Л И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 )про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали направити позивачеві.
Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Спірідонов М.О.