Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 серпня 2026 року Справа № 520/18303/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
у с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить:
- визнати протиправними дії Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (надалі - відповідач) щодо не проведення нарахування та виплати у повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 11 лютого 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січня 2008 року, а за період з 01 березня 2018 року до 25 червня 2021 року - з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078;
- зобов`язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 11 лютого 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січня 2008 року;
- зобов`язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 25 червня 2021 року - із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов`язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 11 лютого 2016 року по день фактичної виплати індексації.
В обґрунтування позову покликається на те, що відповідачем не було проведено індексацію та виплату грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 з урахуванням базового місяцю січень 2008 року та з 01.03.2018 до 21.06.2021 індексацію-різницю. Вважає таку бездіяльність протиправною, у зв`язку із чим просить відповідача зобов`язати до вчинення відповідних дій.
Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що індексація грошових доходів громадян, у відповідності до чинного законодавства, здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, що визначено частиною 7 статті 5 Закону «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078). Кошти для проведення індексації військовослужбовцям Збройних Сил України з січня 2016 року до березня 2018 року були фактично відсутні через «дефіцитний бюджет». Також прошу суд зауважити, що індексація не є видом грошового забезпечення. Індексація - це частина державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання купівельної спроможності, тобто компенсаторна виплата, розмір якої варірується та не залежить від тих показників, які покладено в основу призначення грошового забезпечення військовослужбовцю; індексація не має статусу основного чи додаткового виду грошового забезпечення. Відповідач є розпорядником коштів третього ступеня та здійснює нарахування у межах коштів, передбачених на дані цілі з боку вищого довольчого органу - Департаменту фінансів МО України, відповідно до бюджетних асигнувань. Нарахування індексації було припинено Позивачеві та іншим військовослужбовцям на підставі письмового телеграфного розпорядження Департаменту фінансів МО України від 10.02.2016 року № 248/3/9/1/108. Саме Департамент фінансів МО України здійснює фінансову регуляторну політику та визначає забезпечує виділення коштів на утримання особового складу університету. В березні 2018 року на адресу університету надійшло розпорядження Департаменту фінансів МО України № 248/1485 щодо забезпечення нарахування індексації з квітня 2018 року, після надходження відповідного фінансування та вразі перевищення встановленого порогу індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Отже, після цього розпорядження та виділення видатків нарахування індексації відновлено та забезпечується з грудня 2018 року. Відсутні протиправні дії з боку Університету щодо не нарахування та не виплати Позивачу індексації грошового забезпечення за період з 11.02.2016 року по 28.02.2018 року. Просить у позові відмовити.
Відповідачем військовою частиною НОМЕР_1 не подано до суду відзив, який би містив заперечення на позов.
01.07.2026 ухвалою суду виділено в окреме провадження позовні вимоги: 5. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати у повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 25 червня 2021 року до 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року до 11 вересня 2024 року - з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078; 6. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 25 червня 2021 року до 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року до 11 вересня 2024 року - із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078; 7. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 25 червня 2021 року по день фактичної виплати індексації.
Ухвалою суду від 01.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до пп. 15.3 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Згідно з пунктом 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021 (із змінами), до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Зважаючи на те, що початок функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС наразі не забезпечено, суд з огляду на наявні у суді технічні можливості, вважає за доцільне здійснити розгляд (формувати та зберігати) цієї адміністративної справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.
Суд установив, позивач проходив військову службу у відповідача з 11.02.2016 до 25.06.2021 , що підтверджено копіями наказів від 11.02.2016 №36 та від 25.06.2021 №143.
З 26.07.2021 позивач прибув для подальшого проходження служби із Харківського національного університету Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба та приступив до виконання посадових обов`язків. 11.09.2024 вибув до нового місця служби. Дані обставини підтверджено накази відповідача від 26.07.2021 №144 та від 11.09.2024 №263.
Відповідно до абзаців 2 та 3 пункту 1 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (надалі - Порядок) військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов`язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення в разі вибуття військовослужбовців до нового місця служби за строк із дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу військової частини, і до дня прийняття посади здійснюється за новим місцем служби в розмірі, встановленому за попереднім місцем служби, після зарахування їх на грошове забезпечення до цієї військової частини.
Згідно з пунктів 1 та 1 розділу XXVIII Порядку грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці. Днем звільнення військовослужбовця з посади, яку він займає, вважається день закінчення здавання справ і складання обов`язків за посадою в межах установлених строків.
З огляду на викладене позивач почав отримувати грошове забезпечення у відповідача з 26.07.2021, а не з 25.06.2021, тобто не з дати призначення на посаду у військовій частині, про що стверджує позивач. Відтак спірні правовідносини між сторонами на переконання суду виникли саме з 26.07.2021, адже з 25.06.2021 позивач не приступив одразу до виконання службових обов`язків, а отримував грошове забезпечення у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, що також підтверджено відомостями про застраховану особу позивача (форма ОК-5).
Позивач наводить доводи про те, що відповідачем не було проведено індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби, вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом свого порученого права.
Щодо позовних вимог за період з 11.02.2016 до 28.02.2018, суд прийшов наступного.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Положеннями ч.3 ст.9 Закону № 2011-XII визначено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
З метою реалізації Закону №1282-XII постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Так, абзацом 2 пункту 4 Порядку №1078 визначено, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Водночас абзацом 4 пункту 4 Порядку №1078 установлено, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абзацом 6 пункту 4 Порядку №1078, а з 15 березня 2018 року врегульоване абзацом 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пункт 5 Порядку №1078 застосовується з 01 грудня 2015 року (у новій редакції) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів"(далі - Постанова № 1013).
Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини 3 і 4 статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Отже, з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.
Так, якщо на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 працівникам інших галузей бюджетної сфери були підвищені оклади, то військовослужбовцям оклади в грудні 2015 року не підвищувалися, а тому січень 2016 року не став для останніх "місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013).
Із обсягу встановлених у цій справі обставин слідує, що станом на січень 2016 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався постановою № 1294, яка була чинною з 01.01.2008 та діяла до 01.03.2018, тобто до набрання чинності постановою № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
За таких обставин, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013) є січень 2008 року.
З наведеного слідує, що у спірному періоді повноваження державних органів щодо визначення "місяця підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі від 22.03.2023 № 380/1730/22, від 27.04.2023 № 420/15397/21.
Суд установив, за період з 11.02.2016 до 28.02.2018 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Дані обставини підтверджено довідками про доходи позивача, які містяться у матеріалах справи.
З огляду на викладене вище суд дійшов висновку про наявність у позивача права на виплату індексації за період з 11.02.2016 до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року, оскільки в період з 01 січня 2008 року до 01 березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців були незмінними.
Отже, доводи відповідача про відсутність підстав для застосування для обрахунку індексації "січня 2008 року" як базового місяця є помилковим та не відповідають нормативному регулюванню спірних правовідносин та усталеній практиці Верховного Суду у такій категорії справ.
Насамперед суд звертає увагу на те, що нарахування суми індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця. Визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
З огляду на викладене суд прийшов переконання про те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 11.02.2016 до 28.02.2018 без врахування базового місяця "січень 2008 року", а відтак з метою порушеного права позивача суд дійшов висновку, що відповідача необхідно зобов`язати нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 11.02.2016 до 28.02.2018 виходячи із базового місяця "січень 2008 року".
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 25.07.2021, суд прийшов наступного.
Щодо фіксованої суми індексації суд ураховує правові висновки Верховного Суд у подібних правовідносинах щодо застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, викладений у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 420/6982/21, від 19.04.2023 у справі № 380/10594/21.
Суд вважає за необхідне зазначити, що у період існування спірних правовідносин (з 01.03.2018 по 31.12.2018) Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містили. Вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у ньому, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
Між тим, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивачу відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації різниці, а якщо так, то у якій сумі.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, судом з`ясовано розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року, який визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.
Відповідно до довідки відповідача про виплату грошового забезпечення позивача від 08.07.2026 за період з 11.02.2016 до 26.07.2021 установлено, що позивачу за лютий 2018 року виплачено грошове забезпечення у розмірі 7556,20 грн, за березень 2018 року у сумі 8007,23 грн.
Натомість, відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу позивача (форми ОК-5) установлено, що позивачу за лютий 2018 року виплачено грошове забезпечення у розмірі 7194,61 грн, за березень 2018 року у сумі 7607,20 грн.
З огляду на викладене суд бере до уваги розмір грошового забезпечення позивача, які містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу, адже саме з таких сум здійснено страхові внески.
Відтак, розмір підвищення доходу становить 412,59 грн.
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
В контексті обставин справи позивач повинен був отримати індексацію в сумі 4463,15 грн., обчислену виходячи з величини індексу споживчих цін, що становить 253,30%, та з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у березні 2018 року (1762 х 253,30% : 100 = 4463,15).
Оскільки сума підвищення заробітної плати у березні 2018 року дорівнює 412,59 грн та, відповідно, не перевищує суму індексації, яка склалася у зазначеному місяці (4463,15 грн), починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзацу 3,4, пункту 5 Порядку №1078 має виплачуватися у фіксованій сумі до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини.
У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (4463,15 грн) і розміром підвищення доходу (412,59 грн) та становить у розмірі 4050,56 грн.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивачці за період з 01.03.2018 до 25.07.2021 із врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, виходячи з розмірі 4050,56 грн щомісячно, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що невиплата індексації грошового забезпечення у відповідних розмірах є протиправним обмеженням конституційних прав позивача та порушенням вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку №1078.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.06.2023 (справа № 520/6243/22).
Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, суд прийшов наступного.
Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050).
Відповідно до статті 1 Закону №2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Закону №2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Статтею 3 Закону №2050 передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до статті 6 Закону №2050 компенсацію виплачують за рахунок:
- власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян;
- коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;
- коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
З метою реалізації Закону №2050 Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року №159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пункти 1, 2 Порядку №159 подібні за змістом положенням Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.
Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Відтак підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем заробітної плати за час вимушеного прогулу, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону №2050 та в пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошового забезпечення та невірно обрахованого розміру складових грошового забезпечення). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - військовою частиною) добровільно чи на виконання судового рішення.
При цьому зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 30 вересня 2020 року у справі №2-а-1/11, від 31 серпня 2021 року у справі №264/6796/16-а.
З огляду на викладене суд прийшов переконання про те, що оскільки позивачем не здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача за оспорювані періоди та така компенсація може бути виплатна позивачем добровільно під час нарахування та виплати індексації грошового забезпечення або протягом одного місяця після здійснення відповідної виплати на виконання судового рішення, а тому порушення прав позивача що виплати компенсації суд не установив, а відтак позовні вимоги у цій частині є передчасними, звернені на майбутнє, а тому суд прийшов висновку, що у цій частині позовних вимог права позивача не є порушеними на час розгляду цієї справи, а відтак у таких слід відмовити.
Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Інші доводи сторін, які наведені у заявах по суті суд надав оцінку через аналіз поданих доказів, попри те такі не вливаються на висновки суду.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене вище, суд прийшов до переконання про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
У відповідності до ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
у х в а л и в :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Харківського національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 11.02.2016 до 28.02.2018 без врахування базового місяця "січня 2008 року".
Зобов`язання Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 11.02.2016 до 28.02.2018 з урахуванням базового місяця "січень 2008 року".
Визнати протиправною бездіяльність Харківського національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 до 25.07.2021, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Зобов`язання Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різниці грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 до 25.07.2021, із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, місцезнаходження - місто Харків, вулиця сумська, будинок №77/79, код ЄДРПОУ 24980799;
відповідач Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено та підписано суддею 28.08.2026.
Суддя М. І. Садова