ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/492/26-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 04.08.2025 №231550004198 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 04.08.2025 року;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період служби в зоні бойових дій, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а саме періоди з 06.05.2022 по 19.06.2022, з 05.07.2022 по 20.03.2023 згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 27.07.2022 №380 та довідкою військової частини НОМЕР_2 від 13.01.2025 №1575/187 з розрахунку один місяць служби за три та здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 04.08.2025.
Позов обґрунтовано тим, що оскаржуваним рішенням позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з підстав відсутності страхового стажу, необхідного для призначення такої пенсії. Позивач не погоджується з такими рішенням пенсійного органу, оскільки він має статус учасника бойових дій та встановлені законодавством у зв`язку з набуттям такого статусу гарантії для ветеранів війни - учасників бойових дій. У періоди з 06 травня 2022 року по 19 червня 2022 року та з 05 липня 2022 року по 20 березня 2023 року позивач брав безпосередню участь у бойових діях та в антитерористичній операції (у тому числі безпосередньо в районах її проведення), і за вказані періоди служби військовими частинами, в особовому складі яких перебував позивач, нараховувався та сплачувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Проте під час прийняття оскаржуваного рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області протиправно не зарахувало зазначені періоди служби до страхового стажу позивача в пільговому обчисленні з розрахунку один місяць за три. При цьому, як вважає позивач, в разі їх врахування до страхового стажу такого буде достатньо для призначення йому дострокової пенсії.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено строк для подання відзивів на позовну заяву; витребувано докази у відповідачів.
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало до суду відзив, в якому зазначено про відсутність підстав для задоволення вимог, заявлених саме до цього територіального пенсійного органу, оскільки рішення про відмову у призначенні пенсії приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, якого за принципом екстериторіальності було визначено відповідальним структурним підрозділом за розгляд заяви позивача про призначення пенсії та прийняття оскаржуваного рішення.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області, також заперечував проти заявлених позовних вимог, вказавши у поданому до суду відзиві про те, що згідно з вимогами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди служби позивача у зонах бойових дій та в районах проведення антитерористичної операції були зараховані в одинарному розмірі, при цьому підстав для зарахування вказаних періодів у пільговому обчисленні відсутні. Дослідивши подані позивачем документи, було визначено, що тривалість страхового стажу позивача становить 24 роки 8 місяців 27 днів, що становить менше 25 років та, відповідно, не дає підстав для призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Просив суд відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданого військовою частиною НОМЕР_4 14 вересня 2023 року.
Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26 березня 2025 року №634 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в Збройних Силах у період з 25 жовтня 1983 року по 13 грудня 1985 року, був призваний на військову службу за мобілізацією у Збройні Сили України на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 з 25 лютого 2022 року по 20 березня 2023 року.
У період служби з 06 травня 2022 року по 19 червня 2022 року позивач приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії), перебуваючи в особовому складі військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 27 липня 2022 року №380, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 .
У період служби з 05 липня 2022 року по 20 березня 2023 року позивач брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України. Вказане підтверджується довідкою ТВО командира військової частини НОМЕР_2 від 13 січня 2025 року №1575/187.
04 серпня 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (Корсунь-Шевченківський відділ обслуговування громадян) із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. Вказані обставини учасниками справи не заперечуються.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 04 серпня 2025 року №231550004198 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу для призначення такої пенсії, який згідно з умовами наведеної вище норми Закону має становити не менше 25 років.
Так, приймаючи вказане рішення, пенсійним орган вказав у ньому, що страховий стаж позивача становить 24 роки 8 місяців 27 днів. При цьому за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди.
При цьому, як вбачається з відзиву Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, представником останнього визнається те, що періоди, що зазначені у довідках №380 від 27 липня 2022 року (з 06 травня 2022 року по 19 червня 2022 року) та №1575/187 від 13 січня 2025 року (з 05 липня 2022 року по 20 березня 2023 року) були зараховані в одинарному розмірі, оскільки правові підстави для їх зарахування у пільговому обчисленні відсутні.
Про прийняття вказаного рішення позивач був повідомлений листом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 13 серпня 2025 року №118480.
Не погоджуючись з указаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення).
Так, відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, а також особи, яким встановлено інвалідність унаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних із виконанням військових чи службових обов`язків.
Крім того, право на дострокову пенсію мають особи, яким надано статус учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України.
Зазначеним категоріям осіб дострокова пенсія призначається після досягнення чоловіками 55-річного, а жінками 50-річного віку, за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків та не менше 20 років у жінок.
Як вбачається зі змісту встановлених у даній справі обставин і що сторонами не заперечувалось у ході її судового розгляду, саме на підставі вказаної норми позивач просив орган Пенсійного фонду призначити йому пенсію у своїй заяві від 04 серпня 2025 року, до якої ним було додано документи, які, на його думку, підтверджують наявність у нього права на призначення такої пенсії.
Відповідно, з огляду на характер заявлених вимог та обраний позивачем вид пенсійного забезпечення, суд зауважує, що спірні правовідносини виникли у межах солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а тому такі регулюються насамперед положеннями Закону №1058-IV. Саме цей Закон визначає умови, порядок і межі формування страхового стажу, а також вичерпний перелік правових механізмів, які можуть бути застосовані при призначенні пенсії за цим Законом.
Обґрунтовуючи право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV, позивач вказав про необхідність зарахування до страхового стажу у пільговому обчисленні - один місяць служби за три, періодів проходження ним військової служби в особливий період (у зв`язку з безпосередньою участю у зонах бойових дій та районах проведення антитерористичної операції з 06 травня 2022 року по 19 червня 2022 року та з 05 липня 2022 року по 20 березня 2023 року).
Отже, фактично у даній справі спірним є питання можливості зарахування до страхового стажу для призначення пенсії за Законом №1058-IV періодів проходження позивачем військової служби в особливий період у пільговому обчисленні - один місяць служби за три (з 06 травня 2022 року по 19 червня 2022 року та з 05 липня 2022 року по 20 березня 2023 року).
Надаючи оцінку зазначеним твердженням позивача, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Отже, страховий стаж за своєю правовою природою є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, який має самостійне та вичерпне нормативне визначення і підлягає обчисленню виключно за правилами, прямо встановленими цим Законом, що унеможливлює при його обрахунку можливість застосування інших механізмів, які не передбачені Законом №1058-IV.
Абзац третій частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV встановлює, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, після 1 січня 2004 року застосовується виключно для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Використання законодавцем формулювання «виключно» свідчить про імперативний та вичерпний характер цього переліку і виключає можливість поширення пільгового (кратного) обчислення стажу на інші види пенсій. Дострокова пенсія за віком, передбачена статтею 115 Закону №1058-IV, не належить до пенсій за віком на пільгових умовах і не є пенсією за вислугу років, а тому не підпадає під сферу дії зазначеного положення. Вона призначається у межах солідарної системи за наявності страхового стажу, обрахованого за правилами статті 24 цього Закону.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що системне тлумачення статті 24 у взаємозв`язку зі статтею 115 Закону №1058-IV свідчить про відсутність законодавчих підстав для застосування кратного обчислення страхового стажу при призначенні дострокової пенсії за віком.
Як вбачається зі змісту позову, вказуючи на те, що при обчисленні страхового стажу пенсійний орган був зобов`язаний застосовувати механізм його розрахунку у пільговому обчисленні, позивач посилається на положення статті 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2.3 Розділу ІІ Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року №530, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 20 жовтня 2014 року за №1294/26071 (далі - Положення №530 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Так, відповідно до статті 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Аналогічний за своєю правовою природою підхід закріплено і в пункті 2.3 Розділу ІІ Положення №530, згідно з яким при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди військової служби зараховуються на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці, зокрема за участь у бойових діях у воєнний час, участь в антитерористичній операції або виконання відповідних завдань під час проходження служби у військовому резерві.
Із системного аналізу змісту зазначених норм вбачається, що останні безпосередньо пов`язують пільгове обчислення строку служби з призначенням пенсій за вислугу років, тобто зі спеціальним видом пенсійного забезпечення, однак такі не стосуються порядку обрахунку страхового стажу у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, передбаченої Законом №1058-IV.
Суд наголошує, що пункт 2.3 Розділу ІІ Положення №530, прийнятий на виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII, є підзаконним нормативним актом, який деталізує механізм обчислення вислуги років і прямо виключає його застосування до пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу.
Отже, наведені норми не встановлюють і не можуть встановлювати правил кратного обчислення страхового стажу для цілей призначення пенсії саме відповідно до Закону №1058-IV.
Суд також зазначає, що вислуга років і страховий стаж є різними за правовою природою категоріями. Вислуга років застосовується у межах спеціального пенсійного законодавства та відображає тривалість проходження служби незалежно від факту та розміру сплати страхових внесків, тоді як страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та обчислюється виключно за правилами, прямо визначеними Законом №1058-IV. Саме цей Закон встановлює вичерпні умови, порядок і критерії обчислення страхового стажу, що є підставою для призначення пенсій у солідарній системі.
Перенесення правил обчислення вислуги років на правила обчислення страхового стажу означало б змішування різних правових режимів та фактичну зміну законодавчо визначеного порядку формування страхового стажу. Поширення механізму кратного обчислення, встановленого для спеціального виду пенсійного забезпечення, на правовідносини щодо призначення дострокових пенсій за Законом №1058-IV призвело б до застосування норм, які регулюють інший вид пенсійних правовідносин, поза межами їх законодавчого призначення.
Крім того, застосування кратного обчислення на підставі підзаконного нормативного акта у сфері, що врегульована безпосередньо законом, означало б фактичну модифікацію судом закону підзаконним актом, що є неприпустимим з огляду на принцип верховенства права та ієрархію нормативно-правових актів.
Таким чином, застосування до спірних правовідносин правил кратного обчислення страхового стажу за відсутності відповідної прямої норми в Законі №1058-IV фактично означало б зміну встановленого законодавцем порядку формування страхового стажу та розширення обсягу пенсійних прав позивача поза межами визначеного законом правового режиму. Такий підхід суперечив би принципу законності, відповідно до якого органи державної влади та суди зобов`язані діяти виключно в межах повноважень і у спосіб, передбачений законом.
У сфері соціального захисту тлумачення закону судом не може підміняти собою діяльність Верховної Ради України шляхом створення нових підстав для набуття права на пенсію або розширення порядку формування стажу. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами, що обмежує межі судового розсуду текстом чинних законодавчих приписів
Оскільки позивач реалізує право на дострокову пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, то спірні у даній справі відносини підлягають врегулюванню виключно нормами цього Закону, який не містить положень про можливість кратного (пільгового) обчислення страхового стажу для цілей визначення права на зазначений вид пенсії. Норми ж статті 57 Закону №1788-ХІІ та Положення №530 регламентують порядок обчислення вислуги років у межах спеціального пенсійного забезпечення військовослужбовців і не змінюють встановленого Законом №1058-IV механізму формування страхового стажу у солідарній системі. З огляду на принцип законності та межі судового тлумачення, суд не вправі поширювати дію спеціальних норм на інші види пенсійного забезпечення за відсутності прямої законодавчої вказівки.
Суд також зауважує, що пункт 2.3 Розділу ІІ Положення №530 прямо встановлює застосування пільгового порядку обчислення вислуги років для відповідних пенсій, проте «крім пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу». Отже, сам підзаконний нормативний акт, на який покликається позивач, містить пряму вказівку на неможливість поширення механізму кратного обчислення на пенсії, що призначаються відповідно до Закону №1058-IV. Ігнорування цього застереження призвело б до застосування норми всупереч її буквальному змісту та законодавчому призначенню.
Відтак, твердження позивача про необхідність застосування у даних спірних відносинах норм пункту 2.3 Розділу ІІ Положення №530 є безпідставними та не відповідають буквальному змісту і системному аналізу відповідного нормативного регулювання.
Вирішуючи спір, суд звертає увагу на наявність імперативного припису абзацу третього частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV, який визначає межі застосування пільгового порядку обчислення стажу, що свідчить про відсутність колізії між нормами законодавства. Відповідно, підстави для пошуку інших правових механізмів або застосування норм, що регулюють інші види пенсійного забезпечення, для визначення порядку обчислення страхового стажу при призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону №1058-IV, відсутні.
Застосування кратного обчислення страхового стажу без прямої законодавчої підстави фактично означало би штучне збільшення страхового стажу, оскільки період, що підлягає зарахуванню до страхового стажу, збільшувався би не внаслідок фактичної тривалості відповідного періоду або сплати страхових внесків у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а шляхом множення такого періоду. Такий підхід призвів би до включення до страхового стажу періодів у обсязі, який не відповідає їх фактичній тривалості та не передбачений механізмом формування страхового стажу, визначеним Законом №1058-IV.
Фактично, це означало б зарахування до страхового стажу додаткового часу, який не підтверджений ані сплатою страхових внесків, ані прямою нормою закону, що допускає його зарахування на пільгових умовах (у кратному розмірі). Такий підхід суперечив би правовій природі страхового стажу як визначеного законом періоду, що враховується при визначенні права на пенсію у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, та призводив би до розширення обсягу пенсійних прав особи поза межами встановленого законодавцем правового регулювання.
Водночас такий підхід не означає обмеження прав осіб, які проходили військову службу. Періоди проходження військової служби підлягають зарахуванню до страхового стажу відповідно до правил, установлених Законом №1058-IV, у їх фактичній тривалості та враховуються при визначенні права особи на призначення пенсії.
При цьому зазначене правове регулювання застосовується у випадку, коли особа реалізує право на призначення дострокової пенсії за віком саме відповідно до статті 115 Закону №1058-IV. Обираючи такий вид пенсійного забезпечення, особа погоджується на застосування умов, порядку та механізму обчислення страхового стажу, прямо встановлених саме цим Законом.
Водночас суд звертає увагу і на те, що пенсійне законодавство України не позбавляє особу можливості реалізувати своє право на інший вид пенсійного забезпечення, якщо для нього законодавством передбачено застосування механізму пільгового (кратного) обчислення строків служби, оскільки пенсійне законодавство України допускає право особи обрати той вид пенсії, який є для неї найбільш сприятливим, за умови відповідності встановленим законом критеріям. Таким чином, застосований підхід не звужує обсяг пенсійних прав особи, а забезпечує дотримання законодавчо визначених правил формування страхового стажу у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 березня 2026 року у справі №200/8094/24 з аналогічних відносин.
Аналізуючи наведені норми законодавства та враховуючи позицію Верховного Суду (з огляду на вимоги частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України), суд приходить до висновку, що у даних спірних відносинах відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періодів проходження військової служби в особливий період (з 06 травня 2022 року по 19 червня 2022 року та з 05 липня 2022 року по 20 березня 2023 року) у пільговому обчисленні «один місяць служби за три» для вирішення питання про призначення йому пенсії на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV.
Стосовно посилань позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05 червня 2018 року у справі №348/347/17, від 30 липня 2019 року у справі №346/1454/17, від 02 квітня 2020 року у справі №185/4140/17, від 16 червня 2020 року у справі №185/7049/16-а, то такі суд оцінює критично, адже у цих справах касаційний суд виходив із положень законодавства, яке регулює зарахування часу проходження військової служби до трудового стажу та вислуги років, а також застосував норми статті 57 Закону № 1788-ХІІ та пункту 2.3 Положення №530 без урахування спеціальних обмежень, встановлених частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV. За таких обставин позиції суду касаційної інстанції у вказаних справах не спростовують висновку про те, що правила кратного обчислення строку військової служби, передбачені законодавством для визначення вислуги років, не можуть бути поширені на порядок обчислення страхового стажу при призначенні дострокової пенсії за віком у межах правового регулювання Закону № 1058-IV.
З огляду на викладене, суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області правомірно відмовило позивачу у призначенні дострокової пенсії за віком на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Отже, відсутні правові підстави для задоволення вимог цього позову.
Аналогічної позиції при вирішенні подібних спірних відносин також дотримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд у справах №560/3473/26 (постанова від 21 травня 2026 року), №240/22600/24 (постанова від 22 липня 2026 року), №120/7987/25 (постанова від 23 липня 2026 року), №600/1146/25-а (постанова від 27 липня 2026 року).
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів наявність правових підстав для задоволення позову.
Водночас відповідачами доведено законність оскаржуваного рішення та, відповідно, безпідставність заявлених у цьому позові вимог.
Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 28 серпня 2026 року.
Повне найменування учасників процесу: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ); відповідачі - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 21366538); Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (Площа Центральна, 3, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 40329345).
Суддя О.П. Лелюк