ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2026 р. Справа № 480/10636/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2026, головуючий суддя І інстанції: А.І. Сидорук, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 27.01.26 по справі № 480/10636/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_2 24.09.2024 року про відмову ОСОБА_1 у виплаті належного грошового забезпечення її батька ОСОБА_2 .
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 належне та не виплачене її батькові - ОСОБА_2 грошового забезпечення.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2024 № 4007/13/4477 про відмову ОСОБА_1 виплатити належне грошове забезпечення та інші виплати безвісти зниклого ОСОБА_2 .
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.07.2024 про виплату належного грошового забезпечення та інших виплат безвісти зниклого ОСОБА_2 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 по справі № 480/10636/24, в частині задоволених позовних вимог - скасувати, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що основним документом, яким позивач, як повнолітня донька зниклого безвісти військовослужбовця, обґрунтовує проживання разом з ним, є довідка департаменту інфраструктури Сумської міської ради від 01.08.2024 №439 (додана позивачем до позовної заяви), за підписом головного спеціаліста ОСОБА_3 , яка видана на підставі акту свідків від 01.08.2024. Рішенням командира військової частини НОМЕР_1 , доведеним до відома позивача листом від 24.09.2024 №4007/13/4477 (доданим позивачем до позовної заяви) у здійсненні вказаної виплати відмовлено, по причині неможливості за наданими позивачем документами встановити факт спільного проживання з безвісти зниклим батьком ОСОБА_2 . Окрім того, слід зауважити суду, що довідка від 01.08.2024 № 439: - від імені департаменту інфраструктури Сумської міської ради підписана не його керівником, а головним спеціалістом; видана на підставі акту свідків від 01.08.2024, який позивачем ні до її заяви про виплату гз, ні до матеріалів судової справи не наданий, законність та обґрунтованість цього документу встановити неможливо; як вказано у позовній заяві, на час видання цієї довідки (01.08.2024) зниклий безвісти батько позивача ОСОБА_2 вже був мобілізований (08.03.2024) до лав ЗСУ, тобто фактично не міг проживати разом із позивачем. Викладені обставини, з урахуванням норм ч. 6 ст. 9 Закону №2011-XII та п. 7 Порядку №884, в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення, ставлять під обґрунтований сумнів належність та допустимість довідки від 01.08.2024 № 439, як доказу проживання позивача із зниклим безвісти батьком та унеможливлюють прийняття відповідачем обґрунтованого рішення про виплату позивачу грошового забезпечення належного її безвісно відсутньому батьку.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
На підставі положень п.3 ч.1ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, позивач є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, а також свідоцтвами про шлюб.
Позивач отримав сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що військовослужбовець - ОСОБА_2 під час виконання службових обов`язків 05.07.2024 зник безвісти внаслідок мінометного обстрілу противником біля н.п. Новоолександрівка Покровського району Донецької області.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 18.07.2024 про виплату належного грошового забезпечення та інших виплат безвісти зниклого ОСОБА_2 .
За результатами розгляду заяви позивача, відповідач направив позивачу рішення від 24.09.2024 № 4007/13/4477 про відмову у виплаті позивачу грошового забезпечення ОСОБА_2 , оскільки за наданими документами неможливо встановити факт спільного проживання позивача та ОСОБА_2 .
Тому позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення не містить категоричної відмови або задоволення питання позивача, а також алгоритму дій для позивача, а саме як він міг перевірити таку довідку. Суд звертає увагу, що довідка від 01.08.2024 № 439 містить: інформацію, підставу її видання (акт свідків від 01.08.2024); дату та реєстраційний номер документа; найменування посади, ініціалів та прізвище підписанта; печатку виконавчого органу міської ради. Позивач добросовісно отримав таку довідку у суб`єкта владних повноважень та не зобов`язаний знати всі технічні аспекти її оформлення. Суд звертає увагу, що у разі якщо відповідач вважає, що довідка не може підтверджувати певні факти, то саме відповідач повинен зазначити у рішенні конкретні аргументи щодо цього, з посиланням на норми законодавства або витребувати акт свідків та докази, на підтвердження повноважень підписанта довідки, для перевірки законності підстав її видачі. Вказане необхідне для належної мотивації рішення і реальної можливості позивачу вирішити спірну ситуацію. Отже, суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідача не відповідає критеріям правомірності рішення, які встановолені нормою ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправним та суд скасовує його. Окрім скасування спірного рішення, суд виходить за межі позовних вимог та зобов`язує відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. У задоволенні вимог зобов`язати відповідача виплатити позивачу належне та не виплачене її батькові грошове забезпечення, то суд відмовляє, а саме у зв`язку з їх передчасністю. Відповідач ще не оцінював всі факти, яким судом була надана оцінка у цій справі, повноваження щодо чого належать виключно відповідачу. До моменту їх оцінки, то спір щодо виплати грошового забезпечення у конкретному розмірі, є передчасним.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Положеннями ч.2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2ст. 9 Закону України №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (далі Закон №2011-ХІІ).
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абз. 2 ч. 4ст. 9 Закону №2011-XII).
Згідно з п. п. 2 Розділу I «Загальні положення» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженому наказом Міністерства оборони України №260 від 07.07.2018, визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.
Грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець (п.п.2 і 3 Розділу «XXX. Виплата грошового забезпечення у разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими» зазначеного Порядку №260).
Відповідно до ч. 6ст. 9 Закону №2011-XIIза військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці) визначає Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №884 від 30.11.2016(даліПорядок №884).
Згідно з п.п. 2-4 Порядку №884, у цьому Порядку під терміном «безвісно відсутній військовослужбовець» слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби.
За військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються:
- копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);
- довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);
- копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);
- копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);
- копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до п. 5 Порядку №884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:
- подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;
- подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;
- подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;
- з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв`язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
При цьому, згідно з п. 6 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:
-військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;
-військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації): до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що у разі визнання військовослужбовця безвісти відсутнім за ним зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Така виплата грошового забезпечення здійснюється з дня зникнення військовослужбовця безвісти членам його сім`ї за їх заявою на ім`я командира військової частини. Своєю чергою, командир військової частини розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
Так, з матеріалів справи встановлено, що 20.07.2024 року позивач звернулась із заявою до військової частини НОМЕР_1 про виплату позивачу належного ОСОБА_2 грошового забезпечення, проте рішенням від 18.10.2024 року було відмовлено у вказаній виплаті з тих підстав, що за наявними документами неможливо встановити факт спільного проживання позивача з ОСОБА_2 , який зник безвісті.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали спільно за адресою: АДРЕСА_1 .
Вищевказане підтверджується довідкою Департаменту інфраструктури Сумської міської ради від 01.087.2024 № 439.
Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на неналежність та недопустимість довідки Департаменту інфраструктури Сумської міської ради від 01.08.2024 № 439 є необґрунтованими, з огляду на наступне.
Як правильно встановив суд першої інстанції, у спірному рішенні відповідач не зазначив про неуповноваженість підписанта довідки, відсутність акта свідків чи невідповідність довідки вимогам законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Довідка № 439 видана Департаментом інфраструктури Сумської міської ради, містить необхідні реквізити та підтверджує факт проживання позивача. Позивач, добросовісно отримавши її від суб`єкта владних повноважень, не може нести відповідальність за внутрішній порядок її оформлення, повноваження підписанта чи зберігання акта свідків. Відтак можливі недоліки оформлення довідки органом, який її видав, не можуть покладатися на позивача та бути підставою для позбавлення її права на виплату, передбачену ч. 6 ст. 9 Закону України № 2011-XII та п. 7 Порядку № 884.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення Військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2024 № 4007/13/4477 про відмову ОСОБА_1 виплатити належне грошове забезпечення та інші виплати безвісти зниклого ОСОБА_2 є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.07.2024 про виплату належного грошового забезпечення та інших виплат безвісти зниклого ОСОБА_2 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами п. 1 ч. 1ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 по справі № 480/10636/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко