ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2026 р. Справа № 520/33761/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., по справі № 520/33761/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 10.12.2025 № 204850022408 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком, призначеної з 30.11.2025;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 30.11.2025 (із дня призначення пенсії) із зарахуванням до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи в Харківській обласній психіатричній лікарні (теперішня назва - КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» Харківської обласної ради) з 12.09.1989 по 06.12.2022 у відповідності до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято протиправне рішення від 10.12.2025 № 204850022408 про відмову їй в перерахунку пенсії за віком, призначеної з 30.11.2025. Позивач вважає, що має право на перерахунок її пенсії з 30.11.2025 (із дня призначення пенсії) із зарахуванням до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи в Харківській обласній психіатричній лікарні (теперішня назва - КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» Харківської обласної ради) з 12.09.1989 по 06.12.2022 у відповідності до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 у справі № 520/33761/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 204850022408 від 10.12.2025 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.12.2025 щодо проведення перерахунку пенсії - зарахування стажу згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в подвійному розмірі з 30.11.2025.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 (три тисячі гривень).
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, яку аргументує неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 у справі № 520/33761/25 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги пенсійний орган наголосив на законності та обґрунтованості прийнятого ним рішення про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 30.11.2025 (із дня призначення пенсії) із зарахуванням до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи в Харківській обласній психіатричній лікарні (теперішня назва - КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» Харківської обласної ради) з 12.09.1989 по 06.12.2022 у відповідності до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки надана довідка видана не на підставі первинних документів та відсутні відомості перебування/неперебування у відпустках без збереження заробітної плати.
Позивач реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 по справі № 520/33761/25 у повному обсязі, залишити рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 по справі № 520/33761/25 без змін.
Додатково у відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що представником позивача протягом п`яти днів після ухвалення рішення будуть надані до суду відповідні докази стосовно розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 зі зниженням пенсійного віку, яка призначена з 30.11.2025 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.
Позивач 03.12.2025 звернулася до територіального органу пенсійного фонду з заявою (№ 5428 від 03.12.2025) щодо перерахунку пенсії шляхом допризначення у зв`язку з наданням додаткових документів - зарахування стажу згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в подвійному розмірі).
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянуло заяву позивача за принципом екстериторіальності та прийняло рішення від 10.12.2025 №204850022408 про відмову позивачу в перерахунку пенсії за заявою № 5428 від 03.12.2025, оскільки надана довідка видана не на підставі первинних документів та відсутні відомості перебування/неперебування у відпустках без збереження заробітної плати.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 204850022408 від 10.12.2025 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.
При цьому, суд першої інстанції вважав за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача від 03.12.2025 щодо проведення перерахунку пенсії - зарахування стажу згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в подвійному розмірі.
Крім цього, суд першої інстанції вважав, що справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу буде сума у розмірі 3 000,00 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Згідно з положеннями статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
За приписами частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Закон України № 1058 набрав чинності 1 січня 2004 року. До цієї дати пенсійні відносини було врегульовано Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Так, відповідно до статті 60 Закону № 1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Колегія суддів наголошує, що вказане пільгове обчислення стажу роботи у відповідних медичних закладах діє і на теперішній час.
Положеннями статті 24 Закону № 1058-IV не скасовано статтю 60 Закону № 1788-ХІІ та не зупинено її дію. А відтак, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я, яка виконувалася особою і після 1 січня 2004 року, зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Аналогічна правова позиція щодо застосування положень статті 24 Закону № 1058-IV та статті 60 Закону № 1788-ХІІ викладена у постановах Верхового Суду від 04.12.2019 у справі № 689/872/17, від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, від 27.04.2023 у справі №160/14078/22, від 20.04.2022 у справі №214/3705/17.
Колегія суддів враховує положення статті 22 Конституції України, згідно з якими конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 22.12.2021 у справі № 688/2916/17, від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, від 23.01.2019 у справі № 485/103/17, від 04.12.2019 у справі № 689/872/17.
У постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом № 1058-IV та Законом № 1788-ХІІ вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон № 1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон №1058-IV.
Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону 1788-ХІІ, то він мав би виключити із останнього усі інші положення, чого, в свою чергу, зроблено не було.
При цьому, згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Уточнюючі довідки мають подаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Дані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 04.03.2020 у справі №367/945/17, від 27.04.2020 у справі №367/4230/17, від 23.09.2021 у справі №227/4273/16-а, від 14.08.2025 у справі № 300/2075/23.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 зі зниженням пенсійного віку, яка призначена з 30.11.2025 відповідно до Закону №1058-IV.
03.12.2025 позивач звернулася до територіального органу пенсійного фонду з заявою щодо перерахунку пенсії шляхом допризначення у зв`язку з наданням додаткових документів - зарахування стажу згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в подвійному розмірі).
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянуло заяву позивача за принципом екстериторіальності та прийняло рішення від 10.12.2025 №204850022408 про відмову позивачу в перерахунку пенсії за заявою № 5428 від 03.12.2025.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що позивач надала довідку № 01-21/15591 від 21.11.2025 про роботу з 12.09.1989 по 06.12.2022, яка видана на підставі трудової книжки заявниці, інформація щодо перебування/неперебування у відпустках без збереження заробітної плати в наданій довідці не зазначена, надана довідка видана не на підставі первинних документів.
Інших підстав для прийняття оскаржуваного рішення від 10.12.2025 №204850022408 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області не зазначено.
Із записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 17.09.1989 вбачається, що позивач з 12.09.1989 по 06.12.2022 працювала в Харківській обласній психіатричній лікарні (теперішня назва - КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» Харківської обласної ради):
- з 12.09.1989 прийнята на посаду санітаркою-буфетницею (наказ від 11.09.1989 № 69 к);
- з 01.01.1990 переведена на посаду санітарки палатної (наказ від 02.01.1990 № 1 к);
- з 04.08.1997 призначено в.о. сестрою-господинею (наказ від 11.08.1997 № 66 к);
- з 13.01.1999 переведено на посаду сестри-господині (наказ від 08.01.1999 № 4 к);
- з 01.04.2013 переведено молодшою медичною сестрою (палатною) у 2 відділення (наказ від 25.03.2013 № 41 к);
- з 06.12.2022 звільнено за власним бажанням (наказ від 06.12.2022 № 179 к).
При цьому, відповідно до уточнюючої довідки № 01-21/15591 від 21.11.2025, позивач працювала в КНП ХОР "ОПЛ № 1" з 1989 року по 2022 рік, що дає право на зарахування стажу роботи в подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за якою робота в психіатричному закладі охорони здоров`я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відомості, які містяться у вказаній довідці, узгоджуються у повному обсязі із записами трудової книжки позивача.
Доказів недостовірності відомостей, зазначених у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 17.09.1989, уточнюючій довідці № 01-21/15591 від 21.11.2025 відповідачем до суду не надано.
При цьому, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження стажу роботи на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, є необхідним лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Даний висновок підтверджуються правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 156/173/17, від 11.07.2019 у справі № 423/1156/17, від 18.11.2022 у справі № 560/3734/22.
Колегія суддів наголошує, що позивач не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. При цьому, неналежний порядок ведення та заповнення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Відповідний правозастосовний підхід узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, у постанові від 09.04.2025 у справі №200/6443/23.
Крім цього, колегія суддів вказує, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у перерахунку пенсії позивача.
Вказана позиція узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17, від 03.06.2021 у справі №127/8001/17.
Із урахуванням зазначеного вище, колегія суддів доходить висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 204850022408 від 10.12.2025 про відмову позивачу в перерахунку пенсії.
Доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в ході розгляду колегією суддів.
При цьому, враховуючи те, що апеляційна скарга не містить доводів щодо висновків суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог стосовно витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції, керуючись межами розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначеними статтею 308 КАС України, не переглядає оскаржуване судове рішення в частині даних висновків.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 204850022408 від 10.12.2025 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.12.2025 щодо проведення перерахунку пенсії - зарахування стажу згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в подвійному розмірі з 30.11.2025.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 по справі № 520/33761/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис) С.П. Жигилій
Судді (підпис) (підпис) Я.М. Макаренко Т.С. Перцова