ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2026 р. Справа № 440/6911/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2025, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, по справі № 440/6911/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перерахунку пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.12.2024 про перехід з пенсії за віком відповідно ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно ЗУ "Про державну службу";
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 27.11.2024 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" №889, виходячи із довідок наданих разом із заявою №9689 від 27.11.2024.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі № 440/6911/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.12.2024 щодо відмови ОСОБА_1 у переході на пенсію за Законом України "Про державну службу".
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 з 27.11.2024 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XIІ, зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи з 03.05.1999 по 18.12.2023 в органах державної податкової служби, з урахуванням довідок Головного управління ДПС у Донецькій області від 05.11.2024 №109-/05-99-10-02, №110/05-99-10-02, №111/05-99-10-02.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року скасувати, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Відповідач наголошує, що посадовим особам податкової iнспекцiї згiдно статті 343 Податкового кодексу України присвоюються спецiальнi звання i вiдповiдно цi посади не належать до посад, вiднесених до категорii посад державних службовцiв, визначених статтею 25 Закону № 3723; до стажу державної служби зараховано період роботи з 09.11.1998 по 02.05.1999.
Скаржник вказує, що станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не займає посади державної служби та стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців становить 05 місяців 23 днів; для переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону № 889 з урахуванням довідок наданих разом із заявою № 9689 від 27.11.2024 підстави відсутні.
Позивач реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу, просить залишити апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 р. в адміністративній справі № 440/6911/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 р. в адміністративній справі № 440/6911/25 - без змін.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 27.11.2024 звернулася до уповноваженого органу Пенсійного фонду України із заявою щодо проведення перерахунку - перехід з пенсії за віком на пенсію відповідно до положень Закону України "Про державну службу", долучивши довідки, видані Головним управління ДПС у Донецькій області від 25.10.204 №14/05-99-11-02, про складові заробітної плати державного службовця від 05.11.2024 №109-/05-99-10-02, про складові заробітної плати для призначення пенсії від 05.11.2024 №110/05-99-10-02, №111/05-99-10-02.
Автоматичним розподілом справ в електронній підсистемі було визначено, що розгляд заяви ОСОБА_1 буде здійснюватись Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
04.12.2024 ГУ ПФУ в Донецькій області було прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії (перехід на інший вид пенсії - з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу").
Підставою відмови зазначено те, що посади, на яких працювала заявниця, не відносяться до категорії посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ (зі змінами) та актами КМУ.
Позивач не погодилася з цим рішенням та оскаржила його до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач з урахуванням періодів роботи на посадах в органах податкової служби має понад 20 років стажу державної служби, то відповідно має право на переведення її на пенсію за умовами Закону України "Про державну службу".
Суд першої інстанції вказав, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача перевести ОСОБА_1 з 27.11.2024 (дати звернення зі заявою) на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XIІ, зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи з 03.05.1999 по 18.12.2023 в органах державної податкової служби, з урахуванням довідок Головного управління ДПС у Донецькій області від 05.11.2024 №109-/05-99-10-02, №110/05-99-10-02, №111/05-99-10-02.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
У статті 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
У свою чергу, принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон №889-VIII).
Закон №889-VIII набрав чинності 01.05.2016.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, втратив чинність Закон України «Про державну службу» №3723 (далі - Закон №3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у п.п.10 і 12 цього розділу, якими передбачено право державних службовців, за певних умов, на призначення пенсії.
Відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Положеннями пункту 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17, від 12.09.2023 у справі № 560/8328/22.
Згідно з частиною 18 статті 37 Закону №3723-XII, період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та /або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Так, спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон №509-XII).
Згідно із частиною 5 статті 15 Закону №509-XII, правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом №3723-XII.
Частиною 7 статті 15 Закону №509-XII визначено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.
Відповідно до частини 8 статті 15 Закону №509-XII, посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Частиною 4 статті 15 Закону №509-XII передбачено, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).
Крім того, відповідно до пункту 344.1 статті 344 Податкового Кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
За приписами статті 12 Закону №3723-XII, Не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які визнані у встановленому порядку недієздатними; мають не зняту або не погашену судимість за вчинення злочину; у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані близьким їм особам; в інших випадках, встановлених законами України.
З наведеного вбачається, що вказаними вище нормами встановлювались умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (чинним до 01.05.2016, тобто в період проходження позивачем служби в податкових органах) (далі - Порядок № 283) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 2 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Колегія суддів зауважує, що як Законом №889-VIII, так і нормами діючих до нього Законів №3723-XII, №509-ХІІ та Порядку №283 передбачалось зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів.
У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (далі - Постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Додатком 14 до Постанови №306 передбачено, що спеціальні звання «Інспектор податкової служби I рангу» (інспектор податкової та митної справи I рангу), «Інспектор податкової служби IІ рангу» (інспектор податкової та митної справи IІ рангу), «Інспектор податкової служби IІІ рангу» (інспектор податкової та митної справи IІІ рангу) прирівнюються до 7, 8, 9 рангу державного службовця.
Відтак, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.
Така позиція суду викладена у постановах Верховного Суду від 10.07.2018 №591/6970/16-а, від 18.03.2021 у справі № 500/5183/17.
При цьому, згідно з пунктами 4-7 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, особи, пенсію яким переведено на пенсію на умовах цього Закону, у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду для переведення на пенсію/щомісячне довічне грошове утримання за нормами законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України із встановленням розміру пенсії, отриманого до такого переведення, з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла така заява.
Як встановлено з матеріалів справи, 27.11.2024 позивач звернулася до уповноваженого органу Пенсійного фонду України із заявою щодо проведення перерахунку - перехід з пенсії за віком на пенсію відповідно до положень Закону України "Про державну службу", долучивши довідки, видані Головним управління ДПС у Донецькій області, від 25.10.204 №14/05-99-11-02, про складові заробітної плати державного службовця від 05.11.2024 №109-/05-99-10-02, про складові заробітної плати для призначення пенсії від 05.11.2024 №110/05-99-10-02, №111/05-99-10-02.
04.12.2024 ГУ ПФУ в Донецькій області було прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії (перехід на інший вид пенсії - з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу").
Як випливає зі змісту оскаржуваного рішення пенсійного органу, підставою відмови слугувало те, що посади, на яких працювала заявниця, не відносяться до категорії посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ (зі змінами) та актами КМУ.
Водночас, відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.09.1980, позивач працювала:
- з 09.11.1998 по 18.12.2023 в органах Державної податкової служби;
- 03.05.1999 позивачу присвоєно спеціальне звання "Інспектор податкової служби ІІІ рангу";
- 03.05.2002 позивачу присвоєно спеціальне звання "Інспектор податкової служби ІІ рангу";
- 13.12.2013 позивачу присвоєно спеціальне звання "Інспектор податкової та митної справи ІІ рангу";
- 26.07.2017 позивачу присвоєно спеціальне звання "Інспектор податкової та митної справи І рангу".
При цьому, з довідки про стаж від 25.10.204 №14/05-99-11-02, виданої Головним управлінням ДПС у Донецькій області, встановлено, що позивач працювала в Головному управлінні ДПС у Донецькій області з 12 січня 2021 року по 18 грудня 2023 року. Припинено державну службу та звільнено з посади державної служби категорії «В» - старшого державного інспектора Бахмутського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб за угодою сторін відповідно до частини другої статті 86 Закону України «Про державну службу».
У матеріалах справи також містяться довідки, видані Головним управління ДПС у Донецькій області, про складові заробітної плати державного службовця від 05.11.2024 №109-/05-99-10-02, про складові заробітної плати для призначення пенсії від 05.11.2024 №110/05-99-10-02, №111/05-99-10-02, які відображають розмір надбавок, премій та інших виплат позивачу за період з 01 жовтня 2018 року по 30 вересня 2023 року, середні розміри надбавок, премій та інших виплат позивачу за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії (за жовтень 2024 року).
Колегія суддів звертає увагу на те, що доказів на підтвердження недостовірності даних, зазначених у трудовій книжці позивача та наданих нею довідках, відповідачем до суду не надано.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що період роботи позивача на посадах в податкових органах із присвоєнням спеціальних звань, а саме з 03.05.1999 по 18.12.2023, підлягає врахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII, що дає право на призначення позивачу пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Водночас, доводи відповідача про втручання у дискреційні повноваження пенсійного органу колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Згідно зі статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Приписами пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Частиною 4 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.02.2020 у справі №0940/2394/18, від 14.09.2021 у справі № 320/5007/20, від 23.12.2021 у справі №480/4737/19, від 09.05.2024 у справі №580/3690/23, від 22.07.2025 у справі №580/710/24.
Колегія суддів зазначає, що на законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Дана позиція міститься в постанові Верховного Суду від 21.07.2025 у справі № 640/1981/22, від 11.09.2025 у справі № 380/12477/23, від 16.02.2026 у справі №640/11835/21.
Крім цього, у постанові від 26.07.2023 у справі № 200/3265/21-а Верховний Суд дійшов висновку, що дискреція - це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі № 227/3208/16-а.
Як було зазначено вище, відповідач за наслідками розгляду заяви позивача ухвалив рішення про відмову у перерахунку пенсії від 04.12.2024 про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з підстав, які судом визнані необґрунтованими.
Повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у переведенні особи з одного виду пенсії на інший, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен перевести особу з одного виду пенсії на інший. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - перевести заявника з одного виду пенсії на інший. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Враховуючи, що судом надано оцінку необхідним обставинам, на підставі яких позивач має право на перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно Закону України «Про державну службу», для рішення про призначення такої пенсії виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права відповідача діяти на власний розсуд, у межах спірних правовідносин повноваження відповідача не є дискреційними.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.12.2024 щодо відмови ОСОБА_1 у переході на пенсію за Законом України «Про державну службу», зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 з 27.11.2024 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XIІ, зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи з 03.05.1999 по 18.12.2023 в органах державної податкової служби, з урахуванням довідок Головного управління ДПС у Донецькій області від 05.11.2024 №109-/05-99-10-02, №110/05-99-10-02, №111/05-99-10-02.
Доводи відповідача не знайшли підтвердження у ході розгляду колегією суддів.
Згідно з положеннями статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 по справі № 440/6911/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова