ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 серпня 2026 р. Справа № 480/570/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. ,
за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.05.2026, головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, повний текст складено 13.05.26 року по справі № 480/570/25
за позовом Приватного підприємства "Шератон"
до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Шератон» звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Дніпропетровській області в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2024 року № [номер приховано], яким застосовано штраф на загальну суму 162 306 грн. 36 коп;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2024 року № [номер приховано], яким збільшено суму грошового зобов`язання податку на додану вартість на 14 880 627 грн. 50 коп, із них: за податковими зобов`язаннями 11 854 902 грн., за штрафними санкціями 2 963 725 грн. 50 коп;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2024 року №[номер приховано], яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 898 942 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року адміністративний позов Приватного підприємства "Шератон" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.12.2024 року № [номер приховано], яким застосовано штраф на загальну суму 162 306,36 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.12.2024 року № [номер приховано], яким збільшено суму грошового зобов`язання податку на додану вартість на 14 880 627 грн. 50 коп., із них: за податковими зобов`язаннями 11 854 902 грн, за штрафними санкціями 2 963 725,50 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.12.2024 року № [номер приховано], яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 898 942 грн. Стягнуто на користь Приватного підприємства "Шератон" (вул. Кузнечна, 1, кв. (офіс) 22,м. Суми,Сумська область, 40000, код ЄДРПОУ 32058905) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-а,м. Дніпро, Дніпропетровська область,49005, код ЄДРПОУ 44118658) суму судового збору в розмірі 30 280,00 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень 00 коп.).
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає, що оскаржуване рішення суду у відповідності до положень п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 317 КАС України є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню у зв`язку неповним з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення. На думку апелянта, позивач не надав документів, які б підтверджували обґрунтованість кількості списаних добрив та гербіцидів, зокрема розрахунків фактичного внесення добрив, планів посіву, карт полів, технологічних карт, документів щодо проведення аналізу ґрунту, лімітно-забірних карток тощо. Апелянт вважає, що надані позивачем акти форми ВЗСГ-3 не підтверджують реальність господарських операцій у зв`язку з відсутністю документів, які передували їх складанню та визначали необхідну кількість добрив. Крім того, контролюючий орган посилається на те, що у зв`язку з використанням придбаних товарів в операціях, які, на його думку, не пов`язані з господарською діяльністю Позивача, останній був зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ та скласти і зареєструвати відповідні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних. Просить суд скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 року у справі № 480/570/25; 4. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити Приватному підприємству «Шератон» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги та обґрунтування апеляційної скарги , наполягав на її задоволенні.
Сторони належним чином повідомленні про час та дату судового засідання.
Представник позивача в судове засідання не з`явився.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що з 21.10.2024 року по 08.11.2024 року у позивача проводилась документальна планова виїзна перевірка ГУ ДПС у Дніпропетровській області за період з 01.01.2017 року по 31.12.2023 року.
15.11.2024 року на підставі проведеної перевірки відповідачем складений Акт про результати документальної планової виїзної перевірки ПП "Шератон" (код ЄДРПОУ 32058905).
Перевіркою встановлено :
- безпідставне списання добрив та гербіцидів на вирощування сільськогосподарської продукції на загальну суму 67 696 018 грн. (без ПДВ), в результаті чого занижено податкові зобов`язання з ПДВ за рахунок не нарахування податкових зобов`язань на суми добрив, використаних не у господарській діяльності на загальну суму 13 539 204 грн, чим порушено п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України;
- завищення залишку від`ємного значення з ПДВ всього в сумі 898 942 грн.
- в порушення пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) не здійснено реєстрацію податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних, внаслідок порушення детально описаного в п 3.1.3.1 «Податкові зобов`язання» акта перевірки (в частині здійснення операцій, які не є господарською діяльністю ПП "ШЕРАТОН".
13.12.2024 року на підставі Акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення, а саме:
- податкове повідомлення-рішення від 13.12.2024 року № [номер приховано], яким застосовано штраф на загальну суму 162 306 грн. 36 коп;
- податкове повідомлення-рішення від 13.12.2024 року № [номер приховано], яким збільшено суму грошового зобов`язання податку на додану вартість на 14 880 627 грн. 50 коп., із них: за податковими зобов`язаннями 11 854 902 грн., за штрафними санкціями 2 963 725 грн. 50 коп.;
- податкове повідомлення-рішення від 13.12.2024 року № [номер приховано], яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 898 942 грн.
Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що зміст перелічених документів в сукупності підтверджує фактичне використання позивачем добрив та гербіцидів для вирощування сільськогосподарської продукції, а придбання вказаних товарів узгоджується з характером господарської діяльності яку здійснює позивач та статутом підприємства, у зв`язку з чим висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є необґрунтованим та мають ознаки припущень.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, ведення яких передбачено законодавством.
За змістом статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ є документом, який містить відомості про господарську операцію.
Частиною першою статті 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Частиною другою статті 9 цього Закону визначено обов`язкові реквізити первинного документа, зокрема назву документа, дату його складання, назву підприємства, зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру, посади та дані осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та її оформлення.
При цьому законодавство не встановлює універсального та вичерпного переліку первинних документів, якими повинна оформлюватися кожна конкретна господарська операція. Визначальним є не сама назва документа чи його форма, а те, чи дає сукупність наданих платником документів можливість встановити зміст господарської операції, її обсяг, фактичне здійснення та зв`язок із господарською діяльністю платника.
Такий підхід відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, відповідно до яких при вирішенні податкового спору необхідно досліджувати сукупність первинних документів та інших обставин, які можуть підтверджувати або спростовувати реальність господарських операцій. При цьому саме на контролюючий орган покладається обов`язок доведення правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.
Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок Акту перевірки від.15.11.2024 про безпідставне списання добрив та гербіцидів на вирощування сільськогосподарської продукції на загальну суму 67 696 018 грн. (без ПДВ), за період з 2017 року по 31.12.2023 рік.
Як встановлено з матеріалів справи основним видом економічної діяльності позивача є вирощування сільськогосподарських культур.
Підприємство здійснює господарську діяльність на земельних ділянках загальною площею близько 2000 га, що підтверджується відповідними документами податкової та статистичної звітності.
За таких обставин придбання та використання мінеральних добрив і засобів захисту рослин саме по собі відповідає характеру господарської діяльності Позивача, оскільки такі матеріальні ресурси безпосередньо використовуються у технологічному процесі вирощування сільськогосподарської продукції.
Матеріалами справи підтверджується, що операції зі списання добрив та гербіцидів були відображені Позивачем у бухгалтерському обліку за кореспондуючими рахунками Дт 231 «Виробництво» та Кт 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення».
Отже, контролюючий орган під час перевірки фактично встановив наявність відповідних записів бухгалтерського обліку, тобто не заперечував самого факту відображення спірних матеріалів у бухгалтерському обліку підприємства.
Більше того, списання матеріалів підтверджується актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин форми ВЗСГ-3.
Зі змісту зазначених актів убачається, що в них зазначено вид використаних добрив або засобів захисту рослин, сільськогосподарську культуру, площу обробітку, кількість внесених матеріалів, а також інші відомості, що дають можливість ідентифікувати відповідну господарську операцію. При цьому норми внесення добрив в залежності від виду сільгоспкультур визначені наказом директора ПП "Шератон" від 01.11.2016 року №0111.
Пунктом 2.2 Методичних рекомендацій щодо застосування спеціалізованих форм первинних документів з обліку виробничих запасів у сільськогосподарських підприємствах, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 21 грудня 2007 року № 929, передбачено використання форми ВЗСГ-3 для оформлення факту використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин.
Таким чином, контролюючий орган сам визнає, що саме акт форми ВЗСГ-3 є документом, яким оформлюється використання зазначених матеріальних ресурсів у сільськогосподарському виробництві.
Відтак, посилання відповідача на те, що Позивач склав акти ВЗСГ-3 безпідставно лише з огляду на відсутність інших документів, не може саме по собі свідчити про недостовірність відомостей, зазначених у цих актах.
Щодо доводів апелянта про ненадання до перевірки лімітно-забірних карток форми ВЗСГ-1 колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до Методичних рекомендацій № 929 лімітно-забірна картка може використовуватися для оформлення відпуску матеріальних цінностей, зокрема добрив, у виробництво.
Разом із тим із цього не випливає, що відсутність саме такого документа автоматично свідчить про нереальність подальшого використання добрив або гербіцидів та, відповідно, про відсутність права платника на відображення відповідної операції в податковому обліку.
Вирішальним у цьому випадку є встановлення факту здійснення господарської операції на підставі всієї сукупності доказів.
З матеріалів справи встановлено , що позивачем надано не лише акти ВЗСГ-3, а і наступні документи:
бухгалтерські регістри, в яких відображено списання матеріалів;
видаткові накладні на придбання відповідних добрив та гербіцидів;
дорожні листи тракторів;
документи щодо наявності та реєстрації сільськогосподарської техніки;
документи щодо обладнання, за допомогою якого здійснювалося внесення добрив та засобів захисту рослин;
наказ від 01 листопада 2016 року № 0111 про затвердження норм висіву насіння та внесення добрив;
документи щодо площ земельних ділянок, які перебували у користуванні підприємства;
звітність щодо площ посівів та вирощування сільськогосподарських культур.
Зазначені докази не є ізольованими один від одного, а перебувають у взаємному логічному та хронологічному зв`язку.
Наявність земельних площ, вирощування на них сільськогосподарських культур, наявність у Позивача відповідної сільськогосподарської техніки, придбання добрив і гербіцидів, їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку, а також оформлення їх фактичного використання актами ВЗСГ-3 у своїй сукупності свідчать про реальність відповідних господарських операцій.
Щодо доводів апелянта про не надання позивачем розрахунків щодо фактичної кількості внесених добрив, технологічних карт, планів посіву, карт полів, результатів аналізу ґрунту та інших документів, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Такі документи можуть мати доказове значення для оцінки обґрунтованості агротехнічних рішень, однак самі по собі не є єдиними або обов`язковими первинними документами, без яких факт використання добрив та гербіцидів не може бути підтверджений.
Більше того, відповідач фактично ототожнює відсутність окремих внутрішніх або планових документів із відсутністю самої господарської операції.
Такий підхід не відповідає предмету доказування у цій справі.
Предметом перевірки має бути насамперед питання про те, чи відбувся фактичний рух матеріальних цінностей та чи були вони використані у господарській діяльності Позивача, а не питання про те, чи сформував платник податків усі документи, які контролюючий орган вважає бажаними для підтвердження такої операції.
При цьому , відповідач не надав доказів того, що зазначені в актах ВЗСГ-3 площі фактично не оброблялися, відповідні сільськогосподарські культури не вирощувалися, сільськогосподарська техніка не використовувалася або що придбані добрива та гербіциди фізично залишалися на складі.
Також, перевіркою не встановлено факту нестачі, надлишку, подальшого перепродажу або іншого використання спірних матеріалів поза межами господарської діяльності позивача.
Отже, висновок контролюючого органу про безпідставне списання добрив та гербіцидів ґрунтується переважно на відсутності окремих документів, а не на встановленні факту, що відповідні матеріальні цінності фактично не використовувалися.
Контролюючий орган також не здійснив належного та об`єктивного зіставлення кількості придбаних добрив і гербіцидів із площею земельних ділянок, видами вирощуваних культур, установленими підприємством нормами внесення, фактичними обсягами виробництва та наявною сільськогосподарською технікою.
Саме по собі твердження апелянта про те, що позивач не надав контролюючому органу розрахунку, який пояснює використання саме такої кількості добрив, не є достатнім доказом завищення обсягів їх списання.
Для обґрунтування такого висновку контролюючий орган повинен був встановити конкретний обсяг добрив та гербіцидів, який, на його думку, міг бути фактично використаний, визначити методику такого розрахунку та співвіднести її з конкретними площами, культурами та періодами їх вирощування.
Натомість із матеріалів справи не вбачається, що відповідачем здійснено такий розрахунок.
Таким чином, висновок про завищення витрат фактично зроблено без встановлення конкретного обсягу матеріалів, який, на думку контролюючого органу, був використаний неправомірно.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.
Надані позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій позивача.
Зміст вищеперелічених документів в сукупності підтверджує фактичне використання позивачем добрив та гербіцидів для вирощування сільськогосподарської продукції, а придбання вказаних товарів узгоджується з характером господарської діяльності яку здійснює позивач та статутом підприємства, у зв`язку з чим висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є необґрунтованим та мають ознаки припущень.
Відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про те, що придбані добрива та гербіциди фактично не були використані позивачем у процесі вирощування сільськогосподарської продукції.
Посилання контролюючого органу на те, що спірні операції нібито не пов`язані з господарською діяльністю позивача, також не знайшло належного підтвердження.
Відповідно до пункту 14.1.36 статті 14 ПК України господарська діяльність пов`язується з діяльністю особи, спрямованою, зокрема, на отримання доходу та здійснюваною нею самостійно.
З огляду на те, що позивач здійснює вирощування сільськогосподарських культур, використання добрив і засобів захисту рослин безпосередньо пов`язане з технологічним процесом такого виробництва.
Саме по собі припущення про відсутність ділової мети без встановлення конкретного альтернативного використання придбаних матеріалів не може бути достатньою правовою підставою для висновку про здійснення операцій поза межами господарської діяльності.
З матеріалів справи вбачається, що висновки контролюючого органу про заниження ПДВ та завищення від`ємного значення ПДВ є похідними від висновку про неправомірне списання позивачем добрив і гербіцидів.
Отже, за відсутності належного доказового підтвердження первинного висновку про неправомірне списання позивачем добрив і гербіцидів (негосподарський характер використання відповідних товарів) , похідні висновки про необхідність коригування податкових зобов`язань з ПДВ також не можуть вважатися доведеними.
Саме по собі посилання відповідача на пункт 198.5 статті 198 ПК України не є достатнім, оскільки застосування його положень передбачає встановлення факту використання придбаних товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, або в інших випадках, прямо визначених цією нормою.
У цій справі такого факту відповідач належними та допустимими доказами не довів.
Відповідач також посилається на порушення позивачем пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 ПК України у зв`язку з нездійсненням реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями, які, на думку контролюючого органу, неправомірно списані добрива і гербіциди (не є господарською діяльністю).
Однак, обов`язок зі складання та реєстрації відповідної податкової накладної у цьому випадку є похідним від встановлення передбаченої законом операції, яка породжує відповідний податковий обов`язок.
Оскільки контролюючим органом не доведено належними доказами саму обставину використання придбаних добрив та гербіцидів поза межами господарської діяльності позивача, відсутні й достатні правові підстави для висновку про порушення позивачем обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних саме з цієї підстави.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається на відповідний орган. Відтак, у спорах щодо правомірності податкових повідомлень-рішень саме контролюючий орган має довести належними, допустимими та достатніми доказами обставини, покладені в основу такого рішення.
При цьому сам по собі факт ненадання платником податків окремих документів, які, на думку контролюючого органу, є необхідними для підтвердження господарських операцій, не може автоматично свідчити про їх нереальність або негосподарський характер.
Оцінка таких обставин має здійснюватися судом з урахуванням усієї сукупності наданих доказів та фактичних обставин здійснення господарської діяльності платника податків. Відсутність окремого документа може мати правове значення лише у випадку, якщо така відсутність унеможливлює встановлення змісту відповідної господарської операції, її фактичного здійснення, обсягу або зв`язку з господарською діяльністю платника.
Як убачається з матеріалів справи, висновок контролюючого органу про безпідставність списання позивачем добрив та гербіцидів фактично обґрунтований ненаданням останнім окремих документів, зокрема лімітно-забірних карток, технологічних карт, планів посіву, розрахунків щодо норм внесення добрив та інших документів внутрішнього планового чи організаційного характеру.
Разом з тим контролюючим органом не встановлено та не доведено, що відсутність зазначених документів унеможливлює ідентифікацію відповідних господарських операцій або спростовує відомості, відображені у наданих Позивачем первинних документах.
Навпаки, як встановлено судом, надані Позивачем документи у своїй сукупності дають можливість встановити факт придбання, оприбуткування, списання та фактичного використання добрив і засобів захисту рослин у процесі вирощування сільськогосподарських культур.
Матеріалами справи підтверджується наявність у позивача земельних ділянок значної площі, відповідної сільськогосподарської техніки, вирощування сільськогосподарських культур, придбання добрив та гербіцидів, їх відображення у бухгалтерському обліку, а також оформлення факту їх використання актами форми ВЗСГ-3.
Отже, наведені докази перебувають у взаємному зв`язку та сукупності підтверджують реальний характер спірних господарських операцій і їх безпосередній зв`язок із господарською діяльністю Позивача.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що зазначені у первинних документах відомості є недостовірними, що відповідні матеріальні цінності фактично не використовувалися, використовувалися в інших цілях або що обсяги їх списання не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності Позивача.
За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки контролюючого органу ґрунтуються не на встановленні конкретних фактів, які б спростовували реальність господарських операцій, а фактично на припущенні про їх необґрунтованість у зв`язку з ненаданням окремих документів.
Разом з тим, припущення контролюючого органу не можуть підміняти належне доказування обставин, що є підставою для визначення платнику податкового зобов`язання. За відсутності доказів, які б спростовували фактичне здійснення господарських операцій, сама по собі відсутність окремих документів не є достатньою правовою підставою для висновку про нереальність таких операцій та, як наслідок, для визначення додаткових податкових зобов`язань.
ЄСПЛ в своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.
Фундаментальними є положення Конституції України, відповідно до яких, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналізуючи оскаржуване рішення контролюючого органу, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинні ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не виконано покладеного на нього частиною другою статті 77 КАС України обов`язку щодо доведення правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, тому спірні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.12.2024 року № [номер приховано], № [номер приховано], № [номер приховано] не відповідають вимогам законності, обґрунтованості, добросовісності, розсудливості та підлягають скасуванню .
Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та не узгоджуються із правовим регулюванням спірних правовідносин .
Фактично доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачами не зазначено. Відповідачем наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться у відзиві на позовну заву та були предметом розгляду судом першої інстанції інстанцій та спростовані ним.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 по справі № 480/570/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис) З.Г. Подобайло
Судді (підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий
Повний текст постанови складено 28.08.2026 року