ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/37351/25 Суддя (судді) першої інстанції: Вісьтак М.Я.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Компанієць І.Д., Кузьмишиної О.М., секретар судового засідання Заліська Є.Я., за участі представника позивача в режимі відеоконференції Мухіної Н.В., представника відповідача Тутика О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромсталь" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Рух справи.
23.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Техпромсталь" (надалі ТОВ "Техпромсталь") звернулося у Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0[телефон приховано] від 19.06.2025, яким донараховано податок на додану вартість в сумі 1 177 614,00 грн., та штраф в сумі 294 404,00 грн. та № 0[телефон приховано] від 19.06.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток підприємств в сумі 1 093 388, 00 грн. та штраф в сумі 262 161,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами та інші висновки спростовуються наданими первинними документами, які оформлені відповідно до чинного законодавства.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі: визнано протиправним та скасовані податкові повідомлення-рішення від 19.06.2025 № 0[телефон приховано] та № 0[телефон приховано].
Приймаючи вказані рішення суди першої інстанції дійшли висновку про доведеність позивачем обґрунтованості позовних вимог належними та допустимими доказами.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аналогічні позиції відповідача у суді першої інстанції.
Зокрема, апелянтом наголошено, що в ході перевірки було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, внаслідок чого були прийнятті спірні рішення, які вважає обґрунтованими.
Аналізуючи наявні в матеріалах судової справи первинні документи та інші докази, подані позивачем, апелянт наполягає на правомірності спірних рішень.
Апелянт наполягає на нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що, на думку відповідача, призвело до безпідставного формування витрат і податкового кредиту.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2026 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції, та після надходження справи, 11.08.2026 слухання справи призначено у відкрите судове засідання на 26.08.2026р.
З поважних причин слухання справи продовжувалось.
Позивач подавав відзив, в якому наголошує на правильності висновків суду першої інстанції.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Обставини встановлені судом.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до наказу від 27.03.2025 № 2369-п проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТЕХПРОМСТАЛЬ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2024, валютного законодавства за той самий період, законодавства щодо єдиного внеску за період з 28.09.2011 по 31.12.2024 та іншого законодавства за відповідний період, за результатами якої було складено акт перевірки від 27.05.2025 № 4466/Ж5/26-15-07-02-02-01/32105593 (а.с.34).
Відповідно до пунктів акта перевірки зазначено, що ТОВ «ТЕХПРОМСТАЛЬ» порушено п.п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, пункти 6, 7, 11, 20, 25, 26, 29 П(С)БО 16 «Витрати», у зв`язку із заниженням показників у рядку 2 декларацій з податку на прибуток «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток), визначений у фінансовій звітності».
06.06.2025 (вих. № ТЕН-060625-01) стороною позивача подано заперечення на акт перевірки від 27.05.2025 № 4466/Ж5/26-15-07-02-02-01/32105593.
Рішенням ГУ ДПС у м. Києві від 10.07.2025 скаргу залишено без розгляду.
Актом від 03.07.2025 № 336 зафіксовано порушення вимог до оформлення документів у зв`язку з відсутністю підпису директора ТОВ «ТЕХПРОМСТАЛЬ» на скарзі. Водночас, до матеріалів справи скарги ТОВ «ТЕХПРОМСТАЛЬ» № 1984/С/6 від 03.07.2025 не додано.
19.06.2025 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0[телефон приховано], яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1 177 614,00 грн та штрафні санкції у сумі 294 404,00 грн; № 0[телефон приховано], яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток у сумі 1 093 388,00 грн та штрафні санкції у сумі 262 161,00 грн. (а.с.112, 113).
Вважаючи вказані податкові-повідомлення рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про їх скасування.
Вказані обставини підтверджені належним, достатніми та допустимими доказами, та не є спірними.
Нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до положень ч.1-4 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Згідно вимог ч.1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно норм п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 статті 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Пунктом 138.1 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Крім того, відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Якщо результатом розрахунку об`єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від`ємне значення, то сума такого від`ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об`єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від`ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від`ємного значення (п. 150.1 статті 150 ПК України).
Від`ємне значення як результат розрахунку об`єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.
Відповідно до пп.139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Отже, формування валових витрат обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв`язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов`язкові реквізити.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.
Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Аналіз вказаних норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
Висновки суду.
Отже, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства. Аналіз наведених норм ПК України свідчить, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат, а податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.
З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.
Відповідно до ч.1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Проте, в адміністративних справах про протиправність рішення обов`язок доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача.
Так, між ТОВ «ТЕХПРОМСТАЛЬ» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір підряду від 07.03.2019р. № 1 на виконання поточного ремонту.
На підтвердження виконання зазначеного договору надано документи: акти приймання передачі виконаних будівельних робіт (форма КБ -2В) № 1 від 19.03.2019 на суму 181 842,97 грн. та № 2 від 27.03.2019р на суму 101 321,47 грн.
Крім того, 04.04.2019 між ТОВ «ТЕХПРОМСТАЛЬ» та з цим же контрагентом було укладено договір підряду від 04.04.2019 № 2 ТПС на виконання поточного ремонту.
На виконання цього договору надані документи акти приймання передачі виконаних будівельних робіт (форма КБ -2В) № 1 від 30.05.2029 на суму 99 562,25 грн., № 2 від 30.05.2019р на суму 115 236,58 грн., № 1 від 15.05.2019 на суму 468 699,85 грн., № 1 від 27.06. 2019 на суму 156 992,57 грн., № 2 від 18.06.2019р. на суму 415 062,07 грн.
Також позивач надав документи: довідки (форма КБ-3), що супроводжують відповідні акти КБ-2В та банківські виписки і платіжні доручення.
25.09.2019 позивачем було збільшено балансову вартість цілісного майнового комплексу на суму 1 529 717,76 грн.
Також, між ТОВ «ТЕХПРОМСТАЛЬ» та ТОВ «ВЕКТОР ТЕХНО» було укладено договір підряду № 0609 від 06.09.2023.
На виконання зазначеного договору позивач надав акти приймання виконання будівельних робіт (форма КБ-2В) № 1 за жовтень 2024р. на суму 6807373, 80 грн.
Крім того, позивач на підтвердження виконання вказаних договорів надав платіжні документи щодо перерахування коштів за цими домовленостями.
Разом з тим, на виконання господарських операцій складено податкові накладні № 51 від 13.0.2023, № 2 від 21.12.2023, № 1 від 04.12.2023, № 58 від 23.07.2024 , № 65 від 23.08.2024, № 38 від 03.09.2024, які зареєстровано в передбаченому законодавством порядку.
Відповідно до акту виїзного проведення обстеження об`єкта будівництва № 4676/Ж6/26-15-07-02-02 від 09.05.2025, встановлено, що в ході обстеження об`єкта будівництва нежитлової споруди (корпус 152 1 черга) в 9 поверховій побудованій нежитловій споруді зроблені наступні роботи: закінчені монолітний каркас, зовнішні та внутрішні стіни, перегородки, штукатурні та малярні роботи, влаштування підлог, покрівля, оздоблені фасадні роботи, встановлені віконні блоки, двері протипожежні, вузол вводу води, водопостачання всі стояки змонтовані, каналізація розведена до точок відведення, опалення, вентиляція, ліфти тощо. Продовжуються роботи по оздобленню та встановлення сантехніки в санвузлах, монтажні роботи по встановленню дверей та благоустрій території, будування очисних споруд тощо. Також в ході перевірки проведено обстеження власного цілісного майнового комплексу, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Вінстона Черчелля, 85 (попередня назва м. Київ, вул. Червоноткацька, 85), де був проведений капітальний ремонт даного комплексу та з метою ведення господарської діяльності згідно договорам оренди.
Крім того, цим актом зафіксовано, що ТОВ «ТЕХПРОМСТАЛЬ» надає в оренду ТОВ «НВП «УКРОРГСИНТЕЗ» (код ЄДРПОУ 31607028) приміщення загальною площею 640,4 кв. м. (кімнати №101-113).
Також проведеною інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей не виявлено розбіжностей між даними бухгалтерського обліку і фактичного обліку.
Таким чином, проаналізувавши суть договірних відносин та первинну документацію, до правильності якої у відповідача не має зауважень, слід констатувати, що відносини позивача з контрагентами мали реальних характер через те, що виконання вказаних договорів вплинуло на збільшення активів позивача, що підтверджено належними доказами, які розкривають суть договірних взаємовідносин позивача з усіма вказаним вище контрагентами.
Отже, наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми для підтвердження реальності здійснення господарських операцій зі вказаними вище контрагентами.
Щодо протиправності проведеної перевірки позивач не оскаржував судове рішення в цій частині.
Таким чином, з урахуванням вищевикладених висновків і наявності доказів, колегія суддів вважає, що відповідач належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції не надав, висновки суду є правильними, доводи апелянта є такими, що не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів погоджується з таким висновком про протиправність спірних рішень, оскільки вважає його обґрунтованим і підтвердженим належними, достатніми і допустимими доказами.
Позиція апелянта ґрунтується на припущених, а саме те, що контрагенти не мають трудових ресурсів та матеріальної технічної бази, зокрема складських приміщень та основних засобів необхідні для виконання будівельних робіт, оскільки такі висновки спростовують наданими позивачем первинними документами.
Надаючи оцінку всім іншим доводам апелянта, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Колегія суддів вважає, що всі доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Повний текст виготовлено 27.08.2026.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 р. - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромсталь" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
І.Д. Компанієць
О.М. Кузьмишина