ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2026 року м. Львів Справа № 300/6688/25 пров. № А/857/38387/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Сала П. І.,
суддів: Димарчук Т. М., Москаля Р. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року (суддя Микитин Н. М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправними дій Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області щодо відмови у перерахунку пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 вказаний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано- Франківській області щодо обчислення пенсії за віком ОСОБА_1 з 26.05.2025 без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022, 2023 та 2024 роки.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 26.05.2025, застосувавши для обчислення пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022, 2023 та 2024 роки, відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 968,96 грн.
У поданій апеляційній скарзі Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини. Наголошує, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи враховується заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що однак не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 23.10.2012 позивачці була призначено пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
26.05.2025 позивачку переведено на пенсію за віком згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
На заяву ОСОБА_1 про нарахування пенсії за віком з врахуванням показника середньої заробітної плати за 2022-2024 роки, листом від 23.09.2025 відповідач повідомив, що середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення, застосовується виключно при первинному призначенні пенсії.
Позивачка з наданою відмовою у перерахунку пенсії не погодилася, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернулася до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що перехід позивачки з пенсії за вислугу років, призначеної за Законом України "Про пенсійне забезпечення", на пенсію за віком за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", є первинним призначенням пенсії за віком у розумінні положень цього Закону, а не переведенням з одного виду пенсії на інший у відповідності до його частини третьої статті 45. Отже, при обчисленні розміру такої пенсії застосуванню підлягають положення частини другої статті 40 Закону, які передбачають використання показника середньої заробітної плати в Україні за три роки, що передують року звернення.
Судова колегія погоджується з вказаними висновками та вважає їх правильними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 цього ж Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
За приписами ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Водночас частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Буквальний зміст наведених норм свідчить про те, що правила, які регулюють переведення з одного виду пенсії на інший поширюються виключно на ті три види пенсій, які призначаються за правилами Закону № 1058-IV, тобто пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсії у зв`язку з втратою годувальника.
У тому ж випадку, коли особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого Закону, то призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, проведене після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в одній солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.
У постановах від 10.04.2019 (справа № 211/1898/17) та від 10.07.2018 (справа № 520/6808/17) Верховний Суд зазначив, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-IV.
Як видно з матеріалів справи, позивачці було призначено пенсію за вислугу років згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення", обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Після досягненню пенсійного віку позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про перехід інший вид пенсії, а саме із пенсії за вислугу років на пенсію за віком, передбачену статтею 26 Закону № 1058-IV.
Тобто фактично йдеться про призначення іншого виду пенсії, а саме пенсії за віком, замість раніше призначеної пенсії за вислугу років.
Переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені статтею 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" або положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення". Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постанові від 23.10.2018 (справа № 334/2653/17) та у постанові від 13.12.2018 (справа № 185/860/17)).
Отже, у випадку коли особі було призначено пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення" за вислугу років, у подальшому під час розрахунку пенсії за віком такій особі за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом.
При цьому колегія суддів зауважує, що Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не міг бути підставою для призначення позивачу пенсії за вислугу років, адже цей закон взагалі не передбачав такого виду пенсії. Статтею 9 цього Закону були передбачені такі види пенсій, як пенсія за віком, пенсія по інвалідності та пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Відтак при призначенні позивачці пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV підлягає застосуванню середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки (три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії), згідно з частиною другою статті 40 цього Закону.
Аналогічна правова позиція щодо застосування релевантних норм матеріального права викладена у постановах Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 560/11681/23 та від 08.02.2024у справі № 500/1216/23.
Таким чином, за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Враховуючи результат апеляційного перегляду, судові витрати не розподіляються.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року у справі № 300/6688/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач П. І. Сало
судді Т. М. Димарчук
Р. М. Москаль