ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2026 року м. Львів Справа № 300/8650/25 пров. № А/857/15422/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року (головуючий суддя Панікар І.В., м.Івано-Франківськ) у справі №300/8650/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
28.11.2025 позивачка ( ОСОБА_1 ) звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач), в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06.11.2025 № 091630026707; зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачці з 01.11.2025 (з першого числа наступного місяця, в якому звернулася за перерахунком пенсії), зарахувавши до загального стажу період роботи з 01.01.2004 по 30.09.2025 у Комунальному некомерційному підприємстві «Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради» (на сьогодні - КНП «Центр інфекційних захворювань Івано-Франківської області») в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Позов обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивачка зазначає, що звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії з проханням зарахувати до стажу період її роботи з 01.01.2004 по 30.09.2025 у Комунальному некомерційному підприємстві «Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради» в подвійному розмірі згідно статті 60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», проте, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області було відмовлено у проведенні такого перерахунку. ОСОБА_1 вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки за правилами статті 60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи у Комунальному некомерційному підприємстві «Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради» до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Рішенням Івано-Франківського адміністративного суду від 06 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06.11.2025 № 091630026707. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.11.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до стажу періоди роботи з 01.01.2004 по 01.08.2007, з 05.08.2007 по 29.07.2008, з 04.08.2008 по 28.07.2009, з 09.08.2009 по 30.09.2018, 06.10.2018 по 30.09.2025 у Комунальному некомерційному підприємстві «Центр інфекційних захворювань Івано-Франківської обласної ради» в подвійному розмірі згідно із статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з врахуванням проведених платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що gеріоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом №1058 (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, зокрема, Законом України від
05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (Закон №1788). Відповідно до статті 60 Закону №1788 робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров?я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров?я, у патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров?я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Правом на пільгове обчислення страхового стажу відповідно до статті 60 Закону №1788 користуються особи, які працювали у згаданих закладах до 1 січня 2004. Надалі стаж обчислюється в одинарному розмірі - за даними системи персоніфікованого обліку. Наголошує, що пільгове обчислення стажу з 01.01.2004 не передбачено Законом. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні позову, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
31.10.2025 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії за змістом якої просила зарахувати до стажу період її роботи з 01.01.2004 по 30.09.2025 у Комунальному некомерційному підприємстві «Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради» в подвійному розмірі згідно статті 60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
Однак, після опрацювання системою поданої заяви, згідно принципу екстериторіальності органом, що призначає пенсію визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06.11.2025 № 091630026707 відповідачем відмовлено ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю законодавчих підстав. Вказано, що відповідно пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та вислугу років.
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивачка звернулася до суду першої інстанції з позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058-IV).
Згідно частин 1, 2, 4 статті 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (Порядок № 637).
Відповідно до пунктів 1-2 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших-документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Отже, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній застосовуються норми Порядку №637 щодо підтвердження трудового стажу.
Як встановлено із записів трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 від 17.10.1982 ОСОБА_1 у період: з 25.11.1990 - прийнята на роботу до Івано-Франківську міську клінічну інфекційну лікарню, наказ № 11 від 24.01.1990; з 01.03.2002 - Міської клінічної інфекційної лікарні реорганізована шляхом перетворення в Обласну клінічну інфекційну лікарню; з 30.08.2023 - звільнена з посади у зв`язку із переведенням до КНП «Івано-Франківський обласний фтизіопульнологічний центр Івано-Франківської обласної ради» відповідно до пункту 5 статті 36 КЗпП України; з 31.08.2023 - прийнята на роботу на основне місце до КНП «Івано-Франківський обласний фтизіопульнологічний центр Івано-Франківської обласної ради»; з 28.06.2024 КНП «Івано-Франківський обласний фтизіопульнологічний центр Івано-Франківської обласної ради»
Окрім цього, відповідно до змісту довідки від 16.10.2025 № 1597/01.19, яка видана КНП «Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради», судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно працює в КНП «Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради» на основному місці роботи, на 1,0 ст. секретаря по вул. Гетьмана Сагайдачного, 66 з 31.08.2023 згідно наказу № 460/к від 30.08.2023 по час видання довідки та за сумісництвом (внутрішнє) у розмірі 0.5 ст. архіваріуса з 10.10.2023 згідно наказу № 629/к від 10.10.2023 по час видання довідки, що дає право відповідно до статті 60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» зарахувати стаж роботи у подвійному розмірі. В КНП «Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано- Франківської обласної ради» працювала на посаді секретаря з 25.10.1990 згідно наказу № 11 п.І від 24.01.1990 по 30.08.2023 згідно наказ № І48-к від 28.08.2023, що дає право відповідно до статті 60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» зарахувати стаж роботи у подвійному розмірі.
Відтак, з матеріалів справи вбачається, що позивачка у спірний період з 01.01.2004 по 30.09.2025 працювала в КНП «Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради», однак, такий період роботи позивачки не враховано у подвійному розмірі, що підтверджується копією Форми РС-право.
В даному аспекті апеляційний суд вказує на таке.
01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (Закон № 1788-XII).
Так, положеннями статті 60 Закону № 1788-XII передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Прикінцевими положеннями Закону № 1058-IV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками № 1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України та Пенсійного Фонду України від 29.12.2005 № 625/15-05/039-6 №10.01.09/2606 № 16918/02-20 заклади охорони здоров`я: протитуберкульозні кабінети, психіатричні кабінети, кабінети інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Нормами пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено, що положення Закону України № 1788-ХІІ застосовуються у частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
З огляду на системний аналіз зазначених норм, суд апеляційної інстанції констатує, що Закон України № 1058-IV не передбачає обмежень щодо застосування статті 60 Закону України №1788-ХІІ під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону України № 1788-ХІІ є чинною на теперішній час.
Положення статті 24 Закону України № 1058-IV також не скасовують та не зупиняють дію статті 60 Закону № 1788-ХІІ.
Аналогічна правова позиція щодо застосування положень статті 24 Закону №1058-IV та статті 60 Закону № 1788-ХІІ викладена у постановах Верхового Суду від 04.12.2019 у справі № 689/872/17 та від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, які, у силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов`язковими для врахуванням.
Апеляційний суд зазначає, що відповідно до приписів статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», вказані періоди роботи позивачки у інфекційному закладі охорони здоров`я підлягають зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.04.2023 у справі № 160/14078/22.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі № 689/872/17 та від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01.01.2004, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Відтак, доводи апелянта про те, що періоди роботи позивачки з 01.01.2004 в інфекційному закладі охорони здоров`я не підлягають зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Отож, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06.11.2025 № 091630026707 про відмову у перерахунку пенсії згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Щодо зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з 01.11.2025 (з першого числа наступного місяця, в якому звернулася за перерахунком пенсії), зарахувавши до загального стажу період роботи з 01.01.2004 по 30.09.2025 у Комунальному некомерційному підприємстві «Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради» (на сьогодні - КНП «Центр інфекційних захворювань Івано-Франківської області») в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», апеляційний суд вказує наступне.
Так, в довідці від 16.10.2025 № 1597/01.19 зазначено, що робота позивачки дає право на подвоєння стажу згідно Закону України Про внесення змін до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції також вважає вірним висновок суду першої інстанції, що Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області необхідно здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2025, зарахувавши до стажу період роботи з 01.01.2004 по 01.08.2007, з 05.08.2007 по 29.07.2008, з 04.08.2008 по 28.07.2009, з 09.08.2009 по 30.09.2018, 06.10.2018 по 30.09.2025 у Комунальному некомерційному підприємстві «Центр інфекційних захворювань Івано-Франківської обласної ради» в подвійному розмірі згідно статті 60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням уже проведених платежів за вказаний період пенсійних виплат.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року у справі № 300/8650/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар