СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2026 року м. Харків Справа № 922/394/26
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Жельне С.Ч. , суддя Плахов О.В.
за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,
та представників учасників справи:
позивач - не з`явився;
відповідач - О.І. Ясинський (в залі суду);
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" (вх.№1521Х/1-43) на рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2026 (суддя Ємельянова О.О., повний текст рішення складено 22.06.2026) у справі №922/394/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТА-ДРУК", м. Рівне
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра", Харківська обл., м. Златопіль
про стягнення 747 041,86 грн
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТА-ДРУК" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" про стягнення заборгованості у сумі 747 041,86 грн., з яких 561 214,96 грн. основна сума боргу, 13 975,27 грн. 3% річних, 27 790,89 грн. інфляційних збитків, 144 060,74 грн. сума пені.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.06.2026 у справі №922/394/26 у задоволенні позову відмовлено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТА-ДРУК" суму основного боргу у розмірі 561 214,96 грн., 3 % річних у розмірі 13 953,37 грн., інфляційні втрати у розмірі 27 790,89 грн., пеню у сумі 143 849,11 грн. та судовий збір у розмірі 11 202,13 грн.
В частині стягнення 3 % річних у розмірі 21,90 грн. та пені у сумі 211,63 грн. - відмовлено.
У клопотанні відповідача про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення - відмовлено.
У клопотанні відповідача про зменшення розміру пені, інфляційних збитків та 3% річних із урахуванням критичного фінансового стану відповідача, форс-мажорних обставин та дефектів оформлення специфікацій, та у разі ухвалення рішення про стягнення - надати відстрочення його виконання строком до 30 вересня 2026 року - відмовлено.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Терра" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду 10.07.2026 з апеляційною скаргою, в якій просить суд:
1. Відкрити апеляційне провадження за цією апеляційною скаргою та прийняти її до розгляду.
2. На підставі ч. 3 ст. 269 ГПК України прийняти та дослідити докази, зазначені у п. 6.1 цієї скарги (додатки 1-3).
3. Рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2026 у справі № 922/394/26 скасувати в частині стягнення з ТОВ "ТЕРРА" на користь ТОВ "ПЛАНЕТА-ДРУК" пені у сумі 143 849,11 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким:
3.1. відмовити у стягненні пені у сумі 46 853,75 грн, нарахованої поза межами шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України;
3.2. на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України зменшити розмір пені, нарахованої в межах встановленого законом строку (96 995,36 грн), на 90 % та стягнути з ТОВ "ТЕРРА" на користь ТОВ "ПЛАНЕТА-ДРУК" пеню у сумі 9 699,54 грн, відмовивши у стягненні решти пені.
4. Альтернативно, у разі незастосування судом апеляційної інстанції ч. 6 ст. 232 ГК України, - змінити Рішення в частині пені, зменшивши на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір стягнутої пені на 90 % - до 14 384,91 грн, та відмовивши у стягненні решти пені.
5. Рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2026 у справі № 922/394/26 скасувати в частині відмови у задоволенні клопотань відповідача про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення та ухвалити в цій частині нове рішення, яким розстрочити виконання рішення у цій справі шляхом сплати ТОВ "ТЕРРА" щомісячних платежів у розмірі 100 000,00 грн не пізніше останнього робочого дня кожного календарного місяця, починаючи з серпня 2026 року, з кінцевим платежем у розмірі залишку присудженої суми не пізніше 31.05.2027, згідно з графіком, наведеним у п. 4.4 цієї скарги; альтернативно, у разі визнання судом апеляційної інстанції неможливим вирішення питання про розстрочення по суті, - скасувати Рішення у цій частині та передати питання про розстрочення виконання рішення на розгляд суду першої інстанції.
6. Змінити Рішення в частині розподілу судових витрат, стягнувши з ТОВ "ТЕРРА" на користь ТОВ "ПЛАНЕТА-ДРУК" судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції пропорційно до розміру обґрунтовано заявлених та задоволених позовних вимог - у сумі 10 499,32 грн.
7. В іншій частині - стягнення основного боргу у розмірі 561 214,96 грн, 3 % річних у розмірі 13 953,37 грн та інфляційних втрат у розмірі 27 790,89 грн - Рішення залишити без змін.
8. Стягнути з ТОВ "ПЛАНЕТА-ДРУК" на користь ТОВ "ТЕРРА" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволених вимог скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про неправомірність нарахування пені за період, що перевищує шість місяців
Вважає, що суд безпідставно відмовив у зменшенні розміру пені (СТ. 233 ГК УКРАЇНИ, Ч. 3 СТ. 551 ЦК УКРАЇНИ).
Також вважає, що відмова у відстрочення та розстрочені виконання рішення (СТ. 331 ГПК УКРАЇНИ) ґрунтується на висновках, що не відповідають обставинам справи.
Системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 13.07.2026 для розгляду справи №922/394/26 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.07.2026 у справі №922/394/26 апеляційну скаргу ТОВ "ТЕРРА" на рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2026 у справі № 922/394/26 залишено без руху, оскільки апелянтом в порушення п.2 ч.3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до скарги не було додано належних доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Ухвалено заявнику апеляційної скарги усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" через підсистему Електронний суд надійшло клопотання про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 16.07.2026 (вх.№8219 від 24.07.2026). До вказаного клопотання апелянт додав платіжну інструкцію 24.07.2026 про сплату судового збору на суму 5324,80 грн.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2026, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА" на рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2026 у справі №922/394/26. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/394/26. Встановлено строк позивачу для подання відзиву на апеляційну скаргу. Призначено справу до розгляду на "19" серпня 2026 р. о 12:20 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Повідомлено, що неявка представників учасників справи належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не перешкоджає розгляду справи.
29.07.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/394/26.
10.08.2026 від позивача через підсистему Електронний Суд надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8387), в якому він просить залишити скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області у справі №922/394/26 без змін. Розгляд справи просить провести без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТА-ДРУК" за наявними в матеріалах справи доказами.
14.08.2026 від ТОВ "ТЕРРА" через підсистему Електронний Суд надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№8970).
В судове засідання 19.08.2026 з`явився представник відповідача, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник позивача не з`явився, натомість у відзиві на апеляційну скаргу просив проводити розгляд справи без його участі.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що 16.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТА-ДРУК" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Терра" (відповідач, покупець) було укладено договір №33 поставки друкованої продукції.
Строк дії договору встановлюється по 31.12.2020 року, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов`язань за цим договором. У випадку, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення строку дії договору не заявить про намір його розірвання або зміни його умов, договір вважається пролонгованим щорічно на кожний наступний рік на тих самих умовах (пункт 12.11. договору).
Пунктом 1.1. договору сторони погодили, що постачальник зобов`язується виготовити друковану продукцію згідно замовлення покупця і у відповідності з описанням і на умовах, викладених у специфікаціях, які є додатками до даного договору та являються його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти продукцію та оплатити її на умовах договору.
Згідно пункту 2.1. договору, ціна продукції визначається у специфікаціях до даного договору.
Вартість і ціна визначається в національній валюті (гривні). Вартість окремої партії продукції визначається згідно видаткової накладної. У зв`язку із тим, що постачальник використовує імпортне обладнання, сировину, комплектуючі, витратні матеріали і т.д., вартість і ціна продукції можуть бути прив`язані до курсу української гривні до євро та долара США (пункти 2.2.-2.4. договору).
Відповідно до пункту 3.1. договору, оплата за партію продукції, яка підлягає поставці відповідно до прийнятого постачальником до виконання замовлення, здійснюється наступним чином, якщо інше не передбачено у специфікаціях: 50 % вартості партії продукції сплачується покупцем при подачі замовлення, решта 50 % по факту отримання продукції.
Датою здійснення платежу є день, у який сума, що підлягає сплаті, зарахована на поточний рахунок постачальника (пункт 3.2. договору).
За твердженням позивача, останнім умови договору було виконано належним чином, та поставлено відповідачу товар про що свідчать видаткові накладні, а саме:
- № ПД-0000090 від 11.02.2025 року на суму 266 359,25 грн.
- № ПД-0000170 від 12.03.2025 року на суму 123 585,60 грн.;
- № ПД-0000383 від 16.06.2025 року на суму 101 390,02 грн.;
- № ПД-0000514 від 27.08.2025 року на суму 162 950,09 грн.
Також, позивачем на виконання вимог ухвали суду від 06.05.2026 року, надано до суду наступні специфікації, а саме: № 1 від 16.12.2019 року, № 2 від 10.06.2021 року, 3 від 20.10.2021 року, № 4 від 17.02.2022 року, № 5 від 09.03.2022 року, № 6 від 02.02.2025 року, № 7 від 03.03.2025 року, № 8 від 02.05.2025 року, № 9 від 12.08.2025 року.
Проте, відповідачем в порушення умов договору, оплату поставленого позивачем товару за вищевказаними видатковими накладними здійснено частково, а саме на суму 93 070,00 грн., тому заборгованість за накладною ПД-0000090 від 11.02.2025 року становить суму у розмірі 173 289,25 грн.
За розрахунком позивача, сума боргу (із урахуванням часткової оплати у розмірі 93 070,00 грн.) становить суму у загальному розмірі 561 214,96 грн.
Також, позивач посилається на гарантійний лист відповідача від 24 жовтня 2025 року, та зазначає, що останнім було визнано суму заборгованості та зобов`язано сплатити борг у розмірі 561 214,96 грн. до 22.12.2025 року.
За твердженнями позивача, останнім на адресу відповідача було надіслано претензію від 12.01.2026 року вих.№8 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 561 214,96 грн. до 20.01.2026 року.
Проте, вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Обставини несплати зазначеної заборгованості стали підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що про їх обґрунтованість.
При цьому, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені та клопотання відповідача про відстрочення та розстрочення рішення суду.
Зі змісту апеляційної скарги відповідача вбачається, що він оскаржує рішення місцевого господарського суду лише в частині стягнення пені в сумі 46 853,75 грн., відмови у задоволенні клопотання про зменшення пені та відмови у задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Щодо стягнення пені.
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено стаття 3 зазначеного Закону.
Пунктом 7.2. договору, сторони погодили, що за порушення термінів оплати вартості або приймання продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.
Особливістю пені як штрафної економічної санкції є те, що вона встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми, причому за кожний день прострочення, доки зобов`язання не буде виконане. Тобто це санкція, розмір якої збільшується залежно від продовження правопорушення. Залежністю суми пені від кількості днів (терміну) прострочення виконання вона відрізняється від неустойки як санкції за господарське правопорушення.
Сторони визначили у договорі за невиконання належним чином своїх зобов`язань відповідальність, саме у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу.
Судом першої інстанції здійснено перевірку нарахованої позивачем суми пені у розмірі 144 060,74 грн. за загальний період з 11.02.2025 року по 28.01.2026 року встановлено, що позивачем при здійсненні нарахування було невірно визначено період, а саме, як вбачається із наданого до суду розрахунку суми пені, позивачем початок розрахунку за видатковою накладною здійснено № ПД-0000090 від 11.02.2025 року визначено з 11.02.2025 року. При цьому, за висновком суду, вірним початком здійснення періоду нарахування за видатковою накладною № ПД-0000090 від 11.02.2025 року є саме з 12.02.2025 року.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції із урахуванням вірно визначено періоду за видатковою накладною №ПД-0000090 від 11.02.2025 року, та із урахуванням наданого до суду розрахунку здійснено власний розрахунок суми пені за період з 12.02.2025 року по 28.01.2026 року за допомогою онлайн - системи "Ліга-закон", та встановлено, що обґрунтованою сумою пені сума у розмірі 143 849,11 грн. В частині стягнення пені у сумі 211,63 грн. суд відмов.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на про неправомірність нарахування пені за період, що перевищує шість місяців. Зазначає, що Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що за порушення термінів оплати вартості або приймання продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Жодних інших застережень щодо періоду або строку нарахування пені (на кшталт «до повного виконання зобов`язання», «до повної сплати заборгованості», «за весь час прострочення» тощо) Договір не містить.
Скаржник зазначає, що спірні правовідносини (поставка товару, обов`язок його оплати та прострочення цього обов`язку) виникли у період з лютого по серпень 2025 року, тобто в період чинності ГК України, який втратив чинність з дня введення в дію Закону України від 09.01.2025 № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб», тобто з 28.08.2025.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно з ч. 2 ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або звільняє від цивільної відповідальності особу. Обов`язок сплатити пеню за прострочення оплати товару, а так само і законодавчо встановлені межі періоду її нарахування, виникли та визначались у період чинності ГК України, тому до цих правовідносин застосовуються норми, чинні на момент їх виникнення, включно з ч. 6 ст. 232 ГК України. Втрата чинності ГК України не може ретроспективно розширити обсяг відповідальності боржника за зобов`язаннями, що виникли в період його дії, - протилежний підхід прямо суперечив би ст. 58 Конституції України.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в цій частині та зазначає про таке.
Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 230 ГК України (чинного на момент виникнення правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
За змістом ч. 6 ст. 231 ГК України (чинного на момент виникнення правовідносин) штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 7.2. договору За порушення термінів оплати вартості або приймання продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день простроченого платежу.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України (чинного на момент виникнення правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
З розрахунку позивача, який міститься у тексті позовної заяви, вбачається, що сума пені становить 144060,74 грн.
Господарський кодекс України втратив чинність з 28.08.2025 у зв`язку з введенням в дію Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" від 09.01.2025 № 4196-IX.
Колегія суддів зазначає, що в період укладення договору поставки, здійснених поставок та нарахування позивачем пені діяла норма ч. 6 ст. 232 ГК України.
Однак, визначений позивачем період нарахування пені з 31.01.2025 по 12.11.2025, з 16.02.2025 по 12.11.2025, з 16.03.2025 по 12.11.2025, з 16.04.2025 по 12.11.2025, з 16.05.2025 по 12.11.2025, з 16.06.2025 по 12.11.2025, з 14.11.2025 по 23.02.2026 перевищує шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Визначаючись щодо застосування норми ч. 6 ст. 232 ГК України до спірних правовідносин сторін, колегія суддів виходить з того, що відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (такі висновки щодо застосування норм права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2025 у справі №920/51/23).
З огляду на те, що дія нормативно-правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, що є однією з гарантій правової стабільності, враховуючи, що договір та відповідні цивільні права і обов`язки сторін (зокрема зобов`язання відповідача оплатити поставлений товар) виникли до втрати чинності ГК України, до спірних правовідносин сторін із нарахування пені за порушення грошового зобов`язання слід застосовувати положення ч. 6 ст. 232 ГК України.
Враховуючи те, що станом на день виникнення між сторонами правовідносин ГК України, в тому числі й ч. 6 ст. 232 ГК України, був чинний та передбачав обмеження строку нарахування пені 6 місяцями від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, то до правовідносин щодо стягнення пені мають застосовуватись норми ГК України. Крім цього, сторони у договорі не обумовили більш тривалий строк для нарахування штрафних санкцій.
Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем невірно визначено період нарахувань та суму заборгованості, судом здійснено власний розрахунок пені в межах шестимісячного строку, визначеного ч.6 ст. 232 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) за допомогою інструменту "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон", а саме:
1) за видатковою накладною №ПД-0000090 на суму 266359,25 грн. за період з 12.02.2025 по 06.03.2025 = 40610,66 грн.
2) за видатковою накладною №ПД-0000170 на суму 123585,60 грн. за період з 13.03.2025 по 12.09.2025 = 19313,21 грн.
3) за видатковою накладною №ПД-0000383 на суму 101390,02 грн. за період з 17.06.2025 по 16.12.2025 = 15785,51 грн.
4) за видатковою накладною №ПД-0000514 на суму 162950,09 грн. за період з 28.08.2025 по 28.01.2026 = 21 312,98 грн.
Таким чином, є правові підстави для стягнення з відповідача у зв`язку із порушенням ним строку виконання зобов`язання з оплати вартості товару 96995,36 грн пені, в решті вимоги про стягнення пені слід відмовити у зв`язку із безпідставністю нарахування.
Суд першої інстанції не врахував наведеного. Відтак, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача 46853,75 грн. пені
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та клопотанні (вх. № 13526 від 13.05.2026 року) просив суд зменшити розмір пені, посилаючись на критичний фінансовий стан відповідача, форс-мажорні обставини.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з приписами ст. 233 ГК України (чинного на момент виникнення правовідносин) у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За змістом положень ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України (чинного на момент виникнення правовідносин), вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2019 у справі №910/9765/18.
Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Аналогічний висновок міститься у п. 23 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21.
Відповідач посилається на тяжкий фінансовий стан, та зазначає, що згідно зі звітом про фінансові результати за І квартал 2026 року чистий збиток ТОВ «ТЕРРА» становить 26 534 тис. грн. при чистому доході від реалізації лише 30 384 тис. грн. - тобто за твердження останнього, підприємство працює глибоко у збиток. Для порівняння: за аналогічний період 2025 року дохід складав 63 258 тис. грн., тобто виручка скоротилась більш ніж вдвічі. Власний капітал товариства скоротився з 81 668 тис. грн. до 55 134 тис. грн. лише за один квартал. Нерозподілений прибуток минулих років зменшився з 59 661 до 33 127 тис. грн., що свідчить про споживання накопичених резервів для покриття поточних збитків. Грошові кошти на рахунках становлять лише 207 тис. грн. (на початок кварталу 0 850 тис. грн.), що фактично означає відсутність ліквідності для поточних розрахунків. Також зазначає, що довгострокові кредити банків становлять 112 973 тис. грн. Виробничі запаси (зерно та інше), які обліковуються на балансі, є предметом застави за кредитним договором з АТ «Скай Банк». Відповідач позбавлений права розпоряджатися цим майном без згоди заставодержателя - відчужувати, передавати або спрямовувати його на погашення зобов`язань перед третіми особами. Таким чином, наявність активів на балансі не відображає реальну платоспроможність товариства.
При цьому, наявні у матеріалах справи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 31.12.2025 року, витяги з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України від 16.01.2026 року, наказ від 05.01.2026 року «Про проведення інвентаризації», інвентаризаційний опис на 07.01.2026 року, акт обстеження приміщення підприємства Зернового комплексу, в якому зберігалися документи підприємства від 07.01.2026 року, акт обстеження/інвентаризації пошкодженого майна ТОВ «ТЕРРА» внаслідок атаки БПЛА (конструктивні пошкодження приміщень, скління та виробничого обладнання) від 07.01.2026 року, наказ від 06.02.2026 року № 1985 «Про підтвердження ТОВ "Терра" статусу критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період», лист Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації від 03.03.2026 року, лист - підтримка Златопільської міської ради від 20.03.2026 року, не є тими доказами, з яких можна встановити скрутне фінансове становище відповідача.
Колегія суддів погоджується з місцевим судом, що заборгованість у відповідача виникла ще з лютому 2025 року, березні 2025 року, червні 2026 року, та серпня 2025 року, тобто до моменту пошкодження майна, та на даний час так і не погашена.
Щодо тверджень відповідача про наявність форс-мажорних обставин, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною 2 статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з частиною 4 статті 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Відповідно до частин 1, 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності.
Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (схожий висновок викладено в пункті 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).
Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).
Колегія суддів зазначає, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.
Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Тож сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події "форс-мажору": подія (форс-мажорна обставина); непередбачуваність обставин; причинно-наслідковий зв`язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань; неможливість виконання і альтернативного виконання.
Вказаних висновків дотримується колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що відповідач не подав відповідних доказів, які можуть засвідчувати факт настання для нього форс-мажорних обставин.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для зменшення пені.
Відповідач до суду першої інстанції також подавав клопотання, я якому просив надати йому розстрочку виконання рішення (вх.№10839/26 від 06.05.2026 року та вх.№13526 від 13.05.2026 року.
В обґрунтування заявленого клопотання, відповідач зокрема зазначає, що 31 грудня 2025 року внаслідок ворожої атаки із застосуванням ударного безпілотного літального апарату по виробничому об`єкту ТОВ «ТЕРРА» майновий комплекс підприємства зазнав значних руйнувань. Ударом знищено елеваторні споруди, технологічне обладнання, інфраструктуру зберігання зерна - тобто великий за обсягом виробничий актив, що формував дохід підприємства. За таких обставин негайне виконання судового рішення у повному обсязі є об`єктивно неможливим - не внаслідок ухилення від виконання, а через значне знищення економічної основи діяльності підприємства. Має місце не просто матеріальна шкода, а суттєве ускладнення господарської діяльності, що згідно зі статтею 331 Господарського процесуального кодексу України є самостійною та достатньою підставою для розстрочення виконання рішення.
Також зазначає, що відповідач несе особливі зобов`язання перед державою в умовах воєнного стану, продовжує діяльність в інтересах оборони і водночас перебуває у стані відновлення після прямої збройної атаки. Примусове стягнення повної суми боргу в такій ситуації завдасть непоправної шкоди як самому підприємству, так і його здатності виконувати функції критично важливого суб`єкта господарювання. Негайне та одноразове стягнення присудженої суми в умовах, коли підприємство втратило великий виробничий актив, з високою ймовірністю призведе до порушення справи про банкрутство відповідача.
Також зазначає, що останній не ухиляється від виконання зобов`язань і не заперечує наявність боргу.
З урахуванням викладеного, відповідач пропонував наступний порядок виконання судового рішення:
Етап 1- відстрочення: виконання судового рішення відстрочити до 01 серпня 2026 року. Зазначений період необхідний для відновлення необхідного рівня виробничої діяльності підприємства.
Етап 2 - розстрочення: починаючи з 01 серпня 2026 року здійснювати щомісячні платежі в рахунок погашення присудженої суми у розмірі 100 000,00 грн. не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. Залишок суми, що не покритий щомісячними платежами, підлягає сплаті в останній місяць строку розстрочення єдиним платежем.
Також, відповідач зазначає, що підставами для відстрочення є: - чистий збиток за І квартал 2026 року склав 26 534 тис. грн., що унеможливлює одноразове погашення боргу; - залишок грошових коштів на рахунках - 207 тис. грн., що є критично недостатнім; - основні активи перебувають в заставі і не можуть бути реалізовані; - підприємство продовжує виробничу діяльність і має реальні перспективи відновлення платоспроможності за умови надання відстрочення для погашення. Та просить суд, у разі ухвалення рішення про стягнення - надати відстрочення його виконання строком до 30 вересня 2026 року.
Відповідно до вимог частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно частин 2, 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу.
Відповідно до частин 4, 5, 7 статті 331 господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, вирішуючи питання про відстрочку та розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Положеннями пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України, статті 326 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип обов`язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковим на всій території України.
Відповідно до частини 2 статті 326 Господарського процесуального кодексу України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
При цьому, самі лише посилання заявника на складне фінансове становище, та те, що відповідач не ухиляється від виконання зобов`язань і не заперечує наявність боргу, на форс мажорні обставини - військовий стан, те, що чистий збиток за І квартал 2026 року склав 26 534 тис. грн., що унеможливлює одноразове погашення боргу, залишок грошових коштів на рахунках - 207 тис. грн., що є критично недостатнім, основні активи перебувають в заставі і не можуть бути реалізовані, підприємство продовжує виробничу діяльність і має реальні перспективи відновлення платоспроможності за умови надання відстрочення для погашення, те що негайне та одноразове стягнення присудженої суми в умовах, коли підприємство втратило великий виробничий актив, з високою ймовірністю призведе до порушення справи про банкрутство відповідача, якими обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, із урахуванням інтересів позивача (стягувача), без надання належних та допустимих доказів, не може бути безумовною підставою для надання відстрочки чи розстрочки виконання судового рішення; при цьому, відстрочення та розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15 березня 2018 року у справі № 910/8153/17).
Європейський суд з прав людини зазначив, що відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), Справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що відстрочення та розстрочення виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, при наявності доказів та обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.
Колегія суддів зазначає, що наведені відповідачем у наданих до суду першої інстанції клопотаннях (вх. № 10839/26 від 06.05.2026 року) та (вх. № 13526 від 13.05.2026 року) обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, при цьому, на підтвердження викладених у заяві обставин, заявником до клопотання було надано лише витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 31.12.2025 року, витяги з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України від 16.01.2026 року, наказ від 05.01.2026 року «Про проведення інвентаризації», інвентаризаційний опис на 07.01.2026 року, акт обстеження приміщення підприємства Зернового комплексу, в якому зберігалися документи підприємства від 07.01.2026 року, акт обстеження/інвентаризації пошкодженого майна ТОВ «ТЕРРА» внаслідок атаки БПЛА (конструктивні пошкодження приміщень, скління та виробничого обладнання) від 07.01.2026 року, наказ від 06.02.2026 року № 1985 «Про підтвердження ТОВ "Терра" статусу критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період», лист Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації від 03.03.2026 року, лист - підтримка Златопільської міської ради від 20.03.2026 року.
Вказані документи за висновком колегії суддів не підтверджують у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України належними та допустимими доказами скрутне фінансове становище відповідача.
При цьому, відповідачем не надано до суду належного доказу (відомості про рахунки у інших банківських установах та про рух коштів по цих рахунках, фінансової звітності, про наявність або відсутність майна, яке може бути реалізовано з метою погашення боргу тощо) з якого суду можливо встановити викладені у заяві обставини, а самі лише посилання відповідача на те, що останній має скрутне матеріальне становище, посилання наявність заборгованість інших контрагентів та на форс-мажорні обставини (воєнний стан), без надання належних та допустимих доказів, не можуть бути підставою для задоволення клопотання.
Відповідно до частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справі Іммобільяре Саффі проти Італії (заява № 22774/93) наголосив, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні (див., mutatis mutandis, рішення у згадуваній вище справі Горнсбі, с. 510, п. 40). Отже, виконання судового рішення не може розстрочуватись на незаконних підставах.
Також суд враховує, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р.). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" від 28.07.1999 року (заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).
Тяжке фінансове становище підприємства (на що посилається боржник) не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер, як для боржника так і для стягувача.
Колегія суддів зазначає, що графік погашення заборгованості, наданий до суду першої інстанції відрізняється від графіку, долученого апеляційної скарги ТОВ «ТЕРРА» на рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2026 у справі №922/394/26.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що відповідно до відповідно до статті 269 ГПК України, у суді апеляційної інстанції не приймаються і не вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З тих же підстав, колегія суддів не приймає докази, вказані апелянтом у пункті 3.4 та 6 апеляційної скарги.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про прояв надмірного формалізму у висновках суду першої інстанції при поверненні відповідачу без розгляду доказів, колегія суддів зазначає, що ці докази подані відповідачем після закриття підготовчого засідання ухвалою суду від 11.05.2026.
Відповідно до приписів процесуального законодавства, усі докази мають бути подані до або під час підготовчого засідання, оскільки його закриття завершує стадію визначення обставин та збирання доказів.
Матеріали справи не містять відповідного клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження для прийняття додаткових доказів.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі суду від 10.06.2026 про повернення доказів доданих до клопотання від 13.05.2026 року вх.№11526/26, є законними та обґрунтованими.
Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Твердження і доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків місцевого господарського суду.
Отже судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА" частково знайшли своє підтвердження в матеріалах справи у зв`язку з чим рішення підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення у відповідній частині.
Відповідно до пп. б), в) пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, судові витрати, понесені відповідачем в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають частковому відшкодування за рахунок позивача.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2026 у справі №922/394/26 скасувати в частині стягнення 46853,75 грн. пені та 702,81 грн судового збору.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.
В частині відмови у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення (вх.№10839/26 від 06.05.2026) та відмови у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені (вх.№10839/26 від 06.05.2026) рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2026 у справі №922/394/26 залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТА-ДРУК" (33016, м. Рівне, вул. Будівельників, буд. 6, ЄДРПОУ 32354597) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" (64107, Харківська обл., м. Златопіль, вул. Учительська, буд. 1а, ЄДРПОУ 30150670) 3993,60 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Видати наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено 28.08.2026.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя С.Ч. Жельне
Суддя О.В. Плахов