УХВАЛА
28 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 160/36373/25
адміністративне провадження № К/990/38284/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.
перевіривши касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2026 року
у справі №160/36373/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полетехніка»
до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-
ВСТАНОВИВ:
14 серпня 2026 року на адресу Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2026 року у справі №160/36373/25, предметом спору в якій є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 899/32-00-51-03-03 за формою "Н" від 15 грудня 2025 року про застосування штрафу в загальному розмірі 3342459,18 гривень за порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 15 грудня 2025 року № 899/32-00-51-03-03 у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 3 254 771,49 гривень. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2026 року апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Полетехніка» та Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Уперше Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулося з касаційною скаргою 04 серпня 2026 року.
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2026 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала, у зв`язку з неналежним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіряючи повторно подану касаційну скаргу на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Частиною четвертою статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1. якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2. якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3. якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4. якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою та третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тобто у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права суди першої та (або) апеляційної інстанцій застосували неправильно, обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, ця норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України у касаційній скарзі зазначається, у чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Зокрема, якщо скаржник вважає, що суди порушили норми процесуального права внаслідок недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи або встановлення обставин, які мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі мають бути конкретно зазначені обставини, встановлені на підставі недопустимих доказів, та обґрунтовано, чому, на думку скаржника, такі докази є недопустимими, або названі зібрані у справі докази, які суд не дослідив і дослідження яких могло вплинути на встановлення обставин та вирішення справи.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права або неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, які є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), та навести аргументи на обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку з відповідним пунктом частини четвертої статті 328 КАС України.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 201.10 статті 201, підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України у правовідносинах щодо відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних і розрахунків коригування у випадку, коли рішення про неможливість виконання платником податкових обов`язків прийнято після їх реєстрації з порушенням установлених строків.
Скаржник зазначає, що податкові накладні та розрахунки коригування були зареєстровані з порушенням граничних строків до прийняття рішення від 17 лютого 2025 року № 623/6/32-00-51-03-07 про неможливість своєчасного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Полетехніка» податкових обов`язків, а тому вважає, що прийняття такого рішення не впливає на відповідальність за порушення, яке було припинено до дати його прийняття.
Водночас зі змісту судових рішень убачається, що за результатами повторного розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Полетехніка», здійсненого з урахуванням судових рішень у справі № 320/39038/23, Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято рішення від 17 лютого 2025 року № 623/6/32-00-51-03-07.
Цим рішенням підтверджено неможливість Товариства з обмеженою відповідальністю «Полетехніка» своєчасно виконувати податкові обов`язки, зокрема щодо реєстрації податкових накладних і розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за період із лютого 2022 року до січня 2023 року.
Суди попередніх інстанцій виходили зі змісту зазначеного рішення контролюючого органу та встановленого ним періоду неможливості виконання платником податкових обов`язків.
Скаржник зазначає, що рішення від 17 лютого 2025 року № 623/6/32-00-51-03-07 прийнято після фактичної реєстрації податкових накладних і розрахунків коригування, а тому воно не повинно впливати на відповідальність за порушення строків їх реєстрації.
Водночас касаційна скарга не містить обґрунтування того, яким чином дата прийняття зазначеного рішення змінює визначений безпосередньо у ньому період неможливості виконання платником відповідних податкових обов`язків.
Також скаржник не зазначає норми права, яка встановлює, що рішення контролюючого органу про неможливість своєчасного виконання податкового обов`язку може поширюватися виключно на порушення, які тривають на момент його прийняття, та не застосовується до податкових обов`язків, неможливість своєчасного виконання яких підтверджена цим рішенням за попередній період.
Касаційна скарга не містить доводів про скасування, зміну або визнання протиправним рішення від 17 лютого 2025 року № 623/6/32-00-51-03-07. Не зазначено у ній і того, що суди поширили дію цього рішення на податкові накладні та розрахунки коригування, які не належали до визначеного у ньому періоду.
Отже, наведені доводи стосуються змісту та меж дії конкретного рішення контролюючого органу з урахуванням установлених у справі обставин.
Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не розмежовує питання тлумачення індивідуального акта, прийнятого за результатами розгляду заяви конкретного платника податків, і питання застосування пункту 201.10 статті 201 та підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Крім того, суд апеляційної інстанції врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у справах № 200/4768/23 та № 380/28195/23. Щодо цих постанов касаційна скарга не містить пояснень, які б свідчили про неможливість застосування викладених у них правових висновків до встановлених у цій справі правовідносин.
Наведене скаржником тлумачення пункту 201.10 статті 201 та підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України ґрунтується на обставинах цієї справи та запропонованій ним оцінці змісту рішення від 17 лютого 2025 року № 623/6/32-00-51-03-07.
Водночас скаржник не сформулював загального правового підходу до застосування зазначених норм, необхідність формування якого була б зумовлена наявністю правової невизначеності у відповідній категорії правовідносин.
Посилання скаржника на те, що платник податків мав можливість зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до 15 липня 2022 року, стосується фактичної можливості своєчасного виконання податкового обов`язку.
Однак за результатами повторного розгляду заяви платника контролюючий орган прийняв рішення про неможливість виконання відповідних податкових обов`язків у визначений період. Оцінку цьому рішенню та його змісту суди надали з урахуванням установлених у справі обставин.
Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні чи постанові суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, доводи касаційної скарги у цій частині стосуються оцінки встановленого періоду неможливості виконання платником податкових обов`язків, змісту рішення від 17 лютого 2025 року № 623/6/32-00-51-03-07 та фактичної можливості своєчасної реєстрації відповідних податкових накладних і розрахунків коригування.
Посилання на неправильне застосування пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України також не містить окремого невирішеного питання права. Скаржник наводить установлені цією нормою строки реєстрації податкових накладних та зазначає про їх порушення позивачем, однак не пояснює, який саме висновок щодо застосування цієї норми відсутній у практиці Верховного Суду та потребує формування у цій справі.
Таким чином, повторно подана касаційна скарга не містить належного обґрунтування необхідності формування нового висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених скаржником норм права.
Право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не звільняє скаржника від обов`язку усунути недоліки, які стали підставою для попереднього повернення, та належним чином викласти передбачені процесуальним законом підстави касаційного оскарження.
Наведені у повторно поданій касаційній скарзі пояснення не усувають інших недоліків обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, скаржник не виклав передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстави касаційного оскарження та не дотримався вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення у касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись статтями 248, 328, 330, 332, 355, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2026 року у справі №160/36373/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полетехніка» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення- повернути заявнику.
Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.Ф. Ханова