Єдиний унікальний номер судової справи 462/7430/26
Номер провадження 2-о/462/256/26
УХВАЛА
про залишення заяви без руху
25 серпня 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Комар Світлана Степанівни про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,
встановив:
І. Рух справи
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Огородник О. І., 21.08.2026 року (вх. № 23004) звернулася до Залізничного районного суду м. Львова із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, у якій просить суд:
- встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини із ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2026 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Галайко Н. М.
Фактично матеріали справи передано судді по реєстру (журналу) 24.08.2026 року.
Судом у порядку ч. 1 ст. 316 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) 25.08.2026 року отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру № 3221550 про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - заявника у справі.
ІІ. Щодо можливості прийняття заяви до розгляду
Перевіривши заяву та додані до неї документами, суд дійшов висновку, що заява не відповідає вимогам ст. 95, 175, 177, 318 ЦПК України, та підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
ІІІ. Щодо недоліків заяви
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява (заява) повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб, відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Як вбачається із заяви, така не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету (в сторін).
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що в порушення п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України заява не містить зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із заявою (за наявності), а також зазначення щодо наявності у заявниці або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
ІV. Щодо судового збору
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з вимогами ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду заяви у справах окремого провадження фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328 грн 00 коп., а відтак за подання заяви у справах окремого провадження судовий збір підлягає сплаті в розмірі 665 грн 60 коп.
У тексті поданої заяви представник заявника зазначив: «Судовий збір буде сплачено протягом кількох днів з дня подання до суду даної заяви з технічних причин».
Проте посилання на майбутню сплату чи будь-які технічні причини не звільняють заявника від обов`язку додати документ про сплату судового збору безпосередньо під час звернення до суду.
На виконання ухвали суду заявник має надати оригінал платіжного документа про сплату судового збору в розмірі 665 грн. 60 коп. або клопотання з обґрунтуванням підстав звільнення від його сплати.
При цьому суд роз`яснює, що під поняттям «усунення недоліку» розуміється подання в суд документа про сплату судового збору, а не здійснення платежу у встановлений строк без своєчасного надання суду доказу про це (відповідна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 910/10366/17).
Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Держбюджету через автоматизовану систему документообігу суду («Д-3»).
Станом на час перевірки матеріалів будь-які відомості (виписка) про зарахування коштів в автоматизованій системі відсутні.
V. Щодо відсутності доказів дотримання позасудового порядку
В узагальненні Верховного Суду України від 01.01.2013 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що при зверненні із заявою про встановлення фактів необхідно довести, що заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення, шляхом звернення до відповідних організацій за одержанням або виправленням документа, але з отриманням відмови.
Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 320/948/18 та постановах Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05.12.2019 року у справі № 750/9847/18, від 03.02.2021 року у справі № 644/9753/19.
Суди встановлюють юридичні факти тільки у разі, якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ і якщо чинним законодавством не передбачено іншого (позасудового) порядку їх встановлення.
Згідно з ч. 1 ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено, зокрема, для якої мети заявникові необхідно встановити цей факт, а також додано докази, що свідчать про неможливість одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт.
Як вбачається з матеріалів заяви, факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини встановлюється заявником з метою оформлення спадкових прав за законом після смерті ОСОБА_2 (на майно - 3/10 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 ).
У тексті поданої заяви заявник посилається на роз`яснення Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року та зазначає, що у зв`язку з відсутністю документів нотаріус нібито відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Проте на підтвердження дотримання такого позасудового порядку заявником долучено лише лист приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Комар С. С. вих. № 20/01-09 від 09.02.2026 року.
За своєю правовою природою вказаний документ є виключно листом-роз`ясненням нотаріуса щодо норм чинного законодавства та роз`ясненням порядку звернення до суду, а не процесуальним рішенням - постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
За таких обставин посилання заявника в тексті заяви на відмову нотаріуса документально матеріалами справи не підтверджується, оскільки належних та допустимих доказів вичерпання позасудового порядку (постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва) заявником не надано.
VІ. Підсумки
За нормою ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд приймає до уваги позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висвітлену 07.02.2024 року у справі № 295/434/22, провадження № 61-10948св23, згідно якої формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Мельник проти України» від 28.03.2006 року.
У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Враховуючи викладене, заяву слід залишити без руху та запропонувати заявникам усунути недоліки, зазначені в ухвалі суду протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.
Залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає заявнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.
На підставі наведеного та керуючись ст. 95, 175, 177, 185, 259-261, 294, 318 ЦПК України, суд -
постановив:
1. Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Комар Світлана Степанівни про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - залишити без руху.
2. Роз`яснення суду
Заявнику надається п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
У разі невиконання вимог ухвали суду у зазначений строк, заяву - вважати неподаною та повернути заявнику з усіма доданими до неї документами.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
3. Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: Н. М. Галайко