Номер провадження: 22-ц/813/6158/26
Справа № 523/14182/25
Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.08.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Таварткіладзе О.М.,
суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 на рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 05 березня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, -
В С Т А Н О В И В:
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
В обґрунтування вимог посилалася на те, що відповідач є батьком повнолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , він не має можливості здійснювати оплату за своє навчання, а у відповідача є можливість надавати допомогу на його утримання. У зв`язку з вищевказаним позивачка звернулася до суду з цим позовом та просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітнього сина, у зв`язку із продовженням навчання, в розмірі у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, до досягнення ним 23 років, за умови продовження навчання.
Рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 05 березня 2026 року позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 17.07.2025 року і до досягнення ОСОБА_4 23 років, або до припинення навчання.
В частині стягнення аліментів допущено негайне виконання рішення суду згідно ч. 1 ст. 430 ЦПК України, у межах суми платежу за один місяць.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 05 березня 2026 року в частині визначення розміру аліментів змінити та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що хвороби ОСОБА_3 не є перешкодою до проходження військової служби для проходження якої відповідач є придатним, як самостійно зазначає та визнає. Відповідно до довідки наданої відповідачем 10.09.2025 року ~ ОСОБА_3 перебуває на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Згідно довідки про доходи від 10.09.2025 року за період з березня 2025 року по серпень 2025 року дохід відповідача становить 254 113, 12 грн., без вирахування аліментів, тобто ОСОБА_3 за станом здоров`я має можливість працювати, отримувати дохід для утримання дружини, доньки та батька, однак відсутня можливість для утримання сина. Оскільки відповідач працює військовослужбовцем, він є придатним до військової служби, то його стан здоров`я є задовільним, а дані медичні документи надані лише з ціллю ухилення від стягнення з нього аліментів. Щодо наявності другої дитини та і стану здоров`я. Відповідач мас доньку, при цьому вона не є інвалідом. Також дитина має матір, яка у рівній частині зобов`язана утримувати дитину. Дружина ОСОБА_3 також не є інвалідом, не перебуває у декретній відпустці та не мас будь-яких перешкод для працевлаштування, у даному випадку безробіття це є бажанням. Тобто ОСОБА_3 має доходи та можливість для утримувати дружини, яка за своїм бажанням не працює. Відповідно до наданої трудової книжці його дружини, вона була звільнена задовго до початку війни, а саме -.01.11.2021 року, тобто її бажання не працювати не має до війни ніякого відношення та працевлаштування є можливим у звичайному режимі. Щодо утримання батька відповідача, хочу зазначити, що батько відповідача також не є інвалідом, та похилий вік не є підставою для матеріального утримання батька. Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, зобов`язані утримувати батьків, які непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Батько відповідача - ОСОБА_5 є пенсіонером та отримує пенсію за віком, в якому розмірі невідомо, однак розмір мінімальної пенсії не менший чим розмір прожиткового мінімуму на непрацездатну особу, крім того рішення суду щодо стягнення аліментів з відповідача на користь його батька відсутнє. Син - ОСОБА_4 також хворіє.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Дана справа за ціною позову згідно зі ст. 369 ЦПК України підлягає розгляду апеляційним судом без виклику її учасників.
Як встановлено ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, стягуючи з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 17.07.2025 року і до досягнення ОСОБА_4 23 років, або до припинення навчання, суд першої інстанції виходив з того, що розмір аліментів на утримання дитини, який підлягає стягненню з відповідача, з урахуванням сімейного положення та утримання дружини та неповнолітньої дитини, має становити 1/8 частину всіх видів заробітку (доходу) відповідача, та стягуватися з відповідача з дня пред`явлення позову, а саме з 17.07.2025 року.
Проте, повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , перебували в зареєстрованому шлюбі який було розірвано 12.04.2007р. Від шлюбу мають повнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до договору про надання освітніх послуг та письмової довідки №1626 від 05.09.2025 року встановлено, що ОСОБА_4 , зарахований на 1-ий рік навчання до Міжнародного гуманітарного університету, форма навчання денна, за кошти фізичних осіб. Плата за навчання складає - перший рік 41 900,00 грн., наступні роки по 45 900,00 грн.
Також встановлено, що відповідач ОСОБА_3 , є інвалідом ІІ групи, має постійний заробіток, проходить військову службу в ПРУ Державної прикордонної служби України, уклав повторний шлюб та від шлюбних відносин має неповнолітню дитину ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 також встановлено, що дружина відповідача ОСОБА_7 не працює та перебуває на утриманні чоловіка.
Колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст.198 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку допомогу надавати.
Відповідно до ч.1 ст.198 Сімейного кодексу України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, визначених у ст.183 цього Кодексу.
Частиною першою та другою ст.199 Сімейного кодексу України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку із цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Відповідно ч.3 ст.199 ЦПК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Так, згідно ч.1 ст.200 СК України, при визначенні розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, суд враховує обставини, зазначені у ст.182 СК України, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.200 СК України, при визначенні розміру аліментів з одного з батьків, суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Забезпечення ж його утримання на належному рівні законодавцем покладається у рівному обсязі на батьків (ст.180 СК України).
Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
За змістом ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Аналіз статей 199, 200 СК України вказує на те, що законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх сина чи дочку, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріального допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу, а також з врахуванням можливостей самої повнолітньої дочки (сина) нести таке утримання.
Встановлено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , повнолітній син сторін у справі - ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , відповідно до договору про надання освітніх послуг та письмової довідки №1626 від 05.09.2025 року зарахований на 1-ий рік навчання до Міжнародного гуманітарного університету, форма навчання денна, за кошти фізичних осіб. Плата за навчання складає - перший рік 41 900,00 грн., наступні роки по 45 900,00 грн.
У зв`язку з чим ОСОБА_4 потребує матеріальної допомоги.
Відповідач ОСОБА_3 заперечує щодо стягнення з нього аліментів на утримання сина, який продовжує навчання.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини, суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що обов`язок утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому обов`язком особистим, індивідуальним. Батьки мають всебічно сприяти розвитку дитини, яка хоча й досягла повноліття, однак продовжує навчання з метою здобуття спеціальності, що забезпечить їй можливість у подальшому працевлаштуватися та мати власний незалежний від батьків дохід. Забезпечення умов для такого розвитку та навчання пов`язане з належним наданням матеріальної допомоги, що має бути достатньою та не ставити повнолітнього у становище вибору між можливістю подальшої освіти і здобуття спеціальності та між необхідністю працевлаштування для власного матеріального забезпечення.
Відповідач працює на посаді військовослужбовця в ІНФОРМАЦІЯ_6 (в/ч НОМЕР_3 ) АДРЕСА_3 та за період з березня по серпень 2025 року включно - за 6 місяців отримав дохід у розмірі 254 113,12 грн., що в середньому становить 42 352,18 грн. на місяць.
Враховуючи викладені фактичні обставини, та застосовуючи положення ст. 180,199,200 Сімейного кодексу України, колегія суддів вважає, що розмір аліментів, який необхідно стягувати з відповідача на користь позивача на утриманні повнолітнього сина на період його навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років, слід визначити в 1/6 частину від усіх доходів (заробітку) відповідача (в середньому 7 058 грн. на місяць), що буде відповідати справедливому та об`єктивному розподілу обов`язків обох батьків на утримання повнолітньої доньки на час її навчання.
Посилання позивача на те, що існують підстави для стягнення аліментів у більшому розмірі є недоведеними.
Слід також зазначити, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України (стаття 192 СК України).
При визначенні розміру матеріальної допомоги суд обов`язково враховує: актуальну і дійсну потребу дитину у наданні їй матеріальної допомоги, вартість навчання, вартість підручників і проїзду до навчального закладу, вартість проживання у гуртожитку або орендованій квартирі за місцем знаходження навчального закладу (постанова ВС від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18).
Разом з тим, враховуючи, що відповідач також несе витрати на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 стягнення аліментів у розмірі, який заявлений у позові, а саме 1/4 частини на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 не буде відповідати вимогам розумності та справедливості.
При цьому, доводи відповідача щодо необхідності утримання дружини відповідача також не заслуговують на увагу суду, так як дружина є працездатного віку, а отже може мати дохід і відповідачем не надано суду доказів зворотного.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З практики Європейського Суду з прав людини вбачається, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Крім того, колегією суддів враховується, що Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (P0N0MARY0V v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Колегія суддів вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив характер спірних правовідносин, однак не повно встановив фактичні обставини даної справи, не перевірив доводи позивача, не надав їм належну правову оцінку, при цьому не вірно визначив розмір аліментів, який необхідно стягувати з відповідача на користь позивача, тому рішення суду першої інстанції належить змінити в частині стягнення іншого розміру аліментів з відповідача на користь позивача.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частиковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині розміру аліментів, які слід стягнути з відповідача на користь позивача з 1/8 частини на 1/6 частину від усіх видів заробітку (доходу) відповідача на утримання повнолітнього сина на період навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 05 березня 2026 року - змінити в частині розміру стягнутих аліментів з 1/8 частини на 1/6 частину.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий О.М.Таварткіладзе
Судді: Л.М. Вадовська
С.О. Погорєлова