ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Постанова
іменем України
справа: 766/6250/26
провадження: 22-ц/819/1111/26
31 серпня 2026 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Бездрабко В.О. (суддя-доповідач),
судді: Базіль Л.В.,
Радченко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 05 червня 2026 року, постановлену під головуванням судді Майдан С.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння,
встановив:
Зміст позовних вимог
В квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_2 , в якому просив витребувати з чужого незаконного володіння відповідача земельну ділянку площею 648 кв м та домоволодіння, що належить позивачу на підставі рішення суду від 19 липня 2012 року у справі №2120/5015/12, договорів дарування від 08 грудня 2004 року та витягу з рішення про об`єднання від 11 березня 2005 року; відстрочити сплату судового збору до винесення рішення у справі; судові витрати покласти на відповідача.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 05 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу, у зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та не усунення недоліків позову в частині несплати судового збору.
Доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , пославшись на незаконність ухвали суду першої інстанції, просив ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 05 червня 2026 року скасувати; залучити скаржника в якості співпозивача до справи №2120/5015/12; направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті після сплати ним судового збору, за умови залучення його співпозивачем в іншій справі.
Скарга мотивована тим, що при зверненні з позовом позивач не мав можливості самостійно визначити ціну позову, оскільки спірне нерухоме майно було у нього відібрано відповідачем. До позову ним було долучено рішення суду від 17 лютого 2011 року у справі №2-240/11, з якого суд першої інстанції встановив, що вартість спірного майна склала 22 000,00 доларів США, що дорівнювало 974380,00 грн, та залишивши позов без руху, зобов`язав позивача сплатили судовий збір в розмірі 1% від ціни позову вказаної у справі №2-240/11. Скаржник не згоден з рішенням суду від 17 лютого 2011 року у справі №2-240/11, а тому подав клопотання до суду про залучення його в якості співпозивача до справи №2120/5015/12, у задоволенні якого відмовлено, а позовну заяву ухвалою суду від 05 червня 2026 року повернуто.
Послався на те, що залишивши позов без руху та в подальшому вирішивши питання про його повернення, суд першої інстанції в ухвалі від 14 травня 2026 року, в порушення вимог частини другої статті 185 ЦПК України, не зазначив точну суму судового збору, яка підлягала сплаті, чим обмежив право позивача на доступ до суду.
Позиція інших учасників
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Розгляд справи апеляційним судом
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353, частини другої статті 369 ЦПК України апеляційна скарга подана на ухвалу про повернення заяви позивачеві розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення (виклику) учасників справи, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання згідно положень частини тринадцятої статті 7 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду від 05 червня 2026 року, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
В квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння (а.с.1-2).
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 14 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки в порушення вимог статей 175, 177 ЦПК України позивачем не зазначено ціну позову (дійсну вартості майна, стосовно якого заявлено вимогу про витребування) та не надано доказів на її підтвердження на час звернення із позовом до суду; не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», серед яких можуть бути докази про перебування позивача в скрутному матеріальному стані, про що можуть свідчити довідки про доходи позивача на підтвердження того, що судовий збір який підлягає сплаті, є більшим ніж 5% річного доходу позивача.
Крім того, суд зазначив про необхідність зазначити докази на підтвердження тих обставин, що договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений під примусом. Суд звернув увагу й на те, що спосіб захисту інтересів позивачем викладено некоректно, оскільки ОСОБА_1 просив витребувати нерухоме майно, а також договорів дарування від 08.12.2004 року та витягу з рішення про об`єднання від 11.03.2005 року. Суд зауважив, що обраний позивачем спосіб захисту є незрозумілий та повинен бути приведений у відповідність до вимог ЦК України (а.с.8-9).
25 травня 2026 року ОСОБА_1 подав доповнення до позовної заяви, в яких вказав про неможливість самостійно визначити ціну позову, оскільки майно перебуває в загальному користуванні співвласників. Просив суд самостійно визначити ціну позову, відкрити провадження у справі та звільнити його від сплати судового збору, як особу, яка постраждала від насильства та є особою з інвалідністю. Повідомив, що вартість втраченого майна встановлена рішенням суду у справі №2-240/11 від 17 лютого 2011 року в сумі 22 000,00 доларів США ( а.с.12-13).
Ухвалою суду від 27 травня 2026 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та відстрочку сплати судового збору до винесення рішення суду у справі. Надано позивачу додатковий строк терміном п`ять днів з моменту отримання цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви та оплати судового збору у розмірі 16 640,00 грн. Роз`яснено, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали у зазначений термін, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Постановлюючи ухвалу, суд вказав, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він є людиною з інвалідністю та доказів щодо матеріального стану позивача, з якими Закон України «Про судовий збір» пов`язує можливість звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати.
Визначаючи розмір судового збору у справі згідно приписів частини другої статті 176 ЦПК України, суд зазначив, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги мають майновий характер, а ціна позову має розраховується з вартості майна, яке позивач просить витребувати з чужого незаконного володіння.
Оскільки позивач не надав документу, що встановлює вартість спірного майна, враховуючи реальні ціни на житло, середню вартість домоволодінь та земельних ділянок у м. Херсоні, суд попередньо визначив суму судового збору, який підлягає оплаті при поданні позову за вимогою майнового характеру у розмірі 16 640,00 грн (5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено в 2026 року із розрахунку 3328,00 грн), обрахований згідно частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір».
При цьому суд також зважив на заяву ОСОБА_1 від 23 травня 2026 року, подану в порядку усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач зазначив, що вартість майна, яке він просить витребувати з чужого незаконного володіння, була визначена у справі №2-240/11 та становила суму еквівалентну 22 000,00 доларів США (а.с.14-16).
04 червня 2026 року ОСОБА_1 подав клопотання про його залучення в якості співпозивача до справи №2120/5015/12 за позовом ОСОБА_3 для сплати судового збору та визначення ціни майна згідно ухвали суду від 27 травня 2026 року (а.с.19).
Ухвалою суду від 05 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу, у зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду про залишення позову без руху в частині оплати визначеного судом розміру судового збору (а.с.21-22).
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Згідно приписів частини першої - третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Згідно пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи (частина друга статті 176 ЦПК України).
Матеріали справи свідчать, що ухвалою суду від 27 травня 2026 року позов ОСОБА_1 повторно був залишений без руху з підстав не оплати позивачем судового збору. Залишивши позов без руху, суд першої інстанції врахував, що позивач не надав документи, які підтверджують вартість спірного майна та в порядку частини другої статті 176 ЦПК України визначив розмір судового збору, який підлягає оплаті в сумі 16 640,00 грн, виклавши мотиви свого рішення з посиланням на приписи статті 4 Закону України «Про судовий збір» та статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік».
Суд також роз`яснив, що у разі наявності обставин, які унеможливлюють для позивача сплату визначеного розміру судового збору (наприклад, незадовільний майновий стан, наявність інвалідності) позивач має про це повідомити суд та надати відповідні докази на підтвердження цих обставин. Роз`яснив наслідки невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У встановлений судом строк ОСОБА_1 не виконав вимоги суду та не сплатив судовий збір у визначеному розмірі 16 640,00 грн; не повідомив суд та не надав докази, які підтверджували неможливість оплати судового збору за подання позовної заяви у відповідності до вимог статті 136 ЦПК України, статті 8 Закону України «Про судовий збір». За наведених обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про визнання позовної заяви ОСОБА_1 не поданою та її повернення.
З урахуванням викладеного доводи апеляційної скарги про те, що залишивши позов без руху, суд першої інстанції не вказав точну суму судового збору, який підлягав сплаті, слід визнати неприйнятними.
Клопотання ОСОБА_1 про його залучення в якості співпозивача до участі у справі №2120/5015/12 є процесуально неможливим, адже суд не здійснює апеляційний розгляд справи №2120/5015/12, в якій за інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень 19 липня 2012 року постановлено судове рішення, яке набрало законної сили. Тобто, розгляд цієї справи є завершеним.
За правилами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення без змін ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 05 червня 2026 року про визнання позовної заяви неподаною та її повернення, як такої що постановлена з додержанням вимог цивільного процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 05 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: В.О. Бездрабко
Судді : Л.В. Базіль
С.В. Радченко