ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2026 року м. Львів Справа № 909/450/19
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
секретар судового засідання - Стронська А.І.
за участю представників учасників процесу:
представник прокуратури: Винницька Л.М.;
представник позивача: Бреславська М.М.;
представник відповідача: не з`явився;
розглянувши апеляційну скаргу Калуської міської ради від 21.07.2026 (вх. № ЗАГС 01-05/2489/26 від 27.07.2026)
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 13.07.2026 (повний текст ухвали складено та підписано 13.07.2026, суддя Гула У.І.) про відмову у видачі дубліката наказу
у справі № 909/450/19
за позовом Першого заступника керівника Калуської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Калуської міської ради
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Калуський молокозавод"
про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 624 669 грн 18 коп.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
До господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява від Калуської міської ради про видачу дубліката наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2019 про примусове виконання рішення суду від 20.08.2019 у справі №909/450/19 у зв`язку з втратою вище зазначеного наказу.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.07.2026 у задоволенні заяви Калуської міської ради про видачу дубліката наказу за вх.№13093/26 від 09.07.2026 у справі №909/450/19 відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, зокрема, що, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання закінчився, відтак заява Калуської міської ради про видачу дублікату наказу від 19.09.2019 у справі №909/450/19 не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
Калуською міською радою подано апеляційну скаргу від 21.07.2026 (вх. № ЗАГС 01-05/2489/26 від 27.07.2026), в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 13.07.2026, заяву Калуської міської ради про видачу дубліката наказу у справі №909/450/19 задоволити.
Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи щодо строку пред`явлення наказу до виконання, оскільки такий переривався. Звертає увагу суду, що відповідно до п.10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ» визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Калуською окружною прокуратурою подано пояснення у справі, в яких, підтримуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що відповідно до ч.4 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Звертає увагу суду, що строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання не закінчився, що підтверджується постановою головного державного виконавця Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано - Франківської області Куйбіди О.І. про повернення виконавчого документа стягувачу від 04.10.2024, якою враховані строки перебування виконавчого документа на виконанні. В постанові державного виконавця від 04.10.2024 зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 04.10.2027.
Так, у період з 10.10.2019 по 23.12.2020, з 12.01.2021 по 19.12.2023 та з 04.01.2024 по 04.10.2024 виконавчий документ перебував на виконанні у Калуському відділі державної виконавчої служби у Калуському районі Івано - Франківської області.
Приватне акціонерне товариство "Калуський молокозавод" не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Процесуальні дії суду у справі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026, вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Калуської міської ради від 21.07.2026 (вх. № ЗАГС 01-05/2489/26 від 27.07.2026) на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 13.07.2026 у справі № 909/450/19, розгляд справи призначено на 27.08.2026.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 задоволено заяву представника позивача Калуської міської ради - Бреславської Марії Миколаївни від 24.08.2026 (вх. № 01-04/7031/26 від 24.08.2026) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Калуська міська рада, подаючи апеляційну скаргу від 21.07.2026 (вх. № ЗАГС 01-05/2489/26 від 27.07.2026) долучила до неї докази (постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 19.12.2023, постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.01.2024, лист №52-1170-вих-26 від 11.05.2026, лист №3364/02-38/04 від 18.05.2026, лист №01-11/27 від 25.06.2026), які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, без обрунтування неможливості подання таких до суду першої інстанції.
Калуською окружною прокуратурою 21.08.2026 подано пояснення у справі, до яких долучено докази (постанова про повернення виконавчого документу стягувачу від 23.12.2020, постанова про повернення виконавчого документу стягувачу від 04.10.2024, постанова про відкриття виконавчого провадження від 10.10.2019, поставнова про відкриття виконавчого провадження від 12.01.2021, постанова про повернення виконавчого докуиенту стягувачу від 19.12.2023, постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.01.2024) , які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, без обрунтування неможливості подання таких до суду першої інстанції.
У постанові ВП ВС від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц, вказано, що апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч.3 ст. 269 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, скаржником вищевказані докази до суду першої інстанції не подавалась, водночас, звертаючись до апеляційного господарського суду, відповідач не навів жодних підстав для долучення додаткових доказів на стадії апеляційного перегляду справи, зокрема, не обґрунтував наявності виняткового випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції та неповідомлення суду першої інстанції фактичних обставин справи щодо наявності підстав переривання строків пред`явлення наказу до виконання.
Така обставина (відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції) виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 27.03.2024 у справі №907/439/22.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів, не приймає до уваги вказані докази при прийнятті даної постанови.
У судовому засіданні 27.08.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи приписи вищевказаної норми, а також доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист.
Статтею 326 Господарського процесуального України визачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом
Відповідно до частини 1 статті 327 Господарського процесуального Кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального України.
Підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Колегія суддів зазначає, що дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат". Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.12.2023 у справі №1/904/302/2013, від 01.11.2023 у справі № 1/137, від 17.08.2023 у справі № 910/22462/15.
Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального України свідчить про те, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.08.2022 у справі №21/5005/2686/2012, від 08.12.2022 у справі №910/6772/14, від 13.09.2021 у справі №922/4576/15.
Колегія суддів враховує, що приписи Господарського процесуального кодексу України не надають суду право відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язують стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.12.2023 у справі №1/904/302/2013, від 01.11.2023 у справі № 1/137, від 17.08.2023 у справі №910/22462/15.
Водночас обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду. Близька за змістом правова позиція щодо умов видачі дубліката виконавчого документа є сталою та послідовною, і викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 24/234, від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі № 916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі №5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі № 5/229-04, від 01.04.2020 у справі №916/924/16, від 18.06.2020 у справі №24/262, від 03.08.2020 у справі № 904/9718/13, від 17.09.2020 у справі № 19/093-12, від 10.10.2023 у справі №12/106, від 21.12.2023 у справі №1/904/302/2013.
Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального Кодексу України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та / або його зупинення.
Таким чином, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 2-836/11 та постановах Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 1/904/302/2013, від 17.08.2023 у справі № 910/22462/15.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.08.2019 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Калуський молокозавод" на користь Калуської міської ради 624669 грн 18 коп. заборгованості з орендної плати. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Калуський молокозавод" судовий збір 9370 грн 04 коп. Отримувач Прокуратура Івано-Франківської області, ідентифікаційний код 03530483, банк отримувача: державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача: МФО 820172, рахунок отримувача 35215084003924, код класифікації видатків бюджету 2800.
Господарським судом Івано-Франківської області видано накази на виконання вказаного вище рішення суду. В наказах зазначено, що вони дійсні для пред`явлення до виконання до 20.09.2022.
Колегія суддів зазначає, що в суд першої інстанції до заяви про видачу дубліката наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2019 не долучено жодних доказів, з яких суд міг би встановити обставини переривання строку для пред`явлення наказу до виконання.
Колегія суддів зазначає, що ГПК України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.
Частиною першою статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з приписами статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Аналогічну позицію викладено в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.07.2021 у справі №915/1889/19, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20, від 26.08.2022 у справі № 910/14900/19.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник покликається на п.10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ» визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Колегія суддів зазначає, що Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», зокрема п. 10-2, унормовує питання зупинення виконавчих дій на період введення в Україні воєнного стану, та не містить жодних вказівок щодо переривання строків пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки дане питання унормовано нормами ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про видачу дубліката наказу від 19.09.2019 у справі №909/450/19.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на викладене вище.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов`язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 13.07.2026 у даній справі прийнята з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.
Колегія суддів зазначає, що розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень, у тому числі і заміна стягувача у виконавчому провадженні, і видача дубліката виконавчого документа, є триваючими правовідносинами до тих пір, поки судове рішення не буде виконане в порядку, передбаченому законом.
Тому державний / приватний виконавець чи заявник має право звертатися до суду з відповідним поданням, заявою, направленими на виконання статті 129 Конституції України щодо обов`язковості судового рішення, стільки раз, скільки це необхідно, аби виконати судове рішення.
Аналогічну позицію викладено в постанові ВПВС від 13.11.2024 №186/871/14-ц.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 236, 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282, 284, 328 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ
1. В задоволенні апеляційної скарги Калуської міської ради від 21.07.2026 (вх. № ЗАГС 01-05/2489/26 від 27.07.2026) відмовити.
2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 13.07.2026 у справі №909/450/19 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Повний текст постанови складено 31.08.2026
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.