ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
про закриття апеляційного провадження
26 серпня 2026 року м. Одеса Справа № 916/3075/24(916/2983/25)
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лічман Л.В.,
судді Богатир К.В., Павленко Н.А.,
секретар судового засідання Пелешок Т.С.,
представники учасників справи в судове засідання не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області від 09.10.2025 р., ухвалене суддею Демешиним О.А.,
у справі № 916/3075/24(916/2983/25)
за позовом Дочірнього підприємства ,,МІРНИЙ."
до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС"; Споживчого товариства ,,БУДОВА-ТИТАН"; ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів - розпорядник майна арбітражний керуючий Колмикова Тетяна Олександрівна,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 ,
про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 06.04.2023 р. про заміну сторони у договорі асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/2-НП від 12.03.2019 р.
з підстав наявності ознак фраудаторного правочину,
яка розглядається в межах справи № 916/3075/24
за заявою кредитора: Дочірнього підприємства ,,МІРНИЙ."
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС"
про визнання банкрутом,
встановив:
Дочірнє підприємство ,,МІРНИЙ." звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС" у зв`язку із наявністю заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.07.2024 р., зокрема: відкрито провадження у справі № 916/3075/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Колмикову Тетяну Олександрівну; визнано грошові вимоги Дочірнього підприємства ,,МІРНИЙ." до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС" в сумі 14859424,80 грн.
В подальшому в рамках справи про банкрутство Дочірнє підприємство ,,МІРНИЙ." звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС", Споживчого товариства ,,БУДОВА-ТИТАН", ОСОБА_2 про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 06.04.2023 р. про заміну сторони у договорі асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/2-НП від 12.03.2019 р. (об`єктом якого нежитлове приміщення, специфікація якого відповідно до договору: місце розташування будинку: АДРЕСА_1 , будівельний номер нежитлового приміщення 2НП; загальна площа нежитлового приміщення 20,4 кв.м), укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС", Споживчим товариством ,,БУДОВА-ТИТАН" та ОСОБА_2 .
В обґрунтування позову вказано, що, маючи значні боргові зобов`язання перед кредитором, боржник здійснив відчуження майнових прав на об`єкт нерухомості на користь третьої особи на безоплатній основі, використавши правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора, натомість боржник повинен утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір його активів, у зв`язку з чим оспорюваний правочин підлягає визнанню недійсним як фраудаторний.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.08.2025 р., зокрема, прийнято позовну заяву Дочірнього підприємства ,,МІРНИЙ." до розгляду та відкрито провадження у справі; присвоєно справі № 916/3075/24(916/2983/25); залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - розпорядника майна арбітражного керуючого Колмикову Тетяну Олександрівну.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.10.2025 р. у справі № 916/3075/24(916/2983/25) (суддя Демешин О.А.): позов задоволено; визнано недійсною додаткову угоду № 2 від 06.04.2023 р. про заміну сторони у договорі асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/2-НП від 12.03.2019 р. (об`єктом якого нежитлове приміщення, специфікація якого відповідно до договору: місце розташування будинку: АДРЕСА_1 , будівельний номер нежитлового приміщення 2НП; загальна площа нежитлового приміщення 20,4 кв.м), укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС", Споживчим товариством ,,БУДОВА-ТИТАН" та ОСОБА_2 ; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС" на користь Дочірнього підприємства ,,МІРНИЙ." 2422,40 грн судового збору.
Рішення мотивоване тим, що:
- згідно з ст.42 КУзПБ наявні підстави для визнання недійсною оспорюваної додаткової угоди, адже за нею Товариство з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС" відмовилося від власних майнових прав на об`єкт нерухомого майна, маючи непогашену кредиторську заборгованість перед Дочірнім підприємством ,,МІРНИЙ." за договорами про надання готельних послуг від 01.03.2022 р. № 01/03/2022 та про надання послуг конференц-сервісу від 01.03.2022 р. № 02/03/2022, наявність якої підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 р. у справі № 916/782/24;
- боржник, будучи обізнаним про існування заборгованості перед кредитором, вчинив правочин про заміну сторони у договорі асоційованого членства в споживчому товаристві (фактично відчуження майнових прав на об`єкт нерухомості, що є предметом договору) на безоплатній основі, оскільки ні додаткова угода, ні матеріали справи не містять відомостей про обов`язок ОСОБА_2 здійснити оплату на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС" або відомостей про сплату ОСОБА_2 грошових коштів після укладання додаткової угоди.
Окремо у мотивувальній частині рішення господарський суд зазначив, що у зв`язку із визнанням недійсною додаткової угоди № 2 від 06.04.2023 р. про заміну сторони у договорі асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/2-НП від 12.03.2019 р. первісним пайовиком за договором асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/2-НП від 12.03.2019 р. (який є чинним не цей час) слід вважати Товариство з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС".
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить: поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 09.10.2025 р. у справі № 916/3075/24(916/2983/25); рішення Господарського суду Одеської області від 09.10.2025 р. у справі № 916/3075/24(916/2983/25) скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі; вирішити питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом цієї справи.
В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що:
- 18.07.2023 р. між Споживчим товариством ,,БУДОВА-ТИТАН", ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 4 про заміну сторони в договорі асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/2-НП від 12.03.2019 р., згідно з якою ОСОБА_2 передав всі свої права та обов`язки ОСОБА_1 , яка на теперішній час є стороною договору асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/2-НП від 12.03.2019 р.;
- незалучення ОСОБА_1 до участі у справі №916/3075/24(916/2983/25) є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, враховуючи те, що рішення у даній справі ухвалено про права та обов`язки апелянта як щодо ОСОБА_2 , у якого оплатно придбано пай в Споживчому товаристві ,,БУДОВА-ТИТАН", так і щодо Споживчого товариства ,,БУДОВА-ТИТАН", оскільки ОСОБА_1 являється його повноправним членом;
- оскаржуване рішення впливає на права та обов`язки апелянта ще й з тих підстав, що в його мотивувальній частині зазначено, що у зв`язку з визнанням недійсною додаткової угоди про заміну сторони у договорі асоційованого членства у споживчому товаристві пайовиком слід вважати Товариство з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС";
- місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що обраний спосіб захисту являється належним та ефективним;
- конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною, оскільки покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар, а такий підхід не відповідає засадам верховенства права.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2026 р., зокрема: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 09.10.2025 р. у справі № 916/3075/24(916/2983/25); встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.
Від Споживчого товариства ,,БУДОВА-ТИТАН" надійшов відзив на апеляційну скаргу з новими доказами, в якому просить: поновити строк на подачу відзиву; скасувати рішення суду про задоволення позову; в задоволенні позову відмовити в повному обсязі; визнати недійсними правочини, які стали підставою для пред`явлення кредиторських вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС" у справі 916/3075/24, на підставі того, що вони укладені внаслідок нікчемного правочину - договору оренди нерухомого майна № 01/02/2022 від 01.02.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,ЦИТАДЕЛЬ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП" та Дочірнім підприємством ,,МІРНИЙ.", який укладено під час дії режиму арешту майна, яке є предметом цього договору, та закрити провадження у справах про визнання недійсними додаткових угод про заміну сторін у договорах асоційованого членства у споживчих товариствах.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 р.: призначено справу № 916/3075/24(916/2983/25) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 09.10.2025 р. до розгляду в судовому засідання; повідомлено учасників справи про те, що засідання відбудеться 29.04.2026 р.
Від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, в яких зазначає, що: правовідносини, які описані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 р. у справі № 922/5241/21, та правовідносини у даній справі не є подібними за змістовним та суб`єктним критерієм; у справі № 922/5241/21 зроблено висновок щодо застосування положень ст.310 ГПК України, в той час у даній справі йдеться про застосування інших норм процесуального права, а саме ст.ст.254 та 264 ГПК України.
Від Дочірнього підприємства ,,МІРНИЙ." надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить: продовжити строк на подання відзиву на апеляційну скаргу; апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської від 09.10.2025 р. у справі № 916/3075/24(916/2983/25) залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Позивач наголошує, зокрема, на тому, що скаржником не доведено встановлення оскаржуваним рішенням для нього нових обов`язків та позбавлення прав, які були б підтверджені в установленому порядку.
Протокольною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 р., зокрема:
- на підставі ст.243 ГПК України внесено виправлення в ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду, раніше постановлені в межах цієї справи, шляхом виключення інформації про Товариство з обмеженою відповідальністю ,,ДП Мірний." як третю особу у даній справі;
- залучено скаржника до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів, оскільки рішення суду може вплинути на майнові права та обов`язки скаржника, адже в мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначено, що у зв`язку із визнанням недійсною додаткової угоди № 2 від 06.04.2023 р. про заміну сторони у договорі асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/2-НП від 12.03.2019 р. первісним пайовиком за договором асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/2-НП від 12.03.2019 р. слід вважати Товариство з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС", проте з доданої до апеляційної скарги додаткової угоди № 4 вбачається, що пайовиком за договором асоційованого членства у споживчому товаристві є саме скаржник;
- з ініціативи суду на підставі ч.2 ст.119 ГПК України продовжено строк на подачу відзиву Дочірньому підприємству ,,МІРНИЙ.", оскільки загальна кількість відзивів, які мають бути подані в рамках пов`язаних справ, складає біля 20;
- оголошено перерву у судовому засіданні до 20.05.2026 р.
Судове засідання, призначене на 20.05.2026 р., не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Богатиря К.В. у період з 15 по 25 травня 2026 р. включно у відрядженні.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 р., зокрема, повідомлено учасників справи про судове засідання, яке відбудеться 08.07.2026 р., оскільки в період з 08.06.2026 р. по 03.07.2026 р. включно судді Лічман Л.В. та Павленко Н.А. перебуватимуть у плановій щорічній відпустці.
Протокольною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 р. відкладено розгляд справи на 26.08.2026 р. за клопотанням представника позивача, яке мотивовано тим, що на розгляді у Верховному Суді перебуває аналогічна справа № 916/3075/24(916/2992/25), розгляд якої призначено на 12.08.2026 р.
У засідання апеляційного господарського суду 26.08.2026 р. представники учасників справи не з`явились. Про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставлення ухвал до електронного кабінету та доказами направлення поштою ухвал з повідомленням про судовий розгляд.
Дослідивши фактичні обставини справи та врахувавши за правилами ч.4 ст.236 ГПК України висновки щодо застосування норм процесуального права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 р. у справі № 922/5241/21, колегія суддів вважає за необхідне закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 09.10.2025 р. у справі № 916/3075/24(916/2983/25), виходячи з наступного.
У ч.1 ст.17 ГПК України закріплено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з приписами ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
За правилами п.3 ч.1 ст.264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Отже, особа, яка не брала участь у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, має право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. При цьому прийняття судового рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі, є обов`язковою підставою для його скасування та ухвалення апеляційним судом нового судового рішення, натомість, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження.
В п.10.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 р. у справі № 922/5241/21 зазначено про необхідність уточнення шляхом відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 р. у справі № 908/1141/15-г та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 р. у справі № 916/4093/21 (пункт 108), у частині посилання на те, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у його мотивувальній частині містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи.
Правовими підставами для відступу від попереднього розуміння того, в якому випадку рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, Велика Палата Верховного Суду назвала таке:
,,Процесуальний закон розмежовує випадки, коли ,,рішення суду може вплинути на права та обов`язки" особи (коли в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно цієї особи або ця особа може пред`явити вимоги до сторони) (частина друга статті 50, пункт 1 частини першої статті 267 ГПК України) і коли має місце ,,рішення суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи" (пункт 4 частини третьої статті 277, частина четверта статті 287, пункт 3 частини першої статті 296, пункт 8 частини 1 статті 310 ГПК України).
Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом...
Задля остаточного вирішення спору і захисту порушеного права за результатами судового розгляду справи сторонами в судовому процесі мають бути саме сторони у спірних матеріальних правовідносинах, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення...
Так, позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор) та яка звернулася до суду з відповідним позовом, а відповідачем - особа, яка, за твердженням позивача, повинна виконати зобов`язання (боржник)...
Водночас третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, може вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо вона перебуває з одним з них у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.
Підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог позивачем чи відповідачем. Однак предмет судового спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи...
При цьому процесуальний закон визнає бажаним залучення до участі у справі осіб, на права або обов`язки яких може вплинути рішення суду (частини перша та друга статті 50, частина перша статті 51 ГПК), і визначає наслідки незалучення таких осіб (частина друга статті 51 ГПК): у разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи, обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони.
Натомість ухвалення судом рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, процесуальний закон вважає неприпустимим, у зв`язку з чим це є обов`язковою підставою для скасування ухваленого рішення (пункт 4 частини третьої статті 277, пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України).
Відповідаючи на питання про те, що є рішенням суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи можуть міститись в мотивувальній та резолютивній частині рішення. Ці висновки мають різне значення.
Процесуальний закон містить норми, які забезпечують, аби судове рішення, ухвалене у справі, не було протиставлене особі, яка не брала участі в цій справі.
Згідно з частиною четвертою статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) перелік обставин, які є предметом доказування у справі; 2) перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 3) висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; 4) мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 5) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 6) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 7) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 8) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
Тобто мотивувальна частина містить мотиви рішення суду - відповіді на питання факту (висновки про встановлені обставини, які мають значення для вирішення справи) і питання права (юридична кваліфікація цих обставин, висновки про наслідки, з якими право пов`язує встановлені обставини).
Процесуальний закон не допускає, аби ці висновки були протиставлені особі, яка не брала участь у розгляді справи.
Дійсно, певні висновки суду, викладені у мотивувальній частині рішення, можуть мати обов`язкове (преюдиціальне) значення поза справою, у якій вони зроблені судом…
Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Відповідно до частини сьомої цієї статті правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.
Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 р. у справі № 917/1345/17 (пункт 32) дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи...
Правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо...
Тобто за положеннями статті 75 ГПК України висновки суду про встановлені обставини не мають зобов`язуючого (преюдиціального) значення для особи, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини встановлені, а правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, взагалі не є обов`язковою для господарського суду.
Отже, будь-які висновки про права, інтереси та (або) обов`язки особи у рішенні суду, яким вирішується приватноправовий спір, з огляду на норми статті 75 ГПК України не мають для особи, яка не брала участь у розгляді справи, зобов`язуючого значення, тобто не є рішенням про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неприпустимим є втручання особи в остаточне рішення суду з тих лише підстав, що вона вважає помилковими викладені у мотивувальній частині цього рішення судження, які не мають стосовно неї обов`язкової сили.
Відповідно до частини п`ятої статті 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; розподіл судових витрат.
За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача)...
Тобто резолютивна частина рішення містить присуд, який в силу обов`язковості судового рішення як конституційної засади судочинства (пункт 9 частини другої статті 129, стаття 129-1 Конституції України) є обов`язковим до виконання.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (частина друга статті 13 Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів").
Закон не встановлює механізму, який виключав би особу, яка не брала участь у справі, з-під дії судового рішення, якщо таке містить присуд про її права, інтереси та (або) обов`язки (стягує з неї кошти, зобов`язує її вчинити певні дії або утриматись від них, змінює чи припиняє правовідносини з її участю, визнає недійсним або скасовує документ, який посвідчує право особи, тощо).
Однак процесуальний закон встановлює право на перегляд справи та оскарження судового рішення для особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки (частина перша статті 17 ГПК України)…".
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, проаналізувавши зміст постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 р. у справі № 922/5241/21, зауважує, що рішення не є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у його мотивувальній, а не резолютивній частині, містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи.
Як зазначено вище по тексту цієї ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду, існування права на подачу апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення впливає на майновий стан ОСОБА_1 , адже остання шляхом укладання додаткової угоди від 18.07.2023 р. № 4 про заміну сторони в договорі асоційованого членства у споживчому товаристві від 12.03.2019 р. № 4/2-НП з ОСОБА_2 набула права та обов`язки нового пайовика за договором асоційованого членства у споживчому товаристві, натомість суд першої інстанції, визнавши недійсною додаткову угоду № 2, на підставі якої ОСОБА_2 став асоційованим членом, та визначивши в мотивувальній частині рішення пайовиком Товариство з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС", вплинув на майнові права скаржника, не залучивши його до участі у справі.
Апеляційний господарський суд вказує, що резолютивна частина оскаржуваного рішення не містить жодних висновків про права або обов`язки ОСОБА_1 , в т.ч. не передбачає повернення її майнових прав на користь боржника в особі Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС".
Щодо наведеного в мотивувальній частині рішення твердження про те, що внаслідок визнання недійсною додаткової угоди від 06.04.2023 р. № 2 первісним пайовиком слід вважати Товариство з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС", колегія суддів зазначає, що такий висновок суду першої інстанції, по-перше, не має жодного зобов`язуючого (преюдиціального) значення за правилами ст.75 ГПК України для особи, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини встановлені, по-друге, як вказано Великою Палатою Верховного Суду в п.10.19 постанови від 04.03.2026 р. у справі № 922/5241/21, неприпустимим є втручання особи в остаточне рішення суду з тих лише підстав, що вона вважає помилковими викладені у мотивувальній частині цього рішення судження, які не мають стосовно неї обов`язкової сили, а, по-третє, з матеріалів справи вбачається, що, роблячи відповідний висновок, місцевий господарський суд не знав (не був у будь-який спосіб повідомлений учасниками справи) про укладання з ОСОБА_1 додаткової угоди від 18.07.2023 р. № 4, тому обставини відносно втрати скаржником майнових прав ніяк не досліджував.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 р. у справі № 922/5241/21 ухвалено за наслідками дослідження неподібних правовідносин, оскільки зроблені в ній висновки щодо застосування норм процесуального права в частині того, яке рішення вважається прийнятим про права, інтереси та (або) обов`язки особи, не залученої судом до участі у справі, носять універсальний характер.
За таких обставин, встановивши після відкриття апеляційного провадження, що оскаржуваним рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки апелянта не вирішувалося, апеляційний господарський суд закриває апеляційне провадження за правилами п.3 ч.1 ст.264 ГПК України.
З такою правовою позицію суду апеляційної інстанції погодився Верховний Суд у постанові від 12.08.2026 р. у справі № 916/3075/24(916/2992/25), ухваленій за результатами вирішення аналогічного процесуального питання, зазначивши, що скаржник не позбавлений можливості захищати свої права, якщо їх порушено, у спорі про визнання майнових прав та про витребування останніх з чужого незаконного володіння.
Керуючись ст.ст.232-235,264,281 ГПК України, постановив:
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 09.10.2025 р. у справі № 916/3075/24(916/2983/25).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.286-291 ГПК України.
Повну ухвалу складено та підписано 28 серпня 2026 р.
Головуючий суддя Л.В. Лічман
Суддя К.В. Богатир
Суддя Н.А. Павленко