ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" липня 2026 р. Справа№ 910/7994/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Гончарова С.А.
Тищенко О.В.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 16.07.2026
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокобан"
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025
повний текст рішення складено 16.12.2025
у справі № 910/7994/25 (суддя Мандриченко О. В.)
за позовом Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокобан"
про стягнення 3 518 438,64 грн, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Державна установа "Інститут охорони ґрунтів України" (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокобан" (відповідач), в якому просила зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Рокобан" відшкодувати позивачу збитки у розмірі вартості переданого майна у розмірі 3 518 438,64 грн відповідно до договору № 1/29/11/21 від 29.11.2021 та актів приймання-передачі до договору.
Позов мотивовано тим, що відповідач отримав майно згідно з договором № 1/29/11/21 від 29.11.2021 та актів приймання-передачі, проте не виконав взяті на себе зобов`язання за вказаним договором, чим спричинив позивачу збитки у розмірі вартості переданого майна, згідно з актами приймання-передачі у розмірі 3 518 438,64 грн, оскільки фактично позивач залишився і без майна, так як передав його на виконання договору для утилізації, а також і без будь-якого доходу від передбаченої договором господарської операції щодо майна.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7994/25, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі № 910/7994/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокобан" на користь Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" грошові кошти у розмірі 3 518 438,64 грн та судовий збір у розмірі 52 776,37 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами було укладено договір, на виконання умов якого, позивачем передано відповідачу майно загальною вартістю 3 518 438,64 грн. Водночас, відповідач не виконав своїх зобов`язань зі сплати позивачу коштів за договором, що також встановлено у рішеннях судів у справі № 910/12931/24. Тобто, відповідач, у визначений договором строк, а саме до 24.12.2021, свого зобов`язання не виконав.
В діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема: протиправна поведінка, яка полягає у невиконанні умов пунктів 2.3.2, 2.3.4 договору; безпосередньо завдані збитки, розмір яких підтверджений відповідними актами приймання-передачі; причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина відповідача, яка виражена в умисному ухиленні від виконання свого зобов`язання протягом тривалого часу.
Суд першої інстанції також зазначив, що з огляду на приписи статей 257, 258, 261, пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України позивачем не було пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з вказаним позовом.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі № 910/7994/25, 05.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рокобан" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі № 910/7994/25 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що є підставою для його скасування.
В обгрунтування поданої апеляційної скарги скаржник зазначає, що: судом першої інстанції неправильно визначено кваліфікацію правовідносин сторін; місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність усіх елементів цивільного правопорушення, необхідних для стягнення збитків; суд першої інстанції помилково визнав преюдиціальними висновки зі справ № 910/12327/23, № 910/12931/24; суд першої інстанції безпідставно послався на статтю 204 Цивільного кодексу України, не встановивши самого факту існування договору.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2026 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокобан" у справі № 910/7994/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7994/25.
16.02.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали господарської справи № 910/7994/25.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026, в зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. у відпустці, для вирішення питання руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокобан" у справі № 910/7994/25 визначено колегію суддів, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Демидова А.М., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокобан" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі № 910/7994/25 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
12.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рокобан" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з заявою про усунення недоліків апеляційної скарги.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2026, в зв`язку з перебуванням судді Демидової А.М. у відпустці, для вирішення питання руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокобан" у справі № 910/7994/25 визначено колегію суддів, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 справу № 910/7994/25 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/7994/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокобан" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 та призначено розгляд справи на 28.05.2026.
11.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 у справі № 910/7994/25 розгляд справи відкладено на 18.06.2026.
18.06.2026 судове засідання у справі № 910/7994/25 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відрядженні та судді Гончарова С.А. у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 розгляд справи призначено на 16.07.2026.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокобан" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у даній справі слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі № 910/7994/25 залишити без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 29.11.2021 між Державною установою "Інститут охорони ґрунтів України" (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рокобан" (надалі - виконавець) укладено договір № 1/29/11/21 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого, замовник здає на утилізацію, а виконавець приймає обладнання, прибори, техніку, транспортні засоби (ТЗ - автомобілі, причепи, трактори), матеріали, лом та відходи радіоелектронного лому (надалі - сировина), що містять дорогоцінні (ДМ), кольорові чорні та важкі метали. У разі необхідності виконавець надає замовнику послуги по технічному обстеженню обладнання, приборів, техніки, транспортних засобів, матеріалів, які підлягають списанню та утилізації, акти-дефектації (заключення технічного стану обладнання), акти обстеження (технічний висновок) про стан вищевказаного обладнання та його придатність (або інше) до подальшої експлуатації та акти технічної експертизи щодо придатності та подальшої експлуатації транспортних засобів (висновок щодо технічного стану ТЗ).
Відповідно до пунктів 2.1-2.2.1 договору замовник зобов`язаний: передати сировину виконавцю згідно актів прийому-передавання відповідно з переліком сировини, яка підлягає списанню або виводу з експлуатації, для подальшої утилізації; розсортувати сировину по видам і підготувати її до вигляду, що зручний для подальшої прийомки, відбору проб на хімічний аналіз (якщо є така необхідність) і відвантаження виконавцю. За узгодженням з виконавцем допускається відвантаження сировини у нерозібраному вигляді і без сортування.
Пунктами 2.3-2.3.4 договору встановлено, що виконавець зобов`язаний: прийняти сировину згідно з актом прийому-передавання (додаток № 1) відповідно з переліком сировини, яка підлягає списанню та утилізації, в присутності замовника; утилізувати сировину та надати замовнику паспорти на партію по вмісту дорогоцінних, чорних та кольорових металів не пізніше 15 днів з моменту надходження сировини; у разі надання виконавцем послуг по технічному обстеженню обладнання, приборів, техніки, транспортних засобів (ТЗ - автомобілі, причепи, трактори), матеріалів, які підлягають списанню та утилізації акти-дефектації (заключення технічного стану обладнання), акти обстеження (технічний висновок), акти технічної експертизи щодо придатності та подальшої експлуатації транспортних засобів ТЗ (висновок щодо технічного стану ТЗ); перерахувати кошти замовнику за сировину на реєстраційний рахунок замовника.
Згідно з пунктами 3.1-3.3 договору вартість послуг визначається із застосуванням тарифів, що визначені у протоколі узгодження договірної ціни на загальний перелік відходів. У разі виявлення та вилучення, якщо це технічно можливо, в отриманих від замовника відходах дорогоцінних (ДМ), кольорових, чорних та важких металів, виконавець відшкодовує замовнику вартість вилучених дорогоцінних (ДМ), кольорових, чорних та важких металів замовнику. Ціни за 1 грам ДМ, брухту кольорових та чорних металів, полімерів встановлюються за домовленістю сторін на момент відвантаження сировини та фіксуються у Додатку № 2 (Специфікація про договірну ціну на дорогоцінні, кольорові, чорні метали, полімери, лом та відходи радіоелектронного лому). Показники фактично вилучених металів можуть відрізнятися від показників, вказаних в паспортах в обладнання ~ 10-30% в зв`язку із особливостями технічного процесу вилучення.
У пункті 3.4 договору сторони погодили, що розрахунок за здану сировину здійснюється до 24.12.2021 з моменту взаємного підписання паспортів на партію по вмісту дорогоцінних, чорних та кольорових металів.
Умовами пунктів 4.2, 4.4 договору передбачено, що у випадку, якщо з вини однієї сторони іншій стороні буде заподіяно збитки, винна сторона зобов`язана відшкодувати іншій стороні такі заподіяні збитки відповідно до чинного законодавства. У разі, якщо сировина, що передається для переробки, може містити чорні та/або кольорові метали, за порушення строків оплати (визначених у пункті 3.4 цього договору) за такі метали виконавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплачених коштів за кожен день прострочення терміну виконання зобов`язання.
За змістом пунктів 7.1, 7.2 договору, вивіз та завантаження сировини здійснюється виконавцем.
Відповідно до пункту 8.1 договору (в редакції додаткової угоди від 31.12.2021) термін дії договору встановлено до 28.02.2022, але обов`язково до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе обов`язків за договором.
На виконання умов договору замовником було передано виконавцю сировину (відповідне майно) на утилізацію.
Так, відповідно до оформлених актів приймання-передачі збір сировини, яка підлягала списанню або виведена із експлуатації, для подальшої утилізації здійснювався за адресами філій ДУ "Держґрунтохорона":
- Вінницька філія ДУ "Держґрунтохорона" (с. Агрономічне) (акт прийому- передавання № б/н на утилізацію сировини, балансова вартість 90 600,00 грн; акт прийому-передавання № б/н на утилізацію сировини, балансова вартість 2 262,00 грн; акт прийому-передавання № б/н транспортних засобів для технічної експертизи щодо придатності та подальшої експлуатації, балансова вартість 2 262,00 грн);
- Волинська філія ДУ "Держґрунтохорона" (м. Луцьк) (акт прийому- передавання № б/н на утилізацію сировини, балансова вартість 311 121,00 грн; акт прийому-передачі № б/н від 02.02.2022 на утилізацію сировини, а саме автомобіля ГАЗ 5312; акт прийому-передавання № б/н на обстеження сировини, що може містити дорогоцінні, кольорові чорні метали, лома та відходів радіоелектронного лому, полімери балансова вартість 311 121,00 грн);
- Дніпровська філія ДУ "Держґрунтохорона" (с. Дослідне) (акт прийому- передавання № б/н на утилізацію сировини, балансова вартість 89 219,00 грн; акт прийому-передавання № б/н на обстеження сировини, що може містити дорогоцінні, кольорові чорні метали, лома та відходів радіоелектронного лому, полімери балансова вартість 89 219,00 грн; акт прийому-передавання № б/н на утилізацію сировини, балансова вартість 26 843,00 грн; акт прийому- передавання № б/н транспортних засобів для технічної експертизи щодо придатності та подальшої експлуатації, балансова вартість 26 843,00 грн);
- Житомирська філія ДУ "Держґрунтохорона" (м. Житомир) (акт прийому- передавання № б/н на утилізацію сировини, балансова вартість 653 484,00 грн; акт прийому-передавання № б/н на обстеження сировини, що може містити дорогоцінні, кольорові чорні метали, лома та відходів радіоелектронного лому, полімери, балансова вартість 653 484,00 грн);
- Запорізька філія ДУ "Держґрунтохорона" (м. Запоріжжя) (акт прийому- передавання № б/н на утилізацію сировини, балансова вартість 265 039,75 грн; акт прийому-передавання № б/н на обстеження сировини, що може містити дорогоцінні, кольорові чорні метали, лома та відходів радіоелектронного лому, полімери, балансова вартість 262 776,75 грн; акт прийому-передавання № б/н транспортних засобів для технічної експертизи щодо придатності та подальшої експлуатації, балансова вартість 15 955,00 грн; акт прийому-передавання № б/н на утилізацію сировини, балансова вартість 15 955,00 грн);
- Івано-Франківська філія ДУ "Держґрунтохорона" (м. Івано-Франківськ) (акт прийому-передавання № б/н на утилізацію сировини, балансова вартість 119 907,00 грн);
- Львівська філія ДУ "Держґрунтохорона" (с. Оброшино) (акт прийому- передавання № б/н на утилізацію сировини, балансова вартість 53 017,00 грн; акт прийому-передавання № б/н на обстеження сировини, що може містити дорогоцінні, кольорові чорні метали, лома та відходів радіоелектронного лому, полімери балансова вартість 53 017,00 грн; акт прийому-передавання № б/н на утилізацію сировини, балансова вартість 5 510,00 грн; акт прийому- передавання № б/н транспортних засобів для технічної експертизи щодо придатності та подальшої експлуатації, балансова вартість 5 510,00 грн);
- Кіровоградська філія ДУ "Держґрунтохорона" (с. Созонівка) (акт прийому-передавання № б/н на утилізацію сировини, балансова вартість 115 950,00 грн);
- Миколаївська філія ДУ "Держґрунтохорона" (с. Полігон) (акт прийому- передавання № б/н від 14 грудня 2021 на утилізацію сировини, балансова вартість 60 776,70 грн; акт прийому-передавання № б/н від 14.12.2021 на обстеження сировини, що може містити дорогоцінні, кольорові чорні метали, лома та відходів радіоелектронного лому, полімери балансова вартість 60 776,70 грн; акт прийому-передавання транспортних засобів для технічної експертизи щодо придатності та подальшої експлуатації № б/н від 14.12.2021, балансова вартість 16 886,00 грн);
- Полтавська філія ДУ "Держґрунтохорона" (с. Степне) (акт прийому- передавання транспортних засобів для технічної експертизи щодо придатності та подальшої експлуатації № б/н від 11.01.2022 балансова вартість 44 912,00 грн; акт прийому-передавання № б/н від 11.01.2022 на утилізацію сировини (транспортні засоби), балансова вартість 44 912,00 грн; акт прийому-передавання № б/н від 01.12.2021 на утилізацію сировини, балансова вартість 226 516,00 грн; акт прийому-передавання № б/н від 01.12.2021 на обстеження сировини, що може містити дорогоцінні, кольорові чорні метали, лома та відходів радіоелектронного лому, полімери балансова вартість 226 516,00 грн);
- Рівненська філія ДУ "Держґрунтохорона" (м. Шубків) (акт прийому- передавання № б/н від 30.11.2021 на утилізацію сировини, балансова вартість 168 547,00 грн; акт прийому-передавання № б/н від 30.11.2021 на обстеження сировини, що може містити дорогоцінні, кольорові чорні метали, лома та відходів радіоелектронного лому, полімери балансова вартість 168 547,00 грн; акт прийому-передавання № б/н від 01.12.2021 на утилізацію сировини (транспортних засобів), балансова вартість 62 551,00 грн; акт прийому-передавання транспортних засобів для технічної експертизи щодо придатності та подальшої експлуатації № б/н від 01.12.2021 балансова вартість 62 551,00 грн);
- Сумська філія ДУ "Держґрунтохорона" (с. Сад) (акт прийому-передавання № б/н від 23.12.2021 на утилізацію сировини, балансова вартість 227 340,14 грн; акт прийому-передавання № б/н від 23.12.2021 на обстеження сировини, що може містити дорогоцінні, кольорові чорні метали, лома та відходів радіоелектронного лому, полімери балансова вартість 227 340,14 грн);
- Харківська філія ДУ "Держґрунтохорона" (м. Харків) (акт прийому- передавання № б/н на утилізацію сировини, балансова вартість 95 899,00 грн; акт прийому-передавання № б/н на обстеження сировини, що може містити дорогоцінні, кольорові чорні метали, лома та відходів радіоелектронного лому, полімери балансова вартість 95 899,00 грн);
- Хмельницька філія ДУ "Держґрунтохорона" (м. Кам`янець-Подільський) (акт прийому-передавання № б/н на утилізацію сировини, балансова вартість 154 834, 80 грн);
- Черкаська філія ДУ "Держґрунтохорона" (с. Холоднянське) (акт прийому-передавання № б/н на утилізацію сировини, балансова вартість 212 373,50 грн; акт прийому-передавання № б/н на обстеження сировини, що може містити дорогоцінні, кольорові чорні метали, лома та відходів радіоелектронного лому, полімери балансова вартість 212 373,50 грн; акт прийому-передавання транспортних засобів для технічної експертизи щодо придатності та подальшої експлуатації № б/н балансова вартість 19 159,00 грн);
- Чернівецька філія ДУ "Держґрунтохорона" (м. Чернівці) (акт прийому-передавання № б/н від 10.12.2021 на утилізацію сировини, балансова вартість 195 035,00 грн; акт прийому-передавання № б/н від 10.12.2021 на обстеження сировини, що може містити дорогоцінні, кольорові чорні метали, лома та відходів радіоелектронного лому, полімери балансова вартість 195 035,00 грн);
- Чернігівська філія ДУ "Держґрунтохорона" (м. Чернігів) (акт прийому- передавання № б/н на утилізацію сировини, балансова вартість 129 329,50 грн);
- Виробниче приміщення в Київській обл. (смт Чабани) (акт прийому- передавання № б/н від 10.12.2021 на утилізацію сировини, балансова вартість 135 269,00 грн; акт прийому-передавання № б/н від 10.12.2021 на обстеження сировини, що може містити дорогоцінні, кольорові чорні метали, лома та відходів радіоелектронного лому, полімери, балансова вартість 135 269,00 грн).
Замовником, на виконання умов договору, передано виконавцю майно загальною вартістю 3 518 438,64 грн.
Обставини укладення договору та виконання замовником умов договору також встановлено в рішеннях судів у справі № 910/12931/24 та у справі № 910/12327/23.
13.07.2022 замовник отримав гарантійний лист, у якому виконавець зазначив, що він не може вести господарську діяльність, у зв`язку із продовженням дії воєнного стану в Україні, та гарантує виконання зобов`язання протягом 30 днів після закінчення дії воєнного стану на території України.
Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію (вимогу) про відшкодування збитків внаслідок прострочення боржником виконання зобов`язання від 22.05.2025 № 158-04/605, проте станом на дату подання позовної заяви відповідь на вказану претензію відповідачем надана не була.
Обставини невиконання відповідачем зобов`язань за договором, внаслідок чого позивачу завдано збитки у розмірі вартості переданого майна, стали підставою звернення до суду з даним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір (а також додаткова угода від 31.12.2021 до нього) містить всі передбачені законом істотні умови, скріплений підписами представників його сторін та відбитками печаток наведених юридичних осіб.
Тому посилання відповідача, наведені як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, про недоведеність позивачем у повній мірі факту укладення між сторонами договору (про укладання якого директору і власнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокобан" нічого не відомо), який не внесено до авторизованого електронного майданчика «Prozorro», обгрунтовано не було взято судом до уваги, оскільки обставини обізнаності нового власника чи керівника юридичної особи про укладення цією юридичною особою господарсько-правового правочину не впливає на факт його укладення та не спростовує його дійсності.
Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, факт укладення між сторонами договору та виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків за цією угодою, зважаючи на передбачений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, був встановлений у рішенні Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі № 910/12327/23, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024, за позовом Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" до Товариства про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокобан" повернути майно, передане позивачем відповідно до договору та актів приймання-передачі.
Також обставини укладення договору між сторонами було встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 у справі № 910/12931/24, набрало законної сили
Відповідно до приписів частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи, що у справах № 910/12931/24 та № 910/12327/23 брали участь тіж самі особи, що у даній справі № 910/7994/26, а саме, Державна установа "Інститут охорони ґрунтів України" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Рокобан", місцевий господарський суд вірно зазначив, що обставини, встановлені в рішеннях судів у вказаних справах не підлягають повторному доказуванню.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, про те, що суд першої інстанції помилково визнав преюдиціальними висновки зі справ № 910/12327/23, № 910/12931/24, та безпідставно послався на статтю 204 Цивільного кодексу України.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Приписами частини 2 статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
За умовами частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.11.2021 між Державною установою "Інститут охорони ґрунтів України", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рокобан", як виконавцем, укладено договір, відповідно до пункту 1.1 якого замовник здає на утилізацію, а виконавець приймає обладнання, прибори, техніку, транспортні засоби (ТЗ - автомобілі, причепи, трактори), матеріали, лом та відходи радіоелектронного лому (надалі - сировина), що містять дорогоцінні (ДМ), кольорові чорні та важкі метали.
Відповідно до пунктів 2.1-2.2.1 договору замовник зобов`язаний: передати сировину виконавцю згідно актів прийому-передавання відповідно з переліком сировини, яка підлягає списанню або виводу з експлуатації, для подальшої утилізації; розсортувати сировину по видам і підготувати її до вигляду, що зручний для подальшої прийомки, відбору проб на хімічний аналіз (якщо є така необхідність) і відвантаження виконавцю. За узгодженням з виконавцем допускається відвантаження сировини у нерозібраному вигляді і без сортування.
На виконання умов договору, замовником було передано виконавцю сировину (відповідне майно) на утилізацію, загальною вартістю 3 518 438,64 грн, що підтверджується актами приймання-передачі, які наявні в матеріалах справи.
Зазначені обставини щодо належного виконання замовником умов договору та передачі виконавцю відповідного майна також встановлено в рішеннях судів у справі № 910/12931/24 та у справі № 910/12327/23.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами статей 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Відповідно до пункту 2.3.2 договору виконавець був зобов`язаний утилізувати сировину та надати замовнику паспорти на партію по вмісту дорогоцінних, чорних та кольорових металів не пізніше 15 днів з моменту надходження сировини, проте дана умова договору виконавцем виконана не була.
Згідно з пунктом 3.4 договору розрахунок за здану сировину здійснюється до 24.12.2021, з моменту взаємного підписання паспортів на партію по вмісту дорогоцінних, чорних та кольорових металів.
Отже, у виконавця, відповідно до умов договору, був наявний обов`язок утилізувати сировину, надати замовнику паспорти на відповідні партії та в кінцевому результаті здійснити розрахунок за надану сировину.
Однак, відповідач таких обов`язків не виконав. Матеріали справи не містять доказів зворотнього.
Крім того, обставини невиконання виконавцем зазначених обов`язків також встановлено в судових рішеннях у справі № 910/12931/24.
13.07.2022 позивач отримав гарантійний лист, у якому відповідач зазначав, що він не може вести господарську діяльність, у зв`язку із продовженням дії воєнного стану в Україні, та гарантував виконання зобов`язання протягом 30 днів після закінчення дії воєнного стану на території України. Вказане підтверджує обставини того, що відповідач визнав факт порушення своїх зобов`язань.
Відповідно до пункту 4.2 договору у випадку, якщо з вини однієї сторони іншій стороні буде заподіяно збитки, винна сторона зобов`язана відшкодувати іншій стороні такі заподіяні збитки відповідно до чинного законодавства.
За приписами 1 статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Зі статті 22 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.
Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Тобто зі змісту статті 623 Цивільного кодексу України вбачається, що відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності.
У відповідності з нормами цивільного законодавства притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності, при цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб`єкт та об`єкт правопорушення, а також суб`єктивна та об`єктивна сторони.
Суб`єктом цивільного правопорушення є боржник, а об`єктом правопорушення зобов`язальні правовідносини кредитора та боржника, між тим суб`єктивну сторону становить вина боржника, а об`єктивну протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов`язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками, при цьому розмір збитків має довести кредитор, а відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів звільняє боржника від відповідальності.
Частинами 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:
- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
За приписами частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази та встановлені обставини, судом першої інстанції вірно встановлено, що в діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема: протиправна поведінка, яка полягає у невиконанні умов пунктів 2.3.2, 2.3.4 договору; безпосередньо завдані збитки, розмір яких підтверджений відповідними актами приймання-передачі; причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина відповідача, яка виражена в умисному ухиленні від виконання своїх зобов`язань протягом тривалого часу.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність усіх елементів цивільного правопорушення, необхідних для стягнення збитків, зокрема, розміру збитків.
Так, згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23.06.1993).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до закріпленого у статтях 2, 13, 74 Господарського процесуального кодексу України принципу змагальності сторін кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, та, водночас, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Як унормовано у статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів" підкреслює потребу співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, з введенням у дію стандарту доказування, як вірогідність доказів, необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, розмір збитків, безпосередньо завданих позивачу відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі, за якими позивач передав відповідачу майно на утилізацію загальною вартістю 3 518 438,64 грн.
Натомість відповідачем, у порушення принципу змагальності сторін, не надано будь-яких доказів на спростування зазначених обставин, зокрема, невідповідності вартості майна за відповідними актами приймання-передачі.
Крім того, у контексті спірних правовідносин та з урахуванням встановлених обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Тлумачення як статті 3 Цивільного кодексу України загалом, так і пункту 6 цієї статті, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Такі засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зроблено висновок, що добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини «venire contra factum proprium» знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
У даному випадку, поведінка відповідача є недобросовісною, оскільки ним отримано відповідне майно на утилізацію, однак у подальшому не виконано своїх зобов`язань за договором щодо надання позивачу паспортів на відповідні партії утилізації та в кінцевому результаті здійснення розрахунку з позивачем за надану сировину, внаслідок чого, як вірно зазначає позивач, він (замовник) фактично залишився і без майна, а також і без будь-якого доходу від передбаченої договором господарської операції щодо майна.
Таким чином, зважаючи на те, що позивач довів обставини наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а також з огляду на недобросовісну поведінку відповідача, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволенні позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, як необгрунтовані.
Отже, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судом фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, та про відсутність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду у даній справі.
Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (пункти 1, 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення зокрема є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України).
За вказаних обставин, суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у даній справі відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення у розумінні приписів статті 277 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, у зв`язку з чим у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокобан" у даній справі слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі № 910/7994/25 залишити без змін.
Судові витрати
У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідача у даній справі та відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за її подання покладається на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокобан" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі № 910/7994/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі № 910/7994/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи № 910/7994/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
У зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у період з 20.07.2026 по 25.08.2026 у відпустці та судді Гончарова С.А. у період з 28.07.2026 по 31.07.2026 у відрядженні, з 03.08.2026 по 26.08.2026 у відпустці, повний текст постанови складено та підписано 27.08.2026.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді С.А. Гончаров
О.В. Тищенко