СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 серпня 2026 року м. Харків Справа № 922/2080/26
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В.,
при секретарі судового засідання , Погребняк А. М.,
за участі представників сторін,
позивача, Семиряжко В. С . ,
відповідача , Тойка С. С .,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача , за вх. №1517 х/1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 06.07.2026 ( суддя Добреля Н. С. ) у справі №922/2080/26
за позовом Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України ,
до Фізичної особи-підприємця Любченка Юрія Михайловича ,
про стягнення коштів
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа №922/2080/26 за позовом Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України до ФОП Любченка Ю.М., щодо стягнення з відповідача на користь позивача:
- пеню в розмірі 9.250,00 грн та штраф у розмірі 12.950,00 грн відповідно до пункту 7.3.Договору;
- штраф у відповідності до пункту 7.2. Договору в розмірі 37.000,00 грн;
- штраф у відповідності до пункту 7.6. Договору в розмірі 37.000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.07.2026 у справі №922/2080/26 клопотання представника ФОП Любченка Ю.М. про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі №922/2080/26 до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.
Не погодившись із вищевказаним рішенням, апелянт звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні клопотання представника відповідача відмовити, а справу скерувати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вважає, що ухвала суду першої інстанції була прийнята без врахування практики Верховного Суду з цього приводу. Крім того вважає, що справа може бути розглянута без участі відповідача, оскільки з клопотанням про зупинення провадження у справі звернувся адвокат.
Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.
Відповідною ухвалою Східного апеляційного господарського суду апеляційна скарга, залишена без руху з підстав висвітлених у вказаній ухвалі.
До канцелярії Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання щодо виконання вимог ухвал , якими були усунуті встановлені раніше недоліки.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2026 р. у справі №922/2080/26 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача , за вх.№1517 х/1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 06.07.2026 у справі №922/2080/26, витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали оскарження у справі, встановлено учасникам справи строк до 07.08.2026 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи. Розгляд справи призначено на 24.08.2026 р.
В судовому засіданні, яке відбулося 24.08.2026 приймали участь представники позивача та відповідача, які підтримали свої вимоги та заперечення.
Відповідно до приписів статті 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. ( ч.1 ст.270 ГПК України)
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. ( ст.269 ГПК України)
Заслухавши доповідь головуючого по справі ( суддю доповідача), дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь у судовому засіданні, судова колегія зазначає наступне.
З матеріалів справи убачаються наступні обставини.
Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП Любченка Ю.М., в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача:
- пеню в розмірі 9.250,00 грн та штраф у розмірі 12.950,00 грн відповідно до пункту 7.3. Договору;
- штраф у відповідності до пункту 7.2. Договору в розмірі 37.000,00 грн;
- штраф у відповідності до пункту 7.6. Договору в розмірі 37.000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором про закупівлю сковороди електричної промислової від 05.08.2025 №392-25 в частині поставки товару неналежної якості та з порушенням встановленого строку.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.06.2026 відкрите позовне провадження.
19.06.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. №14924/26), в якому просить суд зупинити провадження у справі №922/2080/26 на час проходження ОСОБА_1 військової служби по мобілізації у лавах Збройних Сил України.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.07.2026 р. у справі №922/2080/26 клопотання представника ФОП Любченка Ю.М. про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі №922/2080/26 до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.
Ухвала обґрунтована встановленням судом першої інстанції обставини з якими закон пов`язує обов`язкове зупинення провадження у справі.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на нижче викладене.
Відповідно до приписів статті 227 Господарського процесуального кодексу України, Суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках:
1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;
2) необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи;
3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції;
3-1) звернення обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв`язку з проведенням медіації;
4) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді;
5) об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
В той же час, статті 228 Господарського процесуального кодексу України визначає випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі.
Так, Суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках:
1) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі;
2) призначення судом експертизи;
3) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 84 цього Кодексу;
4) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави;
6) прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом;
7) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Суд не зупиняє провадження у випадку, встановленому пунктом 1 частини першої цієї статті, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника.
Судова колегія зазначає, що пунктом 3 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України чітко визначено обов`язок суду зупинити провадження у справі у випадках перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Щодо застосування пункту 3 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, як і суд першої інстанції бере до уваги висновок Великої Палати Верховного Суду, який викладено у постанові від 12.11.2025 у справі №754/947/22
Так, у постанові від 12.11.2025 у справі №754/947/22 Велика Палата Верховного зазначила наступне:
Під час застосування правил пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України, судам потрібно виходити з такого:
1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;
2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;
3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові також зазначено про те, що у цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов`язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Аналогічні за змістом положення містяться також у пункті 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та у пункті 5 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.
Великою Палатою Верховного Суду також було зроблено висновок про те, з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.
Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.
Велика Палата Верховного Суду у п.96 - 98 постанови від 12.11.2025 у справі №754/947/22. також зазначила, що за нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Тож норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.
За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов`язкове зупинення провадження у судовій справі.
Велика Палата Верховного Суду у пунктах 108 - 109 вище зазначеної постанови звернула увагу на те, що про своє волевиявлення проти зупинення провадження та прагнення продовжувати розгляд справи військовослужбовець - сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, може заявити у позовній заяві, апеляційній чи касаційній скарзі, відзиві на них або відповіді на відзив, а також у будь-якій іншій заяві або клопотанні у справі, адресованих суду.
Проте в будь-якому разі така його воля до продовження судового розгляду має правове значення винятково для суду певної судової інстанції, в якій було здійснене це волевиявлення.
Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду висновує, що коли суд вирішує питання щодо зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, в оцінці процесуального обов`язку щодо зупинення провадження йому потрібно враховувати особисту думку сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, яка перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Якщо військовослужбовець наполягає на розгляді справи без його участі чи за участю його представника, то в суду немає підстав для зупинення провадження у справі.
Застосування правила, сформульованого у пункті 2 частини першої статті 251 ЦПК України, всупереч волі особи, на захист якої воно спрямовано, становитиме прояв надмірного формалізму. Таке застосування перетворить захисну гарантію на перешкоду в доступі до правосуддя, стане наслідком невиправданого затягування судового процесу та порушення права особи на своєчасний судовий розгляд, що є несумісним із завданнями судочинства та стандартами статті 6 Конвенції.
Такий стан речей має зберігатися до тих пір, поки військовослужбовець - сторона у справі чи третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не повідомить суду про бажання скористатися гарантією, визначеною пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі на час перебування його на військовій службі у Збройних Силах України.
Як вбачається, на підтвердження перебування ОСОБА_1 на військовій службі у складі Збройних Сил України відповідачем була надана довідка від 14.04.2026 №2456/33661 за формою 5, згідно з якою вбачається, що він перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації.
Також на виконання вимог ухвали суду від 23.06.2026 Військовою частиною НОМЕР_1 був наданий витяг із наказу від 02.04.2026 №97, згідно якого солдата ОСОБА_1 призваного на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 №65/2022 та мобілізаційної директиви ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.03.2026 №Д-116/5/ДСК/М, призначено на посаду стрільця 4 штурмового відділення 3 штурмового взводу 2 штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону Військової частини НОМЕР_1 за штатом воєнного стану.
Щодо доводів апелянта про те, що подання клопотання про зупинення провадження через адвоката спростовує необхідність зупинення провадження у справі.
Відповідно до приписів статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Залучення ФОП Любченком Ю.М. адвоката для представництва своїх інтересів у суді, у тому числі для подання клопотання про зупинення провадження у справі, є реалізацією відповідачем законного права користуватися правничою допомогою.
Крім того, як зазначалося вище, правила, визначені пунктом 3 частини першої статті 227 Господарського кодексу України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд. Крім того, вирішальним в даному випадку, є бажання відповідача розглядати справу за його участю.
Посилання апелянта про неврахування судом першої інстанції практики Верховного Суду, а саме постанови від 27.03.2023 у справі № 380/845/21, від 31.05.2023 у справі №160/1543/21 судовою колегією відхиляються, оскільки судом першої інстанції при прийнятті рішення у справі була врахована правова позиція, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 у справі №754/947/22, і яка була прийнята після постанов Верховного Суду у справах, на які посилається апелянт.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 3 частини першої статті 227 цього Кодексу - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
За таких обставин судова колегія також приходить до висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі.
Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. ( ст.276 ГПК України)
Підстави для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції визначено у статті 280 Господарського процесуального кодексу України.
Так, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
В даному випадку, судом першої інстанції оскаржувана ухвала прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв`язку з чим, ухвала суду першої інстанції залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 269,270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України, за вх. №1517 х/1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 06.07.2026 у справі №922/2080/26 - залишити без задоволення.
2.Ухвалу господарського суду Харківської області від 06.07.2026 у справі №922/2080/26 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 31.08.2026.
Головуючий суддя О.І. Склярук
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов