Справа № 909/1047/26
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
31.08.2026 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом: Фізичної особи-підприємця Бурдейного Святослава Михайловича, АДРЕСА_1
до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, вул. Василіянок, буд. 48, м. Івано-Франківськ, 76019
про визнання припиненим зобов`язання Бурдейного Святослава Михайловича, передбаченого п. 6.4.3 Договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації № КП-409 від 29.01.2019, в редакції додаткових договорів № 790 від 14.06.2019 та № 414 від 06.03.2023 щодо здійснення капітального ремонту об`єкта приватизації - виробничої будівлі (корпус блоку допоміжного) літ. "А, А'", площею 1085,60 кв. м за адресою: м. Чернівці, вул. Прутська, 10-А,
встановив: Фізична особа-підприємець Бурдейний Святослав Михайлович звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях визнання припиненим зобов`язання Бурдейного Святослава Михайловича, передбаченого п. 6.4.3 Договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації № КП-409 від 29.01.2019, в редакції додаткових договорів № 790 від 14.06.2019 та № 414 від 06.03.2023 щодо здійснення капітального ремонту об`єкта приватизації - виробничої будівлі (корпус блоку допоміжного) літ. "А, А'", площею 1085,60 кв. м за адресою: м. Чернівці, вул. Прутська, 10-А.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд встановив наявність підстав для передачі справи за виключною підсудністю до Господарського суду Чернівецької області з огляду на таке.
Положеннями статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
У параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).
Відповідно до частин першої, другої статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Правила виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 ГПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.
Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ГПК України.
Відповідно до частини 3 статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.
Судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, в яких зазначено, що відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Приписами цивільного судочинства (частина перша статті 114 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України; в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, частина перша статті 30 ЦПК України в чинній редакції) передбачено виключну підсудність позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцем знаходження майна або його основної частини.
Забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Враховуючи положення статті 181 ЦК України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Аналогічна правова позиція викладена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25.02.2018 року у справі № 201/12876/17 та від 11.07.2019 року у справі № 426/7217/18).
На відміну від регулювання, наведеного у ЦПК України, у положеннях частини третьої статті 16 ГПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, йшлося про виключну підсудність господарським судам справ у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном.
Щодо інших спорів, які виникали в межах зобов`язальних відносин стосовно нерухомого майна, діяли такі ж правила визначення територіальної підсудності справ господарському суду як і у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів чи визнання їх недійсними, або у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів, наведені в частині першій та другій статті 15 ГПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року.
В подальшому Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо визначення підсудності справ з питань земельних відносин від 18 лютого 2010 року" № 1914-VI вносились зміни до статей 12 та 16 ГПК України, визначивши виключну підсудність справ у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів, господарським судам за місцезнаходженням об`єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.
У чинній редакції ГПК України частина третя статті 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини, що відповідає змісту частини першої статті 30 ЦПК України.
За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука "з приводу" означає "у зв`язку з чим-небудь", тому словосполучення "з приводу нерухомого майна" треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.
Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.
Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми справа до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.
Предметом позову є вимоги про визнання припиненим зобов`язання Бурдейного Святослава Михайловича, передбаченого п. 6.4.3 Договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації № КП-409 від 29.01.2019, в редакції додаткових договорів № 790 від 14.06.2019 та № 414 від 06.03.2023 щодо здійснення капітального ремонту об`єкта приватизації - виробничої будівлі (корпус блоку допоміжного) літ. "А, А'", площею 1085,60 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 .
Відтак, спір у даній справі № 909/1047/26 стосується прав і обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.
З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, до спору у даній справі застосовуються норми частини 3 статті 30 ГПК України.
Відповідно до частини 3 статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Таким чином, оскільки нерухоме майно в спірному випадку розташоване в м. Чернівці, то позовна заява фізичної особи-підприємця Бурдейного Святослава Михайловича до Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях про визнання укладеною додаткової угоди про визнання припиненим зобов`язання Бурдейного Святослава Михайловича, передбаченого п. 6.4.3 Договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації № КП-409 від 29.01.2019, в редакції додаткових договорів № 790 від 14.06.2019 та № 414 від 06.03.2023 щодо здійснення капітального ремонту об`єкта приватизації - виробничої будівлі (корпус блоку допоміжного) літ. "А, А'", площею 1085,60 кв. м за адресою: м. Чернівці, вул. Прутська, 10-А підлягає розгляду Господарським судом Чернівецької області.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною 3 статті 31 ГПК України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.
У зв`язку зі перебуванням судді Неверовської Л. М. у відпустці, ухвалу постановлено 31.08.2026.
Керуючись ч. 3 ст. 30, ст. ст. 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
матеріали справи №909/1047/26 за позовом Фізичної особи-підприємця Бурдейного Святослава Михайловича до Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях про визнання припиненим зобов`язання ОСОБА_1 , передбаченого п. 6.4.3 Договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації № КП-409 від 29.01.2019, в редакції додаткових договорів № 790 від 14.06.2019 та № 414 від 06.03.2023 щодо здійснення капітального ремонту об`єкта приватизації - виробничої будівлі (корпус блоку допоміжного) літ. "А, А' "площею 1085,60 кв. м за адресою: м. Чернівці, вул. Прутська, 10-А направити за підсудністю до Господарського суду Чернівецької області (вул. Кобилянської, 14, Чернівці, Чернівецька область, 58000).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів.
Дата підписання 31.08.2026.
Суддя Неверовська Л. М.