УХВАЛА
12 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 742/1045/22
провадження № 61-14602св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ігнатенка В. М.,
суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Варич Богдана Василівна, на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 травня 2025 року у складі судді Циганка М. О. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 жовтня 2025 року у складі суддів Мамонової О. Є., Висоцької Н. В., Онищенко О. І.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про поділ майна, що перебуває
у спільній частковій власності,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:
- припинити право власності ОСОБА_2 на 1/6 частку квартири
АДРЕСА_1
та на 1/2 частку гаража № НОМЕР_1 в Автогаражному кооперативі «Нафтовик-2»
у м. Прилуки Чернігівської області;
- припинити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку гаража № НОМЕР_2 , розташованого в Обслуговуючому кооперативі «Автокооператив «Будмашівець» в м. Прилуки Чернігівської області та на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на
АДРЕСА_2 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку квартири
АДРЕСА_1 та 1/2 частку гаража № НОМЕР_1 в Автогаражному кооперативі «Нафтовик-2» в м. Прилуки Чернігівської області;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку гаража № НОМЕР_2 , розташованого в Обслуговуючому кооперативі «Автокооператив «Будмашівець» в м. Прилуки, Чернігівської область та на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по
АДРЕСА_2 ;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію
у розмірі 133 549,00 грн;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 грудня 2021 року та свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_4 сторони у справі набули право спільної часткової власності на вищевказане майно.
Позивач зазначала, що належна відповідачу 1/6 частка спірної квартири не може бути виділена в натурі, оскільки частка є незначною за розміром та становить 7,9 кв. м від загальної площі та 4,81 кв. м від житлової площі. Спадкоємці, як співвласники спадкового майна, не мають змоги виділити
у натурі частку ОСОБА_2 на спірну квартиру ані в добровільному,
ані в судовому порядку, а тому єдина можливість для вирішення спору це припинення права відповідача на належну їй частку квартири та визнання права власності на неї за позивачем. Відповідач участі у витратах на утримання спірної квартири не бере, фактично у ній не проживає, оскільки має інше житло.
Сторони у справі є співвласниками кількох різних самостійних об`єктів (квартири, будинку, нежитлових приміщень) і не досягли згоди щодо їх поділу в натурі, між сторонами існує конфлікт щодо користування спірним майном та його поділу, а тому, з урахуванням вартості спірного майна, необхідно вирішити питання про поділ та компенсацію одній із сторін вартості майна в натурі.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 травня 2025 року, яке залишено без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 10 жовтня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Встановивши, що іншого, належного на праві власності житла, окрім спірної квартири ОСОБА_2 не має, суди дійшли висновку, що припинення права власності на частку у спільному майні завдасть їй та членам її сім`ї, в тому числі, які проживають у спірній квартирі з її згоди, істотної шкоди, що згідно зі статтею 365 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позову
ОСОБА_1 .Суд першої інстанції з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що посилання позивача на те, що розмір частки відповідача є незначним, не може бути достатньою підставою для припинення права власності останньої на зазначену частку, оскільки у разі задоволення позову буде порушено принцип рівності прав співвласників, а правовий режим спільної часткової власності враховує інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.
Крім цього, суди вказали, що ухилення співвласника від участі у витратах на утримання майна, що перебуває у спільній частковій власності, не є підставою для припинення права власності на 1/6 частку (квартири) у майні, а може бути вирішене шляхом відшкодування таких витрат у добровільному чи у судовому порядку.
Також суди вказали, що позивачем не внесено на депозитний рахунок суду попередню вартість частки майна, на яку вона просить припинити право власності, а тому умови передбачені частиною другою статті 365 ЦК України нею не виконані.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Варич Б. В., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 травня 2025 рокута постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 жовтня 2025 року, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Варич Б. В., на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 травня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду
від 10 жовтня 2025 року, витребувано справу із суду першої інстанції.
У січні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2026 рокусправу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає на неврахування судом висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17, від 24 червня 2021 року у справі № 219/13376/17, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20,
від 14 вересня 2022 року у справі № 359/4886/15, від 10 квітня 2023 року
у справі №520/8307/15-ц, від 09 вересня 2024 року у справі № 671/1543/21.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не перевірено чи можливе спільне користування та володіння спірним нерухомим майном, разом з тим суди зазначили виключно про критерій істотної шкоди, яка буде завдана відповідачу при задоволенні позову. Проте суди не звернули уваги на неможливість спільного користування майном та порушення прав позивача.
Суди не врахували, що у разі задоволення позову відповідач отримає у власність значні частки іншого спільного майна, а саме 1/2 частку житлового будинку, в якому вона проживає з матір`ю, та 1/2 частку гаража № НОМЕР_2 і відповідну грошову компенсацію.
Отже, позбавлення відповідача 1/6 частки спірної квартири не може вважатися істотною шкодою, якщо відповідачу буде передано у власність зазначене вище нерухоме майно.
Також суди не вказали мотивів щодо відмови у поділі іншого майна, а саме житлового будинку та гаражів.
Позиція інших учасників справи
У січні 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Смоляр Є. І., засобами поштового зв`язку направила до Верховного Суду відзив на касаційну скарну, в якому вона просила залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 , а оскаржувані судові рішення - без змін.
У червні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Варич Б. В., подала додаткові пояснення, тобто поза межами строку на подання такого документу. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (стаття 126 ЦПК України). З огляду на зазначене Верховний Суд залишає додаткові пояснення ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Варич М. М., без розгляду. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі
№ 638/13683/15-ц.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої
статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження підлягає закриттю з огляду на таке.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною.
Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково (підпункт «г»).
Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).
У цій справі предметом позову є нерухоме майно, а саме 1/6 часткаквартири(вартістю 139 698 грн), 1/2 частка гаража № НОМЕР_1 (вартістю 47 591 грн),
1/2 часткагаража № НОМЕР_2(вартістю 26 185,50 грн), 1/2 частка житлового будинку (вартістю 27 556 грн), а отже, загальна вартість спірного нерухомого майна становить 241 030,50 грн.
У постанові від 25 серпня 2020 року в справі № 910/13737/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися в ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого
2019 року в справі № 907/9/17).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема у позовах про стягнення грошових коштів - сумою яка стягується.
Верховний Суд мав можливість перевірити дійсну вартість часток спірного нерухомого майна, що складає ціну позову у справі, лише після відкриття касаційного провадження, яка становить 241 030,50 грн, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою (757 000,00 грн).
Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою відповідно до закону, незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 «Загальні положення» ЦПК України, то її дія поширюється й на стадію касаційного провадження.
Отже, вказана справа є малозначною, тому судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, потрібно вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня
1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня
1997 року, § 36).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 зазначила, якщо касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, касаційне провадження у справі належить закрити.
У касаційній скарзі заявника немає посилання на зазначені у пункті 2
частини третьої статті 389 ЦПК України випадки, як і на докази на їх підтвердження.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) в справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
У касаційній скарзі не зазначено, що розгляд справи в касаційному суді має виняткове значення для заявника.
Верховний Суд враховує предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику в такій категорії справ
та вважає, що ця справа не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
З урахуванням статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Верховний Суд встановив, що провадження за касаційною скаргою у справі, що переглядається, відкрито помилково, оскільки скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому такі судові рішення не підлягають касаційному оскарженню, а отже, дійшов висновку про закриття касаційного провадження.
Оскільки Верховний Суд помилково відкрив касаційне провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Варич Б. В.,
на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області
від 02 травня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду
від 10 жовтня 2025 року у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому вказані судові рішення не підлягають касаційному оскарженню, унаслідок чого є підстави для закриття касаційного провадження.
Відповідно до частини другої статті 396 ЦПК України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.
Верховний Суд зазначає, що під час вирішення питання про закриття касаційного провадження у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для його касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційне провадження підлягає закриттю, немає підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Варич Богдана Василівна, на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 травня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про поділ майна, що перебуває у спільній частковій власності закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. М. Ігнатенко
Судді С. О. Карпенко
С. Ю. Мартєв
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська