УХВАЛА
31 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 638/14364/19
провадження № 61-10942ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 17 листопада 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 травня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2019 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»
(далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), звернулося до Дзержинського районного суду міста Харкова (на даний час назву суду змінено
на Шевченківський районний суд міста Харкова відповідно до Закону України від 26 лютого 2025 року № 4273-IX «Про внесення змін до Закону України
«Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів») з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ,
у рахунок погашення заборгованості за договором кредиту від 12 липня
2007 року, на ПАТ «Укрсоцбанк» шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом.
02 січня 2020 року АТ «Альфа-Банк» подало до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просило звернути стягнення на предмет
іпотеки - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , у рахунок погашення заборгованості за договором кредиту від 12 липня 2007 року на корись
АТ «Альфа-Банк» шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом.
Дзержинський районний суд міста Харкова ухвалою від 16 листопада
2023 року замінив позивача АТ «Альфа-Банк» його правонаступником
Акціонерним товариством «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк»).
Шевченківський районний суд міста Харкова ухвалою від 21 травня 2025 року виключив ОСОБА_3 із числа третіх осіб у цивільній справі
№ 638/14364/19 у зв`язку зі смертю особи.
23 травня 2024 року АТ «Сенс Банк» подало до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просило:
визнати за АТ «Сенс Банк» право іпотеки на нерухоме
майно - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , на умовах, передбачених договором іпотеки від 20 липня 2007 року;
внести запис до державного реєстру іпотек про обтяження іпотекою нерухомого майна - однокімнатної квартири
АДРЕСА_1 , та внести відповідний запис в Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про обтяження вказаного приміщення;
звернути стягнення на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , у рахунок погашення заборгованості за договором кредиту
від 12 липня 2007 року, на користь АТ «Сенс Банк», шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом.
Шевченківський районний суд міста Харкова рішенням від 17 листопада
2025 року позов «Сенс Банк» задовольнив частково.
Визнав за АТ «Сенс Банк» право іпотеки на нерухоме майно - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , на умовах, передбачених договором іпотеки
від 20 липня 2007 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Харківський апеляційний суд постановою від 21 травня 2026 року рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 17 листопада 2025 року залишив без змін.
17 серпня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга АТ «Сенс Банк» на рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 17 листопада 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 травня 2026 року.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом
до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки вона не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.
Щодо поновлення строку на касаційне оскарження
До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущений з поважних причин.
З огляду на додані до касаційної скарги матеріали, повний текст постанови Харківського апеляційного суду від 21 травня 2026 року заявник отримав
27 травня 2026 року, що підтверджується карткою руху документа. 26 червня 2026 року АТ «Сенс Банк» через підсистему «Електронний суд» вперше звернулося до суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 17 листопада 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 травня 2026 року, проте Верховний Суд ухвалою від 15 липня 2026 року, яка надійшла до електронного кабінету заявника 18 липня 2026 року, касаційну скаргу повернув особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України (провадження
№ 61-8603ск26).
У висновку Верховного Суду в постанові від 24 липня 2023 року в справі
№ 200/3692/21 (провадження № К/990/17155/23) зазначено, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження, у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Слід зазначити, що під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду, а з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належному судовому процесі.
Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами окремої особи. Дотримання строків стосується всіх учасників спору, які мають право на справедливий суд.
Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження зазначених судових рішень та додані до касаційної скарги матеріали, суд вважає, що наявні підстави для поновлення цього строку, оскільки причини його пропуску є поважними, зокрема касаційна скарга, після її повернення, повторно (17 серпня 2026 року) подана в нетривалий проміжок часу з урахуванням зазначених причин повернення.
Щодо підстав касаційного оскарження
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
У пунктах 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У касаційній скарзі заявник, як на підставу для відкриття касаційного провадження, посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України - відсутність правового висновку у подібних правовідносинах.
Однак наведені доводи не свідчать про касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 17 листопада 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 травня 2026 року на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України з огляду на таке.
Касаційна скарга, яка подана на підставі пункту 3 частини другої
статті 389 ЦПК України, повинна містити: 1) посилання на конкретну норму права, яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; 2) посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування цієї ж норми права; 3) конкретизацію змісту правовідносин, щодо яких цей висновок відсутній; 4) обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
З огляду на зміст підстави оскарження судових рішень у справі, передбаченої
пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.
Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі вказаної норми, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи (схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі
№ 910/18531/19).
Про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики свідчить, зокрема відсутність єдиного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, велика кількість справ щодо вирішення подібних правовідносин, які перебувають на розгляді судів.
Саме лише посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, без зазначення конкретних норм права, щодо яких відсутній правовий висновок, його обґрунтування, не свідчить про виконання заявником вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо належного обґрунтування у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Також слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника, буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Враховуючи призначення Верховного Суду, який є судом права, та з огляду на зміст пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, метою відкриття касаційного провадження на підставі наведеної процесуальної норми є формування судової практики щодо застосування норм права, а не надання оцінки правильності застосування норм права у спірних правовідносинах, коли мотивом заявника є - домогтися повторної оцінки касаційним судом обставин справи.
Виходячи з наведеного, заявнику необхідно подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, в якій вказати передбачену (передбачені)
статтею 389 ЦПК України підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, а також навести належне обґрунтування цієї (цих) підстави (підстав) з урахуванням викладених правових висновків Верховного Суду.
Щодо сплати судового збору
Разом з тим, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої
статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З огляду на зміст судових рішень, предметом спору у цій справі з урахуванням заяв про уточнення та збільшення позовних вимог є вимоги майнового та немайнового характеру:
визнання за АТ «Сенс Банк» права іпотеки на нерухоме майно - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , на умовах, передбачених договором іпотеки від 20 липня 2007 року;
внесення записів до державного реєстру іпотек про обтяження іпотекою нерухомого майна - однокімнатної квартири
АДРЕСА_1 , та в Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про обтяження вказаного приміщення;
звернення стягнення на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , у рахунок погашення заборгованості за договором кредиту
від 12 липня 2007 року, на користь АТ «Сенс Банк», шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом. Загальна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 1 095 850 грн.
Заявник оскаржує судові рішення за результатами відмови у задоволенні позовних вимог майнового характеру щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру
АДРЕСА_1 .
Позивач визначає ціну позову на момент звернення до суду із таким позовом, яка є незмінною, крім випадків збільшення позовних вимог та зміни предмета позову, для розрахунку судових витрат, зокрема під час звернення до судів апеляційної та касаційної інстанцій.
З позовом АТ «Укрсоцбанк» звернулося у вересні 2019 року. Проте, із заявою про збільшення позовних вимог, яка була прийнята ухвалою суду від 23 травня 2024 року, - у травні 2024 року.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено на 2024 рік прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2024 року - 3 028 грн.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України
«Про судовий збір» ставка судового збору за подання юридичною особою до суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову (1 095 850 грн х 1,5 % = 16 437,75 грн), але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 059 800 грн).
У підпункті 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання касаційної скарги на рішення суду юридичною особою справляється судовий збір, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми (16 437,75 грн х 200 % = 33 875,50 грн).
Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір», якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року
у справі № 916/228/22 (провадження № 12-26гс22) зазначила, що «Верховний Суд застосовує коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору в разі подання до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі. Особи, які після 04 жовтня 2021 року подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір».
Отже, АТ «Сенс Банк» необхідно сплатити суму судового збору у розмірі 26 300,40 грн (32 875,50 грн х 0,8) за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, який має бути перераховано або внесено за наступними реквізитами: отримувач коштів ? ГУК у місті Києві/Печерський район/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - [рахунок приховано]; призначення платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України
«Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Щодо форми і змісту касаційної скарги
У порушення вимог пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених
статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без руху та надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме надати: 1) уточнену касаційну скаргу, в якій необхідно зазначити належні підстави оскарження судових рішень в цій справі (з урахуванням вимог частини другої статті 389 ЦПК України); 2) документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; 3) зазначити всіх учасників справи.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання Акціонерного товариства «Сенс Банк» про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити.
Поновити Акціонерному товариству «Сенс Банк» строк на касаційне оскарження на рішення Шевченківського районного суду міста Харкова
від 17 листопада 2025 року та постанови Харківського апеляційного суду
від 21 травня 2026 року.
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 17 листопада 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 травня 2026 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. М. Фаловська