ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року Справа №160/471/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов?язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій позивач просить:
-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у повному розмірі, а саме: збільшеної до 100 000 гривень додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 за період його військової служби з 02.05.2022 по 25.08.2022, з 01.09.2022 по 31.10.2022;
-зобов?язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України донарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшеної до 100 000 гривень додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 за період його військової служби з 02.05.2022 по 25.08.2022, з 01.09.2022 по 31.10.2022;
-зобов?язати військову частину військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме: додаткової грошової винагороди за період з 02.05.2022 по 25.08.2022, з 01.09.2022 по 31.10.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких вишлат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час воєнного стану» за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі за період з 02.05.2022 по 25.08.2022, з 01.09.2022 по 31.10.2022 і по дату виплати, розрахувавши її розмір за методикою відповідно до статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-111.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в спірні періоди позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Проте, виплата здійснювалася у зменшеному розмірі без належних правових підстав. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що позивач дійсно у спірні періоди перебував у районі проведення бойових дій. Проте, безпосередню участь у бойових діях позивач приймав не весь зазначений ним період. За періоди червень-серпень та вересень-жовтень 2022 року Позивач був включений до наказів на виплату винагороди, збільшеної до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях або заходах, нарахування і виплата якої підтверджується Довідкою №25/52/17-2334-2026 від 28.01.2026. За травень 2022 року Позивач не був включений до наказів на виплату винагороди, збільшеної до 100 000 грн, оскільки військова частина не отримувала відповідних бойових донесень та рапортів від його командирів, які б підтверджували його «безпосередню участь» у бойових діях або забезпеченні здійсненні заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розумінні Інструкції №89. З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час загальної мобілізації.
Військовослужбовець ОСОБА_1 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , правонаступником якої є військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 12.05.2025 № 158 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, звільненого відповідно до п. п. «б » п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_1 ОТО Національної гвардії України по особовому складу від 09.05.2025 № 20 о/с у відставку за станом здоров?я з 12.05.2025 та направлено для взяття на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення за інтересів держави у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 23.04.2025 №457, ОСОБА_1 дійсно в період з 26.08.2022 по 27.11.2022, з 14.12.2022 по 26.12.2022, з 26.12.2022 по 14.02.2023, з 11.03.2023 по 17.03.2023, з 24.05.2023 по 27.09.2023, з 07.03.2024 по 21.03.2024, брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Харків, ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 », ОСУ В «Таврія».
Представником позивача подано адвокатський запит до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з вимогами нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшеної до 100 000 гривень додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 за період безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в періоди з 04.05.2022 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022; відповідно до пункту 3 Телеграми Міністерства оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 надати документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця ОСОБА_1 , у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів в періоди з 04.05.2022 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022, а саме: копії документів (або витягів з них); бойових наказів (бойових розпоряджень), наказів про відрядження, тощо; журналів бойових дій (вахтових журналів) або журналів ведення оперативної обстановки або бойових донесень (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об?єкта, на який було здійснено збройний напад); рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Представник позивача отримав відповідь військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №25/52/12-А-47-Аз від 15.12.2025 (38461), в якій відповідач відмовив у задоволені вимог, оскільки сам факт проходження військової служби під час дії воєнного стану, навіть у районах ведення бойових дій, без виконання конкретних бойових завдань, визначених Інструкцією № 89, не створює підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень. Зважаючи на те, що у запитувані періоди (з 04.05.2022 по 30.09.2022) військовослужбовець ОСОБА_1 не виконував жодних з вищезазначених завдань, підстави для включення даного військовослужбовця до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гри відсутні. Щодо надання документів відповідно до пункту 3 телеграми Міністерства оборони України від 25.03.2022 № 248/1298, повідомлено, що Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи МВС України, та у своїй діяльності керується нормативно-правовими актами вказаного Міністерства та власного командування. Телеграми Міністерства оборони України не є розпорядчими документами для Національної гвардії України, тому надання копій документів, передбачених переліком вказаної телеграми, не вбачається можливим.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Так, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про Національну гвардію України" Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
Також частиною 2 статті 1 Закону України "Про Національну гвардію України" визначено, що Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.
Статтею 21 Закону України "Про Національну гвардію України" передбачено, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби (виконання обов`язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктами 2 - 4 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє на даний час.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі Постанова № 168), в редакції чинній до 21.01.2023, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Порядок виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, відповідно до постанови №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" визначався Інструкцією з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затвердженою наказом командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 №89 (далі - Інструкція №89).
Верховний Суд у постанові від 22.11.2023 у справі № 520/690/23 зазначив, що Наказ командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 №89 (як і затверджені ним нормативні акти) не були опубліковані, проте, як зазначено у наказі, мали бути оголошені особовому складу Національної гвардії України в частині, що його стосується.
Наказ № 89 виданий до того, як була ухвалена Постанова №793, а редакція п. 1 (абзац другий) Постанови № 168 (на дату видання Наказу № 89) передбачала, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Верховний Суд у зазначеній постанові дійшов висновку, що Командувач Національної гвардії України відповідальний за очолюване ним військове формування і Наказ № 89, який він видав в умовах дії воєнного стану на виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 і № 69 та Постанови № 168, має правову основу, з огляду на що Наказ № 89 залишається чинний і щонайменше протягом спірного періоду (з 04.04.2022 по 25.08.2022) регулював ті питання, які необхідні для належного виконання п. 1 Постанови № 168,
Таким чином, із урахуванням висновків Верховного Суду, з 29.03.2022 для визначення/підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів підлягають застосуванню положення Інструкції № 89 та Порядку № 89.
Відповідач, обгрунтовуючи заперечення проти задоволення позовних вимог посилається саме на положення Інструкції № 89 та Порядку № 89.
Так, відповідно до пункту 2 Інструкції №89 на період дії воєнного стану військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень (у розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або заходах, розмір цієї винагороди збільшується до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях або заходах.
Згідно з пунктом 3 Інструкції №89 виплата додаткової винагороди здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження військової служби на підставі наказів командирів (начальників) (далі - командири) органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я та установ (далі - військові частини), а командирам військових частин - на підставі наказів командирів вищого рівня.
Відповідно до пункту 4 Інструкції №89 підставою включення військовослужбовців до наказу про виплату додаткової винагороди є рапорт командира (начальника) підрозділу, що має містити інформацію про військове звання, прізвище ім`я та по-батькові, кількість днів та дати участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця та підстави залучення цих військовослужбовців до бойових дій або заходів із зазначенням реквізитів конкретних документів, що підтверджують участь військовослужбовців у бойових діях або заходах.
Безпосередня участь військовослужбовців у бойових діях або забезпечення здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій підтверджується відповідно до Порядку підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпечення здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій, затвердженого наказом командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 №89 (далі по тексту - Порядок №89).
Відповідно до п.1 Порядку №89 під терміном «безпосередня участь військовослужбовців Національної гвардії України у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів» (далі бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії в районах ведення воєнних (бойових) дій, що визначаються Головнокомандувачем Збройних Сил України; бойових (спеціальних) завдань, згідно з бойовими розпорядженнями, із всебічного забезпечення військових частин (підрозділів) в районі ведення воєнних (бойових) дій; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях України; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів в разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т. ч. поза межами районів ведення бойових дій); бойових завдань із знешкодження (знищення) незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), диверсійно-розвідувальних сил та інших збройних формувань агресора (у т.ч. поза межами районів ведення бойових Дій); виконання завдань підрозділами артилерії з вогневого ураження противника; виконання завдань підрозділами протиповітряної оборони з ураження повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій; ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т. ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання групами розмінування завдань з розмінування або робіт з улаштування, нарощування, утримання інженерних загороджень на визначених об`єктах, рубежах, районах та позиціях.
Згідно з п.2 Порядку №89 для документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців Національної гвардії України у бойових діях або заходах використовуються такі документи: журнал бойових дій (журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або книга служби нарядів та подій, що відбувалися або постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), на який було здійснено збройний напад або довідка командира військової частини про підтвердження безпосередньої участі відряджених (прикомандированих) військовослужбовців у бойових діях або заходах. Рапорт (донесення) командира підрозділу про участь у бойових діях або заходах під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій (виконання бойових або спеціальних завдань). До рапорту долучаються списки особового складу (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих (прикомандированих) підрозділів, військовослужбовців), які брали участь у бойових діях або заходах, із зазначенням військового звання, прізвища, ім`я та по батькові, періодів участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця.
Згідно з п.3 Порядку №89 облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій, здійснюється штабами військових частин.
Крім того, відповідно до розпорядження командувача Національної гвардії України від 04.04.2022 №27/11/3-2490 військовослужбовцям, які в районах проведення бойових дій здійснюють охорону і оборону об`єктів критичної інфраструктури, важливих державних об`єктів (у тому числі, військових містечок, пунктів дислокації військових частин, підрозділів, інших військових об`єктів, дипломатичних представництв, кунсульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, виконують бойові (спеціальні) завдання на блок-постах (контрольно-пропускних пунктах) збільшення додаткової винагороди визначається лише за дні виконання бойових завдань з відбиття збройних нападів (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення.
Відповідно до розпорядження командувача Національної гвардії України від 20.05.2022 №27/11/3-6154, військовослужбовці мають право на збільшення додаткової винагороди до 100000 грн із розрахунку на місяць, за дні, коли об`єкти, що охороняються піддавались ракетним (авіаційним) та (або) артилерійським ударам противника.
Тобто, підставою для виплати підвищеної додаткової грошової винагороди є документально підтверджений факт здійснення безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за фактичний час виконання ними цих службових обов`язків або коли об`єкти, що охороняються піддавались ракетним (авіаційним) та (або) артилерійським ударам противника.
Так, ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, що в розумінні приписів Постанови №168 означає «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин відповідними документами.
Проте сам факт вибуття позивача в службове відрядження для відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, факт виконання позивачем завдань на підставі бойових розпоряджень не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000грн., яка передбачена Постановою №168, оскільки «вибуття у відрядження», «виконання бойових розпоряджень» та «участь у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії» не є тотожними поняттями.
Також суд зазначає, що виконання інших завдань не може вважатися «безпосередньою участю», оскільки ці дії, попри свій характер бойової готовності, потребують окремого нормативного визначення та не охоплюються чинними підставами для виплати згідно з Постановою КМУ №168.
Практика Верховного Суду засвідчує, що виплата додаткової винагороди (п.1 Постанови КМУ №168) у розмірі до 100000грн. обумовлена участю у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, та підтвердженням цих обставин відповідними документами (бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини (відряджені)).
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 22.04.2025 у справі №520/17681/23.
При цьому, позивачем не надано та не повідомлено суд про існування рапортів про підтвердження його безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а також інших доказів (бойових наказів (розпоряджень), журналів бойових дій) на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує власні позовні вимоги, в межах спірних періодів.
Доводи позивача зводяться до посилань натнаявність довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення за інтересів держави у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 23.04.2025 №457.
Втім, суд звертає увагу, що ключовим для встановлення обґрунтованості позовних вимог у даній справі є визначення конкретних завдань, які виконував позивач, перебуваючи на військовій службі.
Прийняття участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії - це безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях при виконані бойового розпорядження командира військової частини. Крім того, у довідці зазначено, що вона є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій та не входить до переліку тих документів, на підставі яких здійснюється виплата додаткової винагороди 100 000 грн, передбаченої постановою №168, та видана виключно для цілей надання відповідного статусу.
Відповідач не заперечує факту перебування позивача у спірний період у районі ведення бойових дій, проте наголошує, що позивач безпосередню участі у бойових діях приймав не увесь час.
Відповідачем підтверджується, що позивач у спірний період перебував у зоні бойових дій, проте додаткова грошова винагорода в розмірі 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі у бойових діях або в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за спірний період служби позивачу не нараховувалась та не виплачувалась у зв`язку з відсутністю підстав для такого нарахування.
Суд погоджується з доводами відповідача і зазначає, що сам по собі факт перебування позивача в районі проведення бойових дій та виконання своїх службових обов`язків у складі без відповідних доказів безпосередньої участі у бойових діях або залучення його до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій, не створює для відповідача обов`язку нарахування збільшеної до 100000 грн. винагороди та не виникає обов`язку виплатити позивачу 100000 грн.
Отже, будь-яких доказів та документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дії в інші періоди, окрім зазначених вище, не надано, з огляду на що суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.
Таким чином судом не встановлено будь-яких ознак протиправності в діях відповідача у цій частині, тому відсутні підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та здійснити доплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн.
Оскільки, позовна вимога щодо втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди за період з 02.05.2022 року по 25.08.2022 року, з 01.09.2022 року по 31.10.2022 року є похідною позовною вимогою, вона не підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні позовних вимог питання про розподіл понесених позивачем судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов?язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська