ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
31 серпня 2026 року м. Ужгород № 260/2288/26
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), в якому просить:
1) визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення починаючи з 27 жовтня 2021 року до 26 грудня 2022 року в сумі 3821,93 грн. щомісячно, із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
2) зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період починаючи з 27 жовтня 2021 року до 26 грудня 2022 року в сумі 3821,93 грн щомісячно, із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
3) визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2018 рік у кількості 14 календарних днів, за 2019 рік у кількості 14 календарних днів, за 2020 рік у кількості 14 календарних днів, за 2021 рік у кількості 14 календарних днів, із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням (обчислених з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт) та додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, премії) у перерахованому розмірі;
4) зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2018 рік у кількості 14 календарних днів, за 2019 рік у кількості 14 календарних днів, за 2020 рік у кількості 14 календарних днів, за 2021 рік у кількості 14 календарних днів, із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням (обчислених з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт) та додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, премії) у перерахованому розмірі, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Заявлені позовні вимоги аргументує тим, що при розрахунку індексації його грошового забезпечення за спірний період відповідачем не враховано норми п. 5 абз. 3, 4, 5, 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Окрім того, позивач вважає, що компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за спірний період з 2018 по 2021 роки відповідачем нараховано та виплачено у меншому, ніж належить, розмірі.
28 квітня 2026 року відповідач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив. Зазначає, що пунктом 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється у розмірі 103 відсотка. Окрім того, стверджує, що відповідно до 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Однак, при цьому, звертає увагу, що позивачем не надано доказів, що у період з 01.03.2018 року по 27.10.2021 року йому нараховано індексацію грошового забезпечення у розмірі 3821,93 грн. Також вважає, що відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2018 по 2021 роки, обґрунтовуючи це тим, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для перерахунку грошового забезпечення, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, виходячи з розміру складових, розрахованих відповідно до положень Постанови №704.
04 травня 2026 року представник позивача подала через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідь на відзив НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), відповідно до змісту якої доводи відповідача вважає необґрунтованими та такими, що суперечать чинним законодавчим нормам та практиці Верховного Суду.
Ухвалою від 31 серпня 2026 року Закарпатський окружний адміністративний суд закрив провадження в частині позовних вимог про:
1) визнання протиправними дій НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення починаючи з 27 жовтня 2021 року до 26 грудня 2022 року в сумі 3821,93 грн. щомісячно, із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
2) зобов`язання НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період починаючи з 27 жовтня 2021 року до 26 грудня 2022 року в сумі 3821,93 грн щомісячно, із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що підполковник ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) проходив службу в органах Державної прикордонної служби України, в тому числі у період з 27 жовтня 2021 року по 26 грудня 2022 року в НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (далі - НОМЕР_1 прикордонний загін).
Вважаючи протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 27 жовтня 2021 року по 26 грудня 2022 року та його складових, ОСОБА_1 оскаржив такі до Закарпатського окружного адміністративного суду.
Так, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 № 260/7009/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема, визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 27 жовтня 2021 року по 26 грудня 2022 року та при звільненні при обрахуванні грошової компенсації за невикористані 37 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік; за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2018 рік у кількості 14 календарних днів, за 2019 рік у кількості 14 календарних днів, за 2020 рік у кількості 14 календарних днів, за 2021 рік у кількості 14 календарних днів, за 2022 рік у кількості 14 календарних днів з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 року. Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 27 жовтня 2021 року по 26 грудня 2022 року та при звільненні при обрахуванні грошової компенсації за невикористані 37 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік; за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2018 рік у кількості 14 календарних днів, за 2019 рік у кількості 14 календарних днів, за 2020 рік у кількості 14 календарних днів, за 2021 рік у кількості 14 календарних днів, за 2022 рік у кількості 14 календарних днів з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 р., провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
На виконання вищевказаного рішення суду НОМЕР_1 прикордонний загін здійснив нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 27 жовтня 2021 року по 26 грудня 2022 року, зокрема й компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки з урахуванням прожиткового мінімуму установленого законом станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, двома платежами разом на суму 138 870,07 грн, що підтверджується відомостями платіжних інструкцій від 12 листопада 2025 року № 4876 та від 10 грудня 2025 року № 5455.
Не погоджуючись із нарахованими та виплаченими сумами компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2018 - 2022 роки, а саме без застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення згідно з положеннями ч. 2 зазначеної статті входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами ч. 4 ст. 9 Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція).
Так, відповідно до п. 1 підрозділу 1 розділу ІІ Інструкції, розмір окладу за військовим званням військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) визначається шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт, установлений у додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами) (далі - Постанова № 704).
Згідно з п. 1 підрозділу 2 розділу ІІ Інструкції, розміри посадових окладів осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт, установлений у додатку 1 до Постанови № 704.
Постановою №704 затверджено, серед іншого, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
При цьому п. 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Вказане кореспондується також з примітками до додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови №704, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Ст. 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III визначено, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
П. 8 Прикінцевих положень Закон України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
Поряд з цим, згідно ст. 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IX, «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX, «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-IX установлено новий розмір прожиткового мінімуму.
Отже, зміна прожиткового мінімуму є підставою для перерахунку грошового забезпечення військовослужбовців.
Суд встановив, що на виконання вищезазначених законодавчих норм та рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 № 260/7009/24 НОМЕР_1 прикордонний загін нарахував та виплатив ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2018 по 2022 рік, розраховану з прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 роки, що відповідає як заявленим позовним вимогам ОСОБА_1 , так і резолютивній частині рішення суду від 08.01.2025 у справі № 260/7009/24.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності (ч. 3 ст. 9 КАС України).
Приймаючи рішення у справі № 260/7009/24, суд виходив із заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, дослідив норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців та визначення розміру його складових, який НОМЕР_1 прикордонний загін повинен врахувати для забезпечення належної оплати праці.
Вказане судове рішення набрало законної сили 03 листопада 2025 року, що підтверджується відомостями комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суд».
Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, ст. 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Європейського суду з прав людини у своїх рішення також неодноразово наголошував, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду.
Вказані конституційні положення знайшли своє продовження у КАС України, інших процесуальних кодексах, а також у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» 1402-VIII 02.06.2016. Так, ст. 2, ч. 2 ст. 14 КАС України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. При цьому, у ст. 370 КАС України додатково закріплено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, одним з основних елементів верховенства права є також принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 «Справа «Совтрансавто-Холдинг»» проти України»).
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц звернула увагу на те, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine).
В основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.
Принцип res judicata визнано на міжнародному рівні та зафіксовано, в тому числі, у п. 1 ст. 44 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Принцип правової визначеності, серед іншого, передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» від 28.10.1999). Базове тлумачення принципу res judicata вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі «Рябих проти Росії», від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 18.11.2004 у справі «Праведная проти Росії», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Понамарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що підставою звернення ОСОБА_1 з цим позовом до суду є, серед іншого, ненарахування та невиплата НОМЕР_1 прикордонним загоном грошової компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки, із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт, та додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, премії) у перерахованому розмірі. Поряд з цим, суд враховує, що питання нарахування такої компенсації за 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки вже розглядалося в судовому порядку. Так, як вже було зазначено вище, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 № 260/7009/24 суд зобов`язав НОМЕР_1 прикордонний загін нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт. Таке судове рішення було виконано НОМЕР_1 прикордонним загоном у повній відповідності до його резолютивної частини.
Отже, позивач, звернувшись з цим позовом до суду, фактично має на меті переглянути рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 у справі № 260/7009/24, яке набрало законної сили, оскільки просить повторно вирішити питання щодо нарахування та виплати одних і тих самих складових грошового забезпечення тільки із застосуванням різних показників прожиткового мінімуму. Однак такі дії є неприпустимими та суперечать принципу res judicata.
Суд звертає увагу позивача на ту обставину, що нормами КАС України встановлений інший порядок оскарження судового рішення, якщо сторона не згодна з його змістом. Окрім того, КАС України передбачаються можливість перегляду рішення за нововиявленими обставинами у разі, якщо після його ухвалення було з`ясовано істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Проте ні процесуальне законодавства, ані принцип верховенства права не допускають можливості повторного перегляду правовідносин, що вже були вирішені в судовому порядку.
З огляду на вищенаведене суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.
У зв`язку з відмовою у задоволенні позову суд не вирішує питання розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Р.О. Ващилін