КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення позову без розгляду
31 серпня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/5267/26
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Бюро економічної безпеки України (вул. Шолуденка, 31, м. Київ, 04116, ЄДРПОУ 44168316), Територіального управління БЕБ у Волинській області (вул. Соборності, 6а, м. Ківерці, Волинська обл., 45201, ЄДРПОУ 44670984) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить:
визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2 684,00 грн, у 2024 році у розмірі 3 028,00 грн, у 2025 році у розмірі 3 028,00 грн;
визнати протиправними дії Територіального управління БЕБ у Волинській області щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2 684,00 грн;
визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані ним дні щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за 2023 та 2024 рік;
зобов`язати Бюро економічної безпеки України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 за період проходження ним служби в Бюро економічної безпеки України грошове забезпечення: у 2023 році - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у розмірі 2684 грн; у 2024 році - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у розмірі 3028 грн; у 2025 році - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у розмірі 3028 грн, з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов`язати Територіальне управління БЕБ у Волинській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 за період проходження ним служби в Територіальному управлінні у Волинській області грошове забезпечення у 2023 році - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у розмірі 2684 грн, з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов`язати Бюро економічної безпеки України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані ним дні щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за 2023 та 2024 рік, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби в БЕБ.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року відкрито провадження у справі.
18 серпня 2026 року представником Територіального управління БЕБ у Волинській області подано клопотання про залишення позову в частині заявлених до нього вимог без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
20 серпня 2026 року представником Бюро економічної безпеки України також подано клопотання про залишення позову без розгляду з аналогічних підстав.
Ухвалою суду від 24 серпня 2026 року позовну заяву після відкриття провадження залишено без руху та надано позивачу п`ять календарних днів із дня отримання копії ухвали для усунення недоліків шляхом подання:
заяви про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами до Бюро економічної безпеки України із зазначенням причин його пропуску та доказів поважності таких причин;
письмових пояснень та доказів щодо дати отримання від Територіального управління БЕБ у Волинській області письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при припиненні службових відносин, а в разі його отримання - заяви про поновлення строку звернення до суду з відповідними вимогами та доказів поважності причин його пропуску.
26 серпня 2026 року ОСОБА_1 подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
У поданій заяві позивач зазначає, що з метою підготовки позовної заяви 04.05.2026 звернувся до Бюро економічної безпеки України із запитом щодо надання інформації та копій документів, після отримання відповіді БЕБ від 08.05.2026 дізнався про порушення своїх прав та 27.07.2026 звернувся до суду.
На думку позивача, шестимісячний строк, передбачений статтею 122 КАС України, ним не пропущено.
Крім того, позивач посилається на Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025, яким визнано неконституційною частину першу статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку звернення працівника до суду з вимогами про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Позивач вважає, що з урахуванням вказаного рішення Конституційного Суду України та триваючого характеру обов`язку щодо виплати винагороди за працю строк звернення до суду ним не пропущено, а у разі висновку суду про протилежне - просить його поновити.
Розглянувши подану заяву та матеріали справи, суд не знаходить підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до частин першої та третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи іншими законами можуть установлюватися спеціальні строки звернення до адміністративного суду.
Частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що у справах про виплату всіх сум, які належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк із дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Як встановлено судом в ухвалі від 24 серпня 2026 року, наказом Бюро економічної безпеки України від 15 жовтня 2025 року №198-к/ДСК-ДП ОСОБА_1 звільнено зі служби в Бюро економічної безпеки України.
15 жовтня 2025 року позивачу під особистий підпис вручено повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні №54, яке містило інформацію про складові проведеного з ним остаточного розрахунку.
Отже, саме з 15 жовтня 2025 року позивач мав документально підтверджену інформацію про склад та розмір сум, нарахованих і виплачених йому у зв`язку зі звільненням.
З цієї дати розпочався перебіг тримісячного строку, встановленого частиною другою статті 233 КЗпП України.
Посилання позивача на отримання у травні 2026 року відповіді Бюро економічної безпеки України на його запит не змінює моменту початку перебігу строку звернення до суду.
Звернення особи після закінчення передбаченого законом строку до колишнього роботодавця за додатковими відомостями та подальше отримання відповіді не створює нового порушення права і не започатковує нового строку звернення до суду.
Наведені дії свідчать лише про момент, коли позивач почав активно з`ясовувати правові та фактичні підстави здійснених при звільненні нарахувань.
У постановах Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі №200/8730/24 та від 25 червня 2026 року у справі №520/25416/25 зазначено, що після звільнення тримісячний строк поширюється й на вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення за період проходження служби, а отримання пізніше додаткових довідок чи відповідей на запити не змінює моменту початку перебігу такого строку.
Не змінює наведеного висновку і посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року №1-р/2025.
Цим рішенням неконституційною визнано частину першу статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат у період існування трудових відносин.
Натомість частина друга статті 233 КЗпП України, яка встановлює тримісячний строк у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, неконституційною не визнавалася та залишається чинною.
Позивач на момент звернення до суду вже був звільнений зі служби, а заявлені ним вимоги стосуються сум грошового забезпечення, які, на його думку, належали йому за період проходження служби, та сум, належних у зв`язку зі звільненням.
Отже, до спірних правовідносин застосуванню підлягає саме частина друга статті 233 КЗпП України.
Твердження про триваючий характер порушення також не спростовує факту пропуску строку.
Після припинення службових правовідносин та проведення остаточного розрахунку правовідносини щодо визначення розміру належних позивачу виплат набули завершеного характеру. Закон прямо пов`язує початок перебігу строку для їх судового оскарження з отриманням письмового повідомлення про нараховані та виплачені при звільненні суми.
Будь-яких об`єктивних обставин, які після отримання 15 жовтня 2025 року такого повідомлення перешкоджали позивачу звернутися до суду протягом наступних трьох місяців, у заяві не наведено.
Отже, тримісячний строк звернення до суду з позовними вимогами до Бюро економічної безпеки України закінчився 15 січня 2026 року, тоді як з цим позовом позивач звернувся лише 30 липня 2026 року.
Таким чином, наведені позивачем підстави пропуску строку не можуть бути визнані поважними.
Щодо позовних вимог до Територіального управління БЕБ у Волинській області суд зазначає наступне.
Ухвалою від 24 серпня 2026 року позивачу було прямо запропоновано надати письмові пояснення та докази щодо дати отримання від Територіального управління БЕБ у Волинській області письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при припиненні службових відносин, а в разі його отримання - заяву про поновлення строку та докази поважності причин його пропуску.
Однак у поданій 26 серпня 2026 року заяві позивач не зазначив, чи отримував він відповідне письмове повідомлення від Територіального управління БЕБ у Волинській області, не вказав дату його отримання та не надав будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин.
Тобто вимоги ухвали суду від 24 серпня 2026 року в цій частині позивачем не виконані.
Саме загальне прохання поновити строк звернення до суду з позовними вимогами до обох відповідачів не усуває встановленого судом недоліку, оскільки позивач не навів фактичних обставин, які дозволяли б установити початок перебігу строку щодо вимог до Територіального управління БЕБ у Волинській області, та не зазначив жодної причини його можливого пропуску.
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з частиною п`ятнадцятою статті 171 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом після відкриття провадження у справі, позовна заява залишається без розгляду.
Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, щодо позовних вимог до Бюро економічної безпеки України наведені позивачем підстави для поновлення строку є неповажними, а щодо вимог до Територіального управління БЕБ у Волинській області позивач не виконав вимоги ухвали суду щодо надання необхідних пояснень і доказів.
За таких обставин у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду необхідно відмовити, а позовну заяву - залишити без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, 171, 240, 241-243, 248, 256 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України, Територіального управління БЕБ у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини четвертої статті 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 295-297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА