ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 серпня 2026 року справа № 380/13802/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з надзвичайних ситуацій ( 01601, м. Київ, вул. О. Гончара, 55а, ЄДРПОУ 38516849) про стягнення середнього грошового забезпечення,-
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій , у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні;
- стягнути з Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.01.2025 по 29.07.2025 (включно) у розмірі 301 560,48 грн (триста одна тисяча п`ятсот шістдесят гривень 48 копійок) без урахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач не провів своєчасно розрахунок у зв`язку із звільненням, а саме, своєчасно не виплатив грошове забезпечення. Вказує, що оскільки відповідачем на день звільнення зі служби не проведено повного розрахунку при звільненні зі служби, позивач набув право на виплату середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою судді від 7 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді від 15 липня 2026 року продовжено строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді від 27 липня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Державна служба України з надзвичайних ситуацій ( далі - відповідач ) подала до суду відзив на позовну заяву, в якому з наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та вимогами не погоджується повністю. Зазначає про те, що на спірні правовідносини поширюються положення Кодексу цивільного захисту України, Інструкції МВС № 623 та інших спеціальних нормативно-правових актів. Зазначає, що 29.01.2025, у день звільнення позивача, з ним було проведено повний остаточний розрахунок та виплачено всі обов`язкові виплати, передбачені законодавством, на загальну суму 1 145 237,62 грн, а саме: грошове забезпечення - 71 983,09 грн, компенсацію за 180 невикористаних днів відпустки - 304 893 грн, одноразову грошову допомогу при звільненні за 30 років служби - 762 232,50 грн та додаткову винагороду - 6 129,03 грн. Позивач підписав грошовий атестат та підтвердив правильність проведених розрахунків. При цьому допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік у ньому були зазначені як такі, що не отримувалися. ДСНС заперечує проти стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку, оскільки допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є разовими щорічними виплатами, які не належать до обов`язкових виплат при звільненні. Їх виплата залежить від подання рапорту, наявності відповідних бюджетних асигнувань та видання наказу керівника. Позивач звернувся до суду з вимогою про виплату зазначених допомог лише 18.07.2025. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі № 380/14866/25 ДСНС було зобов`язано здійснити їх нарахування та виплату. Рішення набрало законної сили 14.05.2026, після чого ДСНС 21.06.2026 добровільно та без зволікань виплатила 101 631 грн. Отже, на момент звільнення 29.01.2025 обов`язок ДСНС щодо виплати цих допомог не був визначений, а відповідна заборгованість виникла лише внаслідок судового рішення, яке набрало законної сили 14.05.2026. Тому період до цієї дати не може вважатися періодом затримки остаточного розрахунку при звільненні, а в діях ДСНС відсутні протиправна бездіяльність та вина, необхідні для застосування статей 116, 117 КЗпП України. Наголошує, що сам факт отриманняп спірних виплат у 2026 році не свідчить про затримку розрахунку при звільненні, оскільки ці кошти виплачені в порядку виконання окремого судового рішення, а не як складова остаточного розрахунку при звільненні. Крім того, відповідач вважає необґрунтованою вимогу про стягнення 301 560,48 грн середнього грошового забезпечення. Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, зокрема у справах № 489/6074/23 та № 761/9584/15-ц, відповідач зазначає, що шестимісячний строк, передбачений статтею 117 КЗпП України, є лише максимальною межею відповідальності, а розмір компенсації має визначатися з урахуванням принципу пропорційності, справедливості та розумності. При цьому спірні виплати становили лише 101 631 грн, тоді як позивач просить стягнути 301 560,48 грн, тобто майже утричі більше. Позивач також не довів наявності реальних майнових втрат, спричинених несвоєчасним отриманням цих коштів. За таких обставин заявлена сума, на думку відповідача, виходить за межі компенсаційної функції статті 117 КЗпП України та є неспівмірною. Просить відмовити у задоволенні позову.
Позивач подав до суду відповідь на відзив у якому заперечує аргументи відповідача, просить задовольнити позов.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 проходив службу в органах цивільного захисту на посаді начальника 2 Спеціального центру швидкого реагування ДСНС України.
Наказом ДСНС (по особовому складу цивільного захисту) від 20.01.2025 № 41 полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту на підставі підпункту 4 пункту 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу (у зв`язку із скороченням штату).
Наказом 2 Спеціального центру швидкого реагування ДСНС України від 29.01.2025 № 15 позивача знято з усіх видів забезпечення та виключено з кадрів ДСНС і списків особового складу Центру з 29 січня 2025 року. Ці обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями наказів та трудової книжки.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі № 380/14866/25 позов задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік; зобов`язано Державну службу України з надзвичайних ситуацій (вул. О. Гончара, 55а, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 38516849) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік; визнано протиправною бездіяльність Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік; зобов`язано Державну службу України з надзвичайних ситуацій (вул. О. Гончара, 55а, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 38516849) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі № 380/14866/25 апеляційну скаргу Державної служби України з надзвичайних ситуацій залишено без задоволення; Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі № 380/14866/25 - без змін.
На виконання рішення від 15 жовтня 2025 року у справі № 380/14866/25 відповідач виплатив грошову допомога для оздоровлення та матеріальну допомога для вирішення соціально-побутових питань на суму 101 631,00 грн що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 21.06.2026.
Позивач вважає, що оскільки у день звільнення з військової служби відповідачем не виплачено йому всіх належних сум, то відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України він має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку, у зв`язку із чим звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 101 Кодексу цивільного захисту України).
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593 затверджено "Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України.
Згодом, відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з метою визначення умов та розмірів виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 №623, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.08.2018 за №936/32388, було затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.
Наведені вище підзаконні нормативно-правові акти регулюють лише питання оплати праці (виплати грошового забезпечення) та питання з приводу вирішення спорів щодо цього забезпечення, зокрема спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У зв`язку з цим суд зазначає, що нерозповсюдження на осіб особового складу служби цивільного захисту Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП) стосується лише приписів, якими врегульовано питання оплати праці (виплати грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення, зокрема спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (зокрема за затримку виплати грошового забезпечення та інших коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду) не врегульовані положеннями спеціального законодавства.
З огляду на обставини неврегульованості спеціальним законодавством питань відповідальності за затримку розрахунку при звільненні з служби цивільного захисту, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП.
Так, відповідно до частини першої статті 47 КЗпП, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП встановлено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП у чинній редакції, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Суд зазначає, що передбачений статтею 117 КЗпП обов`язок відшкодування за затримку розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця. Невиконання роботодавцем у добровільному порядку обов`язку виплати належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, зумовлює виникнення нового спору про стягнення з такого роботодавця відповідної суми відшкодування у судовому порядку.
Питання щодо застосування приписів статті 117 КЗпП у редакції Закону №2352-IX було предметом дослідження у постанові Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 06.12.2024 у справі №440/6856/22.
У вказаній постанові Верховний Суд зауважив, що з моменту набрання чинності Законом №2352-IX (19.07.2022) положення ст. 117 КЗпП у попередній редакції Закону №3248-IV втратили чинність, у зв`язку з чим було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію ст. 117 КЗпП України, з огляду на що після 19.07.2022 підлягає застосуванню ст. 117 КЗпП у редакції Закону №2352-IX.
Застосовуючи норми права, що регулюють спірні правовідносини, до обставин цієї справи, суд з урахуванням висновків Верховного Суду зазначає таке.
Як видно з матеріалів справи остаточний розрахунок з позивачем всіх належних сум при звільненні (грошового забезпечення) здійснений відповідачем 21.06.2026 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі № 380/14866/25.
Періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов`язок щодо виплати належних позивачеві сум, є проміжок часу з 30.01.2025 (з дня наступного за датою звільнення) по 21.06.2026 (але не більш як шість місяців відповідно до ст.117 КЗпП України у редакції Закону №2352-ІХ).
Період з 19.07.2022 регулюється вже чинною редакцією ст.117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати середнього заробітку працівникові шістьма місяцями,
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 відступила від висновків Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22 та зазначила, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.
Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.
Застосовуючи наведений підхід Великої Палати Верховного Суду, суд зазначає, що у цій справі як до 18.07.2022 включно (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) так і до періоду з 19.07.2022 (але не більш як за шість місяців) при визначенні належної позивачу суми стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин.
Згідно з ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №100).
Згідно з абз.1 п.2 розділу ІІ Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Абзацом 3 п.2 розділу ІІ Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до п.8 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
Згідно з п.7 розділу І цього Порядку, середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.
Суд встановив, що позивача було знято з усіх видів забезпечення з 29.01.2025, а відповідач провів остаточний розрахунок з позивачем 21.06.2026 виплативши на виконання рішення суду у сумі 101 631,00 грн .
З огляду на те, що останнім днем виключення позивача зі всіх видів грошового забезпечення є 29.01.2025, тому двома попередніми місяцями перед звільненням є листопад 2024 року та грудень 2024 року.
Суд встановив, що відповідно до Довідки №418 від 31.07.2026 про розмір середньомісячного заробітку ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за 2 місяці складає 51 373,89 грн.
Кількість календарних днів за листопад 2024 року та грудень 2024 року становить 61 календарних днів.
Отже, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 842,19 грн ( 51 373,89 грн (розмір грошового забезпечення за листопад 2024 року та грудень 2024 року / 61 (кількість календарних днів).
Період за час затримки розрахунку при звільненні з 30.01.2025 (з дня наступного за датою звільнення) по 21.06.2026 (але не більш як шість місяців відповідно до ст.117 КЗпП України у редакції Закону №2352-ІХ) становить 182 календарних дні.
Сума середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, на яку має право позивач за вказаний період, становить 153 279,47 грн (842,19 грн х 182 календарних дні).
Водночас, надаючи правову оцінку розміру середнього грошового забезпечення, яке належить виплатити позивачу за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.01.2025 (з дня наступного за датою звільнення) по 21.06.2026 (але не більш як шість місяців відповідно до ст.117 КЗпП України у редакції Закону №2352-ІХ), суд звертає увагу на таке.
У порівнянні із розміром присудженої позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні (101 631,00 грн) визначену судом у цій справі суму середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з період з 30.01.2025 (з дня наступного за датою звільнення) по 21.06.2026 (але не більш як шість місяців відповідно до ст.117 КЗпП України у редакції Закону №2352-ІХ) (153 279,47 грн) не можна вважати співмірною.
Отож, суд дійшов переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив відповідач, і сумою середнього грошового забезпечення за час затримки цієї виплати, а тому вважає за необхідне застосувати принцип співмірності та зменшити таку виплату.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений ст.117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (п.71 постанови від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц).
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, з урахуванням середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні необхідно враховувати таке (п.91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц):
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №805/3167/18-а та від 30.10.2019 у справі №806/2473/18.
Період за час затримки розрахунку при звільненні з 30.01.2025 (з дня наступного за датою звільнення) по 21.06.2026 (але не більш як шість місяців відповідно до ст.117 КЗпП України у редакції Закону №2352-ІХ) становить 182 календарних дні. Сума середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, на яку має право позивач за вказаний період, становить 153 279,47 грн (842,19 грн х 182 календарних дні).
З огляду на очевидну неспівмірність суми середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.01.2025 (з дня наступного за датою звільнення) по 21.06.2026 (але не більш як шість місяців відповідно до ст.117 КЗпП України у редакції Закону №2352-ІХ) зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд уважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 101 163,86 грн, зважаючи на такий розрахунок.
Зокрема, істотність частки складових індексації грошового забезпечення із середнім грошовим забезпеченням за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.01.2025 (з дня наступного за датою звільнення) по 21.06.2026 (але не більш як шість місяців відповідно до ст.117 КЗпП України у редакції Закону №2352-ІХ) становить: 101 631,00 грн (сума одноразової грошової допомоги при звільненні) / 153 279,47 грн (середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку) = 0,66.
Таким чином, сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 0,5, становить 101 163,86 грн: 842,19 грн (середньоденне грошове забезпечення) х 0,66 х 182 (кількість днів затримки розрахунку при звільненні за період з 30.01.2025 до 21.06.2026).
Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні за період з 30.01.2025 до 21.06.2026, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.
З урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі, а саме 101 163,86 грн.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з надзвичайних ситуацій ( 01601, м. Київ, вул. О. Гончара, 55а, ЄДРПОУ 38516849) про стягнення середнього грошового забезпечення - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо не проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з надзвичайних ситуацій ( 01601, м. Київ, вул. О. Гончара, 55а, ЄДРПОУ 38516849) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 101 163,86 грн.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з надзвичайних ситуацій ( 01601, м. Київ, вул. О. Гончара, 55а, ЄДРПОУ 38516849) 1331 грн 20 коп сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Брильовський Роман Михайлович