Справа № 159/3922/26
Провадження № 2/0203/3824/2026
УХВАЛА
28 серпня 2026 року суддя Центрального районного суду міста Дніпра Казак С.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
До Центрального районного суду міста Дніпра на підставі ухвали Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22.07.2026 року за підсудністю надійшов вищезазначений позов.
Відповідно до ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
В постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз`яснено, що суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі «Zand v.Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч.1 ст.6 Конвенції, передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий не маючи юрисдикції судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч.1 ст.378 ЦПК України).
Згідно п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Передаючи справу за підсудністю до Центрального районного суду міста Дніпра відповідно до ч.1 ст.27 ЦПК України, Ковельський міськрайонний суд Волинської області керувався даними Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до яких відповідач значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної підсудності Юзівського (колишнього Ворошилівського) районного суду м.Донецька, яка в подальшому визначалась за Селидівським міським судом Донецької області, а на теперішній час за Центральним районним судом міста Дніпра.
Поряд з цим, суд враховує, що адреса: м.Донецьк, пл,Перемоги,34/15, відноситься до Вознесенського (колишнього Петровського) району м.Донецька та підсудності Вознесенського (раніше - Петровського) районного суду м.Донецька.
Розпорядженням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №2710/38-14 від 02.09.2014 року територіальну підсудність справ Петровського районного суду м.Донецька було змінено та визначено за Краснолиманським міським суд Донецької області (після перейменування Лиманський міський суд Донецької області.
В свою чергу підсудність справ останнього розпорядженням Голови Верховного Суду від 14.03.2022 року №7/0/9-22 було змінено на Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська (після зміни найменування Індустріальний районний суд міста Дніпра).
Крім того, суд враховує, що відповідно до «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року №376, м.Донецьк відноситься до тимчасово окупованої території.
Тому, вказана вище адреса не може вважатись офіційною адресою фізичної особи (відповідача), за якою вона може отримувати кореспонденцію.
Частинами 1,2 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.4 зазначеного вище Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Згідно ст.41 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Єдина інформаційна база даних про внутрішньо переміщених осіб створюється з метою обліку таких осіб.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню.
У постанові від 29.07.2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі ст.5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст.1 цього Закону.
Згідно витягу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери вбачається, що згідно діючої довідки №755-409116 від 17.11.2017 року відповідач взятий на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 .
Таким чином, справа не підсудна Центральному районному суду міста Дніпра та відповідно до п.1 ч.1 ст.27, ч.3 ст.31 ЦПК України підлягає передачі на розгляд за підсудністю за зареєстрованим місцем проживання відповідача як внутрішньо переміщеної особи до Ковельського міськрайонного суду Волинської області.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.27,30,31,258-260 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, передати на розгляд за підсудністю до Ковельського міськрайонного суду Волинської області.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя С.Ю.Казак