Справа № 191/2306/26
Провадження № 6/191/146/26
У Х В А Л А
іменем України
26 серпня 2026 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Чорної О.В.,
за участю секретаря Силкіної О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Синельникове заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» про заміну сторони виконавчого провадження,
ВСТАНОВИВ:
28.03.2026 року через систему «Електронний суд» до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» про заміну сторони виконавчого провадження, якою заявник просить замінити стягувача ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» у виконавчому провадженні № 67044740 з примусового виконання виконавчого напису №63614, що видав приватний нотаріус Головкіна Яна Вікторівна про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості за Кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису, на його правонаступника ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА».
Заява мотивована наступним.
04.05.2017 ОСОБА_1 (далі - Боржник) уклала із ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СС ЛОУН» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «СС ЛОУН») кредитний договір № 41733-A (далі - Кредитний договір).
31.03.2021 приватний нотаріус Головкіна Яна Вікторівна видав виконавчий напис № 63614 про стягнення з Боржника на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі - Стягувач, ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») заборгованості за Кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису.
06.10.2021 приватний виконавець Сидорук Леся Вікторівна виніс Постанову про відкриття виконавчого провадження № 67044740 з примусового виконання виконавчого напису № 63614 про стягнення з Боржника на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості за Кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису (далі - Виконавче провадження). Станом на даний час Виконавче провадження не завершене та перебуває на примусовому виконанні.
Заявник зазначає, що він позбавлений можливості отримати копію виконавчого напису, оскільки не має процесуального статусу стягувача, до винесення судом ухвали про заміну первісного стягувача на його правонаступника.
26.04.2018 між ТОВ «СС ЛОУН» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНФОРС» (далі - ТОВ «ФІНФОРС») укладено Договір факторингу № 40071779-1 (далі - Договір факторингу 1) (Додаток 3)
ТОВ «СС ЛОУН» та ТОВ «ФІНФОРС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав грошових вимог № Б\Н від 26.04.2018, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ФІНФОРС» відступлено право грошової вимоги до Боржника за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до Боржника, Заявником надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані Боржника (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб).
28.12.2020 між ТОВ «ФІНФОРС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 28/1220-01 (далі - Договір факторингу 2).
ТОВ «ФІНФОРС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 28.12.2020 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ФІНФОРС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Боржника за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до Боржника, Заявником надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані Боржника(інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб).
16.10.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Заявником укладено Договір факторингу № 161025-01-ОФ (далі - Договір факторингу 3) відповідно до умов якого Заявнику відступлено право грошової вимоги до Боржника за Кредитним договором.
Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № 2 від 16.10.2025 до Заявника підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу 3.
Заявник вважає, що він набув права грошової вимоги до Боржника в сумі 2 594,28 грн, яка складається з: 0,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 794,28 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 1 800,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
В ніч з 01 на 02 квітня 2026 року, в результаті влучання ворожого дрону, пошкоджено будівлю Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у зв`язку з цим, з 02 квітня поточного року, прийом громадян, реєстрація кореспонденції, розгляд справ судом призупинено.
06.07.2026 відновлено роботу суду, судове засідання призначене на 26.08.2026, о 14-00 год.
В судове засідання сторони не з`явилися, заявник надав заяву про розгляд справи без його участі. Інші учасники жодних заяв та клопотань не подавали.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою всіх учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали заяви, встановив наступні фактичні обставини справи.
Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 67044740 від 06.10.2021 за виконавчим написом № 63614, виданим 31.03.2021 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., яким зазначається стягнути з боржника, яким є: ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОНЛАЙН ФІНАНС" заборгованість в розмірі 6497,50 гривень.
При дослідженні наданих заявником суду документів суд встановив, що суду не надано первісного кредитного договору та документи, пов`язані з його виконанням, та виконавчого напису, отже суд позбавлений можливості дослідити ці документи, встановити певні фактичні обставини, зокрема, на яку суму видавався кредит, на яких умовах, чи був сплачений повністю або частково кредит тощо; та надати комплексну правову оцінку таким обставинам.
Суд встановив, що 26.04.2018 року між ТОВ «Фінфорс» (фактор) та ТОВ «СС Лоун» (клієнт) укладений договір факторингу № 40071779-1 відповідно до п. 1.1. якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (Ціна Продажу) за плату (далі - «Винагорода»), а Клієнт зобов`язується відступити Факторові Право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за яким настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (сума наданого кредиту чи позики), проценти, комісію, неустойку (пеня, штраф) та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі прав грошових вимог, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору. Ціна Продажу за Договором становить 7 279 800 (сім мільйонів двісті сімдесят дев`ять тисяч вісімсот) гривень 66 копійок, без ПДВ. Фактор сплачує Клієнту Ціну Продажу, передбачену п.2.3. цього Договору, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта, вказаний в п. 13 цього Договору наступним чином: перший платіж у розмірі 1 800 000 (один мільйон вісімсот тисяч) гривень 00 копійок Фактор сплачує Клієнту протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання Договору Сторонами;. залишок Ціни Продажу у розмірі 5 479 800 (п`ять мільйонів чотириста сімдесят дев`ять тисяч вісімсот) гривень 66 копійок Фактор сплачує Клієнту в строк до 31 грудня 2018 року (п. п. п. 2.3-2.4 договору).
В матеріалах заяви міститься реєстр прав грошових вимог від 26.04.2018 (додаток № 1 до договору факторингу № 40071779-1 від 26.4.2018) згідно якого клієнт відступив фактору права грошових вимог, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №41733-A від 04.05.2017 на загальну суму 5297,50 грн., з яких 2500,00 тіло кредиту, відсотки - 997,50 грн., 1800,00 грн. - штрафні санкції.
При цьому суд дійшов висновку, що заявник на підтвердження реальності та виконання договору факторингу № 40071779-1, першого договору факторингу в ланцюжку таких договорів, не надає доказів здійснення оплати фактором клієнту за цим договором факторингу, оскільки відсутні відповідні фінансові документи на підтвердження такої оплати.
28.12.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (Фактор) і ТОВ «Фінфорс» (клієнт) укладений Договір факторингу № 28/1220-01.
Згідно реєстру прав вимог № 1 від 28.12.2020 до на виконання Договору факторингу № 28/1220-01, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (Фактор) і ТОВ «Фінфорс» (клієнт) від 28 грудня 2020 року підписаний Реєстр прав вимог по те, що Клієнт відступає Фактору права вимоги у тому числі до ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості за кредитним договором №41733-A від 04.05.2017 на загальну суму 5 297,50 грн., з яких тіло кредиту 2 500,00; відсотки - 997,50 грн.
Суд зазначає, що у цьому реєстрі відсутні інші складові заборгованості окрім тіла кредит та відсотків, та їх складання разом (2500 + 997,5) очевидно не становлять 5 297,50 грн., що вже одразу ставлять під сумнів обґрунтованість та вірне нарахування кредитної заборгованості боржника, у разі її наявності.
Суд також зазначає, що п. 2 цього Реєстру прав вимог фінансування, тобто належна до сплати Клієнту за цим Реєстром прав вимог та визначена згідно пункту 3.1. Договору, складає 2 200 243,50 (Два мільйони двісті тисяч двісті сорок три грн. 50 коп.) грн.
Доказів оплати вказаної плати фактором № 2 клієнту (який у подальшому буде виступати новим фактором) суду також не надано.
16.10.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» укладений договір факторингу № 161025-01-ОФ (договір факторингу № 3) згідно умов якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (сума фінансування) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід`ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 3.1. договору факторингу № 3 Фактор сплачує Клієнту 10% (десять відсотків) від Суми фінансування, передбаченої п.3.3. цього Договору, протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати підписання Відповідного Акту прийому-передачі Реєстру Боржників. Залишок Суми фінансування у розмірі 90% (дев`яносто відсотків) передбаченої п.3.3. цього Договору підлягають оплаті в термін до 360 календарних днів, від дати підписання Відповідного Акту прийому-передачі Реєстру Боржників. Кошти оплачуються Фактором виключно шляхом безготівкового перерахування на рахунок Клієнта.
Доказів здійснення оплати за договором факторингу № 3 суду також не надано.
Згідно додатку №1 до Договору факторингу №161025-01-ОФ - реєстру боржників №2 клієнт відступає Фактору Право Вимоги заборгованостей до боржників - Позичальників, у тому числі до ОСОБА_1 , за кредитним договором №41733-A від 04.05.2017 на суму - зазначається наступне: 3794,28 грн (сума виконавчого документу), 2594,28 грн. - сума боргу, 79,28 грн. - прострочені відсотки; пеня - 1800,00грн.
З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши письмові матеріали, суд зробив оцінку наданим доказам та, керуюсь діючими нормами цивільного процесуального права, дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У статті 55 ЦПК України визначено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.
Згідно з частиною першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Аналогічні норми містяться у частині п`ятій статті 15 Закону України від 02 червня 2016року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Згідно з частиною 2 статті 15 цього Закону, стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Виконавчий напис нотаріуса, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», є виконавчим документом.
Згідно з частиною 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
З огляду на зазначені норми матеріального права заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону № 1404-VIII, з урахуванням статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги, правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження (у виконавчому листі) шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі), тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, то якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.
На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України.
Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.
Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2020 року у справі №916/617/17.
Виходячи з викладеного, процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального правонаступництва; отже суду слід встановити, чи є заявник матеріальним правонаступником у виниклих правовідносинах.
Заявник обґрунтовує своє матеріальне правонаступництво низкою договорів цесії, які послідовно укладалися між юридичними особами та наявністю відкритого виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Предметом договору факторингу може бути: право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога); право вимоги, яке виникне в майбутньому (настане строк платежу).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).
Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача.
Тлумачення наведених норм свідчить, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.
Тобто відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі №910/11177/20).
Законодавцем передбачено можливість відступлення первісним кредитором новому кредитору як повного обсягу прав та обов`язків, належних йому на момент відступлення (універсальне правонаступництво), так і можливість відступлення прав лише в певній частині, що обумовлюється сторонами в договорі відступлення права вимоги (сингулярне правонаступництво). Оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що "ніхто не може передати більше прав, ніж має сам".
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100), від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19.
При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Виходячи із загальних правил та положень статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора. Обсяг цих прав та умови їх переходу визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто новий кредитор отримує право вимагати виконання зобов`язання в обсязі, що існував на момент підписання договору цесії (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.
У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд зазначає, що для підтвердження факту відступлення права вимоги заінтересована сторона повинна надати суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази, що підтверджують оплату за договором.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17 та від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/13444/20 від 10.09.2025 наголошує на тому, що під час розгляду заяви про заміну стягувача у виконавчому листі (сторони виконавчого провадження, сторони у справі) суд не може виходити за межі вирішуваного процесуального питання та констатувати (встановлювати) недійсність договору відступлення прав вимоги, який не є нікчемним (недійсним згідно з приписом закону) або не визнаний судом недійсним за наслідками вирішення відповідного спору.
У висновку ВПВС також зазначено, що суд має перевірити дотримання сторонами умов договору відступлення права вимоги, з якими вони пов`язували факт переходу права вимоги до боржника. Наведене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 08.02.2022 у справі № 2-7763/10, про те, що для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідні відповідні первинні документи, які підтверджують факт вибуття особи з матеріальних правовідносин та перехід її прав і обов`язків до іншої особи - правонаступника.
У пункті 132 постанови від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача.
Отже, суд повинен надати оцінку саме наявності у кредитора права вимоги та його чинності (неприпинення) на момент подання заяви про заміну стягувача у виконавчому листі. Зокрема, суд має з`ясувати, чи не настали визначені законом чи договором підстави для припинення зобов`язання (наприклад, його належне виконання), що матиме наслідком відсутність у первісного кредитора права вимоги до боржника.
Суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження належного виконання договору факторингу 1, договору факторингу 2, договору факторингу 3 в частині повної оплати грошових коштів за відступлені права вимоги, при цьому, наведена обставина є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником.
Такі висновки суду повністю узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023року по справі №466/3066/13-ц, в якій зазначено, що суди не звернули уваги на доводи касаційної скарги і такі доводи заявлялися в апеляційній скарзі про те, що в матеріалах справи взагалі відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за кожним договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором. Наведені обставини є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі.
Окрім того суд констатує, що недійсність права вимоги за першим договором факторингу (як неоплаченим) автоматично тягне за собою недійсність права вимоги за всіма подальшими договорами факторингу; отже, вся подальша низка договорів факторингу (договір факторингу 2, договір факторингу 3) є похідними і всі подальші кредитори, у тому числі кінцевий кредитор - ТОВ « ФК Позика» не є матеріальними правонаступниками за кредитним договором № № 41733-A від 04.05.2017, оскільки перший фактор не набув права вимоги, отже не міг його у подальшому відступати новим кредиторам.
Як вже зазначалося, на підтвердження підстав свого матеріального правонаступництва заявник не надав копії кредитного договору, копії виконавчого напису, доказів ідентифікації та верифікації ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору, доказів перерахування їй грошових коштів за кредитним договором, отже суд взагалі позбавлений можливості встановити як факт укладення кредитного договору так і правомірності нарахування заборгованості, а також пересвідчитися щодо змісту виконавчого напису.
При цьому суд зауважує, що відповідно до 4.1. , 4.2. договору факторингу № 3 Клієнт зобов`язується надати Документацію по Боржниках, зазначених у Реєстрі Боржників протягом 360 календарних днів з моменту підписання Акта прийому-передачі Реєстру Боржників, але в будь-якому разі не раніше дня сплати Фактором Суми фінансування. На підтвердження передачі Документації Сторони підписують Акт приймання-передачі матеріалів кредитних справ, в документальному та електронному вигляді, за формою передбаченою Додатком 3 до даного Договору. У випадку, якщо на адресу Фактора надійде запит від будь-яких державних/приватних установ, Національного банку України, адвоката чи безпосередньо Боржника стосовно Заборгованості, право вимоги по якій відступлено даним Договором та які зазначені у Реєстрі Боржників, Клієнт зобов`язується надати Документацію по Боржникам, зазначеним у запити Фактора невідкладно, а саме не пізніше наступного робочого дня з дня отримання такого запиту Фактора; аналогічні умови містяться і в договорі факторингу 2, і в договорі факторингу 3, про що суд зазначав вище. Ці умови договорів кореспондуються із приписами статті 517 ЦК України, відповідно до яких первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Отже, на сторони договору покладається забезпечення здачі-приймання повного пакету документів на підтвердження існування заборгованості, її реальності, ідентифікації та верифікації боржника, перерахування йому кредитних коштів тощо. Саме наступний кредитор повинен бути максимально зацікавлений в отриманні таких доказів і для цього повинен зробити всі дії, зазначені законом та договором.
Тому суд відхиляє пояснення Заявника, що він не має змоги надати виконавчий напис, оскільки наразі не є стороною виконавчого провадження, оскільки як новий кредитор, який отримав право вимоги за договором факторингу, повинен пересвідчити у реальності, дійсності та розмірі такого кредитного боргу боржника і подбати про необхідний повний пакет документів на підтвердження такої заборгованості, зокрема, про первинні документи, на основі яких суд повинен здійснити оцінку саме наявності у заявника права вимоги до боржника.
З матеріалів справи не вбачається, що Заявник скористався своїм правом звернутися допопереднього кредитора з вимогою надати докази дійсності та реальності грошового зобов`язання; відсутні також докази такого звернення попереднього кредитора до первісного кредитора.
Також у заяві відсутні будь-які пояснення заявника щодо неможливості отримати самостійно такі докази і клопотання щодо їх витребування у разі доведеності такої неможливості.
Отже, виходячи зі змісту цього договору, на сторони покладається обов`язок передачі-отримання усіх документів на підтвердження реальності, дійсності, наявності та розміру кредитної заборгованості кожного боржника, відносно боргу якого відступається право вимоги. Самі по собі запевнення (гарантії) Клієнта щодо дійсності та розміру боргу в договорі, як і одні лише Реєстри права вимоги, які є внутрішніми документами сторін, частиною укладеного між сторонами договору, не є і не можуть бути доказами існування, дійсності та розміру кредитної заборгованості боржника.
До того ж, співставляючи наведені у Реєстрах прав вимоги у договорі факторингу 1, договорі факторингу 2, договорі факторингу 3 дані щодо загальної суми заборгованості та її складових ОСОБА_1 за кредитним договором, суд дійшов висновку, що такі дані містять арифметичні розбіжності між собою, є суперечливими, не узгоджуються між собою та викликають сумнів у дійсності та вірності нарахувань.
Зокрема, у реєстрі вимог до договорів факторингу 1,2,3 містяться різні суми заборгованості та різні її складові, як вже зазначалося вище; сума, зазначена в реєстрі вимог до договору факторингу № 3 та в тексті заяви про заміну сторони різниться від вказаної у постанові про відкриття виконавчого провадження.
При цьому постанова приватного виконавця взагалі не містить жодних реквізитів кредитного договору, посилань на його номер та дату укладення, що взагалі ставить під сумнів ідентичність кредитних зобов`язань за кредитним договором і стягнутого за виконавчим написом; суд зауважує, що не може керуватися припущеннями, у тому числі, робити припущення, що частиною заборгованості є плата за вчинення виконавчого напису.
Суд наголошує, що відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19).
Частина перша статті 76 ЦПК України доказами визначає будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).
Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки суду не надано доказів матеріального правонаступництва заявника, цілком очевидною є неможливість його процесуального правонаступництва у виконавчому провадженні.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 260, 261, 354, 442 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» про заміну сторони виконавчого провадження, якою заявник просить замінити стягувача ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» у виконавчому провадженні № 67044740 з примусового виконання виконавчого напису №63614, що видав приватний нотаріус Головкіна Яна Вікторівна про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості за Кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису, на його правонаступника ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлений 26.08.2026 року.
Суддя О. В. Чорна