Справа№938/502/26
Провадження № 2/938/365/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 серпня 2026 року селище Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область
Верховинський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,
з участю: секретаря судового засідання Ласкурійчук С.І.,
представника позивача Хмельницького А.М.,
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №2076629 від 22.06.2020 в розмірі 37600,00 гривень.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 22.06.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2076629, погоджено істотні умови договору. В подальшому, 26.07.2024 було укладено договір факторингу №26-07/2024, відповідно до якого ТОВ "Мілоан" відступило на користь ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2076629 від 22.06.2020.
Зазначає, що первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому в договорі, а саме 8000,00грн. Відповідач всупереч умовам кредитного договору, та ст.ст.525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови кредитного договору, своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками відповідно до умов договору, первісному кредитору не надавав, у зв`язку із чим за договором утворилася заборгованість у розмірі 37600,00 гривень. Оскільки, ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором, просить позов задовольнити. Також просить стягнути судовий збір в сумі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 13000,00грн.
Ухвалою судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області Бучинського А.Б. від 22.04.2026 прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
21 травня 2026 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить в задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що 22.06.2020 в нього викрали документи, банківські картки та смартфон. Після цього він поїхав до селища Верховина, щоб відновити документи. Пізніше він дізнався, що на його ім`я було взято кредит в ТОВ «Мілоан», а тому він звернувся до поліції з приводу цього питання. Також він зв`язався з ТОВ «Мілоан», де йому повідомили, що товариством буде проведено внутрішнє розслідування і в разі підтвердження шахрайських дій, з нього буде списано кредит і претензій в товариства до нього не буде. Однак згодом він дізнався, що в нього зіпсована кредитна історія, і на його подальші дзвінки до ТОВ «Мілоан» ніхто не реагував, а тому він зробив висновок, що кредит списано. Проте, з 2025 року йому періодично почали надзвонювати з ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та повідомили, що вони викупили кредит в ТОВ «Мілоан» до нього. Зазначає, що про відступлення права вимоги за кредитним договором його ніхто не повідомляв, первісний кредитор мовчав.
Від ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», 26.05.2026 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив щодо доводів відповідача про те, що позивачем не доведено перед судом факту укладення кредитного договору в електронній формі, який ним було підписано 22.06.2020 о 04:01:25 одноразовим ідентифікатором S66356. Крім того, зазначає, що до матеріалів справи долучено фотоверифікації Відповідача із документом, що посвідчує особу, які були подані під час проходження процедури верифікації особи при оформленні кредиту. Вказані фотоматеріали узгоджуються із персональними даними Відповідача та підтверджують проходження ним процедури ідентифікації в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора. Таким чином відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень.
Від відповідача, 27.05.2026 та 24.06.2026 надійшли доповнення до відзиву, в яких він зазначив, що ним подано до поліції заяву на отримання витягу з ЄО 41418 від 27.06.2020 щодо того, що він звертався до поліції з приводу вчинення щодо нього шахрайських дій, однак досудове розслідування не проводилося, оскільки він відкликав свою заяву. Однак, незважаючи на це, зазначає, що кредит було надано грабіжникам через його смартфон вночі, без ідентифікації особи позичальника (голос, кодове слово, тощо), що свідчить, що мала місце змова між ТОВ «Мілоан» та грабіжниками. Договір він не укладав та не підписував, грошові кошти не отримував.
Ухвалою судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області Бучинського А.Б. від 01.07.2026 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, поновлено процесуальний строк на подачу клопотання про витребування доказів, витребувано у АТ «Універсал Банк» додаткові докази в справі.
На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, 30.07.2026 від АТ «Універсал Банк» надійшла витребувана судом інформація.
Від відповідача 02.08.2026 та 26.08.2026 через канцелярію суду, надійшли пояснення, в просить долучити до справи документи, що свідчать про виготовлення паспорта, як доказ того, що заява в поліцію про пограбування була ним написана, бо інакше ДП "Документ" не мали би права виготовити паспорт без заяви в поліцію, а також скріншоти його переписок з первісним кредитором ТОВ «Мілоан».
Представник позивача Хмельницький А.М. в судовому засіданні 28.08.2026 позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити. Зазначив, що кредитний договір між ТОВ «Мілоан» та відповідачем був укладений в електронній формі згідно з вимогами Закону України «Про електронну комерцію». При укладенні договору, відповідач пройшов ідентифікацію з паспортом, на підтвердження чого позивачем представлено суду фото. Зазначає, що відповідач, заперечуючи отримання кредитних коштів та укладення кредитного договору в електронній формі та вчинення щодо нього шахрайських дій, намагається таким чином уникнути обов`язку з повернення грошових коштів, отриманих у кредит.
Також, вказав, що кошти були зараховані на рахунок, який був вказаний ОСОБА_1 . Згідно умов договору, проценти за користування грошовими коштами нараховувалися в період з 22.06.2020 по 20.09.2020, а саме протягом перших 30 днів за відсотковою ставкою 1,70% зазначеною п.1.5.2. Договору, а протягом інших 60 днів користування кредитом за відсотковою ставкою 5%, що зазначена в п.1.6. Договору.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив факт укладення кредитного договору з підстав наведених у відзиві на позов, а саме у зв`язку з тим, що щодо нього було вчинено пограбування. З приводу даних обставин він звертався в поліцію та телефонував кредитору, який запевнив, що буде проведене внутрішнє розслідування і в разі підтвердження пограбування, буде списано кредит. Потім йому ніхто не телефонував і він зрозумів, що гроші списали і претензій до нього немає. Телефон у нього викрали і номер телефону НОМЕР_1 , який після крадіжки він відновив, перебував у його користуванні до серпня 2021 року. В поліції досудове розслідування не проводилося, однак дії працівників поліції він не оскаржував. Зазначив, що в ТОВ «Мілоан» він раніше брав кредит, а тому в позивача наявне його фото. Просить в задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, суд ухвалює судове рішення про наступне.
Судом встановлено, що 22.06.2020 ОСОБА_1 на сайті ТОВ «Мілоан» заповнив анкету-заявку на отримання кредиту, в якій просив надати кредит в розмірі 8000 грн, терміном на 30 днів, шляхом перерахування коштів на картковий рахунок, зазначивши ПІБ, дату народження, паспортні дані, РНОКПП, адресу реєстрації, номер мобільного телефону. По заяві № НОМЕР_2 ТОВ «Мілоан» 22.06.2020 прийняло рішення та погодило умови кредитування, а саме замовлена сума 10000 грн., замовлений строк 30 днів, погоджена сума 8000 грн., погоджений строк 30 днів, комісія за надання 19.00 % одноразово, ставка процентів 1.70 % за кожен день користування.
В подальшому, 22.06.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено договір про споживчий кредит №2076629, який відповідач підписав за допомогою одноразового ідентифікатора S66356 час: 22.06.2020 04:01, що був відправлений на номер телефону НОМЕР_3 . Дані обставини також підтверджуються довідкою про ідентифікацію, довідкою з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан» про надсилання одноразового ідентифікатора у формі смс, хронологією вчинення дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину №2076629 від 22.06.2020.
Згідно з пунктом 1.1. Договору позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.
Відповідно до п.1.2-1.4 договору сума кредиту становить 8000.00 грн. у валюті: Українські гривні. Кредит надається строком на 30 днів з 22.06.2020. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 22.07.2020.
Відповідно до п. 1.5 договору загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити Позичальник за цим Договором (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 5600,00 грн. в грошовому виразі та 852,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п.1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 13600.00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що Позикодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі. 1.5.1. Комісія за надання кредиту: 1520.00 грн., яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Проценти за користування кредитом: 4080.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. 1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору (п. 1.5.2. Договору).
Згідно з п. 1.5.2 Договору за користування кредитом: 4080.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована.
Відповідно до п. 1.6. Договору Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору.
Відповідно до п.2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Згідно п.2.2.1., 2.2.2 Договору Позичальник сплачує Позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1.-1.5.2, 1.6. Договору відповідно. Нарахування Позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору.
У відповідності до п.2.2.3 договору визначено, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань Позичальника зі сплати процентів в період правомірного користування кредитом є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний період під час прострочення, це означає, що в період правомірного користування кредитом Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Якщо після настання дати встановленої п.1.4 Договору Позичальник продовжуватиме користуватись кредитом, проценти за стандартною (базовою) ставкою будуть нараховуватись протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку. При цьому Сторони погодили, що після зупинення Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариство вправі в будь-який момент без погодження з Позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання Позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариства.
Незважаючи на інші умови Договору сторони домовились, що якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом після спливу терміну (дати) повернення кредиту, проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 Договору в період прострочення Позичальника нараховуються за вибором Позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору.
20 червня 2020 року на виконання умов кредитного договору №2076629, ТОВ «Мілоан» перерахувало на картковий рахунок № НОМЕР_4 , грошові кошти в розмірі 8000,00 грн., що підтверджується квитанцією платіжної системи ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс».
Крім цього, з відповіді АТ "Універсал банк", що надійшла до суду 27.05.2026 на підставі ухвали суду від 01.07.2026, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано карту № НОМЕР_5 на яку було зараховано кошти в сумі 8000 грн. 22.06.2020.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема із договорів.
Як визначено ч.1 ст. 626, ч.1 ст.628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з приписами статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не установлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля його сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до норм статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року № 675-VIII (далі Закону № 675-VIII).
Статтею 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується у порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Цією статтею зазначеного Закону установлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ (частина сьома, дванадцята статті 11 Закону № 675-VIII).
Норми статті 11 Закону № 675-VIII відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Спеціальним законом, що визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами є Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Відповідно до п.16.1 ст.16 цього Закону до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.
Відповідно до п.17.1 ст.17 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.
Відповідно до пунктом 10 розділу II Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 листопада 2021 року № 113, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ ХХ** **** ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Таким чином, з наведеного вбачається, що між відповідачем та первісним кредитором ТОВ "Мілоан" було укладено кредитний договір, свої зобов`язання за якими первісний кредитор виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором шляхом перерахування коштів на банківський рахунок відповідача, якими відповідач в подальшому розпорядився на власний розсуд.
При цьому, заперечення відповідача про те, що ним не укладався кредитний договір із ТОВ "Мілоан", а його кредитні зобов`язання виникли внаслідок шахрайських дій сторонніх осіб, які викрали його документи, мобільний телефон та банківські картки, уклали без його відома кредитний договір на його ім`я та в подальшому заволоділи його коштами, поки він спав, суд оцінює критично, як такі, що не підтверджені жодними доказами та спростовані наявними доказами у матеріалах справи.
Так, з представленої відповідачем відповіді №188055-2026 від 29.05.2026 Дніпровського управління поліції ГУНП у м.Києві вбачається, що у Дніпровському управлінні поліції розглянуто звернення ОСОБА_1 від 27.06.2020, яке зареєстровано до Єдиного обліку за №41418, щодо можливих нібито неправомірних дій невідомої особи. Вивченням матеріалів звернення встановлено, що відомості, які б вказували на вчинення кримінального правопорушення, відсутні. Підстав для внесення інформації до ЄРДР немає. Одночасно роз`яснено про порядок оскарження рішення, дії чи бездіяльності працівників поліції.
В судовому засіданні відповідач ствердив, що досудове розслідування за його заявою не проводилося і бездіяльність працівників поліції щодо невнесення відомостей за його заявою до ЄРДР, він не оскаржував. При цьому, вказав, що сам відкликав подану ним заяву, оскільки не вбачав потреби у проведенні досудового розслідування.
Також відповідач зазначав, що після 22.06.2020 він відновлював номер мобільного телефону, блокував банківські картки, однак жодних доказів на підтвердження цих обставин суду не представив. В той же час в судовому засіданні відповідач визнавав, що до 2021 року він користувався номером мобільного телефону, який вказаний у кредитному договорі та за допомогою якого здійснювалася ідентифікація позичальника під час укладення кредитного договору.
Крім цього, надана відповідачем заява-приєднання №5-20072020/376 до Публічного договору про надання послуг від 20.07.2020 не може бути визнаною належним доказом для підтвердження факту крадіжки у відповідача його паспорта 22.06.2020, оскільки містить у собі лише дані про оформлення відповідачем паспорта громадянина України у ДП «Документ» та не містить інформації про підстави оформлення нового паспорта.
В той же час, стороною позивача представлено суду фотознімок, який містить зображення відповідача разом з документом, який його ідентифікує, а саме паспортом громадянина України у вигляді ІD-картки, який зафіксовано первісним кредитором ТОВ «Мілоан» при оформленні кредитного договору, що підтверджує факт укладення кредитного договору саме відповідачем. При цьому, заперечення відповідача, що така ідентифікація проводилася при оформленні ним попереднього кредитного договору судом не приймається до уваги, оскільки жодних доказів про існування інших кредитних зобов`язань відповідача перед ТОВ «Мілоан» суду не надано.
А враховуючи відсутність будь яких фактичних даних на підтвердження факту укладення кредитного договору від імені відповідача третіми особами внаслідок вчинення злочинних дій, суд приймаючи до уваги, що стороні кредитора було надано повні ідентифікуючі дані позичальника, зокрема РНОКПП та дату народження, номер платіжної картки, номер мобільного телефону, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий, приходить до висновку, що такі були надані самим відповідачем з власної волі.
Таким чином, оскільки інших доказів на підтвердження факту відсутності волевиявлення у відповідача щодо укладення ним кредитного договору суду не представлено, у суду відсутні підстави для висновків про нікчемність кредитного договору, як правочину, укладеного з порушенням ч.3 ст.203 ЦК України. При цьому, суду не представлено доказів про те, що відповідачем оскаржувалася дійсність правочину в судовому порядку.
Отже, підсумовуючи наведене слід зазначити, що позивачем доведено факт укладення між сторонами кредитного договору на підставі якого у відповідача виникли зобов`язальні (кредитні) правовідносини перед ТОВ «Мілоан», а також факт виконання кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором в частині перерахування позичальнику кредитних коштів в сумі 8000,00грн. на його банківський рахунок.
Згідно відомості про щоденні нарахування та погашення, заборгованість відповідача за кредитним договором №2076629 від 20.06.2020 перед ТОВ «Мілоан» становить 36700,00 грн., яка складається: заборгованості за тілом кредиту 8000,00 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом 28080,00 грн., комісія 1520,00 грн.
Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач виходив з того, що в ході факторингового ланцюгу право вимоги до відповідача перейшло до позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».
Так, судом встановлено, що 26.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу №26-07/2024, відповідно до якого та реєстру боржників до договору факторингу, право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №2076629 від 22.06.2020 перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» на суму 36700,00 гривень.
Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором №2076629 від 22.06.2020 перед ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» станом на 20.03.2026 загальна сума заборгованості за період з 26.07.2024 по 20.03.2026 становить 36700,00 грн., яка складається: заборгованості за тілом кредиту 8000,00 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом 28080,00 грн., комісія 1520,00 грн.
Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором №2076629 від 22.06.2020.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Частина 1 статті 514 ЦК України зазначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч.1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Враховуючи наведене, суд вважає, що представлений стороною позивача Договір факторингу та Реєстр права вимоги є належними та допустимими доказами, які у встановленому законом порядку підтверджують перехід до позивача пред`явлення права вимоги до ОСОБА_1 за договором №2076629 від 22.06.2020, оскільки укладаючи договір факторингу сторони узгодила всі істотні умови для такого виду договорів відповідно до чинного законодавства та дійшли згоди щодо укладання договору на зазначених у них умовах, а тому з власної ініціативи визначили для себе правила подальшої поведінки. Належних та допустимих доказів того, що сторонами договору факторингу в момент їх підписання не додержано вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, матеріали справи не містять.
Оскільки судом встановлено, що позичальником умови кредитного договору №2076629 від 22.06.2020 не виконано, грошові кошти на умовах визначених кредитним договором не повернуто, внаслідок чого утворилася заборгованість, суд доходить висновку про те, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, процентів за користування кредитом та комісією.
Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що проценти за кредитним договором нараховані за період з 22.06.2020 по 20.09.2020, а саме протягом перших 30 днів за відсотковою ставкою 1,70% зазначеною п.1.5.2. Договору, а протягом інших 60 днів користування кредитом за відсотковою ставкою 5%, що зазначена в п.1.6. Договору. При цьому вказав, що не зважаючи на визначений у кредитному договорі строк дії договору до 22.07.2020, сторона позивача вправі нараховувати відсотки за користування кредитом по 20.09.2020 у відповідності до умов п.2.2.3 договору.
Однак, суд не погоджується з порядком та розміром нарахованих позивачем процентів за користування кредитом, враховуючи наступне.
Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення, заборгованість відповідача за кредитним договором №2076629 від 22.06.2020, за період з 22.06.2020 по 20.09.2020, перед первісним кредитором ТОВ «Мілоан» становила 36700,00 грн., яка складається: заборгованості за тілом кредиту 8000,00 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом 28080,00 грн., комісія 1520,00 грн. При цьому, проценти за користування кредитом за період з 22.06.2020 по 22.07.2020 розраховані за відсотковою ставкою в розмірі 1,70% від суми кредиту, а починаючи з 23.07.2020 - 5% від суми кредиту.
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Такого висновку дійшла, Велика Палата Верховного Суду у справі № 444/9519/12 від 28.03.2018, а саме: право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Так, за умовами укладеного 22.06.2020 кредитного договору №2076629, відповідач отримав строком на 30 днів кредитні кошти у національній валюті у розмірі 8000,00 грн, які зобов`язався повернути до 22.07.2020 зі сплатою відсотків згідно з п. 1.5.2 договору Проценти за користування кредитом: 4080.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору (п.1.6. Договору).
Тобто, з умов кредитного договору вбачається, що сторони погодили порядок і строки виконання зобов`язання та термін кредитування закінчився 22.07.2020 (п. 1.4 Договору).
Однак, відповідно до п.2.3 цього Договору сторонами визначено, порядок пролонгалії договору.
Так, згідно п.2.3.1. - 2.3.2. Позичальник за наявності відповідної пропозиції Позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку Заборгованості по кредиту. Можливі строки продовження та максимальні ставки комісії за продовження кредиту наведені у таблиці до договору. За наявності між сторонами відповідної домовленості (акцептованої Позичальником пропозиції Позикодавця відповідно до розділу 6 Правил), а також на підставі п.3.2.7 Договору, пролонгація може здійснюватись на інших умовах ніж передбачено цим пунктом. Волевиявлення Позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п.6.14. Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п.2.5 Договору.
Як вже встановлено з відомостей про щоденні нарахування та погашення, заборгованість відповідача за відсотками за користування кредитом №2076629 від 22.06.2020, за період з 22.06.2020 по 20.09.2020, перед первісним кредитором ТОВ «Мілоан» становила 28080,00 грн. В той же час, відсотки за період з 22.06.2020 по 22.07.2020 нараховані згідно п.1.5.2 в сумі по 136,00 грн за кожен день користування кредитом, а з 23.07.2020 по 20.09.2020 в сумі по 400,00 грн. за кожен день користування кредитом.
Однак, позивачем не представлено суду доказів пролонгації кредитного договору та вчинення позичальником ОСОБА_1 дій передбачених п.п.2.3.1. - 2.3.2. Договору, а саме сплати ним комісії за продовження кредиту та певної частки Заборгованості по кредиту, що б свідчило про продовження строку користування кредитом та підтверджувало право первісного кредитора здійснювати нарахування відсотків за кредитом поза межами строку дії Кредитного договору, а саме після 22.07.2020.
Отже, право нараховувати проценти, передбачені умовами кредитного договору №2076629 від 22.06.2020, припинилося у ТОВ «Мілоан» 23.07.2020 по закінченню строку кредитування визначеного п.1.4 Договору, а тому розмір процентів, який підлягає стягненню з відповідача у межах строку кредитування за даним договором за період з 22.06.2020 по 22.07.2020, становить 4080,00 грн. А тому позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, що нараховані ТОВ «Мілоан» поза межами строку дії кредитного договору є безпідставними та задоволенню не підлягають.
При цьому, обгрунтування представника позивача про наявність права у сторони позивача на нарахування процентів по 20.09.2020 виходячи з умов п.2.2.3 кредитного договору не заслуговують на увагу. Як уже зазначалося судом, підстави продовження дії кредитного договору сторонами обумовлено у п.2.3 кредитного договору, настання яких позивачем в судовому засіданні не доведено. В той же час, п.2.2.3 кредитного договору передбачено право нарахування процентів після закінчення дії кредитного договору у випадку не повернення позичальником кредитних коштів, що за своєю правовою природою суперечить змісту абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України та правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, а тому не може бути судом застосований при вирішенні даного спору.
З огляду на наведене, позов слід задовольнити частково, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача за договором №2076629 від 22.06.2020 заборгованість в розмірі 13600,00 грн, яка складається з: 8000,00 грн тіла кредиту, 4080,00 грн заборгованості за процентами та 1520,00 грн. заборгованості за комісією.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 962 гривні 99 копійок.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в сумі 13000,00 грн, суд зазначає наступне.
Згідно з ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до п.1,2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вбачається з висновків викладених у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц та від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи
На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, представником позивача представлено суду договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 укладеного між позивачем та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС, заявки на надання юридичної допомоги №1158 від 02.02.2026, витяг з Акту № 29 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026, прайс-лист АО «Лігал Ассістане».
Дійсно, як вбачається з представлених позивачем доказів, фактичний розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката становить 13000,00 грн. В той же час оцінивши надані адвокатом послуги та витрачений ним час на складання процесуальних документів, а саме позовної заяви, клопотання про витребування доказів, відповіді на відзив, додаткових пояснень, зважаючи зокрема на складність справи, ціну позову, часткове задоволення позову, суд приходить до висновку, що визначений стороною та його адвокатом розмір витрат на правову допомогу є завищеним щодо іншої сторони спору і з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати пов`язані з наданням правничої допомоги в розмірі 3000 гривень 00 копійок.
Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в:
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором №2076629 від 22.06.2020 в сумі 13600 гривень 00 копійок (тринадцять тисяч шістсот гривень нуль копійок).
Вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» сплачений позивачем судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 962 гривні 99 копійок (дев`ятсот шістдесят дві гривні дев`яносто дев`ять копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 гривень 00 копійок ( три тисячі гривень нуль копійок).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», юридична адреса: 03150, м.Київ, вул.Гедройця Єжи, буд.6, офіс 521; код ЄДРПОУ: 42640371.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .
Повний текст рішення суду складено 31 серпня 2026 року.
Суддя: Андрій БУЧИНСЬКИЙ