Справа № 314/2701/26
Провадження № 2/314/1929/2026
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2026 м.Вільнянськ
Суддя Вільнянського районного суду Запорізької області Мануйлова Н.Ю., секретар судового засідання Рясна А.В., розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 314/2701/26, за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,
ВСТАНОВИВ:
14.05.2026 ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив судвизнати за ним, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в порядку спадкування після смерті діда, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розміщені за адресою: АДРЕСА_1 .
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його дід ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 вчасно звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, Вільнянською державною нотаріальною канторою була заведена спадкова справа після смерті діда (спадкова справа № 423/2007). Разом з тим, 10.03.2026 нотаріус видав ОСОБА_1 постанову про відмову у вчинення нотаріальної дії, посилаючись на те, що спадкоємець не пред`явив правовстановлюючого документу на вищевказане майно. Такого висновку дійшов нотаріус через те, що 24.05.1960 спадкодавець придбав не житловий будинок, а недобудову.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 змушений був звернутися за захистом своїх прав до суду.
Ухвалою суду від 18.05.2025 справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження.
17.08.2026 до Вільнянського районного суду Запорізької області від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності, на позовних вимогах наполягає. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, відзив не подав.
У відповідності зі ст. 280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Барвінівською сільською радою Новомиколаївського району Запорізької області, зазначено, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 .
20.01.1973 ОСОБА_4 уклала шлюб із ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим Вільнянським бюро РАЦС. Після укладення шлюбу прізвище ОСОБА_4 змінилося на « ОСОБА_6 ».
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Вільнянським ДРАЦС, матір`ю ОСОБА_1 є ОСОБА_7 .
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вільнянського районного управління юстиції у Запорізької області.
Після смерті ОСОБА_3 залишалася спадщина у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розміщені за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору купівлі-продажу від 24.05.1960 встановлено, що ОСОБА_3 придбав недобудований будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 08.08.2007 містить інформацію щодо заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_3 у Вільнянській державній нотаріальній канторіза номером № 423/2007.
10.03.2026 нотаріус видав ОСОБА_1 постанову про відмову у вчинення нотаріальної дії, посилаючись на те, що спадкоємець не пред`явив правовстановлюючого документу на вищевказане майно. Такого висновку дійшов нотаріус через те, що 24.05.1960 спадкодавець придбав не житловий будинок, а недобудову.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., зокрема, в ст.1 Першого протоколу до неї (ратифіковано законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР), яка є складовою правової системи відповідно до ст. 9 Конституції України.
Так, відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст.16 Цивільного кодексу України).
Об`єктами права власності є будь-які речі (майно).
Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (ст.179 ЦК України).
Частиною 1 ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Разом з тим, відповідно до ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.
Згідно п. 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 91 від 24.06.2011, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
Індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію. Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 15.10.2020 у справі №623/214/17.
Таким чином, для проведення державної реєстрації прав та видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, побудоване до 05.08.1992, документом, згідно з вимогами законодавства, що свідчить про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.
Таку позицію чітко висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, який у своїй постанові від 15.01.2021 по справі № 1540/3952/18.
Як було зазначено вище, лише 05.08.1992 вперше на законодавчому рівні було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва об`єктів. Тобто до 05.08.1992 не передбачалась процедура введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.
Отже, з аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію нерухоме майно, збудоване до 05.08.1992, при набутті права власності на такі об`єкти.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
За таких обставин, враховуючи зміну у чинному законодавстві, які позбавляють Позивача оформити право власності на належний його померлому батьку житловий будинок, останній змушений звернутися за захистом своїх прав до суду.
Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Відповідно до п. 3.3 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4/13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що «у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв`язку з їх втратою та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди, в основному, задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно».
Також, у даному Листі, зазначено, що «найпоширенішою причиною звернення особи в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем».
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Тобто, передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.
Судом встановлено, що згідно із інформацією зі спадкової справи № 423/2007 єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є його онук - ОСОБА_1 .
Беручи до уваги положення ст. 8 Цивільного кодексу України, суд вважає за необхідне врахувати положення частини абз. 2 п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» за аналогією щодо того, що при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Враховуючи відсутність інших спадкоємців, окрім позивача, відповідачем по цій позовній заяві є орган місцевого самоврядування Вільнянська міська рада.
Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Верховним Судом України в п. 23 Постанови Пленуму від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Суд, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши надані суду докази, в т.ч. інформацію зі спадкової справи № 423/2007, договір купівлі-продажу від 24.05.1960, листа-відповіді ТОВ «Запоріжжяобленерго» № 04/539 від 04.05.2026, домової книги, акта обстеження матеріально-побутових умов № 136 від 29.04.2026, листа-відповіді ТОВ «ЗБТІ» від 26.01.2026 № 807, технічного паспорту на житловий будинок, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, вважає необхідним позов задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 76-80, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в порядку спадкування після смерті діда, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розміщені за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду, протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Наталія Юріївна Мануйлова
17.08.2026