Справа № 420/30216/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державної установи «Одеська виправна колонія № 14» про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до державної установи «Одеська виправна колонія № 14», в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» Міністерства юстиції України щодо ненарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року;
- зобов`язати державну установу «Одеська виправна колонія (№14)» Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року враховуючи базовий місяць - січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» Міністерства юстиції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.03.2021 року, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;
- зобов`язати державну установу «Одеська виправна колонія (№14)» Міністерства юстиції України здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 31.03.2021 року, виходячи з фіксованої величини 4463,15 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач до 31.03.2021 року проходив службу в державній установі «Одеська виправна колонія (№14)» Міністерства юстиції України. Під час проходження служби та при звільненні відповідач не нарахував та не виплачував в повному обсязі індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року. Також, відповідач з 01.03.2018 року по 31.03.2021 року нараховував та виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення без урахування положень абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. За результатами розгляду звернення позивача відповідач листом від 08.08.2025 року №1/5120 повідомив про види та розмір виплат на підставі наказу про звільнення без проведення перерахування суми індексації грошового забезпечення, обґрунтував свої доводи виплатою індексації під час служби в належному розмірі. Позивач уважає вказані дії відповідача протиправними, а тому звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою від 08.09.2025 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/30216/25 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та виклику сторін.
19.09.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого відповідач з позовними вимогами не погоджується та заперечує щодо їх задоволення з наступних підстав. Так, відповідач вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01.01.2008 року та діяла на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено в тому числі схему посадових окладів військовослужбовців. Так, відповідно до довідки про склад грошового забезпечення за 2016 рік посадовий оклад ОСОБА_1 протягом року дорівнював 630,00 грн. У січні 2017 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року № 1036) розмір посадових окладів осіб рядового і молодшого начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби підвищено (додаток 23). Так, розмір посадового окладу заявника становив 1150,00 грн. Тобто, у січні 2017 року відбулося підвищення розміру посадового окладу заявника з 630,00 грн. до 1150,00 грн. Оскільки у січні 2017 року підвищено розмір посадового окладу заявника, тому обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів, тобто - з лютого 2017 року. Оскільки в січні 2017 року відбулося суттєве збільшення грошового забезпечення заявника (посадового окладу) в порівнянні з груднем 2016 року, а величина індексу споживчих цін з 01.01.2017 року по 31.05.2017 року не перевищила поріг індексації в розмірі 103 %, тому й сума індексації за вказаний період становить 0,00 грн. Отже, у квітні 2017 року індекс споживчих цін перевищив поріг індексації понад 103% та склав 103,74 %, а тому у заявника виникло право на індексацію у місяці, що настає за місяцем, у якому опубліковано цей індекс - у червні 2017 року. За таких обставин, починаючи з червня 2017 року у державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» виник кореспондуючий обов`язок провести нарахування індексації грошового забезпечення заявника у межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб за відповідний період. Таким чином, підстав для здійснення виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року відсутні, оскільки такі виплати здійснювалися установою відповідно до умов діючого законодавства. Також відповідач вважає, що позовні вимоги щодо індексації-різниці за період з 01.03.2018 р. по 31.03.2021 р. є передчасними та не належать задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходив службу в державній установі «Одеська виправна колонія (№14)» Міністерства юстиції України. З 31.03.2021 року звільнений зі служби за власним бажанням.
Згідно наявних у матеріалах справи довідок про складові грошового забезпечення позивача, що при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року державна установа «Одеська виправна колонія (№14)» Міністерства юстиції України застосовувала в якості базового місяця, який застосовувався для нарахування та виплати індексації - січень 2015 року, а за період з 01.01.2017 року по 28.02.2018 року - січень 2017 року. В той час, як позивач вважає, що в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) є січень 2008 року.
За період з 01.03.2018 року по 31.03.2021 року позивачу нараховувалася тільки поточна індексація грошового забезпечення, яка склалася внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103 %.
Позивач не оскаржує порядок розрахунку поточної індексації за період з 01.03.2018 року по 31.03.2021 року, проте вважає, що відповідачем в порушення абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 протиправно не нараховано та не виплачено за цей період індексацію-різницю.
Позивач уважає, що відповідач протиправно не нарахував та виплатив йому індексацію грошового забезпечення в належному розмірі, а тому звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Індексація грошових доходів населення відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 03.07.1991 №1283-ХІІ Про індексацію грошових доходів населення (далі - Закон №1283-ХІІ) встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
На підставі ч. 1 ст. 2 Закону №1283-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону №1283-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 103%).
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №1078).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).
Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно з пунктом 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
З аналізу наведених вище нормативно-правових актів, вбачається що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Відповідно до пункту 11 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016 у зв`язку із змінами, внесеними згідно з постановою КМ №77 від 11.02.2016; до 01.01.2016 поріг індексації встановлювався в розмірі 101 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з пунктом 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (пункт 5 Порядку №1078).
Згідно з підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.
Нормами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено здійснення індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищити грошові доходів громадян для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов`язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.
Одним із спірних у даній справі питань є правильність визначеного відповідачем місяць підвищення тарифної ставки (окладу) при нарахуванні позивачу індексації за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року. На переконання позивача, для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року має застосовуватись місяць підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року.
Вирішуючи спірні в даній частині позовних вимог правовідносини, суд враховує наступне.
09 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України видав постанову №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - Постанова №1013).
Постановою № 1013 з 01 грудня 2015 року були підвищені посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери. Пунктом 3 цієї постанови вирішено підвищити розміри посадових окладів, тарифних ставок, заробітної плати, а також переглянути постійні додаткові виплати, щоб розмір підвищення у грудні 2015 року перевищив суму індексації у грудні 2015 року. За рахунок цього мала б обнулитися індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників. У такому випадку для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016 року відповідно до Порядку №1078, який уже діяв зі змінами, внесеними постановою №1013.
Таким чином, січень 2016 року був визначений для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації заробітної плати працівникам, яким були підвищені оклади з 01 грудня 2015 року. Водночас норми постанови №1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а отже січень 2016 року не став для них місяцем підвищення тарифних ставок (окладів), з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку №1078 (зі змінами, внесеними постановою №1013).
Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 березня 2023 року у справі №620/7687/21, постанові від 22 березня 2023 року у справі №380/1730/22.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 в редакції, що вступила в силу з 01.12.2015, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Постановою № 1013 також викладено в новій редакції пункт 10-2 Порядку №1078, та передбачено, що для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Таким чином, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Порівняльний аналіз викладених положень пунктів 5, 10-1, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення свідчить про те, що внаслідок змін, запроваджених Постановою №1013, з 01 грудня 2015 року діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової. Внаслідок цих змін Порядок №1078 у редакції, що застосовується з 01 грудня 2015 року, не містить поняття "базовий місяць" і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати. Для проведення індексації з 01 грудня 2015 року замість терміну "базовий місяць" використовується поняття "місяць підвищення доходу", яке має інший зміст.
Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож із 01 грудня 2015 року зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.
У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття "місяць підвищення доходу" від терміну "базовий місяць", позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.
Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця з 01 грудня 2015 року не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової.
Із 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
Схема посадових окладів осіб начальницького складу установ виконання покарань були затверджені в Додатку 22 до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", яка набрала чинності з 01.01.2008, а схеми посадових окладів осіб рядового і молодшого начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби в Додатку 23 до вказаної постанови.
Надалі, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.12.2016 №1036 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294", якою, зокрема, вніс зміни до Додатків 22 та 23 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294. В результаті цих змін, з 01.01.2017 (дата набрання чинності постановою КМУ від 28.12.2016 №1036) підвищились розміри посадових окладів осіб начальницького складу установ виконання покарань та посадових окладів осіб рядового і молодшого начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.
В подальшому, схеми тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби були змінені у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Відтак, на законодавчому рівні розмір посадового окладу військовослужбовців Державної кримінально-виконавчої служби був встановлений у січні 2008 року (постанова КМУ від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"). В подальшому такий був змінений (зріс) у січні 2017 року (постанова КМУ від 28.12.2016 №1036 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294"), а потім у березні 2018 року (постанова КМУ від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб").
Таким чином, базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців Державної кримінально-виконавчої служби повинні бути січень 2008 року, січень 2017 року та березень 2018 року, водночас всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у проміжках з січня 2008 року по січень 2017 року та з січня 2017 року по березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців Державної кримінально-виконавчої служби залишалися незмінними.
Тобто з 01.12.2015 базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовців Державної кримінально-виконавчої служби є січень 2008 року, з 01.01.2017 - січень 2017 року, а з 01.03.2018 - березень 2018 року.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач починаючи з 01.12.2015 повинен був застосовувати січень 2008 року, як місяць підвищення тарифної ставки (окладу) для розрахунку індексації грошового забезпечення, оскільки саме з грудня 2015 року застосовуються нові єдині підходи щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати) затверджені порядком №1078.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 10 вересня 2020 року у справі №200/9297/19-а.
Отже, в січні 2016 року тарифні ставки (оклади) військовослужбовців Державної кримінально-виконавчої служби не змінилися, а тому, з урахуванням п. 5 Порядку №1078 індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року підлягала обчисленню з урахуванням місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січня 2008 року, а в період з 01.01.2017 по 28.02.2018 з урахуванням місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січня 2017 року, оскільки застосовуються нові єдині підходи щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати), затверджені Порядком № 1078.
Під час розгляду справи судом встановлено, що при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення за період служби з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року відповідач застосовував в якості місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2015 року. Натомість, при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2017 року по 28.02.2018 року відповідач застосовував в якості місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2017 року, що підтверджено наявними у справі доказами.
З огляду на вказане суд вважає, що здійснюючи розрахунок індексації грошового забезпечення позивача в період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року відповідач не врахував зміну порядку обрахунку місяця підвищення тарифної ставки (окладу) (базового місяця), який відбувся в грудні 2015 року, та як наслідок протиправно не застосував при нарахуванні індексації в цей період місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січня 2008 року
Поряд з цим, в період з 01.01.2017 року по 28.02.2018 року при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення відповідач застосував в якості місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2017 року, а тому діяв правомірно та в межах визначеного законом порядку.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про протиправність дій державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» Міністерства юстиції України щодо застосування при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року місяця підвищення тарифної ставки (посадового окладу) січень 2015 року.
Застосовуючи механізм захисту права позивача, порушеного суб`єктом владних повноважень, та його відновлення, суд вважає за необхідне зобов`язати державну установу «Одеська виправна колонія (№14)» Міністерства юстиції України перерахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року із застосуванням для її обчислення місяць підвищення тарифної ставки (посадового окладу) січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В свою чергу, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2017 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця підвищення тарифної ставки (посадового окладу) січня 2008 року є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Вирішуючи спірні правовідносини в частині позовних вимог, які стосуються не виплати позивачу "індексації різниці" (фіксованої індексації грошового забезпечення) за період з 01.03.2018 року по 31.03.2021 року, суд зазначає наступне.
Заявлені в цій частині позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що розмір підвищення його грошового забезпечення в березні 2018 року був меншим за суму індексації грошового забезпечення, яка склалася в тому місяці, а тому в силу абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 відповідач був зобов`язаний з 01.03.2018 року виплачувати йому фіксовану індексацію грошового забезпечення, яка є різницею між сумою індексації і розміром підвищення доходу, однак такої виплати не здійснював.
З даного приводу суд зазначає наступне.
Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу: "поточної" та "індексації-різниці". Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
Щодо «поточної» індексації, то право на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).
З матеріалів справи вбачається, що правовідносини з приводу нарахування та виплати позивачу «поточної» індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 року по 31.03.2021 року не є спірними.
Щодо "індексації-різниці" суд зазначає, що з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 мова йде про поняття «індексації різниці», право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить на користь висновку, що нарахування й виплата суми «індексації різниці» має щомісячний фіксований характер, гарантується на закон, і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми «індексації різниці» за умови, якщо розмір підвищення його доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Верховний Суд у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21 дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд повинен встановити: - розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); - суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); - чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
При цьому, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу «індексації різниці» до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. При цьому, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до абзацу 5 пункту 5 Порядку №1078, у разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою № 35/4 від 07.08.2025 року, різниця між виплаченим позивачу у лютому 2018 року та березні 2018 року грошовим забезпеченням склала 1386,71 грн. в сторону зменшення (грошове забезпечення (всіх складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру) у лютому 2018 року становило 10387,37 грн., а у березні 2018 року 8928,50 грн.).
Сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року є добутком розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, та величини приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділеного на 100 відсотків.
Актуальний розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб, відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік", становив 1762,00 гривні.
Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018 року становив 101,1%, в квітні 2018 року становив 100,8%, в травні 2018 року 100,0%, в червні 100,0%, в липні 99,3%, в серпні 100,0%, в вересні 101,9%, в жовтні 101,7%. Таким чином, лише у жовтні 2018 року поріг індексації 103% було перевищено.
Отже, за офіційними даними Державної служби статистики України березні 2018 року поріг індексації не перевищував 103%.
Величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 складала 253,30%.
Таким чином, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року складала 1762 грн х 253,30 % = 4463,15 грн.
Оскільки дохід позивача в березні 2018 року не збільшився, позивач має права на отримання щомісячної індексації - різниці у розмірі 4463,15 грн. щомісячно.
Згідно з матеріалами справи, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018 року по 31.03.2021 року.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно не врахував правові норми абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та в період з 01.03.2018 року по 31.03.2021 року не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення в фіксованому розмірі.
З метою захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.03.2021 року із застосуванням щомісячної фіксованої індексації у розмірі 4463,15 грн відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача належать до часткового задоволення.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що позовні вимоги стосувались виплат сум заробітної плати, з огляду на вказане, позивач, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір", звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, тому помилково сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422,40 грн не може бути стягнутий з відповідача.
Питання повернення помилково сплаченого судового збору вирішується у порядку статті 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" шляхом подання до суду особою, яка його сплатила, клопотання про повернення помилково сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до державної установи «Одеська виправна колонія № 14» (вул. Краснова, 2а, м. Одеса,65059, код ЄДОРПОУ 08664127) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» Міністерства юстиції України щодо застосування при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року місяця підвищення тарифної ставки (посадового окладу) січень 2015 року.
Зобов`язати державну установу «Одеська виправна колонія (№14)» Міністерства юстиції України перерахунок та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням для її обчислення місяця підвищення тарифної ставки (посадового окладу) січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» Міністерства юстиції України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.03.2021 року відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Зобов`язати державну установу «Одеська виправна колонія (№14)» Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.03.2021 року із застосуванням щомісячної фіксованої індексації у розмірі 4463,15 грн відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 31.08.2025 року.
Суддя Г. В. Лебедєва