Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/4387/26
Провадження №: 2-а/332/84/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 серпня 2026 р.
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Сапунцова В.Д., секретаря судового засідання Горбань Є.Г, розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом адвоката Сімонець Євгенії Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
До Заводського районного суду м. Запоріжжя 13.07.2026 надійшла позовна заяваадвоката Сімонець Євгенії Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № R444138 від 26.03.2026.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем винесено постанову № R444138 від 26.03.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Із змісту постанови вбачається, що позивач будучи військовозобов`язаним та перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , в умовах дії особливого періоду, належним чином повідомлений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме отримав повістку №762548 (рекомендованим повідомленням), з обов`язком з`явитися 17.03.2026 року о 09 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою уточнення даних. Незважаючи на неналежне повідомлення, у визначений час до ІНФОРМАЦІЯ_5 не з`явився, про причини неявки ІНФОРМАЦІЯ_6 не повідомив, документів, що підтверджують поважність причин неявки, не надав, обов`язок щодо явки не виконав.
Про існування оспорюваної постанови позивач дізнався із застосунку «ДІЯ», розділ «Виконавчі Провадження», через, що представником позивача було скеровано
адвокатський запит до Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі Дніпровського
міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Позивач зазначає про те, що він не отримував жодних повісток про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_7 для оновлення даних, а також повідомлень із відділення поштового зв`язку про необхідність явки для отримання рекомендованого листа.
Також позивач зазначає про те, що він не подавав жодних заяв про те, що він
не оспорює допущене правопорушення та згоден на притягнення його до
відповідальності.
Додатково позивач вказує, що відповідно до військово-облікового документа, сформованого 07 липня 2026 року у додатку Резерв +, він уточнив свої облікові данні 05.03.2026 року.
Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 вважає, що в його діях
відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.3
ст.210-1 КУпАП.
Ухвалою судді від 09.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу запропоновано у 5-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_8 надав суду відзив на адміністративний позов, у якому не погодився з доводами, викладеними у позовній заяві. Відповідач зазначив, що 17.03.2026 року на громадянина ОСОБА_1 було сформовано за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів повістку № 6762548 про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_9 на 09:00 годину 17.03.2026 року, та направлено засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення. В зазначений в повістці день ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Також відповідач у відзиві вказує, що твердження позивача про те, що він дізнався про існування оскаржуваної постанови лише в червні 2026 року із застосунку «ДІЯ», не відповідають дійсності. Звертає увагу суду на те що позивач самостійно 25.03.2026 засобами електронної комунікації через мобільний додаток «Резерв+» (Електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста) сформував та подав до ІНФОРМАЦІЯ_10 заяву про визнання ним факту вчинення адміністративного правопорушення та притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зміст вказаної заяви свідчить про повну згоду особи з фактом допущеного порушення правил військового обліку та надання згоди на розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до положень ст. 279-9 КУпАП, у разі подання такої заяви
уповноважена посадова особа має право винести постанову про накладення адміністративного стягнення без складання протоколу та без присутності особи.
Враховуючи, що електронна заява була завірена належним засобом
електронної ідентифікації, що виключає доступ сторонніх осіб, приходимо до висновку, що права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП, порушені не були, а процедура притягнення до відповідальності повністю відповідала вимогам закону.
Таким чином, факт вчинення правопорушення є безспірним, визнаний
самим Позивачем добровільно та зафіксований за допомогою офіційних
державних електронних систем.
Керуючись Порядком ведення Єдиного державного реєстру
призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також нормами
КУпАП, уповноважена особа - т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 на
підставі надісланої Позивачем заяви правомірно виніс Постанову № R444138
від 26.03.2026 року та наклав стягнення у розмірі 17 000 грн (мінімальний
розмір санкції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП в особливий період). Підписана КЕП
копія постанови була належним чином направлена на електронну адресу
Позивача, що свідчить про дотримання процесуальних норм.
З огляду на те, що позивач є зареєстрованим користувачем
мобільного додатка «Резерв+» він мав технічний доступ до цієї інформації та дізнався про наявність винесеної постанови та обов`язок сплатити штраф саме 26.03.2026 року.
З врахуванням цієї обставини, на думку відповідача є хибними твердження позивача про те, що про існування оспорюваної постанови він дізнався лише після відкриття виконавчого провадження.
Оскаржувана постанова винесена 26.03.2026 року, а позовну заяву позивач подав
лише 09.07.2026 року - тобто через 4 місяці після закінчення встановленого
законом 10-денного строку. Твердження позивача про те, що він не знав про розгляд
справи та винесення постанови, повністю спростовуються матеріалами справи, з
огляду на подану позивачем заяву про притягнення його до адміністративної
відповідальності
Отже, з цих підстав відповідач також заперечував щодо поновлення процесуального строку для оскарження постанови.
Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позов, та зазначив, що сам по собі факт подання заяви у застосунку «Резерв +» про
визнання правопорушення не звільняє суб`єкта владних повноважень від
обов`язку довести правомірність прийнятого рішення та наявність усіх
елементів складу адміністративного правопорушення
Окрім того, позивач повторно зазначив, що про існування оскаржуваної постанови дізнався із додатку «Дія» розділ виконавчі провадження. Вважав, що
органи ТЦК та СП помилково подали заяву про примусове виконання іншої
постанови ІНФОРМАЦІЯ_11 №R397431 від 04 березня 2026 року, за якою ним
було сплачено штраф. Позивач стверджує, що заяву про визнанням ним факту вчинення адміністративного правопорушення через додаток Резерв + не подавав.
У судовому засіданні 23.07.2026 представник позивача та представник відповідача дали аналогічні пояснення, викладені в позові, відзиві та відповіді на відзив. За клопотанням представника позивача у відповідача для огляду було витребувано оригінал поштового конверту, яким позивачу направлялась повістка №762548, у зв`язку із чим судове засідання було відкладено на 25.08.2026.
У судове засідання 25.08.2026 сторони не з`явились, надали до суду письмові заяви щодо розгляду справи за їх відсутності та за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, з`ясувавши обставини справи, перевіривши їх наданими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що на громадянина ОСОБА_1 було сформовано за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів повістку № 6762548 про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_9 на 09:00 годину 17.03.2026 року, та направлено засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення.
26.03.2026 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення відносноОСОБА_1 та винесено постанову № R444138 від 23.03.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн
Із змісту постанови вбачається, що позивач будучи військовозобов`язаним та перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , в умовах дії особливого періоду, належним чином повідомлений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме отримав повістку №762548 (рекомендованим повідомленням), з обов`язком з`явитися 17.03.2026 року о 09 год. до ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою уточнення даних.
Діяння ОСОБА_1 визначено як порушення вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», пп. 2 п.1, п.2 Правил військового обліку призовників, вйськовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 року (зі змінами), п.20,21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560 9зі змінами), ст. 65 Конституції України. Дії громадянина ОСОБА_1 виразились у бездіяльності, а саме - неявці до ІНФОРМАЦІЯ_7 без поважних причин після належного повідомлення, що в умовах особливого періоду утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно з приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП) ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За правилами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 1-3 ст. 283 КУпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
ІНФОРМАЦІЯ_8 є територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, який відповідно до ст. 235 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, 210-1 Кодексу.
Оскаржувану постанову винесено тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_2 . Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 від 23.02.2026 № 56 на ОСОБА_2 покладене тимчасове виконання обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Отже, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова прийнята уповноваженою на те особою.
Відповідно до частин 1, 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В оскаржуваній постанові вказано, що позивачем порушено вимоги абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560), який, зокрема, визначає, порядок оповіщення та прибуття резервістів та військовозобов`язаних під час мобілізації.
Відповідно до п. 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних.
У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.
Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було сформовано повістку № 6762548. Дана повістка була направлена засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням за № R067114487926 на адресу місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .
Згідно з трекінгом відправлень «Укрпошта» поштове відправлення № R067114487926 прибуло до відділення Укрпошти 69065 м. Запоріжжя 08.03.2026, 23.03.2026 поштове відправлення повернено відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання.
Суд зауважує, що з трекінгу відправлень «Укрпошта» не вбачається здійснення спроб працівниками «Укрпошта» вручення позивачу даного рекомендованого повідомлення.
Виходячи з приписів п. 41 Порядку № 560, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ, є:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Ураховуючи, що повістку № 6762548 надіслано ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку, належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_10 могли бути лише вищезазначені відмітки оператора поштового зв`язку.
Натомість, з трекінгу відправлень «Укрпошта» встановлено, що поштове відправлення № R067114487926 повернуто 22.03.2026 «за закінченням встановленого терміну зберігання».
Ураховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження належного оповіщення ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Таким чином, суд констатує, що оскільки ОСОБА_1 не був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_10 на 17 березня 2026 року, ним не було порушено абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» під час дії особливого періоду, тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення.
При цьому суд критично ставиться до доводів представника відповідача про те, що позивачем був визнаний факт вчинення адміністративного правопорушення та притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зокрема відповідачем до суду не надано доказів на підтвердження заявленої у відзиві обставини, що позивач самостійно 25.03.2026 засобами електронної комунікації через мобільний додаток «Резерв+» (Електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста) сформував та подав до ІНФОРМАЦІЯ_10 заяву про визнання ним факту вчинення адміністративного правопорушення та притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_7 без поважних причин після належного повідомлення.
Суд також враховує, що відповідачем до суду не надано переконливих доказів на підтвердження того, що про існування оскаржуємої постанови позивач був обізнаний ще 26.03.2026, тобто у день її винесення.
З врахуванням наведеної обставини процесуальний строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення № R444138 від 26.03.2026 підлягає поновленню.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 і їх задоволення, справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю згідно з вимогами п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Ураховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що постанову ІНФОРМАЦІЯ_9 № R444138 від 26.03.2026 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) при ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем сплачений судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань сплачений позивачем судовий збір.
На час винесення рішення доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 77, 132, 229, 241-246, 250, 286 КАС України,
УХВАЛИВ:
Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення № R444138 від 26.03.2026
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушеннязадовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову за справою про адміністративне правопорушення № R444138, винесену тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 26.03.2026, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_13 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .
Суддя В.Д. Сапунцов