Справа № 420/41455/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вичинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про взяття на військовий облік протиправними;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі п. «г» ч. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (в ред. Закону від 08.07.2004).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 04.08.2005 року позивач був засуджений за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ст. 70, ст. 71 КК України до дев`яти років один місяць позбавлення волі (за особливо тяжкий злочин). 27.12.2004 року позивач, на підставі п. «г» ч. 5 ст. 37 ЗУ «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», був виключений з військового обліку, як особа, яка була засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів. 18.08.2021 року позивачу ІНФОРМАЦІЯ_3 було видано тимчасове посвідчення військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 , в якому зазначається, що 27.12.2004 року виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 за ст. 37 п. 5 «г» ЗОВО. 01.08.2025 року позивача працівниками Національної поліції України було супроводжено у добровільному порядку до п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), що є відокремленим відділом ІНФОРМАЦІЯ_1 для складання адміністративного протоколу по справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП (вчинення правопорушення в особливий період) в зв`язку із тим, що згідно бази АІКС «Оберіг» він перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_6 та 29.06.2025 року даним ІНФОРМАЦІЯ_3 був поданий в розшук з номером звернення НОМЕР_2 . В подальшому, 01.08.2025 року позивачем було встановлено мобільний застосунок «Резерв+» та було виявлено інформацію про те, що він є військовозобов`язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 ( ОСОБА_2 ).
08.08.2025 року позивач звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_7 (Підволочиськ), в якій просив внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо його виключення з військового обліку на підставі п. «г» ч. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (в ред. Закону від 08.07.2004 р.). Однак, відповіді на свою заяву позивач не отримав.
23.09.2025 року представником позивача до відповідача було направлено адвокатський запит про отримання інформації щодо розгляду поданої позивачем заяви. 16.10.2025 року було отримано відповідь на адвокатський запит, якою не надано жодних підтверджуючих документів прийнятого рішення щодо розгляду заяви позивача.
Позивач уважає, протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про взяття його на військовий облік, оскільки злочин, за вчинення якого його було засуджено, станом на час його вчинення та винесення вироку, визнавався особливо тяжким, тому на підставі пункту «г» частини п`ятої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (в редакції Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» від 07 серпня 2004 року) він був виключений з військового обліку військовозобов`язаних.
Ухвалою суду від 22.12.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу надано час для усунення недоліків шляхом надання до суду: позовної заяви, оформленої відповідно до вимог ст. 160 КАС України, а саме із зазначенням у позові реєстраційного номеру облікової картки платника податків представника позивача та відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у представника позивача, поштового індексу позивача, із уточненням кола відповідачів з зазначенням відомостей про відповідачів передбачених п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, з копією позовної заяви для відповідача.
14.01.2026 року до Одеського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 16.01.2026 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/41455/25, залучив до участі у справі в якості співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_8 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та виклику сторін.
Також вказаною ухвалою витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 докази у справі, а саме: належним чином засвідчену копію заяви ОСОБА_1 від 08.08.2025 року вхідний № 7473 від 12.08.2025 року, належним чином засвідчену копію відповіді на заяву ОСОБА_1 від 25.08.2025 року за вихідним № 8893, з доказами направлення або вручення ОСОБА_1 .
13.02.2026 року до суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що 12.08.2025 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_7 поштовим зв`язком поступила заява громадянина ОСОБА_1 , яка зареєстрована у діловодстві за вх. номером 7473, і на яку було надано обгрунтовану відповідь від 25.08.2025 року за вих. № 8893. Згідно відомостей реєстру військовозобов`язаних в базі АІКС « ІНФОРМАЦІЯ_9 », значиться, що ОСОБА_1 з 01.08.2025 року перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 , як особа, що підлягає призову на військову службу. До цього часу стояв на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 (де був автоматично взятий на облік згідно змін від 01.04.2025 до Постанови Кабінету Міністрів України № 932). 01.08.2025 року громадянин ОСОБА_1 був взятий на військовий облік п`ятим відділом ІНФОРМАЦІЯ_7 , після добровільного доставления його до ТЦК працівниками Національної поліції, як порушника Правил військового обліку (не оновив вчасно свої військово-облікові дані). Крім цього, у реєстрі є відомості про проходження ним ВЛК на предмет придатності до військової служби за станом здоров`я 01.08.2025 року. По закінченню медичного огляду позивача було визнано придатним до військової служби, про що видано постанову, яка оформлена довідкою військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_10 № 2025-0801-1433-5355-3 від 01.08.2025 року на підставі статті графи II Розкладу хвороб, графи ТДВ наказу Міністра оборони України від 14.08.2008 за №402. Однак, в Оберігу не має жодних відомостей про те, що ОСОБА_1 був виключений з військового обліку у зв`язку з засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (згідно п.6 ч.5 ст. 37).
Також відповідач вказує, що 18.05.2024 року набув законної сили Закон №10449, який кардинально змінює правила військового обліку та підстави для зняття або виключення з військового обліку. В тому числі змінюються умови мобілізації для осіб, які раніше були засуджені до позбавленні волі за тяжкою або особливо тяжкою статтею. До 18.05.2024 року стаття 37 Закону "Про військовий обов`язок та військову службу" передбачала, що особи, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину мали право на виключення з військового обліку. Після виключення з обліку такі особи набували статусу невійськовозобов`язаного та не підлягали призову на військову службу по мобілізації. Проте після 18 травня 2024 року почало діяти нове законодавство, відповідно до якого засудження до позбавлення волі за тяжкою або особливо тяжкою статтею вже не є підставою для виключення з військового обліку. З огляду на викладене, ІНФОРМАЦІЯ_8 , як Відповідач по справі, не вбачає в своїх діях порушень чинного законодавства з приводу внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про «автоматичне взяття громадянина ОСОБА_1 на військовий облік».
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 04.08.2005 року позивач був засуджений за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ст. 70, ст. 71 КК України до дев`яти років один місяць позбавлення волі, що підтверджується довідкою про звільнення.
У тимчасовому посвідченні військового зобов`язаного серії НОМЕР_3 , виданого 18.08.2021 року ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказано, що ОСОБА_1 27.12.2004 року виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 за «ст. 37 п. 5г ЗОВО».
Станом на 01.08.2025 рік позивач перебував на обліку військовозовов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_6 та відносно нього 29.06.2025 року було направленно звернення № Е2668050 до органів Національної поліції для доставлення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки як особи, яка вчинили адміністративні правопорушення пов`язані з порушенням правил військового обліку (причина подання «Не уточнив вчасно облікових даних (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Згідно довідки про доставлення (супроводження) громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, ОСОБА_1 працівником поліції 01.08.2025 року о 17:13 год. доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_12 ( ОСОБА_2 ), як порушника військового обліку.
Згідно з даними військово-облікового документа від 18.09.2026 року, який сформований у системі «Резерв+», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , є військовозобов`язаним, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ). В графі постанова ВЛК вказано: Придатний. В графі дата ВЛК зазначено: 01.08.2025. Дата уточненя даних 02.08.2025.
Позивач звернувся з заявою від 08.08.2025 року до начальника ІНФОРМАЦІЯ_12 , в якій вказав, що був виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі ст. 37 п. 5г ЗОВО України, що підтверджується записом в тимчасовому посвідченні військовозововязаного серії НОМЕР_3 та був незаконно взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), у зв`язку з чим просив внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про його виключення з військового обліку на підставі ст. 37 п. 5г ЗОВО.
Дана заява була зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_13 за вх. № 7473 від 12.08.2025 року.
На вказану заяву позивача, листом № 8893 від 25.08.2025 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив позивача:
« 01.08.2025 року громадянина ОСОБА_1 було супроводжено в добровільному порядку працівниками Національної поліції України в п`ятий відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно бази даних АІТС «ОБЕРІГ» Ви перебували на обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_6 та були подані в розшук ІНФОРМАЦІЯ_3 за зверненням до Національної поліції України від 29.06.2025 року.
Відповідно до Розпорядження ГШ ЗСУ №321/1511 від 06.03.2025 року, Ви взяті на військовий облік до п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_7 , на Вас складено протокол про адміністративне правопорушення передбачено ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 7764 від 01.08.2025 року.
01.08.2025 року Вас направлено на військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_13 для визначення ступеня придатності до військової служби, після проходження військово-лікарської комісії. Ви визнані придатним до військової служби.
03.08.2025 року Вам виписана повістка № 5/1907/24 для призову на військову службу та відправки в команду 11.08.2025 року, складено акт відмови від отримання повістки.».
Також на запит представника позивача, листом № 10198 від 16.10.2025 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив:
« 01.08.2025 року громадянина ОСОБА_1 було супроводжено в добровільному порядку працівниками Національної поліції України в п`ятий відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Станом на 01.08.2025 року, згідно бази даних АІТС «ОБЕРІГ» ОСОБА_1 перебував на обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_6 та був поданий в розшук ІНФОРМАЦІЯ_3 за зверненням до Національної поліції України від 29.06.2025 року.
12.05.2025 року ОСОБА_1 взятий на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно постанови КМУ № 932 від 01.04.2025 року зі змінами.
Відповідно до Розпорядження ГШ ЗСУ №321/1511 від 06.03.2025 року, ОСОБА_1 01.08.2025 року взятий на військовий облік військовозобов`язаних до п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_14 так як останній супроводжений працівниками Національної поліції України, як порушник військового обліку до п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_7 , на ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення передбачено ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення №7764 від 01.08.2025 року.
01.08.2025 року ОСОБА_1 направлено на військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_13 для визначення ступеня придатності до військової служби, після проходження військово-лікарської комісії, ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби.
03.08.2025 року ОСОБА_1 виписана Повістка № 5/1907/24 для призову на військову службу та відправки в команду 11.08.2025 року, складено адт відмови від отримання повістки.
ОСОБА_1 звернувся із заявою 08.08.2025 року вхідний № 7473 від 12.08.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_7 про виключення останнього з військового обліку, п`ятим, відділом ІНФОРМАЦІЯ_7 25.08.2025 року за вихідним № 8893 надана відповідь на заяву ОСОБА_1 ».
Позивач уважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей відносно нього про взяття на військовий облік, звернувся до суду з позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 "Про введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні" введений воєнний стан. У подальшому воєнний стан було неодноразово продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно ч. 1-2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону №2232-ХІІ).
Згідно ч. 7 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частин 4, 5 статті 22 Закону №3543-XII громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з п. 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Отже, обов`язки щодо обліку військовозобов`язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього передбачені статтею 37 Закону №2232-XII.
Так, згідно п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до внесення змін 18.05.2024), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
У зв`язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024 (далі - Закон №3633-ІХ), редакція ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких пункт 6 частини 6 було виключено.
За змістом ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ у редакції, чинній станом з 18.05.2024, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Крім того, 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560).
Згідно абзацу 2 п. 4 розділу Загальні питання Порядку № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.
Отже, з 18.05.2024 редакція ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, проходити військову службу.
Судом встановлено, що у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного серії НОМЕР_3 , виданого 18.08.2021 року ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказано, що ОСОБА_1 27.12.2004 року виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 за «ст. 37 п. 5г ЗОВО».
12.05.2025 року ОСОБА_1 взятий на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно постанови КМУ № 932 від 01.04.2025 року зі змінами.
01.08.2025 року ОСОБА_1 взятий на військовий облік військовозобов`язаних до п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_14 так як останній супроводжений працівниками Національної поліції України, як порушник військового обліку до п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Як стверджує відповідач, особи, які раніше були виключені з обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» на даний час підлягають призову, крім засуджених за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України і, відповідно до цього, відсутні правові підстави для внесення відомостей в АІТС «Оберіг» про виключення.
Право на виключення з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону №2232 позивач мав до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX, які набрали чинності 18.05.2024.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Так, у Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, дія нормативно-правового акту обмежена в часі: від набрання чинності та до моменту втрати юридичної сили.
За суб`єктним складом (коло осіб, на яких поширюється дія нормативно-правового акта), нормативно-правові акти поділяються на: загальні (спрямовані на регулювання суспільних відносин за участю широкого загалу), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (встановлюють відступи від загальних чи спеціальних положень).
Зазвичай, дія нормативно-правового акта поширюється на кожного, хто перебуває в межах його територіальної юрисдикції та є учасником відносин, на які він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, також може визначатися за такими критеріями як гендерна приналежність, вік, фахова спрямованість (наприклад, військовослужбовець), стан здоров`я тощо.
Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.
Однак у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.
Варто зазначити, що законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.
Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11.04.2024 №3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024, було зменшено перелік підстав для виключення з військового обліку шляхом внесення змін у Закон №2232-XII та виключено, зокрема, п. 6 ч. 6 ст. 37 цього Закону.
Внаслідок згаданих змін розширилося коло осіб, на яких поширюється військовий обов`язок, включно з тими, хто раніше був засуджений до позбавлення волі за тяжкі злочини.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах КАС ВС від 17.02.2020 у справі № 820/3113/17, від 19.09.2018 у справі № 814/4386/15.
Законодавство не передбачає збереження стану (статусу) виключення з військового обліку для осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину. Водночас такі особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема військовий облік військовозобов`язаних, на загальних підставах, передбачених частиною першою статті 37 Закону № 2232-XII, якщо відсутні передбачені діючою редакцією частини шостої статті 37 Закону №2232-XII підстави для виключення з військового обліку.
Відтак, позивач був виключений з військового обліку на підставі чинної на той час редакції статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Нова редакція цієї статті від 18.05.2024 встановила нові правовідносини у виді нових підстав виключення з військового обліку, які почали діяти з 18.05.2024. Наслідком нового унормування стало те, що якщо особа, яка була виключена на законних підставах з військового обліку, після того як такі підстави відпали і за умови, що вона відповідає законодавчо встановленим критеріям взяття на військовий облік, підлягає взяттю на такий облік. При цьому, нове взяття на військовий облік, слід розглядати не як продовження попередніх правовідносин під час дії яких особа була виключена з військового обліку, так як ці правовідносини завершились, а їх слід розцінювати як нові правовідносини, які виникли на підставі нової норми права.
У цій справі відсутні підстави для застосування зворотної дії закону, оскільки спірні правовідносини виникли після 18.05.2024, тобто після набрання чинності відповідними змінами до Закону № 2232-XII.
При цьому новий Закон не має ретроактивної форми та не змінює правове врегулювання, яке існувало до його ухвалення.
В силу положень регуляторної дії права, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX встановив нові правила взяття на облік та мобілізації колишніх засуджених. При цьому такі права жодним чином не суперечать положенням статті 58 Конституції України, оскільки в ретроспективі вони нічого не змінюють.
При цьому, що виключення з військового обліку засуджених за тяжкий злочин стосується лише військового обліку громадян та не є підставою звільнення останніх від призову та проходження військової служби, оскільки на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
За таких обставин, суд не вбачає протиправних дій відповідачів, а відтак і підстав для визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про взяття на військовий облік та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі п. «г» ч. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (в ред. Закону від 08.07.2004), немає.
Отже, суд вважає, що доводи позовної заяви не знайшли свого документального та нормативного підтвердження та спростовуються висновками суду, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії"). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
У зв`язку з відмовою у позові, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про взяття на військовий облік протиправними; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі п. «г» ч. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (в ред. Закону від 08.07.2004) - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 31.08.2026 року.
Суддя Г.В. Лебедєва