Справа № 420/13438/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
11.05.2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлене протоколом від 31.03.2025 р. №13 щодо відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
зобов`язати Комісію при ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.03.2026 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Адміністративний позов поданий за допомогою системи «Електронний суд» представником позивача.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, учасником бойових дій, звільнившись з лав ЗСУ, 03.10.2025 року був взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Військово-обліковим документом від 15.10.2025 року. Інформація про наявність відстрочки від мобілізації відсутня. В той же час, позивач здійснює постійний догляд за своїм батьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є інвалідом 2 групи безстроково згідно Витягу з рішення експертної команди від 19.08.2025 року та потребує постійного стороннього догляду згідно Висновку ЛКК №3 від 03.10.2025 року . У батька ОСОБА_2 також є рідна донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка з 2016 року постійно проживає за кордоном (в Іспанії), має власну сім`ю - чоловіка ти дитину, за останні 6 років на території України не знаходилась, й не може об`єктивно здійснювати догляд за батьком, що підтверджується Нотаріально засвідченою заявою ОСОБА_3 про те, що вона виховує неповнолітнього сина ОСОБА_4 , що не дозволяє їй взяти на себе догляд за батьком, Довідкою про склад сім`ї з 06.07.2016 по 11.07.2025 року, згідно якої ОСОБА_3 проживає із сім`єю ( сином, чоловіком та іншими) в Іспанії з 2016 року по дату видачі довідки; Посвідкою на проживання, згідно якої ОСОБА_3 є членом сім`ї громадянина ЄС та діє до 04.05.20230 року; Документом про народження сина ОСОБА_4 , яки народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в Іспанії й ОСОБА_3 є його матір`ю. Інші члени сім`ї у ОСОБА_2 - відсутні.
За таких обставин позивач стверджує, що має право на відстрочку від мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу.
Між тим, що за результатами розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації протоколом від 17.03.2025 р. №11 комісією ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Причини відмови: наявність доньки, яка має здійснювати догляд, ненадання документів про неможливість доньки утримувати батька. 01.04.2026 року позивача повторно повідомлено, що протоколом від 31.03.2025 р. №13 комісією ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Причини відмови: наявність доньки, яка має здійснювати догляд, ненадання документів про неможливість доньки утримувати батька.
Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, вважає його необґрунтованим та незаконним, посилаючись на те, що сестра ОСОБА_3 не може та не має можливості здійснювати догляд за батьком, оскільки проживає за кордоном та здійснює догляд за неповнолітнім сином, про що надані відповідні докази. Керуючись висновками Верховного Суду, позивач позов мотивую тим, що «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону про військову службу.
При цьому, на переконання позивача, наданими позивачем документами, що перебували на розгляді відповідної комісії відповідача, повністю доведено, що донька батька ОСОБА_3 з об`єктивних, непереборних причин не може виконувати обов`язки по здійсненню постійного догляду за батьком в Україні, оскільки фактично проживає та має центр життєвих інтересів за кордоном, має сім`ю, виховує та забезпечує, здійснює догляд за неповнолітнім сином.
Відтак, вважаючи відмову відповідача у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" протиправною, позивач просить суд повторно розглянути заяву від 27.03.2026 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Ухвалою суду від 18.05.2026 року відкрито провадження по справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Електронний примірник адміністративного позову було доставлено в електронний кабінет відповідача у підсистемі "Електронний суд" 11.05.2026 року, про що сформовано довідку 22.05.2026 року.
Електронний примірник ухвали про відкриття провадження від 18.05.2026 року було доставлено в електронний кабінет відповідача у підсистемі "Електронний суд" 19.05.2026 року, про що сформовано довідку 22.05.2026 року.
Таким чином, відповідач належним чином та своєчасно повідомлявся про встановлений ухвалою суду від 18.05.2026 року строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відзив на адміністративний позов у встановлений судом строк, а також станом на час розгляду справи до суду не надходив.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на час розгляду справи від відповідача не надходило жодних повідомлень щодо неможливості надання відзиву.
Інші заяви, клопотання та додаткові докази до суду також не надходили.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є громадянином України, військовозобов`язаний.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 15.09.2025 №269 старший матрос призваний по мобілізації ОСОБА_1 був звільнений з лав ЗСУ у запас за пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
З 15.09.2025 року виключений зі списків особового складу частини та направлений д ІНФОРМАЦІЯ_9 для зарахування на військовий облік.
03.10.2025 року був взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Військово-обліковим документом від 15.10.2025 року.
Відповідно до військово-облікового документа із застосунку Резерв+, сформованого 07.05.2026 року, позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_10 ; є військовозобов`язаним; звання: Лейтенант. Застосування гідрографічних (навігаційно-гідрографічних), гідрометеорологічних та геофізичних підрозділів і частин ВМС ЗС України. У графах «тип відстрочки», «відстрочка до» інформація відсутня.
Згідно Витягу з рішення експертної команди від 19.08.2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є інвалідом 2 групи, встановленої безстроково.
Відповідно до Висновку ЛКК Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико - санітарної допомоги №3» Одеської міської ради від 03.10.2025 року ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду, встановлено наявність когнітивних порушень, не здатність до самообслуговування, потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Відповідно до копії свідоцтва про народження Серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 є батьком позивача, ОСОБА_1 .
14.03.2026 р. позивачем через ЦНАП подано Відповідачу заяву про надання відстрочки від призову на військову під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", до якої долучено копії документів згідно переліку, в тому числі й документи щодо сестри.
До заяви додано наступні документи:
Документ що посвідчує особу;
Реєстраційна картка платника податку;
Військово-обліковий документ;
Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
Заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;
Свідоцтво про народження;
Інші документи за вимогою заявника.
Повідомленням від 18.03.2026 р. № 531 доведено до відома позивача, що за результатами розгляду заяви протоколом від 17.03.2025 р. №11 комісією ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від призов на військову службу під час мобілізації на особливий період. Причини відмови: наявність доньки, яка має здійснювати догляд, ненадання документів про неможливість доньки утримувати батька.
Позивачем повторно 27.03.2026 р. через ЦНАП подано Відповідачу заяву про надання відстрочки від призову на військову під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", до якої долучено копії документів згідно переліку, в тому числі й документи щодо сестри.
До заяви додано наступні документи:
Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
Свідоцтво про народження дитини;
Облікова картка платника податку особи, стосовно якої військовозобов`язаним здійснюється опіка, піклування чи постійний догляд або яка перебуває на утриманні військовозобов`язаного;
Заява №113 ОСОБА_2 ;
Висновок ЛКК №3 ОСОБА_2 ;
Посвідчення УБД ОСОБА_1 ;
Свідоцтво про народження ОСОБА_3 ;
Документи ОСОБА_3 .
Повідомленням від 01.04.2026 р. № 987 доведено до відома позивача, що за результатами розгляду заяви протоколом від 31.03.2025 р. №13 комісією ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Причини відмови: наявність доньки, яка має здійснювати догляд, ненадання документів про неможливість доньки утримувати батька.
Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, вважає його необґрунтованим та незаконним, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
За твердженням позивача, його сестра та донька ОСОБА_2 не може здійснювати постійний догляд за батьком з об`єктивних причин, на підтвердження чого до суду надає нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_3 про те, що вона виховує неповнолітнього сина ОСОБА_4 , що не дозволяє їй взяти на себе догляд за батьком, Довідку про склад сім`ї з 06.07.2016 по 11.07.2025 року, згідно якої ОСОБА_3 проживає із сім`єю (сином, чоловіком та іншими) в Іспанії з 2016 року по дату видачі довідки; Посвідку на проживання, згідно якої ОСОБА_3 є членом сім`ї громадянина ЄС та діє до 04.05.2030 року; Документпро народження сина ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в Іспанії й ОСОБА_3 є його матір`ю.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із статтею 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (частина восьма статті 4 Закону №3543-ХІІ).
Абзацом другим частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядження.
Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. (частина третя статті 22 Закону №3543-ХІІ).
Частиною 3 ст. 22 Закону №3543-XII визначено, що громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Поряд з цим статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, згідно з абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до положень п.9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, окрім іншого:
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;
розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.
Аналіз наведеного свідчить про те, що до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку.
Таким чином, саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації.
З урахуванням зазначеного, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації разом з доданими документами повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).
Відповідно до п. 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно з п. 57 цього Порядку №560, для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Відповідно до п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Заява повинна містити такі обов`язкові відомості про військовозобов`язаного:
прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України);
дату народження;
адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування);
адресу електронної пошти;
контактний номер телефону.
До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Адміністратор центру невідкладно засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг формує та передає заяву відповідно до Порядку подання через центри надання адміністративних послуг із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 49, ст. 2979), - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2025 р. № 1364.
Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (Центральним управлінням або регіональним органом СБУ чи відповідним підрозділом розвідувального органу) не пізніше ніж протягом одного робочого дня з дня її отримання.
Додаток 5 Порядку № 560 визначає Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до додатку 5 Порядку № 560 документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України № 3543-XII:
- для батьків військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;
- для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження);
- для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Згідно з п. 58-1 Порядку № 560 військовозобов`язані, які відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку, про відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а за умови наявності кількох військовозобов`язаних - додають заяву особи з інвалідністю I або II групи за формою згідно з додатком 15, в якій зазначається прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку особа з інвалідністю обирає для здійснення свого утримання.
Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов`язаного, який відповідно до закону зобов`язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов`язаного на військовому обліку, родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.
Відповідно до п. 60 Порядку № 560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
У разі позитивного рішення комісії відомості щодо надання відстрочки (строк відстрочки та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку) протягом одного дня з дати прийняття такого рішення вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображаються в електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста, а не пізніше двох днів з дати прийняття такого рішення заявникові повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, та видається роздрукований (оновлений) військово-обліковий документ, сформований відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 49, ст. 2978), або довідка за формою згідно з додатком 6 (для військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів).
У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки заявникові (у тому числі військовозобов`язаному СБУ або розвідувальних органів) не пізніше ніж на наступний робочий день з дати прийняття такого рішення повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, за формою згідно з додатком 7.
У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки за результатами розгляду заяви про надання відстрочки, поданої через центр надання адміністративних послуг, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє відповідному центру надання адміністративних послуг та надсилає заявникові повідомлення про відмову у наданні відстрочки (додаток 7) на зазначену у заяві адресу електронної пошти.
За результатом розгляду заяви про надання відстрочки військовозобов`язаного СБУ або розвідувального органу довідка (додаток 6) або повідомлення про відмову (додаток 7) надсилається у спосіб, зазначений у заяві про надання відстрочки, засобами електронного або поштового зв`язку.
Рішення комісії може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України (крім випадків, передбачених цим Порядком). У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.
Таким чином, сукупний аналіз наведених норм права доводить, що заяви з питання надання відстрочки від призову на військову службу та додані до неї документи належать обов`язковому розгляду комісією протягом семи днів з дати надходження. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки та про прийняте комісією рішення повідомляється не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 24.03.2026 року та 27.03.2026 року звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки через центр надання адміністративних послуг з заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"
За результатами розгляду цих заяв відповідачем ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Причини відмови:
Під час опрацювання заяви встановлено, що батько має доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка відповідно до законодавства повинна утримувати своїх батьків, якщо сама не потребує постійного догляду.
Не надано документи про неможливість утримувати батька своєю донькою (інвалідність або потребу в догляді, або інші підстави, що передбачені постановою КМУ від 16.05.2024 р. № 560).
Згідно з позицією позивача, наданими позивачем документами, що перебували на розгляді відповідної комісії відповідача, повністю доведено, що донька батька ОСОБА_3 з об`єктивних, непереборних причин не може виконувати обов`язки по здійсненню постійного догляду за батьком в Україні, оскільки фактично проживає та має центр життєвих інтересів за кордоном, має сім`ю, виховує та забезпечує, здійснює догляд за неповнолітнім сином.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, копія якого є у матеріалах справи.
Згідно з Витягом з рішення експертної команди від 19.08.2025 року ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи безстроково та відповідно до Висновку ЛКК №3 від 03.10.2025 року потребує постійного стороннього догляду.
Отже, наявність одного з батьків з інвалідністю ІІ групи у цій справі є встановленою та сторонами не оспорюється.
Натомість проблемним питанням у спірних правовідносинах є з`ясування наявності чи відсутності інших членів сім`ї, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю.
Підставою для відмови у наданні позивачу відстрочки стала наявність рідної сестри, яка також зобов`язана за законом утримувати свого батька з інвалідністю ІІ групи.
Пункт 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» пов`язує право на відстрочку від призову не лише з наявністю у військовозобов`язаного одного з батьків/батьків дружини, що є особою/особами з інвалідністю I чи II групи, але й з відсутністю інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб з інвалідністю.
Згідно з положеннями Сімейного кодексу України повнолітні діти зобов`язані утримувати своїх непрацездатних батьків, якщо вони потребують матеріальної допомоги.
Судом встановлено, що рідна сестра позивача проживає в Іспанії з 2016 року, що підтверджується копією посвідки на проживання члена сім`ї громадянина європейського союзу та довідкою про реєстрацію місця проживання.
Суд вважає, що відповідач повинен був перевірити фактичну можливість/відсутність можливості у сестри позивача здійснювати реальний догляд за батьком- особою з інвалідністю, на постійній або тимчасовій основі.
Це означає, що хоча перебування доньки ОСОБА_2 за межами України саме по собі не звільняє її від обов`язку утримувати/доглядати хворого батька, однак вимагає від суб`єкта владних повноважень з`ясування питання щодо реальної можливості виконання такого обов`язку з урахуванням конкретних життєвих обставин.
Крім того, поняття «обов`язку утримання» та «обов`язку здійснення постійного догляду» не є тотожними, так як утримання - це надання матеріальної допомоги, тоді як постійний догляд - це форма допомоги особі з фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.
У свою чергу, обставина неперебування (непроживання) особи на території України є прямим свідченням того, що така особа фізично не зможе здійснювати постійний догляд за особою, яка проживає в Україні, що фактично виключає її із переліку членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд.
Як зазначено вище, з метою вирішення спірних питань Комісія за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Зі змісту наявних у справі доказів вбачається, що відповідач не проводив всебічну перевірку і оцінку наданих заявником документів, у тому числі щодо фактичної можливості ОСОБА_3 здійснювати догляд за батьком. У даному випадку відповідач, приймаючи рішення про відмову у наданні відстрочки, обмежився формальним посиланням на наявність у позивача рідної сестри, однак не перевірив те, чи має така особа реальну можливість виконувати обов`язок з догляду. Відповідачем безпідставно ототожнено факт наявності у батька позивача іншої повнолітньої дочки з наявністю іншої особи, яка фактично може забезпечувати його утримання та догляд. Сам по собі факт родинного зв`язку не свідчить про реальну можливість особи виконувати відповідний обов`язок за конкретних життєвих обставин.
З огляду на це, оскаржуване рішення ухвалене без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення питання, та без належного його обґрунтування, у зв`язку з чим не відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості рішень суб`єкта владних повноважень.
За таких обставин суд доходить висновку, що вказана відповідачем підстава не є обґрунтованою, отже рішення комісії, оформлене протоколом від 31.03.2025 р. №13 щодо відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", підлягає скасуванню, а заява позивача - повторному розгляду.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до ч.1. ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 31.03.2025 р. №13 щодо відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Зобов`язати Комісію при ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.03.2026 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук