Справа № 946/8469/24
Провадження № 2/946/849/26
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
31 серпня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої - судді: Бальжик О.І.
за участю секретаря: Федорук Н.О.
представника позивачки: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, -
В С Т А Н О В И В:
І. Суть позовної заяви
1.1. 18.10.2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , який уточнила 09.05.2025 року (а.с.62-63), та остаточно просила:
(І) визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку із господарськими будівлями і надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку під літ. «А» загальною площею 65,4 кв. м (житловою площею 26,8 кв. м), літ. «Б» - літня кухня, літ. «В» - гараж, літ. «Е» - сарай, літ. «Д» - баня, літ. «Г» - вбиральня, та № 1-4 - надвірні споруди;
(ІІ) стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.03.2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено шлюб, зареєстрований Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса ), актовий запис № 71. Під час шлюбу народилися діти: син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 04.07.2023 року сторони за договором купівлі-продажу, який був посвідчений приватним нотаріусом Ізмаїльського районного округу Гіренко М.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2226, придбали за адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок під літ. «А» загальною площею 65,4 кв. м (житловою площею 26,8 кв. м), літ. «Б» - літня кухня, літ. «В» - гараж, літ. «Е» - сарай, літ. «Д» - баня, літ. «Г» - вбиральня, та № 1-4 - надвірні споруди. Купівлю-продаж даного будинку з прибудинковими спорудами сторони оформили на ОСОБА_3 , про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 595048551106. Відповідно до пункту 17 договору купівлі-продажу серії НСМ № 702915 від 04.07.2023 року, ОСОБА_4 дала згоду на оформлення придбаного будинку на ім`я чоловіка. Будинок придбаний за спільні кошти подружжя за 38 251 гривня, що підтверджується довідкою про внесення інформації зі звіту про оцінку до єдиної бази даних звітів про оцінку від 08.06.2023 року. Водночас вартість спірного майна - житлового будинку АДРЕСА_1 на даний час складає 108 757 гривень 11 копійок, згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 10.10.2024 року. З огляду на відсутність згоди щодо добровільного поділу спільної сумісної власності, позивачка звернулася до суду для захисту своїх майнових прав.
ІІ. Суть зустрічної позовної заяви
2.1. 30.12.2024 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_2 з зустрічним позовом (а.с.22-34), яким просив визнати його особистою приватною власністю житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
2.2. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10.09.2024 року у цивільній справі № 946/7643/23 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано. Хоча у зареєстрованому шлюбі сторони перебували у період з 05.03.2021 року по 10.09.2024 року, однак спільне проживання з ОСОБА_4 було припинене з грудня 2021 року. 10.01.2022 року ОСОБА_4 було подано позов про стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , де у позові ОСОБА_4 зазначає, що сторони разом не проживають. Згодом ОСОБА_4 подала позов про стягнення аліментів на утримання дружини, в якому також зазначає, що сторони разом не проживають. Реєстрація права власності на житловий будинок відбулася у період перебування відповідача у шлюбі з ОСОБА_4 , однак житловий будинок був придбаний ОСОБА_3 за 2000 доларів США (по курсу станом на 2010 рік - 16 000 гривень) у 2010 році. Гроші були передані у повному об`ємі власнику будинку ОСОБА_7 , однак оскільки правовстановлюючі документи та технічна документація на житловий будинок не були підготовлені власниками для оформлення договору купівлі-продажу, сторони домовилися здійснити правочин тоді, коли документи будуть готові. З 2010 року ОСОБА_3 почав проживати з дружиною та дітьми від першого шлюбу у житловому будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено довідкою № 24 від 14.03.2024 року, виданою старостою Кислицького старостинського округу Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області. Таким чином, враховуючи, що житловий будинок АДРЕСА_1 був придбаний відповідачем за особисті кошти задовго до укладення шлюбу, вважає, що будинок необхідно визнати особистою приватною власністю ОСОБА_3 .
ІІІ. Суть відзиву на зустрічну позовну заяву
3.1. 19.05.2026 року представник позивачки за первісним позовом - адвокат Златєв П.Д. направив відзив на позовну заяву (а.с.57-59), яким вважає позовні вимоги ОСОБА_3 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що спірний будинок був придбаний за спільні кошти позивачки та відповідача ОСОБА_3 за 38 251 гривня, що підтверджується пунктами 3 та 4 договору купівлі-продажу житлового будинку від 04.07.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Гіренко М.М. Після придбання будинку сторонами було зроблено капітальний ремонт, і на час звернення до суду з позовом про визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину будинку його оціночна вартість склала 108 757 гривень 11 копійок. Позивачка зазначає, що твердження ОСОБА_3 про придбання будинку за 16 000 грн у громадянина ОСОБА_7 у 2010 році не відповідає дійсності та не підтверджується матеріалами справи. Також заперечує факт припинення спільного проживання сторін з грудня 2021 року. Фактично сторони проживали разом та вели спільне господарство з усіма складовими сім`ї з грудня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , і перебували у шлюбних відносинах. ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася дочка - ОСОБА_6 . Водночас доводи ОСОБА_3 про те, що з його доходу утримувалося 50% на сплату аліментів, не відповідають дійсності. Згідно з довідкою про заборгованість боржника від 01.05.2025 року, його заборгованість зі сплати аліментів на доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , становить 82 810 гривень 40 копійок, а на утримання дружини - 24 319 гривень. Загальна сума заборгованості сягає 107 129 гривень 40 копійок, що фактично дорівнює вартості всього спірного будинку.
ІV. Процесуальні дії у справі
4.1. Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 18.10.2024 року, справа № 946/8469/24 передана на розгляд судді Бальжик О.І. (а.с.11).
4.2. Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22.10.2024 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду у загальному позовному провадженні (а.с.12).
4.3. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.03.2025 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністюдо спільного розгляду з позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя (а.с.53).
4.4. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.05.2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.74).
4.5. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12.12.2025 року залишено без розгляду клопотання ОСОБА_3 про призначення судової будівельно-технічної експертизи (а.с.130).
4.6. В останнє судове засідання сторони, будучи своєчасно та належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилися.
Позивачка направила представника з належним чином посвідченими повноваженнями.
Відповідач надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
4.7. Під час розгляду справи здійснювалася повна фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.
V. Стислий виклад позиції учасників судового процесу; показання свідків
5.1. У судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат Златєв П.Д. просили задовольнити уточнену позовну заяву від 09.05.2025 року у повному обсязі на підставі викладених у ній доводів, а також відзиву на зустрічну позовну заяву. Проти зустрічної позовної заяви заперечували.
Додатково позивачка зазначила, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з березня 2021 року, під час якого народилося двоє дітей: син - ОСОБА_8 та донька - ОСОБА_9 . Фактичні шлюбні відносини та спільне проживання сторони розпочали у листопаді 2020 року. Окреме проживання у період з грудня 2021 року по лютий 2023 року мало тимчасовий характер через сімейні непорозуміння, тому фактично шлюбні відносини були припинені, однак у лютому 2023 року відповідач повернув її з дітьми, сторони остаточно примирилися, відновили повноцінний шлюб та ведення спільного господарства, яке тривало до 2024 року. Спірний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , був офіційно придбаний 04.07.2023 року, тобто під час спільного проживання та перебування у шлюбі, за спільні кошти подружжя у розмірі 38 251 грн. На момент купівлі будинок перебував у незадовільному стані, однак завдяки спільній праці та залученим коштам у ньому було зроблено капітальний ремонт, зокрема облаштовано кухню та дитячу кімнату, внаслідок чого оціночна вартість нерухомості зросла до 108 757 гривень. Позивачка наголосила, що хоча офіційно вона не працювала, оскільки перебувала у декретних відпустках по догляду за дітьми, вона робила повноцінний внесок у сім`ю шляхом ведення побуту, виховання дітей та догляду за будинком. Крім того, її мати надавала значну фінансову підтримку сім`ї, зокрема кошти від продажу спадкового автомобіля «Toyota Camry» на розвиток фермерства відповідача, та повністю оплатила процесуальні витрати на оформлення даного будинку. Твердження відповідача про фактичну купівлю будинку у 2010 році за 16 000 гривень позивачка вважає неправдивими та не підтвердженими доказово. Оскільки майно набуте під час шлюбу та суттєво покращене спільними зусиллями, воно є спільною сумісною власністю подружжя, а її вимога про визнання права на 1/2 частку є юридично обґрунтованою та спрямованою на забезпечення майнових інтересів її малолітніх дітей.
5.2. Відповідач підтримав зустрічну позовну заяву, проти первісних вимог ОСОБА_4 заперечував.
В обґрунтування своєї позиції відповідач пояснив, що спірний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , фактично придбаний ним ще у 2010 році у громадянина ОСОБА_7 за особисті кошти у сумі 2 000 доларів США (що за курсом того часу складало 16 000 гривень) під час перебування у першому шлюбі. Джерелами цих коштів були: 10 000 гривень, отримані від колишньої тещі як частка за обробіток землі, 4 000 гривень власних заробітків від роботи комбайнером та 2 000 гривень позичених у родичів. Купівля валюти здійснювалася ним із першою дружиною в банках м. Ізмаїла, після чого відбувся повний розрахунок із продавцем, а відповідач із 2010 року безперервно проживав у цьому будинку, виховував старших дітей, провадив господарство та сплачував комунальні послуги. При розлученні у 2018 році за усною домовленістю він залишив першій сім`ї збудований продуктовий магазин по АДРЕСА_2 та дачу, а спірний будинок АДРЕСА_1 залишився за ним. Мати позивачки - ОСОБА_10 , яка виступала його адвокатом під час розлучення у 2018 році, достеменно знала про всі ці обставини та про належність йому будинку з 2010 року. Відповідач категорично заперечив отримання будь-яких коштів від продажу автомобіля «Toyota Camry» на придбання житла, зазначивши, що, навпаки, за власні кошти та власною працею виконував ремонтні роботи за адресою проживання родини позивачки, де міняв вікна, двері, штукатурив, утеплював стіни та облаштовував санвузол. До знайомства з позивачкою він мав власне господарство, яке закинув заради сім`ї позивачки, переїхавши допомагати їм до будинку її матері в АДРЕСА_3 . Спільне проживання з ОСОБА_4 було нестабільним, а у період з грудня 2021 року по лютий 2023 року вони взагалі не проживали разом і не вели спільного господарства, під час чого позивачка подала на нього позов про стягнення аліментів. У січні 2022 року в позивачки стався нервовий зрив, вона вчиняла протиправні дії у м. Ізмаїлі та трощила майно, у зв`язку з чим відповідач неодноразово викликав поліцію, а згодом її було госпіталізовано до психіатричного відділення у м. Одеса. Під час його служби у ТРО з його грошового забезпечення у розмірі 50 000 гривень утримувалося 50% аліментів, тоді як позивачка проживала в м. Одеса, залишивши двох малолітніх дітей на бабусю, а згодом привезла їх на таксі у памперсах до його двору в село та покинула. Щодо оформлення договору купівлі-продажу від 04.07.2023 року відповідач пояснив, що воно відбулося виключно з ініціативи матері позивачки, яка мала довіреність від продавця ОСОБА_7 . Угода укладалася під загрозою вилучення дітей до дитячого будинку через відсутність у них реєстрації місця проживання та стан здоров`я матері. На даний час малолітні діти за рішенням уповноважених органів проживають разом із батьком, який самостійно їх утримує, а позивачці виділено лише два вихідні на місяць для побачень. На підтвердження належності йому будинку з 2010 року відповідач вказав на наявність квитанцій про сплату комунальних послуг, фотокарток зростання старших дітей у цьому будинку та рішення суду про розлучення у 2018 році.
5.3. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , який працює старостою Кислицького старостинського округу № 5, пояснив, що з ОСОБА_4 практично не знайомий і бачив її лише один раз, тоді як ОСОБА_3 знає добре. Свідок засвідчив, що ОСОБА_3 разом із першою дружиною ОСОБА_12 ще у 2010 році придбав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у громадянина ОСОБА_7 .Безпосередньої передачі грошових коштів ОСОБА_11 не бачив, однак про факт продажу будинку ОСОБА_7 та купівлі його ОСОБА_3 йому достеменно відомо, а процес юридичного переоформлення документів тривалий час затягувався. Крім того, ОСОБА_13 разом із першою дружиною ОСОБА_14 особисто робили ремонт та поліпшення цього будинку. Щодо обставин спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у АДРЕСА_1 свідку деталі невідомі, однак він зазначив про випадки конфліктної поведінки ОСОБА_4 та пошкодження нею майна, внаслідок чого за вказаною адресою викликали представників соціальної служби та працівників поліції. Наскільки відомо свідку, ОСОБА_4 постійно проживала у м. Одесі.
5.4. Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснила, що позивачка ОСОБА_2 є колишньою дружиною її колишнього чоловіка - відповідача ОСОБА_3 , з яким у свідка на теперішній час збереглися нормальні взаємовідносини. Свідок зазначила, що спірний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , фактично придбаний у 2010 році за її спільні кошти з ОСОБА_3 . Після укладення шлюбу вони з ОСОБА_13 спочатку проживали у її батьків, після чого вирішили придбати власне житло для виховання дітей. Отримавши у старостаті пропозицію щодо будинку по АДРЕСА_1 , вони узгодили купівлю та передали продавцю ОСОБА_16 грошові кошти у розмірі 2 000 доларів США. Передача коштів оформлювалася розпискою, яка згодом зникла. Отримавши від продавця пакет документів, вона із відповідачем одразу не звернули уваги на їх неналежний стан та звернулися щодо юридичного переоформлення лише через 3-4 роки. На той час з`ясувалося, що право власності на об`єкт належало трьом особам: ОСОБА_16 , його синові ОСОБА_17 та доньці ОСОБА_18 . Для виготовлення необхідної документації вона із відповідачем надавали ОСОБА_7 особисті кошти, однак процес оформлення тривалий час затягувався з боку продавця. На момент придбання будинок перебував у занедбаному стані. Протягом 2010-2018 років за рахунок коштів сім`ї та праці ОСОБА_3 і його батьків у будинку послідовно виконувалися ремонтні роботи: замінено вікна й двері, облаштовано приміщення для утримання худоби, а також поступово відновлено систему опалення в усіх кімнатах. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 вона не зверталася до суду з позовом про поділ майна, оскільки між ними було досягнуто усної домовленості, за якою житловий будинок АДРЕСА_1 залишився у власності ОСОБА_3 , а збудований за час їхнього шлюбу магазин по АДРЕСА_2 перейшов у її власність.
VІ. Оцінка та висновки суду
6.1. Дослідивши матеріали справи, суд, на підставі фактів, встановлених у судовому засіданні, дійшов такого висновку.
6.2. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
6.3. За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і підставі доказів, поданих учасниками справи.
6.4. Вирішуючи первісні позовні вимоги про поділ спільного майна подружжя, суд виходить з такого.
6.5. Згідно з частиною першою статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
6.6. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
6.7. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.70 СК України частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
6.8. Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
6.9. Критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за яке таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя (постанова Верховного Суду України від 02.10.2013 року по справі №6-79цс13).
6.10. Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в шлюбі неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом та практика вирішення зазначеного питання є сталою.
Так, у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження №14-325цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що за змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
6.11. Як роз`яснено в пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.
6.12. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 334/9028/15-ц, про які зазначила заявник як приклад неоднакового застосування.
6.13. У судовому засіданні встановлено, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21.09.2020 року у цивільній справі № 946/2724/20, шлюб між ОСОБА_19 та ОСОБА_3 розірвано (а.с.95).
6.14. 05.03.2021 року між ОСОБА_20 та ОСОБА_3 укладено шлюб, зареєстрований Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса ), актовий запис № 71 (а.с.4).
6.15. ІНФОРМАЦІЯ_4 від спільного шлюбу у сторін народився син ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 29.09.2021 року Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 726 (а.с.60).
6.16. Також, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 14.09.2022 року Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 604 (а.с.61).
6.17. 04.07.2023 року ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу, який був посвідчений приватним нотаріусом Ізмаїльського районного округу Гіренко М.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2226, придбав за адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок під літ. «А» загальною площею 65,4 кв. м (житловою площею 26,8 кв. м), літ. «Б» - літня кухня, літ. «В» - гараж, літ. «Е» - сарай, літ. «Д» - баня, літ. «Г» - вбиральня, та № 1-4 - надвірні споруди (а.с.5-6, 33-34).
За цим договором продавець передав майно (предмет договору) у власність покупця, а покупець прийняв майно у власність та сплатив за нього обговорену грошову суму (пункт 1 договору).
Згідно з пунктом 3 договору продаж житлового будинку вчинено за узгодженою між сторонами ціною, яка склала 38 251 гривня. Ця сума повністю сплачена покупцем продавцю до підписання цього договору.
Відповідно до пункту 4 договору ОСОБА_10 , яка діяла від імені продавців ОСОБА_7 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , своїм підписом під цим договором підтвердила проведення покупцем повного розрахунку за проданий житловий будинок у сумі 38 251 гривня, та відсутність по відношенню до нього будь-яких претензій фінансового характеру.
Пунктом 5 Договору передбачено, що оціночна вартість відчужуваного житлового будинку згідно звіту про оцінку майна ФОП СПД ОСОБА_23 , пароль пошуку звіту про оцінку: ЧОПЦРЧ497242, станом на 08.06.2023 рік становить 38 251 гривня.
Пунктом 17 договору визначено, що покупець купує житловий будинок за згодою його дружини - ОСОБА_4 , що підтверджується її відповідною заявою, справжність підпису на якій засвідчена 04.07.2023 року приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Гіренком М.М., за реєстровим № 2225.
6.18. Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості № 201-20241010-[телефон приховано] від 10.10.2024 року, оціночна вартість житлового будинку АДРЕСА_1 , становить 108 757 гривень 11 копійок (а.с.7).
6.19. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10.09.2024 року у цивільній справі № 946/7643/23, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано; ОСОБА_4 відновлено дошлюбне прізвище - « ОСОБА_24 » (а.с.28-29).
6.20. За змістом довідки № 244 від 14.03.2024 року, виданої Кислицьким старостинським округом Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 2010 року постійно мешкав в АДРЕСА_1 , який був придбаний в жителя с. Кислиця, громадянина України ОСОБА_7 (а.с.37).
6.21. Відповідно до Декларації № 0001-3336-РН00 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, станом на 30.11.2018 року ОСОБА_3 проживав за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.98).
6.22. Як вбачається з Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.08.2025 року по виконавчому провадженню № 75994219, за період з вересня 2022 року по липень 2025 року ОСОБА_3 має заборгованість у розмірі 82 820 гривень 40 копійок (а.с.91).
6.23. Крім того, згідно Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 06.08.2025 року по виконавчому провадженню № 73117432, за період з жовтня 2022 року по серпень 2025 року ОСОБА_3 має заборгованість у розмірі 24 319 гривень (а.с.92).
6.24. Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК України.
При цьому, суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі статті 60 СК України.
6.25. Водночас Верховний Суд у постанові від 22 січня 2020 року у справі №711/2302/18 зазначив, що в законодавстві передбачена презумпція віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ані дружина, ані чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на його особисті кошти, не буде належно підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Отже, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
6.26. Подібні висновки щодо презумпції належності майна, придбаного в період шлюбу, до спільної сумісної власності подружжя та щодо розподілу тягаря доказування на спростування цієї презумпції викладено і в інших постановах, зокрема в постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 646/6271/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, від 10 червня 2020 року у справі № 454/2786/17-ц.
6.27. Відповідно до статей 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
6.28. Суд зазначає, що надані відповідачем фотографії дітей у спірному будинку (а.с.99-106) не містять встановленої дати створення, метаданих та не є належними доказами у розумінні статті 77 ЦПК України. Сам по собі факт проживання чи перебування дітей у житловому будинку підтверджує лише порядок користування приміщенням сім`єю, однак долучені фото не несуть жодної інформації про джерело грошових коштів, за які 04.07.2023 року здійснювався розрахунок із продавцем нерухомості.
6.29. Також суд критично оцінює покази допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_11 та ОСОБА_15 з огляду на таке.
6.30. Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
6.31. Надані свідчення та долучені довідки старостати підтверджують лише той факт, що відповідач тривалий час (з 2010 року) фактично проживав і користувався вказаним будинком. Проте, у розумінні статей 334, 657 ЦК України, виникнення права власності на нерухомість закон пов`язує не з фактом початку фізичного проживання у ньому або усними домовленостями з попередніми власниками, а виключно з моментом нотаріального посвідчення договору та державної реєстрації прав власності. Відтак, до літа 2023 року між відповідачем та попередніми власниками існували лише фактичні відносини користування, тоді як речове право власності виникло саме в період зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_4 .
6.32. Надаючи правову оцінку доводам відповідача щодо окремого проживання та не ведення спільного господарства у період з грудня 2021 року по лютий 2023 року, суд виходить із того, що сторонами дійсно не заперечується факт існування у цей період конфліктних ситуацій, ускладнення шлюбних відносин та тимчасового окремого проживання. Водночас, вказані обставини мали тимчасовий характер, не призвели до остаточного розриву сімейних зв`язків та самі по собі не є підставою для застосування положень частини шостої статті 57 СК України.
6.33. Як встановлено судом під час розгляду справи, навесні 2023 року сторони примирилися, відновили сімейне життя та спільний побут. Право власності на спірний житловий будинок зареєстровано на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 04.07.2023 року, тобто набуття майна у власність відбулося безпосередньо в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі та фактичних шлюбних відносин. Крім того, пунктом 17 договору визначено, що покупець ОСОБА_3 купує житловий будинок за згодою його дружини - ОСОБА_4 .
6.34. Оцінюючи аргументи позивача за зустрічним позовом про те, що майно було придбане за його особисті кошти, суд зазначає наступне.
6.35. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, необхідно установити обсяг спільно нажитого майна, з`ясувати час та джерела його придбання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц).
6.36. ОСОБА_3 у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не надав суду жодних належних, допустимих та беззаперечних фінансових чи розрахункових доказів (зокрема, банківських виписок про рух коштів або зняття готівки з особистих рахунків, договорів дарування грошових коштів, договорів купівлі-продажу іншого особистого майна, розписок тощо), які б доводили факт придбання спірного житлового будинку 04.07.2023 року (або, як він зазначає, - у 2010 році) саме за його особисті дошлюбні кошти. Відсутність будь-якої первинної фінансової документації унеможливлює встановлення джерела походження коштів як особистого майна позивача, що робить його позицію та вимоги зустрічного позову юридично необґрунтованими.
6.37. Таким чином, судом встановлено, що спірне нерухоме майно було придбано відповідачем у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі з позивачкою, а відтак воно набуте сторонами за час шлюбу та за загальним правилом належить їм на праві спільної сумісної власності.
6.38. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість первісного позову та відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову.
VІІ. Розподіл судових витрат
7.1. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень частини 1 і 2, пункту першого частини третьої статті 133ЦПК України, за змістом яких судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
7.2. Згідно з частинами 1 і 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
7.3. Як вбачається з матеріалів справи, позивачка при поданні позовної заяви сплатила судовий збір в розмірі 1 211 гривень 20 копійок (а.с.3).
7.4. Відтак, враховуючи, що первісний позов задоволено, суд вважає, що з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211 гривень 20 копійок.
Керуючись ст.ст. 57, 60, 63, 65, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 11-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В :
1. Позов ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) про поділ спільного майна подружжя, - задовольнити.
Провести поділ майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, та визнати за ОСОБА_25 право власності на 1/2 частину житлового будинку із господарськими будівлями і надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку під літ. «А» загальною площею 65,4 кв. м (житловою площею 26,8 кв. м), літ. «Б» - літня кухня, літ. «В» - гараж, літ. «Е» - сарай, літ. «Д» - баня, літ. «Г» - вбиральня, та № 1-4 - надвірні споруди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
2. Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, - залишити без задоволення.
3. Копію рішення надіслати для відома сторонам.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: О.І.Бальжик