Справа № 946/5917/25
Провадження № 2-п/946/34/26
УХВАЛА
про скасування заочного рішення суду
28 серпня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у складі:
головуючого судді - Баннікової Н.В.
за участю секретаря судового засідання - Клопот М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізмаїл заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Курилкіна Сергія Івановича про перегляд заочного рішення суду від 02 березня 2026 року, -
ВСТАНОВИВ:
Представник ОСОБА_1 - адвокат Курилкін С.І. звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду від 02.03.2026 року по цивільній справі за позовом АТ БК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заяви зазначив, що відповідач ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про розгляд справи, не отримувала ухвалу про відкриття провадження, повістки та примірник заочного рішення від 02.03.2026 року, що позбавило її можливості реалізувати право на захист та подати відзив. Про наявність рішення відповідач дізналася під час звернення за правничою допомогою 02.04.2026 року, а її представник ознайомився з матеріалами справи та отримав повний текст рішення в системі «Електронний суд» 24.04.2026 року, у зв`язку з чим просить поновити строк на подання заяви. Зокрема, аявник вважає нарахування банку за кредитом необґрунтованими та такими, що суперечать п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» в частині обмеження максимального розміру денної процентної ставки. Посилається на несправедливість умов кредитного договору та порушення принципу пропорційності й добросовісності при нарахуванні процентів і штрафних санкцій (п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»).
У поданому зверненні представник АТ КБ «ПриватБанк» заперечує проти задоволення заяви, посилаючись на те, що Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, проте не з`являвся в судові засідання, не повідомляв про причини неявки та не подавав заперечень чи клопотань про відкладення розгляду. Також зазначає, що Кредитний договір укладено 01.07.2021 року із погодженою ставкою 42% річних, що повністю відповідало вимогам законодавства на момент укладення. Посилання відповідача на обмеження процентної ставки (п. 17 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування») є безпідставними, оскільки відповідні зміни внесені Законом № 3498-IX від 22.11.2023 року і згідно зі ст. 58 Конституції України не мають зворотної дії в часі до правовідносин 2021 року. При підписанні Паспорта кредиту та Заяви про приєднання відповідач засвідчила ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг і не висловлювала зауважень, тривалий час користувалася кредитом та частково виконувала зобов`язання. Заборгованість за відсотками у розмірі 37 466,29 грн. є платою за користування коштами, входить до складу основного зобов`язання та не є неустойкою чи штрафною санкцією, а тому не підпадає під дію п. 18 Перехідних положень ЦК України щодо списання.
У свою чергу представник відповідача заперечував проти доводів позивача та зазначає про наявність істотних заперечень проти позовних вимог, вказуючи, що Договором передбачено відновлювану кредитну лінію до 50 000 грн, тоді як банк вимагає стягнути 149 100,78 грн тіла кредиту. Банк в односторонньому порядку збільшив суму кредитування без підписання додаткових угод, що суперечить ст.ст. 525, 1054 ЦК України. Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» не містить підпису відповідача, а тому відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 202/1438/17 не може вважатися складовою частиною укладеного договору в частині підстави для нарахування підвищених відсотків. Зазначає, що наданий банком розрахунок є внутрішнім документом, що не відображає дійсних домовленостей про ліміт. За даними банківської виписки, за увесь період користування карткою відповідач фактично використала кошти в розмірі не більше 36 998,00 грн. Заявлена банком сума 149 100,78 грн утворена шляхом безпідставної капіталізації боргу (включення нарахованих відсотків, комісій та штрафів до основного тіла кредиту). Після закінчення строку дії картки банк протиправно продовжував нараховувати та щомісячно списувати відсотки, що суперечить правовому висновку Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12. Обґрунтованим розміром заборгованості є виключно фактично використане тіло кредиту в сумі 36 998,00 грн, а вимоги в решті суми (149 569,07 грн.) є безпідставними та штучно завищеними.
Представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зазначив, що Відповідач не надав нових доказів, які мають істотне значення для справи і не були досліджені судом. Доводи заяви є надуманими та спростовуються матеріалами справи. Наданий відповідачем власну версію розрахунку банк вважає неналежним доказом, оскільки відповідач не має спеціальних знань та відповідної освіти у сфері фінансових розрахунків. Зазначає, що 01.07.2021 відповідач власноруч підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (з використанням електронного/цифрового підпису на планшеті відповідно до Постанови НБУ № 151), погодивши кредитування за карткою «Універсальна». Сторони узгодили всі істотні умови: початковий ліміт до 50 000 грн, процентну ставку 42,0% річних, розмір мінімального платежу (5%, але не менше 100 грн), а також пеню/відсотки за прострочення у розмірі 60,00% (ст. 625 ЦК України). Заява разом із Умовами та Тарифами складає єдиний Договір. Відповідач тривалий час користувався карткою та частково здійснював погашення, що свідчить про його обізнаність з умовами. Пунктами 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Договору передбачено право банку в будь-який момент змінювати кредитний ліміт без додаткового документального оформлення, на що відповідач дав пряму та безумовну згоду під час підписання Заяви. Кредитний ліміт було збільшено до 150 000 грн, а сума заявленого до стягнення тіла кредиту (149 100,78 грн) не перевищує його. Списання коштів за рахунок кредитного ліміту на погашення нарахованих відсотків і комісій банк вважає правомірним на підставі п. 1.1.3.1.6 Договору (договірне списання). Закінчення строку дії картки або Договору не припиняє зобов`язання та не звільняє від відповідальності за його порушення. Оскільки борг не повернуто, банк має законні підстави для нарахування відсотків за весь час фактичного користування кредитом. Надані банком виписка по рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами, що підтверджують факт використання коштів відповідачем та наявність суми боргу в повному обсязі. Неустойка та комісії банком не заявлені. Враховуючи вищевикладене, просить відмовити у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.
У додаткових пояснення від 07.07.2026 року представник відповідача зазначив, зокрема, що підписана відповідачем Анкета-заява не містить безпосереднього тексту про погодження високих відсоткових ставок (42% річних та 60% за прострочення). Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» без підпису позичальника не є складовою частиною договору, а тому нарахування прострочених відсотків у сумі 37 466,29 грн є повністю незаконним. Встановлений кредитний ліміт становив 50 000 грн, і відповідач жодного разу не здійснювала операцій, які б перевищували цю суму (зокрема, станом на 26.06.2024 залишок коштів складав мінус 26 954,95 грн). Вважає, що Банк в односторонньому порядку, шляхом збільшення від`ємного балансу, почав щомісячно списувати списи відсотків (загалом 57 540,57 грн за період з вересня 2024 по червень 2025 року) та протиправно включив нараховані відсотки до складу «тіла кредиту», збільшивши його до 149 100,78 грн. Така капіталізація (нарахування складних відсотків) прямо заборонена ч. 3 ст. 551 ЦК України. Строк дії договору та кредитної картки закінчився (до 01.07.2022 / червень 2025 року). Посилаючись на правовий висновок ВП ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, відповідач зазначає, що після спливу строку кредитування банк втрачає право нараховувати договірні відсотки (42%), а може претендувати лише на компенсацію за ст. 625 ЦК України. Згідно з первинною банківською випискою та контррозрахунком адвоката, дійсна та підтверджена заборгованість відповідача за фактично використаним тілом кредиту становить 36 998,00 грн. Вимоги банку в решті суми - 149 569,07 грн (що складаються з 112 102,78 грн капіталізованих відсотків у тілі кредиту та 37 466,29 грн незаконно нарахованих відсотків) є безпідставними та штучно завищеними.
У своїх заперечення від 30.07.2026 року представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зазначила, що твердження відповідача про те, що вона не користувалася карткою після 16.03.2024, не відповідають дійсності. Виписка підтверджує здійснення подальших видаткових операцій (зняття готівки, перекази, оплата товарів/послуг), у зв`язку з чим тіло кредиту становить 149 100,78 грн у межах збільшеного до 150 000 грн ліміту. Також зазначає, що Банк не включав нараховані відсотки до тіла кредиту. Згідно з умовою про черговість погашення (п. 2.1.1.3.4 Договору), надходженні від відповідача кошти першочергово спрямовувалися на погашення прострочених відсотків. Відсотки нараховувалися в межах строку кредитування. Оскільки після виникнення прострочення (01.12.2024) кінцевий термін повернення кредиту настав на 180-й день (01.06.2025), банк здійснював нарахування відсотків лише по 01.06.2025 включно. Загальна сума прострочених відсотків становить 37 466,29 грн. Просить відмовити у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.
Вивчивши заяву та матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч.1 ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Так, заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02.03.2026 року задоволено позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 про дату та час судових засідань, призначених на 06.11.2025 року, 02.03.2026 року повідомлялась належним чином за адресою реєстрації, про що свідчать поштові відправлення з відміткою листоноші «Адресат відмовився».
Разом з тим, підстави, на які посилається представник відповідача в обґрунтування своїх заперечень позову, заслуговують на перевірку.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.260, 287, 288, 353 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Курилкіна Сергія Івановича про перегляд заочного рішення суду від 02 березня 2026 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Заочне рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 березня 2026 року по цивільній справі № 946/5917/25 (провадження № 2/946/1255/26) за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасувати.
Справу призначити, з урахуванням навантаження та знаходження судді у частині щорічної відпустки, до розгляду у судове засідання за правилами спрощеного провадження на 17 вересня 2026 року о 10 годині 00 хвилин.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Н.В.Баннікова