ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 607/11756/25 Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О.Я.
Провадження № 22-ц/817/922/26 Доповідач - Хома М.В.
Категорія -
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 серпня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючої - Хома М.В.
суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,
секретар - Гичко К.С.
з участю сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 травня 2026 року, ухвалене суддею Герчаківською О.Я. у цивільній справі №607/11756/25 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про захист прав споживачів та визнання нечинними трансакцій щодо переказу коштів,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати нечинними транзакції від 24 грудня 2024 року щодо переказу з банківської картки № НОМЕР_1 коштів у сумах 20 000 грн, 20 000 грн та 24 000 грн; визнати нечинною транзакцію щодо переказу з рахунку № НОМЕР_2 коштів у сумі 45 000 грн; зобов`язати АТ «Державний ощадний банк України» (далі - АТ "Ощадбанк") повернути йому безпідставно списані кошти у загальній сумі 109 655 грн шляхом їх відновлення на вказаному рахунку, а також стягнути судові витрати.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником банківської картки № НОМЕР_1 , з якої 24 грудня 2024 року без його відома та згоди було здійснено три перекази коштів на картку іншого банку: о 13 год 06 хв 37 с у сумі 20 000 грн, о 13 год 06 хв 55 с у сумі 20 000 грн та о 13 год 07 хв 17 с у сумі 24 000 грн. Крім того, банком було списано комісію за вказані операції у загальному розмірі 655 грн.
Також цього ж дня о 13 год 10 хв 25 с з належного позивачу рахунку № НОМЕР_2 було перераховано 45 000 грн на рахунок в АТ «Ощадбанк».
Жодної із зазначених платіжних операцій позивач не здійснював.
Після виявлення несанкціонованого списання коштів 25 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до банку із заявою клієнта та повідомив про здійснення операцій без його згоди, а 30 грудня 2024 року та 07 лютого 2025 року подав заяви про повернення безпідставно списаних коштів у загальному розмірі 109 655 грн. Однак листами від 17 січня 2025 року та 06 березня 2025 року банк відмовив у їх поверненні.
Також 25 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, за результатами якої було розпочато кримінальне провадження № 12024152020001640.
На час здійснення спірних операцій позивач перебував у Миколаївській області, де виконував обов`язки із захисту України від збройної агресії російської федерації.
Вказує, що користувач платіжного засобу не несе відповідальності за несанкціоновані операції, якщо банком не доведено, що саме його дії чи бездіяльність сприяли втраті або незаконному використанню ПІН-коду чи іншої інформації, яка дала змогу ініціювати такі операції. Наголошував, що сам по собі факт коректного введення даних для проведення платіжної операції не підтверджує вчинення її власником рахунку, а доказів того, що він передавав третім особам конфіденційні дані або іншим чином сприяв проведенню спірних операцій, банк не надав.
Крім цього, позивач посилався на споживчий характер правовідносин сторін та вважав, що за відсутності належних і допустимих доказів причетності споживача до здійснення спірних операцій сумніви щодо відповідних обставин мають тлумачитися на його користь.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 травня 2026 року позов задоволено частково.
Зобов`язано АТ «Державний Ощадний Банк України» повернути ОСОБА_1 безпідставно списані з банківського рахунку НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 109 665,00 грн, шляхом їх відновлення на вказаному рахунку.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з АТ «Державний Ощадний Банк України» на користь держави 1 211,20 грн судового збору.
В апеляційній скарзі та доповненні до неї АТ "Ощадбанк" просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 травня 2026 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю, а також змінити розподіл судових витрат.
Вказує, що неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки між ОСОБА_1 та банком існували договірні відносини на підставі договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. За його умовами клієнт зобов`язаний забезпечувати неможливість отримання третіми особами логіна, пароля, карткового пароля, ПІН-коду, CVV2/CVC2 та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а ризик несанкціонованого використання відповідних ідентифікаційних та авторизаційних даних покладається на клієнта.
Суд першої інстанції не врахував зазначених умов договору та обов`язків користувача платіжного засобу.
Зазначає, що спірним операціям передувала належна ідентифікація позивача в системі дистанційного банківського обслуговування «Ощад 24/7». За даними програмного забезпечення банку, 24 грудня 2024 року було здійснено реєстрацію нових пристроїв, а для реєстрації та входу використовувалися фінансовий номер телефону позивача, реквізити платіжної картки, ПІН-код та одноразові паролі.
Після реєстрації на новому пристрої було активовано функцію підтвердження операцій за допомогою біометрії. Спірні операції були здійснені коректно та підтверджені біометричними даними і кодом доступу, а тому підстав вважати їх неналежними платіжними операціями немає.
До проведення спірних переказів на фінансовий номер ОСОБА_1 надходили повідомлення та здійснювалися автоматичні IVR-дзвінки з кодами для входу та реєстрації в системі «Ощад 24/7», а також попередженням про необхідність негайно звернутися до банку у разі, якщо відповідні дії здійснював не він.
Однак, позивач до завершення спірних операцій до банку не звернувся, продовжував ініціювати IVR-дзвінки та отримувати коди доступу.
Банк вважає, що такі обставини свідчать про використання інформації та засобів ідентифікації, доступ до яких мав саме позивач, і не були належним чином оцінені судом першої інстанції.
Крім цього, що позивач повідомив банк про шахрайські операції лише після їх завершення. До моменту повідомлення користувачем банку про втрату платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від проведених операцій покладається на користувача, тоді як відповідальність банку настає з моменту відповідного повідомлення. При цьому ОСОБА_1 звернувся до контакт-центру банку 24 грудня 2024 року о 16 год 46 хв, тобто вже після завершення усіх оспорюваних транзакцій.
Також АТ «Ощадбанк» посилається на аудіозаписи звернень ОСОБА_1 до контакт-центру банку, яким суд першої інстанції належної оцінки не надав. Зі змісту розмов банк робить висновок, що позивач самостійно здійснював пошук чат-бота банку в Telegram, вводив отримані на свій телефон коди підтвердження та вчиняв інші дії, необхідні для отримання доступу до системи дистанційного банківського обслуговування. Водночас подальші пояснення позивача про те, що такі дії він здійснював уже після проведення спірних операцій лише з цікавості, банк вважає суперечливими та такими, що не узгоджуються з хронологією подій та іншими доказами у справі.
Крім цього, у скарзі зазначено про порушення судом норм процесуального права при прийнятті відповіді позивача на відзив. Клопотання про поновлення строку на її подання було заявлено без поважних причин та належного процесуального оформлення, оскільки представник позивача мав можливість ознайомитися з відзивом та доданими до нього матеріалами значно раніше. Незважаючи на це, суд не надав оцінки причинам пропуску процесуального строку та прийняв відповідний документ до розгляду, чим порушив принципи рівності та змагальності сторін.
Також вважає, що суд першої інстанції не врахував наведеної ним практики Верховного Суду у подібних правовідносинах, відповідно до якої до моменту повідомлення банку про компрометацію платіжного інструменту чи ідентифікаційних даних ризик збитків несе користувач, а розголошення або передача ним третім особам даних, необхідних для проведення платіжних операцій, може свідчити про відсутність вини банку.
Крім цього, банк зазначає про неналежний суб`єктний склад учасників справи. Вказує, що 64 000 грн були перераховані на картку, відкриту в іншому банку, а 45 000 грн - на рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_2 , після чого кошти були перераховані далі. Тому саме фактичні отримувачі коштів є належними відповідачами за вимогами про їх повернення як безпідставно набутого майна, тоді як АТ «Ощадбанк» у цій частині є неналежним відповідачем.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши пояснення представника АТ "Державний ощадний банк України" - адвоката Опейди А.В., який підтримав доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його представника - адвоката Гаврищука В.В., які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду вважають законним та обгрунтованим, ознайомившись з матеріалами справи та доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Рішення суду не оскаржується в частині відмовлених позовних вимог, а тому відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України законність та обгрунтованість рішення суду в цій частині апеляційним судом не перевіряється.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції прийшов до висновку, що : - факт звернення позивача до банку щодо незаконних трансакцій та звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених шахрайських дій свідчать про те, що у позивача була відсутня воля на вчинення спірних банківських операцій 24 грудня 2024 року; - відповідач не довів, що позивач своїми діями сприяв у доступі третіх осіб до інформації, яка дозволила ініціювати банківські операції; - відповідач не спростував наявність своєї вини у несанкціонованому списанні коштів з рахунків позивача.
Такий висновок суду не відповідає обставинам справи, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 367 ЦПК України є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення.
Обставини справи.
01 березня 2022 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Державний Ощадний Банк України» Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) (далі - ДКБО) шляхом підписання Заяви про приєднання № 3316020/131219. У змісті цього Договору позивач просив відкрити йому поточний рахунок № НОМЕР_3 на умовах тарифного пакету «Зарплатний».
На виконання умов зазначеного договору Банк відкрив на ім`я ОСОБА_1 поточний рахунок НОМЕР_3 на умовах тарифного пакету «Зарплатний» з операціями, за якими можуть здійснюватися з використанням платіжного засобу (картка/платіжна картка), та видав платіжну картку.
23 грудня 2024 року позивач ОСОБА_1 вів листування з преміум-менеджером ОСОБА_4 в мобільному додатку Ощад, яка надіслала йому Інструкцію щодо перевірки оборотів по рахунку з відповідним офіційним посиланням (ІНФОРМАЦІЯ_1).
24 грудня 2024 року із вищезазначеного рахунку ОСОБА_1 відбулося списання коштів у загальній сумі 109 655,00 грн, а саме:
о 13:06:37 - 20 000,00 грн - на картку іншого банку;
о 13:06:55 - 20 000,00 грн - на картку іншого банку;
о 13:07:17 - 24 000,00 грн - на картку іншого банку;
вказані кошти у сумі 64 000 грн були зараховані фізичній особі ОСОБА_3 на її картку № НОМЕР_4 до поточного рахунку НОМЕР_5 в АТ «ЮНЕКС БАНК» ;
Ощадбанком була стягнута комісія за здійснення цих переказів в розмірі 205,00 грн + 205,00 грн + 245,00 грн, всього 655,00 грн;
- о 13:10:25 з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 було переказано кошти в розмірі 45 000,00 грн на довільні реквізити клієнта Ощадбанку ОСОБА_2 (IBAN НОМЕР_6 ) як "фінансова допомога".
Інформація про проведення спірних операцій підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_5 НОМЕР_2 , сформованої АТ «Державний Ощадний Банк України» за період 24 грудня 2024 року - 25 грудня 2024 року, платіжною інструкцією (МО) 1786202459820 від 24 грудня 2024 року, відомостями з програмного забезпечення Банку за поточним (картковим) рахунком позивача № НОМЕР_2 , відповідями АТ "Юнекс Банк" № 2448-БТ від 09 вересня 2025 року, № 2615-БТ від 29 вересня 2025 року, наданими на виконання ухвали суду першої інстанції від 18 серпня 2025 року про витребування доказів.
ОСОБА_1 , виявивши списання зазначених коштів з його рахунку, 24 грудня 2024 року о 16:46 звернувся до контакт-центру Ощадбанк та повідомив, що зазначені операції відбулися без його згоди та відому, після чого його рахунок був заблокований банком.
Із змісту телефонної розмови, що мала місце між ОСОБА_1 та працівником АТ Ощадбанк 24 грудня 2024 року після проведення спірних операцій (запис розмови надано відповідачем на компакт-диску, т.1, а.с.106) вбачається, що преміум-менеджер Олександра попередньо надіслала йому Інструкцію для перевірки оборотів по рахунку з відповідним офіційним посиланням, однак позивач не зміг правильно застосувати вказану інструкцію, про що повідомляв консультанта відповідача. Для входу у чат-бот "Ощадбанк" позивач використав звичайний пошук у сервісі Telegram, вписав там коди, отримані в СМС від Ощадбанку, та нажав "надіслати".
25 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до начальника ГУНП в Миколаївській області із заявою про вчинення злочин/крадіжки/шахрайства, в якій повідомив, що 24 грудня 2024 року в результаті несанкціонованого доступу невстановленими особами було здійснено транзакції з його карткового рахунку банку «Ощадбанк» на загальну суму 109 655,00 грн; просив зареєструвати його звернення та ініціювати кримінальне провадження.
27 грудня 2024 року за заявою ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстроване кримінальне провадження №12024152020001640, правова кваліфікація ч. 4 ст. 185 КК України.
Станом на час розгляду даної цивільної справи досудове розслідування у вищезазначеному кримінальному провадженні триває.
Щодо реєстрації пристроїв та доступу до системи дистанційного банківського обслуговування «Ощад 24/7».
З наданих АТ «Державний ощадний банк України» відомостей щодо реєстрації облікового запису ОСОБА_1 у системі дистанційного банківського обслуговування вбачається, що у різні періоди доступ до системи реєструвався з різних пристроїв та через веб-банкінг.
Так, 29 жовтня 2020 року о 09 год 20 хв 57 с зафіксовано реєстрацію через веб-банкінг, а о 09 год 24 хв 52 с - у старому мобільному додатку з пристрою Redmi 4X, DEVICE_ID - 66f0d259e65bfee6.
26 липня 2022 року о 23 год 34 хв 41 с у новому мобільному додатку зареєстровано пристрій Redmi Note 8 Pro, DEVICE_ID - 3eef81c166c26ca4.
24 грудня 2024 року о 12 год 38 хв 25 с у новому мобільному додатку зафіксовано реєстрацію, при цьому у графі «DEVICE» зазначено «Privat24», DEVICE_ID - 5446a3068f547b6e.
Цього ж дня о 12 год 40 хв 56 с у старому мобільному додатку зареєстровано пристрій ASUS_AI2201_D, DEVICE_ID - cf195b8db96f23f9.
Надалі 24 грудня 2024 року о 16 год 43 хв 20 с зафіксовано реєстрацію через веб-банкінг, а о 16 год 43 хв 37 с у новому мобільному додатку - з пристрою Redmi Note 8 Pro, DEVICE_ID - 3eef81c166c26ca4, тобто з тим самим DEVICE_ID, який був зареєстрований 26 липня 2022 року.
07 січня 2025 року о 09 год 59 хв 40 с зафіксовано реєстрацію через веб-банкінг, а о 10 год 00 хв 11 с - у новому мобільному додатку з пристрою Redmi Note 8 Pro, DEVICE_ID - 3eef81c166c26ca4.
Листом №117.29-33/27475/2025 від 06 березня 2025 року АТ «Державний ощадний банк України» повідомило ОСОБА_1 про те, що за результатами його звернення від 07 лютого 2025 року проведено аналіз оскаржуваних операцій, які були здійснені у мобільному додатку «Ощад 24/7» (старий додаток) з пристрою ASUS_AI2201_D, DEVICE_ID - cf195b8db96f23f9. Вказані дії підтверджувалися відбитком пальця. Такий метод підтвердження було встановлено та підтверджено 24 грудня 2024 року о 12 год 41 хв 20 с через ОТП-пароль, що надсилався на фінансовий номер клієнта. Фінансовий номер[телефон приховано] не змінювався.
Таким чином, за даними Банку, реєстрація пристрою ASUS_AI2201_D, DEVICE_ID - cf195b8db96f23f9, відбулася 24 грудня 2024 року о 12 год 40 хв 56 с, а вже о 12 год 41 хв 20 с було встановлено та підтверджено за допомогою ОТП-пароля метод підтвердження дій відбитком пальця. Оспорювані операції були проведені цього ж дня о 13 год 06 хв 37 с, 13 год 06 хв 55 с, 13 год 07 хв 17 с та 13 год 10 хв 25 с.
З наданої АТ «Державний ощадний банк України» технічної інформації щодо повідомлень та кодів, сформованих 24 грудня 2024 року для фінансового номера ОСОБА_1 , вбачається, що о 12 год 36 хв 06 с було сформовано код для входу до системи «Ощад 24/7»; о 12 год 38 хв 22 с - повідомлення про здійснений вхід до мобільного «Ощад» із застереженням негайно звернутися до контакт-центру Банку, якщо вхід здійснив не клієнт; о 12 год 39 хв 47 с - код для входу до системи «Ощад 24/7»; о 12 год 41 хв 20 с - код для активації підтвердження за допомогою відбитка пальця.
Надалі 24 грудня 2024 року Банком зафіксовано формування кодів для входу до системи «Ощад 24/7» о 13 год 09 хв 05 с, 13 год 11 хв 06 с, 13 год 14 хв 19 с, 13 год 20 хв 13 с, 16 год 27 хв 41 с, 16 год 28 хв 18 с та 16 год 39 хв 45 с. О 16 год 43 хв 21 с було сформовано повідомлення про здійснений вхід до мобільного «Ощад» із застереженням звернутися до контакт-центру Банку, якщо відповідний вхід здійснив не клієнт; ще одне повідомлення зафіксовано о 16 год 54 хв 07 с.
З інформації, наданої ПрАТ «Київстар» на виконання ухвали суду від 18 серпня 2025 року про витребування доказів, вбачається таке.
Електронні комунікаційні послуги за телефонним номером НОМЕР_7 станом на 24 грудня 2024 року надавалися на умовах контрактної форми обслуговування за письмовим договором з фізичною особою ОСОБА_1 .
З інформації про вхідні та вихідні телефонні дзвінки, а також отримані SMS-повідомлення за телефонним номером НОМЕР_7 , які були зафіксовані комунікаційним обладнанням ПрАТ «Київстар» протягом доби 24 грудня 2024 року, вбачається:
24.12.2024 12:36:22 - вхідний дзвінок - НОМЕР_8;
24.12.2024 12:38:26 - вхідні СМС Oschadbank;
24.12.2024 12:39:48 - вхідні СМС Oschadbank;
24.12.2024 12:41:21 - вхідні СМС Oschadbank;
24.12.2024 13:09:17 - вхідний дзвінок - НОМЕР_8;
24.12.2024 13:11:14 - вхідний дзвінок - НОМЕР_8;
24.12.2024 13:14:26 - вхідний дзвінок - НОМЕР_8;
24.12.2024 13:20:20 - вхідний виклик - НОМЕР_8;
24.12.2024 14:08:18 - вихідний дзвінок - НОМЕР_10;
24.12.2024 14:54:52 - вихідний дзвінок - НОМЕР_10;
24.12.2024 14:56:01 - вхідний дзвінок - НОМЕР_10;
24.12.2024 16:28:27 - вхідний дзвінок - НОМЕР_8;
24.12.2024 16:32:05 - вихідний дзвінок - НОМЕР_11;
24.12.2024 16:32:51 - вихідний дзвінок - НОМЕР_11;
24.12.2024 16:39:49 - вхідний дзвінок - НОМЕР_8;
24.12.2024 16:43:24 - вхідні СМС Oschadbank;
24.12.2024 16:46:16 - вихідний дзвінок - НОМЕР_11;
24.12.2024 16:54:10 - вхідні СМС Oschadbank;
24.12.2024 17:19:14 - вихідний дзвінок - НОМЕР_11;
24.12.2024 17:33:35 - вихідний дзвінок - НОМЕР_10.
Направлення SMS-повідомлень номером телефону НОМЕР_7 протягом доби 24.12.2024 року комунікаційним обладнанням ПрАТ «Київстар» не зафіксовано.
Телефонний номер НОМЕР_8 належить АТ «Державний Ощадний Банк України».
Зіставлення відомостей Банку з інформацією ПрАТ «Київстар» свідчить про відповідність часу формування Банком окремих повідомлень часу їх фактичного надходження на фінансовий номер ОСОБА_1 : повідомленню Банку від 12 год 38 хв 22 с відповідає SMS-повідомлення Oschadbank о 12 год 38 хв 26 с; повідомленню від 12 год 39 хв 47 с - SMS-повідомлення о 12 год 39 хв 48 с; повідомленню від 12 год 41 хв 20 с - SMS-повідомлення о 12 год 41 хв 21 с; повідомленню від 16 год 43 хв 21 с - SMS-повідомлення о 16 год 43 хв 24 с; повідомленню від 16 год 54 хв 07 с - SMS-повідомлення о 16 год 54 хв 10 с.
25 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявою клієнта (Додаток № 11 А до Порядку емісії та обслуговування платіжних карток в установах АТ «Ощадбанк»), просив надати роз`яснення стосовно трансакцій, які мали місце 24 грудня 2024 року, для ОСОБА_2 - 45 000,00 грн, на картку НОМЕР_12 - 20 000,00 грн, 20 000,00 грн, 24 000,00 грн.
Також 30 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Державний Ощадний Банк України» про повернення йому грошових коштів, знятих з його карткових рахунків внаслідок несанкціонованого доступу невстановлених осіб 24 грудня 2024 року на суму 109 655,00 грн.
Листом № 117.40/03-15/6893/2025 від 17 січня 2025 року АТ «Державний Ощадний Банк України» повідомив позивача про те, що запитувані ним операції з використанням Інтернет ресурсу/«Ощад 24/7» проведено коректно з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки Банку з правильним введенням паролів (ПІН-кодів для одноразової операції в мережі Інтернет), які відомі лише клієнту та були направлені на номер мобільного телефону. За результатами перевірки установлено, що зняття готівкових коштів з карткового рахунку стало можливим у зв`язку з порушенням (недотриманням) вимог Розділу ІХ Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. ОСОБА_1 повідомлено також про відсутність підстав для повернення клієнту грошових коштів та рекомендовано звернутися до правоохоронних органів.
07 лютого 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перевірки щодо несанкціонованого списання коштів з його карткового рахунку, яке відбулося 24 грудня 2024 року.
Листом № 117.29-33/27475/2025 від 06 березня 2025 року АТ «Державний Ощадний Банк України» повідомив позивача про те, що за результатами його звернення від 07 лютого 2025 року проведено ретельний аналіз оскаржуваних операцій, які було здійснено в мобільному додатку 24/7 (старий додаток) з пристрою ASUS_AI2201_D (DEVICE_ID - cf195b8db96f23f9). Ці дії підтверджувались відбитком пальця. Даний метод підтвердження було встановлено та підтверджено 24 грудня 2024 року 12:41:20 через ОТП-пароль, що надсилається на фінансовий номер клієнта. Фінансовий номер[телефон приховано] не змінювався. Трансакціії від 24 грудня 2024 року з платіжної картки позивача проведено коректно, з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки банку, з правильним введенням паролю, відомого лише держателю. За результатами перевірки установлено, що зняття готівкових коштів з карткового рахунку стало можливим у зв`язку з порушенням (недотриманням) вимог Розділу ІХ Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. ОСОБА_1 повідомлено повторно про відсутність підстав для повернення клієнту грошових коштів та рекомендовано звернутися до правоохоронних органів.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права.
Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Частиною третьою статті 1066 ЦК України визначено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Нормою частини першої статті 1067 ЦК України встановлено, що договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.
Згідно з частиною третьою статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: 1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; 2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації (частина двадцята статті 38 Закону України «Про платіжні послуги»).
Згідно з пунктом 140 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164 (тут і далі - Положення, у редакції, чинній на дату проведення оспорюваних операцій), користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.
Відповідно до пункту 141 Положення емітент зобов`язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення).
Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (пункт 146 Положення).
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 та інших.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності (див. постанову Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 489/1649/17).
З огляду на викладене, у такій категорії справ встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставою вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18) (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
У спорах, пов`язаних із проведенням несанкціонованих платіжних операцій, Верховний Суд послідовно виходить із того, що саме банк має довести обставини, які свідчать про те, що користувач своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню ПІН-коду, індивідуальної облікової інформації або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Сам по собі факт коректного введення реквізитів платіжної картки, ПІН-коду, одноразового пароля чи іншого засобу автентифікації не є достатнім доказом того, що спірну операцію здійснив саме власник рахунку або що він сприяв її проведенню.
Такий підхід, зокрема, викладено у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 489/1649/17, від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц, від 21 квітня 2021 року у справі № 751/6050/18, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, від 24 січня 2024 року у справі №758/14517/18. У цих постановах наголошено, що підставою для покладення на користувача наслідків неналежної платіжної операції є встановлення конкретних обставин, які переконливо свідчать про сприяння ним втраті або незаконному використанню конфіденційної інформації, а за відсутності таких доказів сумніви не можуть тлумачитися на шкоду споживачу.
Разом із тим, наведений правовий підхід не означає безумовної відповідальності банку за будь-яку платіжну операцію, яку клієнт у подальшому заперечує. Якщо сукупністю доказів встановлено, що користувач власними діями надав третім особам можливість використати відому лише йому інформацію для доступу до дистанційного банківського обслуговування та ініціювання платіжних операцій, правові підстави для покладення відповідальності за відповідні наслідки на банк відсутні.
На це звертав увагу Верховний Суд, зокрема, у постановах від 17 червня 2020 року у справі №201/15185/16-ц, від 01 липня 2020 року у справі № 712/9107/18. У постанові від 27 грудня 2024 року у справі №161/6855/19 Верховний Суд, зіставляючи різні категорії таких спорів, окремо зауважив, що у справах, в яких було встановлено сприяння користувача використанню відомої лише йому інформації, а банк належним чином попереджав про недопустимість її розголошення третім особам, висновок про відсутність вини банку у списанні коштів є правомірним. Водночас у справі №161/6855/19 такі обставини доведені не були, що й зумовило інший результат її розгляду.
Отже, визначальним для вирішення цієї справи є не сам по собі факт проведення спірних операцій із використанням належних засобів автентифікації та не встановлення особи, яка безпосередньо здійснила переказ коштів, а з`ясування того, чи доведено АТ «Ощадбанк», що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв отриманню третіми особами індивідуальної облікової інформації, необхідної для доступу до системи дистанційного банківського обслуговування та ініціювання спірних платіжних операцій.
Застосовуючи наведені правові висновки до спірних правовідносин та оцінюючи докази у їх сукупності й взаємному зв`язку, колегія суддів виходить із такого.
Як встановлено судом, 23 грудня 2024 року преміум-менеджер Банку Мельнікова Олександра надіслала ОСОБА_1 в мобільному додатку «Ощад» інструкцію щодо перевірки оборотів по рахунку, яка містила офіційне посилання на чат-бот Банку в Telegram.
Водночас, із наявного у матеріалах справи аудіозапису на компакт-диску розмови ОСОБА_1 з працівником контакт-центру (т.1, а.с.106), що мала місце 24.12.2024 року після здійснення спірних операцій, вбачається, що для пошуку чат-бота позивач не зміг скористатися надісланим йому офіційним посиланням, а тому здійснював звичайний пошук у Telegram. На пряме запитання працівника Банку, чи переходив він до чат-бота через офіційний сайт, чи самостійно вводив його назву у Telegram, ОСОБА_1 повідомив, що робив це самостійно, та вводив отримані на свій фінансовий номер телефону від Ощадбанку паролі у чат-боті.
Ця обставина має істотне значення для справи, оскільки спростовує твердження про те, що позивач діяв виключно у межах отриманої від працівника Банку інструкції.
Навпаки, із його власних пояснень вбачається, що він не зміг зайти за наданим працівником банку посиланням, а тому самостійно обрав спосіб пошуку відповідного ресурсу у Telegram, унаслідок чого міг потрапити до стороннього чат-бота, який лише імітував офіційний сервіс Банку.
Та обставина, що ОСОБА_1 скористався саме стороннім, а не офіційним чат-ботом Ощадбанку, доводиться також тим, що сліди входу ОСОБА_1 24.12.2024 року до офіційного чат-боту Ощадбанку відсутні.
Крім цього, з технічних відомостей АТ «Ощадбанк» також встановлено, що до 24 грудня 2024 року в обліковому записі ОСОБА_1 був зареєстрований, зокрема, пристрій Redmi Note 8 Pro, DEVICE_ID 3eef81c166c26ca4. Проте 24 грудня 2024 року о 12 год 38 хв 25 с у новому мобільному додатку зафіксовано реєстрацію, при якій у графі «DEVICE» зазначено «Privat24», DEVICE_ID 5446a3068f547b6e, а вже о 12 год 40 хв 56 с у старому мобільному додатку зареєстровано інший пристрій - ASUS_AI2201_D, DEVICE_ID cf195b8db96f23f9.
Безпосередньо після реєстрації пристрою ASUS_AI2201_D - 24 грудня 2024 року о 12 год 41 хв 20 с - було встановлено та підтверджено за допомогою ОТП-пароля метод автентифікації та підтвердження операцій за відбитком пальця. За даними Банку, оспорювані операції у старому мобільному додатку «Ощад 24/7» були здійснені саме з пристрою ASUS_AI2201_D, DEVICE_ID cf195b8db96f23f9, та підтверджувалися біометрією.
При цьому, сам по собі запис про біометричне підтвердження не свідчить про використання саме біометричних даних ОСОБА_1 . Юридично значимим у цьому випадку є те, що можливість такого підтвердження була активована на новозареєстрованому пристрої за допомогою ОТП-пароля, надісланого на фінансовий номер позивача.
Через нетривалий проміжок часу після зазначених реєстраційних дій із рахунку позивача були проведені спірні операції: о 13 год 06 хв 37 с - переказ 20 000 грн, о 13 год 06 хв 55 с - 20 000 грн, о 13 год 07 хв 17 с - 24 000 грн, а о 13 год 10 хв 25 с - 45 000 грн. Отже, реєстрація нового пристрою, активація нового способу підтвердження операцій та проведення спірних переказів становлять єдину послідовність подій, розділених незначним проміжком часу.
Вказана технічна інформація не є ізольованим доказом, наданим виключно Банком, оскільки її часові показники узгоджуються з відомостями незалежного оператора електронних комунікацій - ПрАТ «Київстар». Так, за даними Банку, о 12 год 38 хв 22 с було сформовано повідомлення про здійснений вхід до мобільного «Ощад», о 12 год 39 хв 47 с - код для входу до системи «Ощад 24/7», а о 12 год 41 хв 20 с - код для активації підтвердження за допомогою відбитка пальця.
ПрАТ «Київстар» зафіксувало фактичне надходження на фінансовий номер ОСОБА_1 . SMS-повідомлень Oschadbank відповідно о 12 год 38 хв 26 с, 12 год 39 хв 48 с та 12 год 41 хв 21 с.
Крім цього, на фінансовий номер позивача надходили автоматичні IVR-дзвінки Банку для отримання кодів, необхідних для входу або реєстрації у системі «Ощад 24/7».
Із матеріалів справи вбачається, що такий дзвінок було прийнято о 12 год 36 хв, а надалі відповідні IVR-дзвінки мали місце о 13 год 09 хв, 13 год 11 хв, 13 год 14 хв, 13 год 20 хв, 16 год 28 хв та 16 год 39 хв.
За наданими Банком відомостями, під час автоматичних IVR-дзвінків система повідомляла клієнта про недопустимість розголошення отриманого одноразового пароля у чат-ботах та месенджерах (Messenger, Viber, Telegram) і необхідність використовувати його виключно для доступу до системи дистанційного банківського обслуговування «Ощад 24/7».
Зміст дослідженого аудіозапису свідчить і про те, що ОСОБА_1 підтвердив здійснення верифікації у додатку 24 грудня 2024 року близько 12 год 38 хв. Також, описуючи свої дії у чат-боті, він пояснював, що після введення номера телефону вводив отримані коди, а у зв`язку із затримкою роботи чат-бота такі коди доводилося вводити повторно. Наведені пояснення узгоджуються за часом із технічними записами Банку про реєстрацію нових пристроїв та із даними ПрАТ «Київстар» про отримання відповідних повідомлень на фінансовий номер позивача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у цій справі Банк не обмежився посиланням на сам факт коректного введення реквізитів картки чи кодів підтвердження. Відповідачем надано сукупність взаємопов`язаних доказів: відомості про реєстрацію нових пристроїв, час і спосіб активації біометричного підтвердження, дані про формування та надходження ОТП-кодів і IVR-дзвінків, відомості про конкретний пристрій, з якого здійснювалися спірні операції, а також аудіозапис власних пояснень позивача щодо пошуку чат-бота і введення отриманих кодів.
Оцінені в сукупності за стандартом більшої переконливості ці докази дають підстави для висновку, що отримання третіми особами можливості зареєструвати новий пристрій та здійснити доступ до системи дистанційного банківського обслуговування було пов`язане з діями самого ОСОБА_1 , який, не скориставшись офіційним посиланням, самостійно здійснив пошук чат-бота у Telegram та вводив у ньому отримані від Ощадбанку на свій фінансовий номер коди підтвердження.
При цьому, колегія суддів не ототожнює такі дії із волевиявленням ОСОБА_1 на перерахування грошових коштів третім особам.
Матеріали справи не дають підстав вважати, що позивач бажав здійснення спірних переказів або особисто визначав їх отримувачів та суми. Його подальше звернення до Банку і правоохоронних органів підтверджує, що спірні операції відбулися поза його волею.
Однак, відсутність волі на кінцеве списання коштів не є тотожною відсутності дій, які сприяли компрометації індивідуальної облікової інформації та створили можливість для третіх осіб отримати доступ до системи дистанційного банківського обслуговування.
Саме у цьому полягає істотна відмінність цієї справи від справ, у яких Верховний Суд покладав обов`язок відновити кошти на банк через недоведеність конкретних дій клієнта щодо розголошення конфіденційної інформації. Зокрема, у справі № 176/1445/22 висновок про відповідальність банку був обумовлений тим, що банк не довів дій користувача, які сприяли незаконному використанню інформації, а правильне введення реквізитів саме по собі було визнано недостатнім.
У справі, що переглядається, наявні додаткові докази, які виходять за межі самого факту технічно коректного проведення операцій і безпосередньо характеризують поведінку позивача до їх здійснення.
У зв`язку з цим, висновок суду першої інстанції про те, що АТ «Ощадбанк» не довело вчинення ОСОБА_1 дій, які сприяли доступу третіх осіб до інформації, необхідної для ініціювання спірних операцій, не відповідає встановленим обставинам справи та ґрунтується на неповній оцінці доказів.
Зокрема, суд першої інстанції, пославшись на те, що з фінансового номера ОСОБА_1 протягом 24 грудня 2024 року не зафіксовано вихідних SMS-повідомлень, не врахував, що передача отриманого одноразового коду шляхом його введення у чат-боті Telegram не потребує відправлення SMS із телефону користувача. Тому відсутність вихідних SMS не спростовує ані самого факту введення кодів у сторонньому інтернет-ресурсі, ані можливості їх використання третіми особами.
Не можна погодитися і з висновком місцевого суду про те, що оскільки IVR-дзвінки та коди формувалися Банком, позивач обґрунтовано сприймав усі відповідні дії як намагання Банку налагодити роботу застосунку. Формування Банком одноразового коду є елементом процедури автентифікації, однак призначення такого коду полягає у його використанні самим клієнтом у захищеному середовищі системи Банку. Надходження коду від Банку не надає клієнту підстав вводити його у сторонньому чат-боті, тим більше за наявності попередження про недопустимість такого розголошення.
Так само звернення ОСОБА_1 до контакт-центру Банку о 16 год 46 хв та подальше звернення до правоохоронних органів не спростовують встановлених дій, вчинених ним до проведення спірних операцій. Ці звернення підтверджують відсутність волі позивача на перерахування коштів та його реакцію після виявлення списань, однак не усувають причинного зв`язку між попереднім розголошенням або введенням конфіденційних кодів у сторонньому ресурсі та отриманням третіми особами доступу до дистанційного банкінгу.
При цьому, про можливе шахрайство Банк було повідомлено вже після завершення всіх оспорюваних переказів.
Колегія суддів також критично оцінює висновок суду першої інстанції про те, що Банк мав зупинити спірні операції з огляду на їх «підозрілість» - вхід із нового пристрою, повторюваність переказів та їх проведення протягом короткого проміжку часу.
Такий висновок не ґрунтується на встановленні конкретної норми закону, умови договору чи технічного правила, яке за наведених обставин покладало на Банк безумовний обов`язок автоматично припинити виконання належно автентифікованих платіжних операцій.
Самої оцінки операцій як незвичних для клієнта недостатньо для висновку про порушення Банком конкретного цивільно-правового обов`язку.
Водночас доводи апеляційної скарги про те, що фактичні отримувачі коштів мають бути належними відповідачами у цій справі, колегія суддів відхиляє. Предметом спору в оскарженій частині є вимога клієнта до Банку про відновлення коштів на банківському рахунку у зв`язку з неналежним, на його думку, виконанням Банком зобов`язань за договором банківського рахунку та платіжного обслуговування. Тому АТ «Ощадбанк» є належним відповідачем за такою вимогою незалежно від того, на рахунки яких осіб у подальшому були зараховані спірні кошти.
Отже, сукупність встановлених у справі обставин, зокрема послідовність реєстрації нових пристроїв та проведення спірних операцій, активація біометричного способу підтвердження за допомогою ОТП-пароля, відомості ПрАТ «Київстар», а також зміст аудіозапису розмови ОСОБА_1 з працівником Банку щодо самостійного пошуку чат-бота у Telegram та введення отриманих кодів, у їх взаємному зв`язку переконливо свідчать про те, що АТ «Ощадбанк» довело вчинення ОСОБА_1 дій, які сприяли отриманню третіми особами індивідуальної облікової інформації та створили можливість доступу до системи дистанційного банківського обслуговування з подальшим ініціюванням спірних платіжних операцій.
За таких обставин, відсутні підстави для покладення на АТ «Ощадбанк» обов`язку відновити на рахунку ОСОБА_1 кошти, списані внаслідок спірних операцій. Висновок суду першої інстанції про зворотне зроблено без належної оцінки всіх доказів у їх сукупності, у зв`язку з чим рішення в оскарженій частині не може вважатися законним та обґрунтованим.
Зважаючи на вищенаведене, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 травня 2026 року в частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Державний ощадний банк України» про повернення грошових коштів шляхом їх відновлення на рахунку.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"- задовольнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 травня 2026 року - скасувати в частині задоволених позовних вимог.
Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про захист прав споживачів.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 24 серпня 2026 року.
Головуюча Хома М.В.
Судді Храпак Н.М.
Костів О.З.