Справа № 520/24684/26
Україна
ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про повернення позовної заяви
"31" серпня 2026 р. м. Харків
Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Спірідонов М.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обставин, викладених у листі від 30 червня 2026 року №43759-40516/Д-03/8-2000/26.
2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.03.2026 року індексацію пенсії відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІУ від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 , у розмірі 12236,71 грн. на коефіцієнт у розмірі 1,197 з 01.03.2023 року, у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 року, у розмірі 1,115 з 01.03.2025 року та у розмірі 1,121 з 01.03.2026 року, здійснивши виплату належних сум пенсії з 01.03.2026 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
3. Стягнути з Відповідача судові витрати на мою користь.
Ухвалою суду від 13.08.2026 року позовну заяву залишено без руху шляхом надання до суду оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 3993,60 грн. та заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку, з наданням до суду відповідних доказів.
27.08.2026 року до суду від позивача надійшов уточнений адміністративний позов, в якому просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо неналежного визначення та індексації показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення моєї пенсії, обставини якої викладені у листі від 30 червня 2026 року №43759-40516/Д-03/8-2000/26
2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.03.2026 перерахунок та виплату моєї пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІУ від 09.07.2003 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки у розмірі 12236,71 грн., послідовно збільшеного відповідно до встановленого законодавством механізму щорічної індексації на коефіцієнт 1,197 з 01.03.2023, на коефіцієнт 1,0796 з 01.03.2024, на коефіцієнт 1,115 з 01.03.2025 та на коефіцієнт 1,121 з 01.03.2026, з урахуванням раніше виплачених сум.
3. Стягнути з Відповідача судові витрати на користь позивача.
У вказаному уточненому уточненому позові позивачем зокрема зазначено, що у позовній заяві не заявлялось чотири самостійні вимоги немайнового характеру. Предметом позову є одне порушене право на визначення розміру пенсії станом на 01.03.2026 року.
Крім того в обґрунтування заяви зокрема зазначено, що коефіцієнти 1,1197 з 01.03.2023 року, 1,0796 з 01.03.2024 року та 1,115 з 01.03.2025 року не означає заявлення самостійних вимог. Ці коефіцієнти є виключно розрахунковими складовими, без послідовного застосування яких неможливо правильно визначити величину показника середньої заробітної плати, що підлягає використанню при обчисленні пенсії.
Розглядаючи уточнену позовну заяву, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк в шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом.
Крім цього, початок перебігу шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про їх порушення.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2020 р. у справі № 826/10808/18.
Зі змісту позову судом встановлено, що при зверненні до суду позивачем оскаржується бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо неналежного визначення та індексації показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення моєї пенсії, обставини якої викладені у листі від 30 червня 2026 року №43759-40516/Д-03/8-2000/26 та позивач просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.03.2026 перерахунок та виплату моєї пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІУ від 09.07.2003 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки у розмірі 12236,71 грн., послідовно збільшеного відповідно до встановленого законодавством механізму щорічної індексації на коефіцієнт 1,197 з 01.03.2023, на коефіцієнт 1,0796 з 01.03.2024, на коефіцієнт 1,115 з 01.03.2025 та на коефіцієнт 1,121 з 01.03.2026, з урахуванням раніше виплачених сум.
Суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У зв`язку з чим, суд зазначає, що про порушення своїх прав позивач мав дізнатися ще з 01.03.2023 року, з 01.03.2024 року та з 01.03.2025 року відповідно, а до суду звернувся лише 11.08.2026 року, тобто з порушенням шестимісячного строку встановленого п.2 ст.122 КАС України.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що обставини, якими позивач обґрунтовує поважність пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав є неповажними. Позивач не надав доказів існування об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали йому звернутись до суду з дня коли він дізнався, що його права були порушені відповідачем. Позивачем також не було надано доказів існування інших обставин або труднощів, які унеможливили дотримання позивачем строків звернення до суду, встановлених законом.
З урахуванням положень статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Отже, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Також суд зазначає, що предметом позову у даній справі є чотири вимоги немайнового характеру, а саме щодо не проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі
1. 1,197;
2. 1,0796;
3. 1,115;
4. 1,121.
Оскільки позивачем не сплачено судовий збір, у сумі, визначеній в ухвалі суду про залишення позову без руху, позивачем не усунуто недоліки позовної заяви.
З огляду на що суд зазначає, що позивачем на виконання вимог ухвали суду від 13.08.2026 року надано заяву про усунення недоліків, однак обставини причин пропуску строку звернення до суду з зазначеним позовом, викладені в заяві визнані судом неповажними та не сплачено судовий збір, у сумі, визначеній в ухвалі суду про залишення позову без руху, а отже недоліки позовної заяви усунуті не були.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає поверненню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 169, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У Х В А Л И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали направити позивачеві разом з позовною заявою та доданими до неї документами.
Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Спірідонов М.О.