Справа № 560/8618/26
РІШЕННЯ
іменем України
31 серпня 2026 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бусол-С» до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бусол-С» звернулось в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення.
В обґрунтування позову зазначає, що позивачем до митного оформлення було подано електронну митну декларацію №26UA40[телефон приховано]U8 щодо ряду товарів, митна вартість яких визначалась за ціною договору (контракту). За результатами перевірки митним органом було прийняте спірне рішення №UA400000/2026/000346/2 від 05.01.2026 про коригування митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів №UA400040/2026/000008 від 05.01.2026. Підставою прийняття спірного рішення відповідач обґрунтовує наявністю розбіжностей, що впливають на правильність визначення митної вартості товарів в частині включення складових митної вартості. Позивач вважає, що митному органу були надані усі необхідні документи, що дозволяли визначити та перевірити усі числові значення складових митної вартості, зважаючи на що прийняті відповідачем акти вважає необґрунтованими.
Ухвалою суду від 22 травня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідач подав відзив, у якому у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що митний орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Митним кодексом України та іншим законодавством України.
Вказує, що при здійсненні аналізу поданих декларантом документів, митним органом було встановлено, що вони містять розбіжності та не підтверджують усі числові значення складових митної вартості, а заявлений рівень митної вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість товарів. Зважаючи на це, позивачу було запропоновано надати додаткові документи, які б усували виявлені розбіжності і сумніви, однак цього зроблено не було. Вважає, що рішення щодо коригування митної вартості окремих товарів та картка відмови є правомірними і обґрунтованими.
Також відповідач подав клопотання, у якому просить розглянути цю справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Клопотання мотивоване необхідністю всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив про безпідставність вказаних відповідачем у відзиві на позов тверджень, підтримує позовні вимоги та просить їх задоволити в повному обсязі.
Представник Хмельницької митниці подав до суду заперечення на відповідь на відзив, згідно з якими просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.
03 листопада 2024 року між позивачем (покупець) та компанією «TAIZHOU KERONG TRADE CO.» (продавець) укладено контракт №1-25 (далі Контракт).
Пунктом 2.1. Контракту встановлено, що ціна на товар встановлена в іноземній валюті долар США і розуміється на умовах поставки, що зазначаються в інвойсах на кожну партію товару, якщо інше не буде обумовлено в додаткових угодах до даного Контракту.
Ціна товару визначається на кожну партію та фіксується в інвойсах, які становлять невід`ємну частину Контракту (п. 2.3. Контракту).
Сторонами у п. 4.1 Контракту визначено, що порядок та умови оплати по даному Контракту визначаються Сторонами у інвойсах до кожної окремої поставки.
На виконання Контракту здійснено поставку Товару згідно інвойсу №2571 від 05.11.2025 на загальну суму 12962,00 доларів США.
Згідно інвойсу №2571 від 05.11.2025 поставка здійснювалась на умовах «Інкотермс» 2020 EXW Yantian.
Доставка товару до митного кордону України здійснювалась позивачем за власний рахунок згідно договору про транспортно-експедиторське обслуговування №Б1.1 від 10.12.2024 укладеним з ТОВ «Ламан Шипінг».
Вартість доставки товару до митного кордону України становила: 242 849,30 грн., що підтверджується довідкою про транспортні витрати №488965 від 24.12.2025.
У вартість транспортування входять вантажно-розвантажувальні роботи. Страхування не проводилось.
05.01.2026 з метою митного оформлення поставленого товару, позивачем складено та подано до Хмельницької митниці (далі по тексту відповідач) електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №26UA40[телефон приховано]U8.
Митна вартість товару визначена за ціною Контракту (основним методом) в розмірі 791 066,72 грн. До складових митної вартості включено ціну товару - 548 217,42 грн. (12 962,00 доларів США (графа 22 МД №26UA40[телефон приховано]U8 * 42,2942 грн./1 долар США), також, відповідно до вимог МК України до митної вартості товару включено вартість послуг з транспортування товару, які здійснюються до митної території України в розмірі 242 849,30 грн.
На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість до ЕМД №26UA40[телефон приховано]U8 додано (графа 44 Декларації): контракт №1-25 від 03.11.2024; додаткова угода №1 від 08.07.2025 р; додаткова угода №2 від 01.09.2025 р; інвойс (Invoice) №2571 від 05.11.2025; декларація про походження товару (Declaration of origin) №2571 від 05.11.2025; договір про транспортно-експедиторське обслуговування №Б1.1 від 10.12.2024; протокол узгодження розбіжностей б/н від 11.12.2024 р.; довідка про транспортні витрати №488965 від 24.12.2025 р.; рахунок-фактура №LS-4706574 від 24.12.2025 р.; коносамент HYSF[номер приховано] від 09.11.2025 р.; міжнародна товаро-транспортна накладна (CMR) №488965 від 24.12.2025 ; довіреність б/н від 16.12.2024 р.
05.01.2026 р. відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2026/000008 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2026/000346/2 в сторону збільшення за резервним методом.
В рішенні про коригування митної вартості товарів №UA400000/2026/000346/2 від 05.01.2026 р. неможливість визнання заявленої декларантом митної вартості відповідач обґрунтовує наявністю розбіжностей, що впливають на правильність визначення митної вартості товарів в частині включення складових митної вартості, зокрема:
- заявлений рівень митної вартості окремих товарів (№1, 3, 4) не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби;
- до митного оформлення не надано «підтвердження товару», замовлення, проформу-інвойс, копію експортної декларації країни відправлення, передбачені пунктами 1.1, 1.2, 1.4, 3.2 зовнішньоекономічного контракту;
- особа, яка надає інформацію про вартість перевезення не відповідає особі, яка здійснює перевезення, що свідчить про наявність експедиційної винагороди експедитора, яка хоча і передбачена рахунком на оплату, але не включена до складових митної вартості товарів;
- відповідно до додаткової угоди до контракту, передбачена переоплата за товар на основі рахунку-проформи, однак ні самого рахунку-проформи, ні банківських платіжних документів, які б підтверджували передоплату за товар до митного оформлення не подано;
- до митного оформлення не подану заявку на перевезення, передбачену договором про надання транспортних та експедиційних послуг у міжнародному сполученні;
- витрати на транспортування до митного кордону України нижчі, ніж витрати на транспортування після ввезення, що ставить під сумнів достовірність включення складових митної вартості товарів таких як транспортування, оскільки відповідно до довідки про транспорті витрати, вартість перевезення вантажу за 1 км до кордону України нижча ніж вартість після кордону (тариф на перевезення до кордону складає 63 грн/км, після кордону України - 102 грн/км);
- відповідно до пункту 2.4 контракту, обов`язок завантаження покладається на сторону залежно від умов поставки передбачених інвойсом (відповідно до поданого інвойсу - умови поставки - EXW (YANTIAN). Однак, у довідці про транспортні витратив казано, що «У вартість транспортування входять вантажно-розвантажувальні роботи»;
- в довідці про транспортні витрати від 24.12.2025 №488965 вказано, що: «У вартість транспортування входять вантажно-розвантажувальні роботи.»;
- до митного оформлення не подані документи щодо обов`язкових послуг в порту Гданськ: НРР, локальні витрати в порту Гданськ, щодо обов`язкової послуги лінії MSC із оформлення дозволу на повернення контейнеру, оформлення Т1, відповідно включення даних витрат до митної вартості не підтверджене;
- протоколом розбіжностей до договору про транспортно-експедиторське обслуговування передбачена передоплата за фрахт за 10 днів до прибуття судна до порту, однак банківських платіжних документів, які б підтверджували оплату фрахту до митного оформлення не подано;
- в поданих документах, що підтверджують вартість транспортування, не відображені витрати на транспортування товару з місця відвантаження до порту відправлення в Китаї;
- подані до митного оформлення документи не містять усіх, визначних частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень складових митної вартості, а саме, портових витрат, НРР, пакування, експедиційної винагороди.
Вважаючи оскаржувані рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 2 Митного кодексу України встановлено, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Згідно з частиною першою статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Заявлення митної вартості товарів, відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України, здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Приписами частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Відповідно до положень частин першої, другої, третьої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з частиною 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та / або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів, згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України, здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право митниці витребувати додаткові документи у декларанта з метою вчинення дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, виникає за наявності у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Встановивши відсутність достатніх відомостей, які підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 02.06.2015 у справі №21-498а15 та Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.
Суд враховує, що позивач надав усі документи, наведені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, які містили числові показники ціни товару.
Щодо рівня митної вартості товару за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби, то суд зазначає таке.
За правилами ч.6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15).
Суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.
Щодо необхідності надання до митного оформлення додаткових документів, суд зазначає наступне.
Частина 2 ст. 53 МК України містить перелік документів, які підтверджують митну вартість товару.
Частиною 3 ст. 53 МК України, визначено перелік додаткових документів, які надаються у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Позивачем подано до митного органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості поставленого товару.
Документи містили аналогічні числові показники митної вартості товару, не містили розбіжностей та давали митному органу можливість перевірити заявлену митну вартість.
Щодо підтвердження товару та замовлення, то суд зазначає таке.
Таких документів як «підтвердження товару» та «замовлення» не визначено у переліку документів зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ, тож у розумінні ст. 53 МК України не є документами, що підтверджують митну вартість товару.
Окрім цього, пункти 1.1, 1.2, 1.4 зовнішньоекономічного контракту №1-25 від 07.11.2025 не містять інформації, що замовлення має бути сформовано, як окремий письмовий документ.
Тому твердження відповідача про те, що відсутність «підтвердження товару» та «замовлення» є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості суперечить ч. 2 ст. 53 МК України.
Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Проформа-інвойс за своєю правовою природою є попереднім рахунком, що виписується як пропозиція (оферта), або як рахунок на передоплату в рамках зовнішньоекономічної операції, що передбачає попередні платежі. У відповідності до п.3 ч.2 ст.53 МК України проформа інвойс подається до митного оформлення винятково у випадку якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу. Тобто, законодавцем альтернативно визначено документи, які мають бути подані декларантом до митного оформлення в залежності від умов проведення оплати.
Аналогічної правової позиції дотримується також Вищий адміністративний суд України (рішення: від 11.08.2016 року № К/800/41236/15, від 23.06.2016 № К/800/50958/15).
Оскільки декларований товар є об`єктом купівлі-продажу позивачем долучено до документів під час здійснення митного оформлення інвойс №2571 від 05.11.2025.
Зважаючи на вищевикладене ненадання позивачем вказаних додаткових документів не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки вартість повністю підтверджується поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами.
Відповідачем у свою чергу в рішенні про коригування митної вартості не зазначається які саме розбіжності та у яких документах викликали сумніви, що у свою чергу не давали йому можливість встановити достовірність заявленої позивачем митної вартості товару.
Щодо експедиторської винагороди, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.
Для підтвердження вартості транспортування товару до митного оформлення позивачем надано довідку про транспортні витрати №488965 від 24.12.2025 та рахунок-фактуру №LS-4706574 від 24.12.2025 р.
Відповідно до вказаних документів вартість транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону, яке здійснювалось ТОВ «Ламан Шипінг» становить - 20 745,30 грн.
Рахунком-фактурою №LS-4706574 від 24.21.2025 р. окремо виділено експедиторську винагороду у розмірі 1 065,00 грн., та віднесено до послуг наданих на території України.
Оскільки позивач є резидентом України, відповідно до вказаної норми місцем надання транспортно-експедиторських послуг є Україна.
Жодних розбіжностей чи наявні ознаки підробки у документах, які підтверджують вартість транспортування, відповідачем не виявлено. Сумніви митного органу ґрунтуються виключно на припущеннях, та спростовуються поданими декларантом до митного оформлення документами, зокрема, довідкою про транспортні витрати, та рахунком-фактурою наданими перевізником.
Щодо умов оплати за товар, суд зазначає таке.
Із матеріалів справи встановлено, що жодна з поданих до митного оформлення додаткових угод не містить будь-яких положень щодо обов`язкової передоплати товару та здійснення оплати саме на підставі рахунку-проформи.
Відповідно до п. 4.1. Контракту №1-25 від 03.11.2024 р. порядок та умови оплати по даному Контракту визначаються Сторонами у Інвойсах до кожної окремої поставки. Оплата здійснюється в іноземній валюті Долар США «UA dоllar». Відповідно до умов зазначених в інвойсі №2571 від 05.11.2025 р. оплата за товар здійснюється протягом 180 днів з дати виставлення рахунку.
На момент митного оформлення, товар згідно інвойсу №2571 від 05.11.2025 не був оплачений позивачем, оскільки строк оплати поставленого товару не сплинув. Умови оплати товару є вільним вибором сторін договору, як і умова встановлення передплат, після сплат чи часткових оплат.
У постанові Верховного суду від 29 липня 2020 року у справі № 420/1709/19 встановлено наступну позицію: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.
Таким чином, встановлення строку оплати товару в межах 180 днів відповідно до інвойсу №2571 від 05.11.2025 р., відповідає узгодженим сторонами умовам контракту.
Наявність відстрочки платежу не впливає на визначену сторонами ціну товару, не змінює її розміру та не є підставою для сумнівів у достовірності заявленої митної вартості.
Позиція Верховного Суду підтверджує, що відстрочка оплати за товар не є самостійною підставою для коригування митної вартості чи витребування додаткових документів контролюючим органом, якщо подані документи у своїй сукупності підтверджують задекларовану митну вартість.
Щодо заявки на перевезення, суд зазначає наступне.
Заявка на перевезення у розумінні ч.2 ст.53 МК України не відноситься до основних документів, що підтверджують митну вартість товарів.
Враховуючи положення п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.
Для підтвердження вартості транспортування Товару, яка не включена в ціну товару, Позивачем до митного оформлення було надано: договір про транспортно-експедиторське обслуговування №Б1.1 від 10.12.2024; протокол узгодження розбіжностей б/н від 11.12.2024 р.; довідка про транспортні витрати №488965 від 24.12.2025 р.; рахунок-фактура №LS-4706574 від 24.12.2025 р.
Тобто, усі документи, необхідні для підтвердження вартості перевезення товару, були подані до митного оформлення в повному обсязі та містили аналогічні числові показники вартості перевезення.
Відтак, відсутність окремої заявки на перевезення не впливає на правильність визначення митної вартості та не може бути підставою для сумнівів у достовірності заявлених відомостей.
Додатково на підтвердження вартості перевезення позивачем подано до суду акт наданих послуг №ЛШ00-000098 від 07.01.2026 р. та платіжну інструкцію, що підтверджує їх оплату №У13-26 від 07.01.2026 р.
Щодо вартості транспортування до кордону та після, суд зазначає таке.
Згідно з п. 5 ч. 10 десятої ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Для підтвердження вартості транспортування до митного оформлення позивачем надано довідку про транспортні витрати №488965 від 24.12.2025, та рахунок-фактуру №LS-4706574 від 24.12.2025 р.
Відповідно до вказаних документів вартість міжнародного автоперевезення за межами держаного кордону до п/п Ягодин становить: 50 000,00 грн; вартість міжнародного автоперевезення по території України становить: 46 830,70 грн.
Натомість відповідачем не надано доказів на підтвердження існування сумнівів чи невідповідностей у документах, які підтверджують вартість перевезення.
Щодо включення навантажувальних робіт до вартості перевезення, суд встановив наступне.
Пунктом 2.4. Контракту №1-25 від 03.11.2024 р. зазначається, що «Ціна товару включає вартість упаковки, тари, маркування, завантаження, митного експортного оформлення Товару. Тара і уваковка поверненню не підлягають». Пунктом 3.1 Додаткової угоди №2 прямо передбачено, що «Поставка товару здійснюється на умовах, що вказуються в Інвойсах на кожну партію товару, відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс» (у редакції 2020)». Інвойсом №2571 від 05.11.2025 встановлено умови поставки - EXW Yantian, що узгоджується із зазначеним у п.3.1. Контракту.
Умови поставки EXW (Ex-Work - франко завод) означають, що продавець зобов`язаний надати товар у розпорядження покупця на власних приміщеннях (заводі, складі тощо) без обов`язку щодо завантаження товару на транспорт покупця.
Таким чином, витрати на завантаження в межах поставки за умовами EXW несе покупець, якщо інше прямо не передбачено угодою сторін.
З метою транспортування товару Позивачем було укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування №Б1.1 від 10.12.2024 р. з ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ». Для підтвердження складової митної вартості - доставки товару до митного кордону України до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати №488965 від 24.12.2025 р.
У вищевказаній Довідці зазначається «У вартість транспортування входять портові витрати, вантажно-розвантажувальні роботи», що свідчить про включення витрат на завантаження/розвантаження до складових митної вартості товару.
Щодо подання до митного оформлення документів щодо послуг в порту Гданськ: НРР, локальні витрати в порту Гданськ, оформлення Т1, суд зазначає таке.
Відповідно до статей 49, 58 МК України митна вартість товарів визначається на підставі ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, з урахуванням лише тих додаткових витрат, які прямо пов`язані з доставкою товарів до пункту перетину митного кордону України та підлягають обов`язковому включенню за умови, що вони не були включені до ціни договору.
З метою підтвердження складових витрат, понесених у зв`язку з організацією перевезення, позивачем було направлено на адресу Експедитора - ТОВ «Ламан Шипінг» офіційний лист №04-05 від 04.05.2026 р. з проханням повідомити, чи включено до вартості послуг за межами державного кордону України портові витрати, витрати, пов`язані з оформленням перевізної документації, та чи виникали інші витрати, не відображені у рахунку-фактурі № LS-4706574 від 24.12.2025 року.
У листі-відповіді №04/05 від 05.05.2026 Експедитор повідомив, що вартість транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону України вартістю: 20 745,30 грн (що є складовою загальної суми 290 958,00 грн відповідно до рахунку-фактури № LS-4706574 від 24.12.2025 року) включає: вартість портових витрат; витрати, пов`язані з оформленням перевізної документації; інші витрати з організації доставки вантажу.
Таким чином, витрати, пов`язані з обслуговуванням у порту Гданськ (у тому числі НРР, локальні портові витрати, оформлення Т1), за своїм змістом охоплюються поняттям портових витрат та витрат, пов`язаних з оформленням перевізної документації і включені до загальної вартості транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону України.
Отже, усі витрати, які фактично виникли у зв`язку з транспортуванням товару до митного кордону України, документально підтверджені та включені до відповідного рахунку.
Щодо умов оплати фрахту, суд зазначає наступну позицію.
Відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України, декларант подає митному органу «транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Таким чином, закон вимагає підтвердження саме розміру транспортних витрат, а не моменту чи способу їх оплати.
Міжнародне морське перевезення (фрахт) організовувалось ТОВ «Ламан Шипінг».
Для підтвердження транспортних витрат позивачем до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати №488965 від 24.12.2025 р. видану ТОВ «Ламан Шипінг». Відповідно до вказаної довідки вартість міжнародного морського перевезення становить: 172 104,00 грн.
Митним кодексом України не визначено докази, виключно якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, відтак такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.
Аналогічна позиція наведена у постанові Верхового Суд від 31.05.2019 у справі №804/16553/14.
Щодо складових митної вартості, суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 10. ст.58 МК України митна вартість товарів включає в себе ціну, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, а також додаткові витрати, якщо вони не включені до ціни, такі як: витрати на транспортування до митного кордону, страхування та інші витрати.
При визначенні митної вартості товару у розмірі - 791 066,72 грн. позивачем включено наступні складові:
- Вартість товару - 548 217,42 грн. (графа №22 ЕМД №26UA40[телефон приховано]U8), що підтверджується інвойсом №2571 від 05.11.2025 р.
- Транспортування до митного кордону України у розмірі - 242 849,30 грн., що підтверджується довідкою про транспортні витрати №488965 від 24.12.2025 р. наданою експедитором ТОВ «Ламан Шипінг» та включає в себе: міжнародне морське перевезення за маршрутом Yantian, China - Gdansk Poland вартістю 172 104,00 грн.; транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України до п/п Ягодин вартість якого становить - 20 745,30 грн.; міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України до п/п Ягодин вартістю - 50 000,00 грн.
У вартість транспортування входять вантажно-розвантажувальні роботи. Страхування вантажу не проводилось.
Інших витрат, що включаються до складових митної вартості товару позивач не поніс.
Таким чином, з метою підтвердження вартості доставки товару до митної території України позивачем було надано до митного оформлення документи, які чітко та однозначно підтверджував вартість доставки товару.
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, згідно з частиною першою статті 57 Митного кодексу України, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Разом із тим, відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Митний орган у своєму рішенні зазначає, що митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (стаття 59 та 60 МКУ) з підстав відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні товари, що були оформлені у митному відношенні.
При прийнятті оскаржуваного рішення відповідач використав виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію.
Разом з тим, необхідно зазначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі №814/2172/16.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
Як уже було зазначено, для митного оформлення імпортованого товару позивач надав документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України.
При цьому, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
У свою чергу відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей в частині вартості товару, ознак підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари.
Крім того, посилання відповідача на заниження позивачем митної вартості товару суд відхиляє, оскільки формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості подібних товарів не може вважатися заниженням митної вартості і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, та не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.
Суд також вказує на висновок Верховного Суду, який відповідає сталій практиці, викладений у постановах від 09.10.2018 у справі №826/24835/15, від 24.01.2019 у справі №820/636/17, від 21.01.2020 у справі №812/2336/14, від 13.02.2020 у справі №810/1175/16, від 26.01.2021 у справі №826/13892/16, відповідно до якого інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в інформаційній базі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо можливих судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення.
Враховуючи викладене, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті митним органом без урахування усіх обставин та без дотриманням норм чинного законодавства є протиправними та підлягають скасуванню.
У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 5324,80 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов - задоволити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000346/2 від 05.01.2026.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Хмельницької митниці №UA400040/2026/000008 від 05.01.2026.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бусол-С» судові витрати в розмірі 5324 (п`ять тисяч триста двадцять чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бусол-С» (вул. Київська, 12А, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46023 , код ЄДРПОУ - 44154550)
Відповідач: Хмельницька митниця (вул. Пілотська, 2, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29010 , код ЄДРПОУ - 43997560)
Головуючий суддя П.І. Салюк