ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
28 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 183/9225/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1
на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2026 року (суддя В.О. Фролова) у справі № 183/9225/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову № 36 від 29.08.2025, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, а провадження по справі закрити.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова відповідача є протиправною та суперечить приписам КУпАП, адже позивачкою не вчинено порушення, відповідальність за яке визначена ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.
Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення №36 від 29.08.2025, якою позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 59 500 грн. - скасовано та надіслано справу на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Судом першої інстанції зазначено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 36, у такому відсутні посилання на будь-які інші документи, на підставі яких відповідачем було зроблено висновок про наявність в діях позивачки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Доказів, на підставі яких відповідач прийняв рішення щодо накладання адміністративного стягнення на позивача, відповідачем також не надано.
Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Відтак, суд першої інстанції вважав, що для належного розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача відповідачу необхідно провести розгляд справи з урахуванням наведених судом недоліків, а за наслідками розгляду прийняти відповідне рішення.
Таким чином, суд першої інстанції зазначив про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що спірна постанова не містить відомості про порушення пп.34 та 47 Порядку №1487, адже в ній вказано саме на недостатні знання позивачкою змісту та вимог цих пунктів Порядку №1487. Зауважує, що позивачкою не вжито заходи з метою усунення порушень п.8, 10 та 12 Порядку №1487 керівником підприємства. Вважає, що позивачка допустила протиправну бездіяльність, адже не виконала вимоги п.72 Порядку №1487 в частині відсутності звернень до керівництва щодо видання наказу про стан військового обліку за минулий рік та завдання на наступний рік на підставі звітів, результатів вжитих заходів та перевірок стану військового обліку в минулому році. Зауважує, що суд першої інстанції хибно надав оцінку порушення позивачкою абз.8, 10, 15, 16 п. 34 Порядку №1487. Звертає увагу на помилковість висновків суду першої інстанції стосовно порушення порядку ведення Журналу обліку результатів перевірок стану військового обліку призовників і військовозобов`язаних. Наполягає, що спірна постанова є правомірною через вчинення позивачкою порушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 15.08.2025 комісією, на підставі плану проведення перевірок стану військового обліку призовників і військовозобов`язаних у місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах, організаціях на території області на 2025 рік, затвердженого розпорядження від 15.01.2025 за № Р-4/0/328-25, в редакції розпорядження Голови Самарівської районної державної адміністрації від 11.04.2025 № Р-80/0/328-25, проведено перевірку стану ведення військового обліку та організації бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час у ПП АПФ «Довіра», за результатами якої складено акт, затверджений 20.08.2025 Головою Самарівської районної державної адміністрації, начальником районної військової адміністрації Вишневським М.В.
Як вбачається з акту перевірки, відповідальною особою за ведення військового обліку у ПП АПФ «Довіра» призначено головного бухгалтера позивачку відповідно до наказу №1К від 30.12.2024, яка з актом перевірки ознайомлена 21.08.2025.
За результатами перевірки виявлені порушення положень Порядку № 1487, зокрема:
- відповідальна посадова особа вимоги організації та введення військового обліку знає не в повному обсязі, а саме не підтверджена її обізнаність стосовно:
а) порядку виконання вимог п. 47 Порядку № 1487 (у разі отримання підприємством розпоряджень РТЦК про оповіщення військовозобов`язаних працівників);
б) основних положень п. 34. Порядку № 1487 (стосовно взаємодії з РТЦК при виконанні службових обов`язків);
- в порушення вимог п. 8 Порядку № 1487 в Наказі на призначення відповідальної особи від 30.12.2024 року № 1К не визначена посадова особа яка не виконує обов`язки по веденню військового обліку на час тимчасової відсутності позивачки;
- в порушення п. 10 Порядку № 1487 не визначена доплата за ведення військового обліку;
- посадова інструкція відповідальної особи включає в себе неповний перелік заходів покладених на відповідальну особу з метою ведення персонального обліку призовників та військовозобов`язаних згідно з Порядком 1487, в порушення п. 47 Порядку 1487 в посадовій інструкції не визначений алгоритм дій відповідальної особи за ведення військового обліку під час отримання розпоряджень РТЦК та СП;
- в порушення абз.3 та 4 п.12 Порядку 1487 відповідальна посадова особа не пройшла навчання по підвищенню кваліфікації з питань ведення військового обліку;
- в порушення абз.2 п.12 Порядку 1487 не визначена потреба в підвищенні кваліфікації осіб відповідальних за ведення військового обліку;
- в порушення п. 19 Порядку 1487 та п. 2.19 посадової інструкції належне методичне супроводження заходів військового обліку не забезпечено (правила військового обліку не вивішені в загально доступному місці);
- в порушення п. 72 Порядку 1487 та п. 2.22 посадової інструкції методологічне супроводження незабезпечене, наказ керівника про підсумки ведення військового обліку у 2024 році та завдання на 2025 рік відсутній, перспективний план роботи відповідальної особи за організацію та ведення військового обліку на 2025 рік та графік внутрішнього аудиту відсутні;
- під час перевірки списків персонального обліку та військово-облікових документів військовозобов`язаних виявлено, що відповідальною особою не забезпечено дотримання вимог абз. 8;10;15 та 16 п. 34 Порядку № 1487, оскільки стосовно деяких військовозобов`язаних на підприємстві, в порушення положень п.п.3.2 п. 3 Розділу ІІ «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 не дотримані терміни проходження чергового медичного огляду, накази директора про направлення працівників до РТЦК та СП для проходження медичних оглядів, заміни військово-облікових документів не видаються, керівництвом не контролюються, як приклад: ОСОБА_2 - остання ВЛК пройдена 20.02.2020;
- в порушення вимог абз.17 п.34 Порядку № 1487 Журнал обліку результатів перевірок стану військового обліку призовників і військовозобов`язаних (Додаток 9 до Порядку № 1487) та звіряння облікових даних з даними районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки ведеться, керівництвом перевіряється, але відсутні відмітки про усунення недоліків.
21.08.2025, за результатами проведеної перевірки, уповноваженою особою відповідача складено протокол № 36 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 36 від 29.08.2025 на позивачку за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 59 500 грн.
Вважаючи постанову № 36 від 29.08.2025 протиправною, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до якої в редакції на час виникнення спірних правовідносин:
порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1 ст.210-1 КУпАП);
повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2 ст.210-1 КУпАП);
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.210-1 КУпАП).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Отже, на дату винесення відповідачем спірної постанови в Україні діяв особливий період, що є підставою для застосування ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що відповідальною особою за ведення військового обліку у ПП АПФ «Довіра» призначено головного бухгалтера позивачку відповідно до наказу №1К від 30.12.2024.
Спірна постанова відповідача № 36 від 29.08.2025 обґрунтована тим, що позивачка:
- відповідальна посадова особа вимоги організації та введення військового обліку знає не в повному обсязі, а саме не підтверджена її обізнаність стосовно:
а) порядку виконання вимог п. 47 Порядку № 1487 (у разі отримання підприємством розпоряджень РТЦК про оповіщення військовозобов`язаних працівників);
б) основних положень п. 34. Порядку № 1487 (стосовно взаємодії з РТЦК при виконанні службових обов`язків);
- в порушення вимог п. 8 Порядку № 1487 в Наказі на призначення відповідальної особи від 30.12.2024 року № 1К не визначена посадова особа яка не виконує обов`язки по веденню військового обліку на час тимчасової відсутності позивачки;
- в порушення п. 10 Порядку № 1487 не визначена доплата за ведення військового обліку;
- посадова інструкція відповідальної особи включає в себе неповний перелік заходів покладених на відповідальну особу з метою ведення персонального обліку призовників та військовозобов`язаних згідно з Порядком 1487, в порушення п. 47 Порядку 1487 в посадовій інструкції не визначений алгоритм дій відповідальної особи за ведення військового обліку під час отримання розпоряджень РТЦК та СП;
- в порушення абз.3 та 4 п.12 Порядку 1487 відповідальна посадова особа не пройшла навчання по підвищенню кваліфікації з питань ведення військового обліку;
- в порушення абз.2 п.12 Порядку 1487 не визначена потреба в підвищенні кваліфікації осіб відповідальних за ведення військового обліку;
- в порушення п. 19 Порядку 1487 та п. 2.19 посадової інструкції належне методичне супроводження заходів військового обліку не забезпечено (правила військового обліку не вивішені в загально доступному місці);
- в порушення п. 72 Порядку 1487 та п. 2.22 посадової інструкції методологічне супроводження незабезпечене, наказ керівника про підсумки ведення військового обліку у 2024 році та завдання на 2025 рік відсутній, перспективний план роботи відповідальної особи за організацію та ведення військового обліку на 2025 рік та графік внутрішнього аудиту відсутні;
- під час перевірки списків персонального обліку та військово-облікових документів військовозобов`язаних виявлено, що відповідальною особою не забезпечено дотримання вимог абз. 8;10;15 та 16 п. 34 Порядку № 1487, оскільки стосовно деяких військовозобов`язаних на підприємстві, в порушення положень п.п.3.2 п. 3 Розділу ІІ «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 не дотримані терміни проходження чергового медичного огляду, накази директора про направлення працівників до РТЦК та СП для проходження медичних оглядів, заміни військово-облікових документів не видаються, керівництвом не контролюються, як приклад: ОСОБА_2 - остання ВЛК пройдена 20.02.2020;
- в порушення вимог абз.17 п.34 Порядку № 1487 Журнал обліку результатів перевірок стану військового обліку призовників і військовозобов`язаних (Додаток 9 до Порядку № 1487) та звіряння облікових даних з даними районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки ведеться, керівництвом перевіряється, але відсутні відмітки про усунення недоліків.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Порядок №1487) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487.
Апеляційний суд зазначає, що приписи п.34 та 47 Порядку №1487 визначають обов`язок їх виконання, а не обов`язок особи підтверджувати обізнаність про їх зміст.
Відтак, колегія суддів вважає безпідставним аргумент відповідача про порушення позивачкою положень Порядку №1487 через необізнаність позивачки щодо змісту приписів п.34 та 47 Порядку №1487.
Згідно п. 8 Порядку №1487 організація військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладається на відповідних керівників.
Обов`язки з ведення військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладаються на працівників служби персоналу, служби управління персоналом (далі - служба персоналу).
У разі відсутності штатної одиниці служби персоналу обов`язки з ведення військового обліку покладаються на особу, яка веде облік працівників в державному органі, органі місцевого самоврядування, на підприємстві, в установі, організації.
Працівники з питань мобілізаційної роботи або мобілізаційних підрозділів (за наявності) безпосередньо організовують роботу з бронювання військовозобов`язаних та контролю за станом ведення військового обліку.
Згідно п.10 Порядку №1487 за наявності на військовому обліку менше 500 призовників, військовозобов`язаних та резервістів обов`язки щодо ведення військового обліку покладаються на особу служби персоналу, якій встановлюється доплата в розмірі до 50 відсотків посадового окладу, а для державних службовців - в межах економії фонду оплати праці.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилкові аргументи стосовно порушення позивачкою вимог п.8 та 10 Порядку №1487 через відсутність визначення особи, яка виконує обов`язки по веденню військового обліку на час тимчасової відсутності позивачки, через не визначення доплати за ведення військового обліку, адже позивачка не є керівником підприємства, а тому не має повноважень щодо самостійного визначення особи, яка виконує обов`язки по веденню військового обліку на час тимчасової відсутності позивачки, як і встановлення доплати за ведення військового обліку на підприємстві.
Апеляційний суд відхиляє аргументи скаржника про порушення через відсутність у змісті посадової інструкції позивачки певних заходів та дій, адже Порядком №1487 вже визначено перелік таких заходів та дій, які позивачка має виконувати з метою дотримання Порядку №1487.
Згідно п. 12 Порядку №1487 державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації щороку до 1 жовтня визначають потребу в підвищенні кваліфікації цих працівників.
Підвищення кваліфікації осіб, відповідальних за ведення військового обліку, здійснюється не рідше одного разу на п`ять років.
Підвищення кваліфікації осіб, відповідальних за ведення військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях, здійснюється на договірних засадах закладами освіти, що провадять освітню діяльність з підвищення кваліфікації працівників та мають ліцензії на відповідну діяльність за програмами підготовки.
Суд першої інстанції слушно відхилив аргументи про порушення позивачкою п.12 Порядку №1487, адже цим пунктом визначено, що саме підприємство (ПП «АПФ «Довіра»), а не позивачка щороку до 1 жовтня має визначити потребу в підвищенні кваліфікації працівників відповідальних за ведення військового обліку та укласти відповідний договір із закладами освіти, що провадять освітню діяльність з підвищення кваліфікації працівників та мають ліцензії на відповідну діяльність за програмами підготовки.
Згідно п. 19 Порядку №1487 державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації виготовляють друкарським способом правила військового обліку (додаток 2) і вивішують їх на видному місці в загальнодоступних приміщеннях.
Позивачка у спірному випадку заперечує порушення п. 19 Порядку №1487, оскільки правила військового обліку були розміщені в приміщенні тракторної бригади, де перебувають майже всі військовозобов`язані, що працюють на підприємстві.
Колегія суддів дослідила, що на виконання вимог ч.2 ст.77 КАС України відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не подано до матеріалів справи доказів, які б дали можливість поза розумним сумнівом встановити порушення п. 19 Порядку №1487 та спростувати заперечення позивачки. Відтак, апеляційний суд відхиляє аргументи про порушення позивачкою п. 19 Порядку №1487.
Згідно п. 72 Порядку №1487 державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації:
проводять щороку відповідно до затверджених ними планів перевірку стану військового обліку на підприємствах, в установах та організаціях, які перебувають у сфері їх управління, підпорядковуються їм, контролюються ними або функції з управління якими вони здійснюють;
складають за результатами перевірки акти, які надсилаються у двадцятиденний строк з дня закінчення перевірки відповідним підприємствам, установам та організаціям і районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки для реагування та вжиття заходів згідно із законодавством. Результати перевірок вносяться до журналів обліку результатів перевірок;
щороку до 1 лютого видають накази (розпорядження) про стан військового обліку за минулий рік та завдання на наступний рік на підставі звітів, результатів вжитих заходів та перевірок стану військового обліку в минулому році відповідно до компетенції.
Наказами (розпорядженнями) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій визначаються завдання щодо методичного забезпечення військового обліку, підвищення кваліфікації осіб, відповідальних за ведення військового обліку, інші заходи щодо поліпшення стану військового обліку, а також затверджуються плани перевірок стану військового обліку на підприємствах, в установах та організаціях, які перебувають у сфері їх управління.
Суд першої інстанції правильно зауважив, що посилання відповідача на порушення позивачкою положення п.72 Порядку №1487 є безпідставними, адже позивачка, яка не є керівником підприємства, не має повноважень щодо самостійного видання наказів по підприємству.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що на електронну пошту підприємства ПП «АПФ «Довіра» надійшло розпорядження щодо здійснення оповіщення військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , та працюють на підприємстві, зокрема ОСОБА_2 , 1970 р.н., для уточнення облікових даних, проходження медичної комісії, отримання військово-облікового документу та забезпечення їх прибуття в період з 04.08.2025 по 29.08.2025 року за відповідною адресою.
Відповідно до наказу директора ПП «АПФ «Довіра» від 04.08.2025 за № 5/К «Про ознайомлення з розпорядженням про прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_5 для проходження медичної комісії» здійснено оповіщення військовозобов`язаних, які працюють на підприємстві, серед них, ОСОБА_2 , 1970 р.н. про необхідність прибуття в період з 04.08.2025 по 29.08.2025, за адресою для уточнення облікових даних та проходження медичної комісії та отримання військово-облікового документу.
Із вказаним наказом забезпечено ознайомлення ОСОБА_2 04.08.2025.
Відтак, колегія суддів відхиляє аргументи скаржника про порушення позивачкою п. 34 Порядку № 1487.
Також, є безпідставними доводи скаржника про порушення позивачкою абз.17 п.34 Порядку № 1487, адже як правильно з`ясував суд першої інстанції, це спростовується змістом Журналу №14 обліку результатів перевірки стану військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, звіряння їх облікових даних з даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що висновки скаржника про допущення позивачкою порушень Порядку №1487 не знайшли свого підтвердження, а отже є безпідставними доводи скаржника про вчинення позивачкою порушення, за яке передбачено відповідальність ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірна постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 36 від 29.08.2025 не може вважатись правомірною і, як наслідок, підлягає скасуванню.
Згідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, в даному випадку належним захистом порушеного права позивачки є скасування оскаржуваної постанови № 36 від 29.08.2025 із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Натомість, суд першої інстанції хибно всупереч п.3 ч.3 ст.286 КАС України постанову №36 від 29.08.2025 скасував та надіслав справу на новий розгляд до відповідача, чим порушив норми процесуального права.
Відповідно до ч.2 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст.317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Відтак, враховуючи вищевказані положення КАС України, колегія суддів зазначає про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про задоволення похованих вимог.
Згідно ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позивачка сплатила судовий збір у розмірі 605,60 грн. за подання адміністративного позову.
Отже, відповідно до ст.139 КАС України наявні підстави для стягнення судового збору в розмірі 605,60 грн. на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2026 року у справі № 183/9225/25 - скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29 серпня 2025 року №36 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 59500,00 грн.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 605,60 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення та відповідно до ч.3 ст.272 Кодексу адміністративного судочинства України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя О.В. Головко
суддя І.Ю. Добродняк