ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2026 року м. Львів Справа № 260/1776/26 пров. № А/857/34488/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді: Мандзія О.П.,
Суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Гепфель А.А.,
від відповідача (апелянта) ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року у справі №260/1776/26 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування повідомлення про повернення виконавчого документа у справі, третя особа - Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області, -
суддя в 1-й інстанції Гебеш С.А.,
дата ухвалення рішення 28.04.2026,
місце ухвалення рішення м. Ужгород,
дата складання повного тексту судового рішення 04.05.2026,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), третя особа - Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області, у якому просила:
Визнати протиправним та скасувати повідомлення державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 09.03.2026 №3688 про повернення виконавчого документа у справі №260/835/25/2026;
Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вирішити питання про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом у справі №260/835/25/2026 виданий 18.02.2026 року Закарпатським окружним адміністративним судом.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.04.2025 Закарпатським окружним адміністративним судом у справі №260/835/25 ухвалено рішення, яким визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 16.12.2024 №071750009643. Зазначеним рішенням суду також зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 на підставі довідок про заробітну плату №02/964, №02/965, №02/966 та №02/967 від 26 березня 2015 року, виданих ОАО «Приобьтрубопроводострой», із виключенням сум районного коефіцієнта та північної надбавки за період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, а також з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з дати призначення пенсії. Крім того, рішенням суду зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про перерахунок пенсії від 14 січня 2025 року з урахуванням висновків суду. Постановою апеляційного суду зазначене рішення залишено без змін та воно набрало законної сили.
На виконання вказаного судового рішення 18 лютого 2026 року видано виконавчий лист, який Позивач подав до органу державної виконавчої служби для примусового виконання. Однак повідомленням державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області від 09 березня 2026 року №3688 виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання. Підставою для повернення зазначено те, що виконавчий документ містить дві вимоги зобов`язального характеру, що, на думку державного виконавця, суперечить вимогам ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач не погоджується із вказаним повідомлення, що і слугувало підставою для звернення до суду.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 у справі №260/1776/26 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано повідомлення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Батюк Мар`яни Василівни про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 09.03.2026. Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції повторно розглянути заяву ОСОБА_2 щодо примусового виконання виконавчого листа №260/835/25, виданого 18.02.2026. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Львівське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України подало апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення суду першої інстанції прийнятим з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що резолютивною частиною рішення, на підставі якого надалі видано виконавчий лист, передбачено вчинення боржником двох окремих самостійних дій, які відрізняються за своїм змістом та способом виконання.
Саме така обставина прямо передбачена частиною 2 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження.
Отже, положення ч.2 ст.4 Закону №1404-VIII підлягали застосуванню саме з урахуванням того, що судове рішення містить декілька самостійних вимог, виконання яких потребує оформлення окремих виконавчих документів.
Натомість суд першої інстанції фактично звів зміст ч.2 ст.4 Закону №1404-VIII виключно до наявності одного боржника та одного стягувача, не надавши оцінки тій обставині, що резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох окремих дій.
У зв`язку із наведеним висновок суду про протиправність повернення виконавчого документа без прийняття до виконання є помилковим та таким, що ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.
У даному випадку рішення суду зобов`язує боржника:
- здійснити перерахунок пенсії на підставі довідок про заробітну плату №02/964, №02/965, №02/966 та №02/967 від 26.03.2015 року, виданих ОАО «Приобьтрубопроводострой»;
- повторно розглянути заяву стягувача про перерахунок пенсії від 14.01.2025 з урахуванням висновків суду.
Таким чином, рішення містить дві окремі вимоги немайнового характеру, які відрізняються за своїм змістом, способом та порядком виконання.
Крім того, судом першої інстанції не було враховано передчасність заявлених позовних вимог та відсутність на момент розгляду справи факту порушення прав позивача.
Частиною 4 статті 4 Закону №1404-VIII передбачено, у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
Так, у судовому засіданні під технічний звукозапис судом було поставлено питання представнику позивача щодо того, чи звертався стягувач до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою про усунення недоліків виконавчого документа у порядку, передбаченому ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до роз`яснень державного виконавця, викладених у повідомленні про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 09.03.2026. Представник позивача у судовому засіданні підтвердила, що із відповідною заявою до суду стягувач не звертався.
Отже, позивач фактично не скористався передбаченим законом механізмом усунення недоліків виконавчого документа та не вчинив жодних дій, спрямованих на отримання окремих виконавчих листів щодо самостійних вимог, визначених резолютивною частиною судового рішення.
При цьому матеріали справи не містять доказів того, що судом було відмовлено стягувачу у видачі окремих виконавчих документів або що існували будь-які об`єктивні перешкоди для реалізації такого права.
Таким чином, на момент звернення до суду та розгляду даної справи відсутній сам факт порушення прав позивача у виконавчому провадженні, оскільки позивач не був позбавлений можливості усунути недоліки виконавчого документа у передбачений законом спосіб.
Фактично заявлений позов був спрямований на оскарження можливого порушення права у майбутньому, що суперечить завданню адміністративного судочинства, оскільки судовому захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права та інтереси, а не гіпотетичні правовідносини, які можуть виникнути у майбутньому.
Апелянт просив скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 у цій справі та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. З наданням додаткового обґрунтування вказала, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про протиправність повідомлення державного виконавця від 09 березня 2026 року.
Апелянт не навів нових обставин, не спростував висновків суду та не довів наявності жодної з підстав, передбачених статтею 317 КАС України.
Доводи апеляційної скарги побудовані на трьох юридично помилкових підмінах: вимогу до виконавчого документа апелянт перетворює на обов`язок стягувача; право стягувача звернутися за приведенням документа у відповідність - на обов`язкову досудову процедуру; вже прийняте рішення про повернення виконавчого документа - на гіпотетичне порушення, яке нібито ще не настало.
З огляду на викладене рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
В судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала, просила таку задовольнити.
Позивач у судове засідання не з`явилася, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавала.
За статтею 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами, що 28.04.2025 Закарпатським окружним адміністративним судом у справі №260/835/25 ухвалено рішення, яким:
Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79000, Львівська область, м. Львів вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 16 грудня 2024 року №071750009643.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 згідно довідок про заробітну плату №02/964, №02/965, №02/966, та №02/967 від 26 березня 2015 року, виданих ОАО «Приобьтрубопроводострой», з виключенням із них сум районного коефіцієнту та північної надбавки за період роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, а також з урахуванням вже виплачених сум, починаючи із дати призначення позивачу пенсії.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про перерахунок пенсії від 14 січня 2025 року, з врахуванням висновків суду.
У задоволенні позову у частині інших позовних вимог - відмовлено.
На виконання вказаного рішення, 18.02.2026 року Закарпатським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №260/835/25 /2026 (а.с. 8).
Повідомленням державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Батюк Мар`яною Василівною від 09 березня 2026 року №3688 виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання (а.с. 7).
Підставою повернення, державним виконавцем зазначено, що виконавчий документ містить дві вимоги зобов`язального характеру, що, на думку державного виконавця, суперечить вимогам ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Разом з тим, державним виконавцем зазначено, що Стягувачем не визначено, у якій частині необхідно виконувати рішення суду.
Так, виконавчий документ повернуто з посиланням на п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач не погоджується із зазначеним рішенням державного виконавця, вважає його протиправним та таким, що порушує право на виконання судового рішення, у зв`язку з чим зверулася до суду з даною позовною заявою.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції керувався тим, що норма ч. 2 ст. Закону №1404-VIII чітко зазначає, що у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.
Натомість, як вже встановлено судом у виконавчому листі №260/835/25/2026 один позивач (стягувач) ОСОБА_2 та один відповідач (боржник) - Головне управління ПФУ у Львівській області, а вимоги зобов`язального характеру хоч їх і дві стосуються одного боржника.
Норми Закону №1404-VIII не містять вимог про те, що у виконавчому листі має бути зазначено лише одна вимога зобов`язального характеру.
За обставин цієї справи суд зазначає, що відкриття виконавчого провадження являє певну процедуру, у якій на остаточне вирішення питання впливає не лише досліджувані у цій справі обставини, які стали предметом спору, а також сукупність інших чинників, встановлених згідно норм закону. Відтак, вбачається наявність певних дискреційних повноважень відповідача при обранні способу його поведінки у спірних правовідносинах.
З огляду на вказане позовні вимоги про зобов`язання відповідача вирішити питання про відкриття виконавчого провадження не підлягають задоволенню.
Разом з тим, згідно частини 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд вважав за необхідне, для ефективного захисту прав позивача, вийти за межі заявлених позовних вимог, зобов`язавши відповідача повторно розглянути розглянути заяву ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) щодо примусового виконання виконавчого листа №260/835/25, виданого 18.02.2026 року.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За приписами ст. 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему. На виконавчий лист, викладений в електронній формі, накладається кваліфікований електронний підпис судді (у разі колегіального розгляду - кваліфіковані електронні підписи всіх суддів, що входять до складу колегії) (ч. 1).
Виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (ч. 3 ст. 373 КАС України).
Згідно з ч. 5 ст. 373 КАС України якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька виконавчих документів, у яких зазначаються один стягувач та один боржник, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:
1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Статтею 4 визначено вимоги до виконавчого листа. Так, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші відомості (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, реквізити електронних гаманців боржника, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти.
У разі пред`явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.
У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.
Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), що видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.
Виконавчий документ може бути виданий у формі електронного документа, на який накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». У разі видачі виконавчого документа у формі електронного документа, який одночасно є рішенням, інформація про дату набрання ним законної сили може зазначатися в окремому електронному документі, що вважається невід`ємною частиною виконавчого документа.
Особливості пред`явлення до примусового виконання виконавчих документів, виданих у формі електронного документа, визначаються Міністерством юстиції України (ч.ч. 1-3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 4 Закону України «про виконавче провадження» Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав виконавчий документ, заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону або заяву про поновлення виконавчого провадження відповідно до статті 37-1 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди; 13) виконавчий документ, щодо якого подано заяву про примусове виконання, перебуває на виконанні в органі державної виконавчої служби, у приватного виконавця.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Частиною 3 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання:
1) якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця;
2) в інших випадках, передбачених законом.
При поверненні виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією частиною, приватний виконавець зобов`язаний письмово зазначити підстави повернення, право стягувача оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також право стягувача подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби.
Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
Так, на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 у справі №260/835/25, яке набрало законної сили, Закарпатським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №260/835/25/2026: стягувач: ОСОБА_2 ; боржник: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області; постановив/ухвалив/вирішив: - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 згідно довідок про заробітну плату №02/964, №02/965, №02/966 та №02/967 від 26 березня 2015 року, виданих ОАО «Приобьтрубопроводстрой», з виключенням із них сум районного коефіцієнту та північної надбавки за період роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевості. Прирівняній до районів Крайньої Півночі, а також з урахуванням вже виплачених сум, починаючи із дати призначення позивачу пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про перерахунок пенсії від 14 січня 2025 року, з врахуванням висновків суду.
За змістом повідомлення від 09.03.2026 №3688 підставою для повернення виконавчого листа без прийняття до виконання слугувало те, що виконавчий документ містить два зобов`язання щодо вчинення виконавчих дій.
Суд критично оцінює покликання відповідача на приписи ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», адже відповідний припис передбачає наявність судового рішення, за яким таке ухвалене на користь кількох позивачів або кількох відповідачів чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, тоді у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення. Своєю чергою у межах спірних правовідносин мають місце обставини, коли у виконавчому листі №260/835/25/2026 один позивач (стягувач) ОСОБА_2 та один відповідач (боржник) - Головне управління ПФУ у Львівській області, а вимоги зобов`язального характеру, хоч їх і дві, стосуються одного боржника.
Як в ході розгляду справи судом першої інстанції, так і при апеляційному перегляді рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 у цій справі, апелянт не навів норми Закону №1404-VIII, яка передбачає, що у виконавчому листі має бути зазначено лише одна вимога зобов`язального характеру.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуване повідомлення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Батюк Мар`яни Василівни про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 09.03.2026 року підлягає скасуванню.
Також апеляційний суд погоджується з обраним судом першої інстанції способом захисту прав позивача, з врахуванням дискреційності повноважень відповідача вирішити питання про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом у справі №260/835/25/2026 виданий 18.02.2026 року Закарпатським окружним адміністративним судом.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.
Керуючись ст. 2, 268, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року у справі №260/1776/26 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя О. П. Мандзій
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 27.08.26